Сторінка асистента вихователя інклюзивної групи

 

 

Кожевникова Людмила Володимирівна - асистент вихователя інклюзивної групи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Стаж роботи вихователя: 15 років, асистента вихователя: 1 рік

Освіта:

 - Перший Харківський індустріально-педагогічний технікум

- онлайн курси з програми підвищення кваліфікації:

- інклюзивні практики в дошкільних закладах : світовий досвід і українська реальність 15 год/0,5 ЄКТС

- школа для всіх (підвищення рівня загальних та фахових компетентностей щодо організації інклюзивно-освітнього середовища ) 30 год/ 1 ЄКТС

- ефективна робота асистента вихователя та вчителя в інклюзії 15 год/0,5 ЄКТС

- ведення документації асистента вихователя в інклюзії 15 год/0,5 ЄКТС

- освітні стратегії для успішного здобуття дошкільної освіти дітьми з ООП. Інклюзія 30 год/ 1 ЄКТС

- інклюзія : від основ до практик 30 год/ 1ЄКТС

- оцінювання без знецінювання 30год/ 1ЄКТС

- ІКТ для фахового зростання та якісної освітньої діяльності педагога 2 год/ 0,1 ЄКТС

- електронні ( цифрові) освітні ресурси 30 год/1 ЄКТС

Моє педагогічне кредо: "Педагогу повинні бути притаманні якості близькі до материнських. Як мати віддає своїм дітям все найкраще, так і педагог вкладає свою душу у вихованців. У цьому внутрішній зміст професії."

Моє життєве кредо: "Стався до інших так, як ти хочеш, щоб вони ставилися до тебе"

Інклюзивна освіта : навчаємо та виховуємо разом. Діти з ООП мають право задовільняти свої потреби так само , як і всі інші члени суспільства. 

 

ВЕРЕСЕНЬ

Методики навчання особливих дітей

Існує велика кількість методик, що дають змогу ефективно навчати та розвивати дітей з особливими потребами. Але цей процес важчий і триваліший, ніж засвоєння аналогічних умінь і знань звичайною дитиною.

Методика Нумікон

 

Нумікон - це програма для формування математичних навичок у дітей, де використовується мультисенсорний підхід та застосовуються спеціальні набори наочно-практичного матеріалу. Дана програма була розроблена в Англії в 1996 – 1998 рр.. Вона зорієнтована на дітей, котрим важко засвоювати математику. Використання програми Нумікон дає можливість задіяти сильні сторони маленьких дітей та їх здатність навчатися практично, навчатися спостерігаючи, тобто запам’ятовувати, а потім впізнавати стандартизовані зразки чи шаблони при наступних представленнях.

В Нуміконі числа від 1 до 10 представлені пластмасовими формами-шаблонами різного кольору, завдяки чому стають доступними для зорового та тактильного сприйняття.

Форми Нумікону влаштовані так, щоб діти могли маніпулювати ними, вчитися розпізнавати паттерни і співвідносити їх з відповідними числами.

Автори цієї програми переконані, що важливо використовувати в цьому процесі якомога більше каналів чуттєвого сприйняття дитини – слух, зір, дотик, а також підключати рух та мовлення.

За допомогою деталей Нумікону можна наочно продемонструвати основні властивості натуральних чисел:

• Кожне наступне число на один більше, від попереднього;
• Різниця між парними та непарними числами.

Етапи роботи з Нуміконом

Початковий етап – сенсорний етап (накопичення досвіду і сенсорне насичення).

Мета: сформувати візуальне та тактильне уявлення про Форми-образи, деталі Нумікону.

Початковий етап знайомства з Нуміконом передбачає, що діти маніпулюють та граються з деталями Нумікону: дивляться на них, крутять в руках, одягають на пальчики, виловлюють сачком із води; використовують в сюжетних іграх; нанизують Форми Нумікону чи кілочки на шнурок у вигляді намиста; фарбують і віддзеркалюють на папері; видавлюють на пластиліні.

Все це потрібно для того, щоб діти якомога більше розглядали і брали в руки деталі Нумікону і таким чином запам’ятовували їх візуально й тактильне.

 

ІІ етап – характеристика Форм.

Діти дізнаються, що деталі мають різний колір та розмір, що в кожній Формі є різна кількість отворів. Деталі можна описувати такими словами, як «червона», «синя», «велика», «маленька», «найменша». Можна називати їх словами «три», «п’ять», «сім» і т.д. Проте на цьому етапі не пропонуємо дітям перераховувати кількість отворів у кожній формі. Всі деталі сприймаються цілісно, глобально. А слова «три», «п’ять», «сім» - поки що тільки імена (назви) жовтої, червоної та рожевої форм відповідно.

Коли діти розпочинають конструювати з Форм Нумікону різноманітні площинні зображення (доріжки, будиночки, машини, тварин) за зразком чи по схемі, накладають деталі на білу дошку, намагаються скласти одну велику форму з двох і більше менших Форм. На даному етапі діти ознайомлюються з новою властивістю – Форми можна зістиковувати, розташовувати поруч.

ІІІ етап – Форма - цифра – число.

Пропонуємо дітям порівнювати Форми за розміром і викладати їх в ряд від найменшої до найбільшої. Одночасно діти ознайомлюються з цифрами та працюють з числовим рядом. Діти вчяться знаходити відповідність між цифрами та Формами Нумікону, спираючись на їх цілісне сприйняття, без перерахування отворів.

ІV етап – Лічба.

V етап - Арифметичний.

Методика ГленаДомана

Однією з популярних методик раннього розвитку на сьогодні є методика ГленаДомана. Не звернути на неї увагу неможливо, тому що обіцянки автора цієї методики ваблять вихователів і батьків величезними перспективами успішного майбутнього для малюка.

Методика Домана включає в себе серйозний набір фізичних вправ та інтелектуальних тренажерів, які треба регулярно виконувати. Доман є одним із авторів теорії, в якій встановлений прямий зв'язок між фізичним розвитком та інтелектуальним. Він стверджує, що займаючись фізичними вправами з дитиною, дорослі тим самим стимулюють розвиток інтелекту і , відповідно, чим кращим є фізичний розвиток, тим вищий інтелектуальний рівень дітей.

 

Орієнтуючись на те, що малюки, перш за все, починають сприймати інформацію за допомогою зорових і слухових аналізаторів, Доман поклав в основу своєї розробки саме ці принципи. За цією методикою варто демонструвати малечі на окремих карточках слова, що є конкретними і мають для дітей особливий сенс : мама, тато, дім, кіт ( тобто починаємо з найпростіших слів). Потім вправи дещо ускладнюються: демонстровані слова діляться на різні категорії (продукти харчування, звірі, птахи, овочі, фрукти і т. д) і вже спрямовані на розвиток логічного мислення дитини. Слова на картках мають буті написані великими червоними буквами. На одній картці – одне слово. Таким чином у дитини починає формуватися взаємозв’язок між зоровим сприйняттям і словом що, на думку Домана, забезпечує плавний перехід до читання.

Опираючись на розумове навантаження, слід не забувати і про фізичний розвиток, для якого Доман рекомендує проводити гімнастику, динамічні фізичні вправи та музичні розминки. Чим більше і різноманітніше дитина рухається, тим краще протікає її фізичний розвиток. А це в певній мірі впливає на розумові здібності, оскільки ці процеси взаємопов’язані.

Правила використання методики Домана:

1. Починайте якомога раніше.
   Ідеї ГленаДомана засновані на твердженні, що вирішальним періодом у розвитку дитини є вік від народження до 6 років. Саме в цей час батьки повинні встигнути закласти основні знання і навички. У майбутньому їх можна або інтенсивно розвивати, або ігнорувати (і тоді вони начебто засинають).
2. Правильно вибирайте час.
   Проводьте заняття з дитиною тільки тоді, коли вона почувається ситою і повною сил. Вас обох ніщо не повинно відволікати від уроку. Дуже важливо, щоб заняття не перетворювалися з гри в рутину і несли максимально позитивний заряд. Радісний настрій при вивченні чогось нового сприяє кращому запам'ятовуванню інформації та засвоєнню знань.
3. Поважайте дитину.
   Щира віра в силу дитини і повага до неї додадуть малюкові впевненості. Створіть довірливу і доброзичливу атмосферу, в якій навчання матиме найбільший ефект.
4. Умійте вчасно зупинитися.
   Не слід забувати про почуття міри: закінчуйте заняття до того, як дитина встигне втомитися.
5. Плануйте свої заняття.
   Методика ГленаДомана принесе користь, якщо навчання буде систематичним і послідовним.
6. Ніяких тестів або іспитів.
7. Створіть навчальну атмосферу.
   Дитині дуже складно концентруватися на будь-чому тривалий час. Тому заняття за методикою Домана зазвичай короткі, але під час їх проведення ніщо не повинно відволікати дитину. По можливості приберіть усі звукові, зорові та тактильні подразники, які не стосуються заняття.
8. Адаптуйте свій підхід до навчання.
   Навіть перевірену досвідом методику потрібно оптимізувати залежно від характеру і потреб дитини.

Недоліки методики Домана:

• Пасивне сприйняття інформації дитиною.
• Відсутність зв'язку з іншими дітьми у групі.
• Трудомістка техніка для дорослих : величезна кількість карток, значний час, витрати.
• Немає мовленнєвої практики.
• Дитина не навчається аналізувати та упорядковувати інформацію.

 

Як свідчать дослідження Г. Домана, дитина запам'ятовує певне слово, побачивши і почувши його 12-15 разів. Для цього рекомендується писати слова на смужках щільного паперу розміром 10-15 см червоними прописними буквами заввишки 7,5 см, оскільки великі букви максимально прості для зору, а червоний колір здатний привернути увагу дитини. Поступово можна переходити на чорні букви меншого розміру.

Протягом 5-6 днів дитині показують набори слів (по п'ять у кожному), починаючи з одного набору і поступово збільшуючи їх кількість до п'яти. Кожний із них показують дитині тричі на день протягом 5 днів, кожне слово - до 1 секунди. За день проводять 15 занять тривалістю 5-7 секунд, з інтервалом не менше півгодини. Далі у кожному наборі щодня замінюють одне слово на нове.

Блоки Дьєнеша в роботі з особливими дітьми

 

У розвитку пізнавальної сфери особистості малят добре зарекомендувало себе використання в освітньому процесі логічних блоків Золтана Дьенеша – угорського математика, психолога і педагога.

Набір таких блоків складається із 48 геометричних фігур, різних за кольором (червоний, синій, жовтий), формою (круги, квадрати, трикутники, прямокутники), величиною (великі - малі), товщиною (товсті - тонкі).

Блоки Дьєнеша доречно пропонувати дітям починаючи з раннього віку, як в індивідуальній так і в фронтальній роботі. Вони допомагають ознайомлювати малят з геометричними фігурами, кольором, величиною предметів. Головне в роботі дотримуватися принципу «від простого до складного».

Завдання з використанням блоків Дьєнеша є комплексними: у процесі роботи з ними, переважно у грі , у дітей не лише закріплюються уявлення про геометричні фігури, ознаки предметів, формуються розумові дії, а й розвиваються психічні процеси: мислення, пам'ять , увага, мовлення.

Спершу варто дати дітям можливість самостійно ознайомитися з логічними блоками, наприклад, використовуючи їх як конструктор. Складаючи різні силуети малята фантазують, експериментують, у результаті з’ясовують, що блоки мають різну форму, колір, величину, товщину.

Після ознайомлення з блоками вводяться ігри, в яких використовується тільки одна ознака блока, а потім у ті самі ігри додають інші ознаки.

 

Під час навчання дітей з особливими потребами за допомогою блоків Дьєнеша, використовуються такі завдання:

1. Знайти всі фігури такого ж кольору, яку показує дорослий. Потім можна запропонувати дитині показати всі блоки трикутної форми (або всі великі фігури і т. д.).
2. Запропонувати дитині дати зайчику – жовті фігури, ведмедику – сині, а лисичці – червоні.
3. Групування предметів по розміру, формі, товщині.
4. Дорослий викладає перед дитиною ряд фігур, чергуючи їх по кольору: червоний, жовтий, червоний – дитина повинна продовжити ряд.
5. За зразком вихователя викласти ряд фігур.
6. Відшукати кожній фігурі пару (наприклад по розміру: велике жовте коло – маленьке жовте коло).

Методика Дьєнеша дозволяє дітям з особливими потребами не лише побачити фігури, а й ознайомитися з ними на дотик, що для них є дуже важливим.

 

Палички Кюізенера

Бельгійський вчитель початкової школи Джордж Кюізенер (1891-1976) розробив універсальний дидактичний матеріал для розвитку у дітей математичних здібностей.

Палички Кюізенера – це набір паличок для лічби, які ще називають «числа в кольорі», «кольоровими паличками», «кольоровими числами», «кольоровими лінієчками». У наборі містяться чотиригранні палички 10 різних кольорів і довжиною від 1 до 10 см. Розробив Кюїзенер палички так, що палички однієї довжини виконані в одному кольорі і позначають певне число. Чим більша довжина палички, тим більше числове значення вона виражає.

Палички Кюїзенера, в основному, призначені для занять з дітьми від 1 року до 7 років.

 

Палички Кюізенера для лічби є багатофункціональним математичним посібником, яке дозволяє «через руки» дитини формувати поняття числової послідовності, складу числа, відношень «більше – менше», «право – ліво», «між», «довше», «вище» і багато іншого . Набір сприяє розвитку дитячої творчості, розвитку фантазії і уяви, пізнавальної активності, дрібної моторики, наочно-дієвого мислення, уваги, просторового орієнтування, сприйняття, комбінаторних і конструкторських здібностей.

На початковому етапі занять палички Кюїзенера використовуються як ігровий матеріал. Діти грають з ними, як зі звичайними кубиками, паличками, конструктором, по ходу ігор та занять, знайомлячись з кольорами, розмірами і формами.

На другому етапі палички вже виступають як посібник для маленьких математиків.

Ігри та заняття з паличками Кюізенера:

1. Знайомимося з паличками. Разом з дитиною розгляньте, переберіть, помацайте всі палички, розкажіть якого вони кольору, довжини.
2. Візьми в праву руку якомога більше паличок, а тепер в ліву.
3. Можна викладати з паличок на площині доріжки, паркани, потяги, квадрати, прямокутники, меблі, різні будиночки, гаражі.
4. Викладаємо драбинку з 10 паличок Кюїзенера від меншої (білої) до більшої (помаранчевої) і навпаки.
5. Викладаємо драбинку, пропускаючи по 1 паличці. Дитині потрібно знайти місце для відсутніх паличок.
6. Можна будувати з паличок, як з конструктора, об’ємні споруди: криниці, башточки, хатинки та інше.
7. Розкладаємо палички за кольором, довжиною.
8. «Знайди паличку того ж кольору, що і у мене. Якого вони кольору?»
9. «Поклади стільки ж паличок, скільки і у мене».
10. «Виклади палички, чергуючи їх за кольором: червона, жовта, червона, жовта» (надалі алгоритм ускладняється).
11. Викладіть кілька рахункових паличок Кюїзенера, запропонуйте дитині їх запам’ятати, а потім, поки дитина не бачить, заховайте одну з паличок. Дитині потрібно здогадатися, яка паличка зникла.
12. Викладіть кілька паличок, запропонуйте дитині запам’ятати їх розташування і поміняйте їх місцями. Малюкові треба повернути все на місце.
13. Викладіть перед дитиною дві палички: «Яка паличка довша Яка коротша?» Накладіть ці палички одна на одну, підрівняйте кінці, і перевірте.
14. Викладіть перед дитиною кілька паличок Кюїзенера і запитайте: «Яка найдовша? Яка найкоротша.
15. Розкладіть палички на 2 купки: в одній 10 штук, а в інший 2. Запитайте, де паличок більше.
16. Попросіть показати вам червону паличку, синю, жовту.
17. Викладіть кілька пар однакових паличок і попросіть дитину «поставити палички парами».
18. Назвіть число, а дитині потрібно буде знайти відповідну паличку Кюїзенера (1 – біла, 2 – рожева і т.д.). І навпаки, ви показуєте паличку, а дитина називає потрібне число. Тут же можна викладати картки із зображеними на них точками або цифрами.
19. «Візьми 2 будь-які палички і поклади їх так, щоб довга виявилася внизу».
20. «Поклади синю паличку між червоною і жовтою, а помаранчеву зліва від червоної, рожеву зліва від червоної.»
21. Будуємо з паличок Кюїзенера пірамідку і визначаємо, яка паличка внизу, яка зверху.
22. «Склади два потяги. Перший з рожевою і фіолетовою, а другий з блакитною та червоною».
23. Викладіть з паличок Кюїзенера фігуру, і попросіть дитину зробити таку ж.
24. Дитина викладає палички, слідуючи вашим інструкціям: «Поклади червону паличку на стіл, справа поклади синю, знизу жовту» – і т.д.
25. Намалюйте на аркуші паперу різні геометричні фігури і попросіть малюка покласти червону паличку в квадрат, жовту біля трикутника і т. д.
26. З паличок можна будувати лабіринти, якісь хитромудрі

27. ЖОВТЕНЬ

    ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СЕНСОРИКИ У ДОШКІЛЬНИКІВ З РОЗУМОВОЮ ВІДСТАЛІСТЮ

    (опрацювання статті)

    У статті йдеться про особливості розвитку сенсорного розвитку розумово відсталих дошкільників.  

    Ключові слова: сенсорний розвиток, сенсорні еталони, дошкільники з розумовою відсталістю, сприймання.  

    У роботах з спеціальної психології розумово відсталих дітей, підкреслюється, що основною ознакою розумової відсталості є недорозвинення пізнавальної діяльності. Недорозвинення і недоліки пізнавальної діяльності виявляються і в сенсорно-перцептивної освоєнні розумово відсталими дітьми навколишнього світу. Психофізіологічні дослідження виявили ряд особливостей у розвитку сприйняття дітей, що мають розумову відсталість у ступені дебільності. Показано, що патологічна інертність і слабкість нервових процесів розумово відсталих дітей виступає основою порушення емоційного спілкування з дорослим на першому році життя, в цей же період відзначається відсутність інтересу до іграшок, відсутність активного хапання (Є. М. Мастюкова, А. А. Катаєва). У результаті цього у дітей виявляється несформованою зорово-рухова координація, відсутня орієнтування на властивості в діях з предметами. Вивчення особливостей процесу розвитку сприйняття у дітей з розумовою відсталістю другого-третього року життя показало відсутність істотних змін у розвитку сприйняття, діти залишаються індиферентними до оточуючого їх предметного світу, не відбувається розвитку співробітництва з дорослими, яке залишається в зародковому стані. Це призводить до того, що у розумово відсталих дітей цього віку в самостійних діях з предметами найчастіше відсутня практична орієнтування, тобто дії є хаотичними, або жорстко направляються з боку дорослого (А. А. Катаєва, Е. Кулеша).  У дослідженнях показано, що початком становлення перцептивних дій для розумово відсталих дітей є дошкільний вік, оскільки в дітей пробуджується інтерес до предметів навколишнього світу. Так, А. А. Катаєва вважає п'ятий рік життя "переломним у розвитку розумово відсталої дитини" [1], так як саме в цьому віці формується вибір предметів за зразком за кольором, формою, величиною, тобто сприйняття тих властивостей предметів навколишнього світу, які засновані на перцептивної орієнтуванні. Крім того, відбувається певний облік властивостей об'єктів у дії з дидактичною іграшкою. Однак це прояв лише деякої загальної тенденції у розвитку сприйняття, а до кінця дошкільного віку, на думку А. А. Катаевой, "лише трохи більше половини розумово відсталих дітей досягають рівня розвитку сприйняття, з якого нормально розвиваються діти починають дошкільний вік" [1].  Подальші дослідження А. А. Катаевой (1980) виявили і таку характерну рису сприйняття розумово відсталих дітей, як здатність виділяти і диференціювати зовнішні властивості предметів у тих випадках, коли сприйняття є "метою" їхньої діяльності. Якщо ж сприйняття стає "засобом" для здійснення більш широкої діяльності, розумово відсталі діти не можуть у проведенні навіть елементарних сенсорних операцій.  Вивчення особливостей сенсорно-перцептивної сфери розумово відсталих дошкільників виявило помітні порушення послідовності формування перцептивної орієнтування: часто в арсеналі дошкільнят з розумовою відсталістю відсутні пошукові проби, а реалізуються маніпулятивні дії. Крім того, від дій неадекватних, розумово відсталі діти часто переходять до зорового співвіднесення (вибору на зразок). Однак при виникненні труднощів діти не переходять ні до співставлення, ні до проб, дії стають хаотичними, неадекватними, або взагалі припиняються, що пояснюється, зокрема, особливостями засвоєння розумово відсталими дітьми сенсорного досвіду.  У низці психолого-педагогічних досліджень виявлено деякі особливості сенсорно-перцептивної сфери розумово відсталих дітей до початку шкільного навчання. Так, за даними К.І. Вересоцької і ін, час, що потрібно для оптимального сприйняття нормальній дитині, зазвичай буває недостатньо дитині. Встановлено й інші порушення. І. М. Соловйов вказує на малу диференційованість сприйняття: образ сприйняття бідний деталями, так як дитина не помічає деяких частин і властивостей об'єктів, що призводить до схематичного, спрощеного відображенню об'єктів. Ще більш утруднено сприйняття ситуації: розумово відстала дитина помічає в ситуації значно менше об'єктів і властивостей, ніж його нормально розвивається одноліток (М. М. Нудельман). Експериментально доведено ще одна важлива особливість сприйняття розумово відсталої дитини - утруднення структурного об'єднання сприйнятого змісту. Там, де необхідна інтелектуальна здатність дитини для об'єднання елементів у структурне ціле, У цілому ряді робіт, присвячених вивченню особливостей сенсорного розвитку дітей дошкільного віку з порушенням інтелекту, відзначається можливість засвоєння дітьми сенсорних еталонів. Цьому сприяє мовленнєвий розвиток і засвоєння слів, що позначають еталонні властивості і відносини. У деяких випадках вибір на основі слова виявляється у розумово відсталих дошкільників більш розвиненим, ніж вибір за зразком [2]. Це пов'язано з тим, що слово вказує на властивість, яка підлягає сприйняттю, дає фіксований еталон. Разом з тим дослідники відзначають відсутність активних мовних висловлювань і спонукальних мотивів у процесі перцептивної діяльності дітей з порушенням інтелекту (Є. А. Стребелева). Крім того, за даними С. І. Давидової, С. Г. Кім, засвоєння слів-назв сенсорних властивостей і еталонів далеко не завжди призводить до того, що розумово відсталі діти можуть враховувати зовнішні властивості предметів при вирішенні більш складних завдань. Результати проведених експериментальних досліджень свідчать про складне взаємовідносини сприйняття і мислення розумово відсталих дітей.  Таким чином, незважаючи на певні складнощі при проведенні досліджень сприйняття дітей дошкільного віку (О. П. Гаврілушкіна, 1976: А. А. Катаєва, 1977), був накопичений достатній експериментальний і практичний матеріал, що свідчить про порушення всіх компонентів перцептивної діяльності розумово відсталих дошкільників . Досвід практичної роботи вихователів і вчителів, а також проведені теоретичні дослідження дозволили виділити ряд особливостей діяльності, характерних для дітей з розумовою відсталістю. Встановлено невміння планувати хід виконання завдання і підбирати раціональний спосіб реалізації плану, порушення контролю за виконанням дій, неузгодженість практичної та мовленнєвої діяльності [3].  При аналізі наявних у нашому розпорядженні літературних даних можна зробити припущення про те, що названі вище особливості є характерними і для інших видів діяльності дітей з розумовою відсталістю, в тому числі, перцептивної.  Перцептивні дії - основні структурні одиниці процесу сприйняття людини. Перцептивні дії пов'язані з свідомим виділенням тієї та іншої сторони чуттєво заданої ситуації, а також різного роду перетвореннями сенсорної інформації, в результаті чого виникає адекватний завданням діяльності і предметного світу образ. Вперше поняття перцептивних дій висунув О. Запорожець.  Перцептивна діяльність та її розвиток у дітей раннього і дошкільного віку вивчені в дослідженнях Є. Аркін (1957), В. Бражаса (1911), С. Судзукі та І. Ханеокі (1958), М. Фуко (1925), С. Якобсона ( 1947) (М. Волокітіна, 1940; Т. Гіневська, 1948; Е. Гордон, 1947; Т. Данюшевська, 1958; Т. Ендовіцька, 1947; С. Істоміна, 1957; О. Коган, 1954; А. Прессман, 1948 ; Ф. Розенфельд, 1948).  У результаті досліджень, що проводиться під загальним керівництвом А. Запорожця, дослідники виявили структуру перцептивних дій дитини та шляхи їх формування.  Виявлено, що в процесі сприйняття відбувається зіставлення властивості предмета, що підлягає обстеженню (його форми, величини, кольору), зі зразками основних різновидів цієї властивості, що засвоює дитина, - сенсорними еталонами. Поняття сенсорних еталонів як суспільно вироблених засобів здійснення перцептивних дій запропонував О. Запорожець на початку 60-х років.  Як відзначають Л. Венгер, А. Запорожець [1], при формуванні перцептивних дій еталони спочатку виступають у вигляді реальних об'єктів, та їх співвіднесення з властивостями предметів вимагає здійснення зовні рухових операцій. На наступному етапі еталон зберігає свою зовнішню форму, але операції співвіднесення переходять в план сприйняття. При цьому реальні переміщення еталона і об'єкта замінюються рухами погляду. Як зазначалося, дослідження сприйняття дітей з розумовою відсталістю є нечисленними і присвячені переважно вивченню сенсорноперцептивної сфери дітей шкільного віку (10-14 років). Автори відзначають, що у дітей з розумовою відсталістю розвиток відбувається по основних загальним закономірностям: від сприйняття до подання, і, далі до наочно-дієвого, наочно-образному і елементам понятійного мислення  Разом з тим, у дослідженнях відзначається, що сенсорно-перцептивні сфера дитини з вираженою інтелектуальною недостатністю відрізняється якісним своєрідністю всіх її структурних елементів. Так, дослідники відзначають різке зниження активності орієнтовною діяльності. Роботи А. Л. Гамбурга показали, що у більшості дітей на прихований звуковий подразник замість орієнтовною виникає оборонна реакція, що носить дифузний характер. Причому повторні подразники щоразу сприймаються як нові, тобто не настає адаптація. Крім того, відзначається і така особливість, як "блукаючий тип" пошукових рухів очей і більш оперативні і успішні руху очей в горизонтальному напрямку при сприйманні зорової інформації (Бабанкова Р.Д., Кудряшов В.В.). Це, на наш погляд, свідчить про значне запізнюванні розвитку сприйняття за термінами, так як загальновідомий факт, що саме спостереження за предметом, який переміщається в горизонтальному напрямку є онтогенетично більш раннім в порівнянні з вертикальним або іншим видом напрямку.  У цілому ряді робіт відзначається зміщення системи потреб: слабкість потреб більш високого рівня - пізнавальної та ін.. Знижена активність, моторна недостатність і надмірна опіка батьків - все це призводить до порушень в оволодінні предметним дією. Освоєння предметних дій у дітей з розумовою відсталістю утруднено. Однією з причин цього є крайня бідність чуттєвої інформації, яка є базою для розумового розвитку. Маючи збереженим аналізатори, основна маса дітей не вміє ними користуватися.  У роботах, присвячених вивченню особливостей сенсорноперцептивного розвитку дітей зрозумовою відсталісю, відзначається відносна їх здатність до співвідношення основних кольорів спектру, розрізненню основних геометричних форм, диференціації предметів за величиною (Єрьоміна А.А., Цікото Г.В., Радишева І . Г.). Разом з тим дослідники виявили якісну своєрідність цього процесу . Дослідження Цікото Г.В. показали здатність розумово відсталих дітей розрізняти кольори при невеликій кількості предметів (маючи перед собою 2-6 предметів двох кольорів, діти здатні віддеференціювати навіть схожі колірні відтінки). Основні помилки, підсумовує автор, пов'язані з невмінням переробити отримувану інформацію: глобальне, нерозчленоване сприйняття, відсутність аналізу і порівняння призводить до ускладнень сприйняття не тільки ускладненого, а й простого матеріалу.  Вивчення формування у цієї категорії дітей наочно-конструктивних операцій, проведене А.В. Бабусиному, показало можливість прийняття допомоги дітьми в ситуації, коли не пред'являються вимоги до швидкості і самостійності на перших етапах діяльност [3] .  Наявні в літературі дані про розвиток сенсорної сфери дітей з глибоким порушенням інтелекту молодшого віку дуже бідні. Однією з найбільш розроблених проблем у сучасних медико-біологічних і психолого-педагогічних дослідженнях аномального розвитку за кордоном є проблема сенсорно-перцептивного розвитку і соціальної допомоги дітям з хворобою Дауна [4]. Поряд з констатацією порушень зорового аналізатора (косоокості, зниження гостроти зору і т.п.) висунуті припущення про те, що вирішальну роль у порушеннях сприйняття відіграє порушення перцептивної діяльності, тобто діяльності, спрямованої на витяг сенсорної інформації про світ. Так, дослідження результатів зорового і дотикального сприйняття форми предмета, проведене зазначеними авторами, показали недостатність тактильного сприйняття у дітей з хворобою Дауна.  У даних дослідженнях не вказані способи оперування дитини з об'єктами, хоча в роботах Девідсона, З. М. Богуславської і ін визначено, що успішність виконання завдань на ідентифікацію форм залежить не тільки від складності висунутого стимулу, а й від володіння способами обстеження предмета. Спроба зіставити результати зорового і дотикального сприйняття була зроблена Ф. Анвар. Кращі результати були отримані при тактильному сприйнятті. Однак аналіз методики проведення експерименту, виконаний Б. Стретфорде і Д. Лейн, показав, що Ф. Анвар сама укладала пальці дітей, ніж полегшувала отримання інформації.  Виявлено тенденцію в перевазі зорових стимулів (геометричних фігур) дітьми раннього віку з хворобою Дауна. Так, показано, що немовлята-Даун фіксують свою увагу лише на окремих особливостях зорово сприйманого об'єкта, а нормально розвиваються діти того ж віку вловлюють більшу кількість таких особливостей. Крім того, встановлено перевагу простих стимулів і уникнення складних образотворчих конфігурацій, причому таке перевагу зберігається у даної категорії дітей і в більш пізніх віках.  Таким чином, дослідження показують, що у дітей раннього та дошкільного віку з нормальним і порушеним інтелектом є органічні передумови сенсорного розвитку у вигляді природних анатомофізіологічних особливостей аналізаторних систем. Проте встановлено, що цих передумов недостатньо для самостійного початкового освоєння дитиною людського досвіду. Крім пристосування діяльності аналізаторів до особливостей навколишнього світу необхідно спеціальне навчання - цілеспрямований процес сенсорного виховання як в нормі, так і при порушеннях інтелектуального розвитку.  Першим педагогічним твором, в якому дана оцінка ролі чуттєвого досвіду в розвитку і вихованні дитини, на думку дослідників історії педагогіки, з'явилася "Материнська школа" Яна Амоса Каменського, в якій протиставлено "дієве" виховання словесному і враховується необхідність організації сприйняття дітьми явищ зовнішнього світу за допомогою всіх органів чуття. Ці ідеї отримали свій подальший розвиток у його роботі "Світ чуттєвих речей в картинках".  Спроба опори на чуттєвий досвід дитини здійснена П. Песталоцці в його "Абетці зорових сприйнять", а також при опануванні письма і рахунком.   У більш розробленої формі завдання сенсорного виховання знайшли своє відображення у педагогіці дитячого саду, створеної Ф. Фребелем. Ним розроблено послідовна система ознайомлення дітей з формою, кольором, величиною та іншими якостями предметів через посібники та "дари". Розвиток сприйняття у всіх цих системах включалося в більш загальну систему і підпорядковувалося її завдань, наприклад в роботу по розпізнаванню все більш ускладнених якостей предметів.  Дидактичні ігри О. Декролі також слід віднести до перерахованих вище "змістовним", або прагматичним системам сенсорного виховання, які протиставляються "формальним".  Тим не менш, у 20-рр. нашого століття Є. І. Тихеева, спираючись на результати психологічних досліджень стадій розвитку дитячого спостереження В. Штерна і на педагогічні концепції Песталоцці і К. Д. Ушинського, розробила "штучний" і "природний" дидактичний матеріал для роботи з дітьми над освоєнням форми, кольору, величини, кількості та ін. . Поряд з абстрактним дидактичним матеріалом Є.І. Тихеева запропонувала використовувати "природний" (шишки, квіти та ін) і включити до сенсорне виховання ознайомлення дітей з властивостями реальних предметів. В якості основних методів сенсорного виховання пропонувалася "екскурсії" по приміщенню, в ході яких діти знайомилися з предметами за допомогою різних органів чуття, а також дидактичні ігри. Дослідження дидактичних питань оволодіння тимчасовими уявленнями, формою та іншими просторовими властивостями предметів і розробка системи дидактичних ігор була здійснена Ф. М. Блехер.  Під сенсорним вихованням в даний час розуміють "цілеспрямоване вдосконалення, розвиток у дітей сенсорних процесів (відчуттів, сприйнять, уявлень)" [5]. Сенсорне виховання здійснюється в повсякденному житті і на заняттях. В умовах повсякденного життя, в процесі ігор, праці, на думку Н.Д. Сакулиной, М.М. Подд'якова, відбувається цілісне сприйняття дитиною різних явищ і предметів навколишнього світу. При цьому, деякі властивості і сторони явищ можуть сприйматися недостатньо чітко, або не сприйматися зовсім. Завданням педагогів, в даному випадку, є розкриття непомічених дітьми властивостей навколишньої дійсності, причому таким чином, щоб уникнути перетворення повсякденного життя в дидактичний процес.  Сенсорне виховання на заняттях є основною формою організації дітей в дидактичній системі дитячого дошкільного закладу. Основним завданням у цьому випадку виступає необхідність формувати у дітей такі вміння сприймати і представляти предмети і явища, які сприяли б удосконаленню різноманітної діяльності (у тому числі малювання, конструювання, праці у природі, звукового аналізу слів і т.д.) [5].  Систематичні дослідження сенсорно-перцептивної сфери, аналіз результатів яких наведено вище, дозволив сформулювати ряд принципових положень, на яких в даний час побудована система сенсорного виховання дітей. До них належить положення про значне розширення в порівнянні з "класичними" системами утримання сенсорного виховання. Воно повинно виходити не тільки з можливостей дитини, але здійснюватися з урахуванням розвинених форм суспільно корисної діяльності дорослих. Наступний принцип - відмова від формального характеру сенсорних вправ і надання всій системі осмисленого змісту (тобто поглиблення змісту шляхом введення змістовних діяльностей). Сенсорне виховання будується як формування узагальнених способів обстеження сприймаються якостей, формування узагальнених і систематизованих знань (подань) про ці якості шляхом зіставлення їх із загальноприйнятими сенсорними еталонами. На цій основі, в рамках сенсорного виховання готується перехід від сприйняття до мислення, формується певна основа для подальшої інтелектуальної діяльності.  Крім того встановлено можливість прискорення формування сенсорних дій шляхом навчання дитини проведення розгорнутих операцій співвіднесення для обстеження зразка (Ш. А. Абдуллаєва та ін.) Надалі відбувається інтеріоризація зовнішніх орієнтованих дій що призводить до формування сенсорних дій. 

     

     

     

     

     

    Список використаних джерел

    1. Запорожець А.В., Венгер Л.А. ін Сприйняття і дію. – М.: Прогрес, 1966. – 394 с. 

    2.  Зінченко В.П. Рухи очей і формування зорового образу // Питання психології. – 1958. – №5. – С. 34-35. 

    3. Піаже Ж. Мова і мислення дитини. – СПб: СОЮЗ, 1997. – 394 с. 

    4.  Поддьяков М.М. Способи сенсорного виховання в дитячому садку. – М. : Просвещение, 1965. – 392 с. 

    5. Програма навчання та виховання дітей дошкільного віку з вираженою умсвенной відсталістю / Під ред. Н. Ф. Дементьєвої. – М: Новий час, 1993. – 222 с.  

ЛИСТОПАД

 

ЗМІСТ І ЗАВДАННЯ СЕНСОРНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ

 

 

Серед числених завдань сенсорного виховання найважливішими для корекційного навчання розумово відсталих дошкільників є створення умов, сприяючих розвитку в дітей широкого орієнтування в оточуючому предметному світі; формування узагальнених способів обстеження предметів та їх властивостей; засвоєння необхідної бази сенсорних еталонів; своєчасне і правильне поєднання сенсорного досвіду зі словом; формування сенсорних уявлень (О. П. Гаврилушкіна, А. А. Катаева, Н. Д. Соколова, Е. А. Стребелєва та ін.) [2; 3; 4].

Указані завдання є загальними як для дітей, що нормально розвиваються, так і для розумово відсталих дітей. Крім того, О. А. Стребелєва, А. А. Катаева та ін. виділяють специфічні завдання сенсорного виховання, скеровані на корекцію і компенсацію порушень сенсорно-перцептивної сфери дітей з інтелектуальною недостатністю. До них належать: забезпечення якомога раннього розвитку сприймання; прискорення його темпу, інтенсифікація; подолання відхилень у сенсорному розвитку.

На вирішення цих завдань спрямована система сенсорного виховання, яка враховує особливості аномального розвитку та специфіку кожного виду дитячої діяльності для загального психічного і сенсорного розвитку дитини. Сенсорне виховання здійснюється під час формування основних видів діяльності, які властиві дітям як із нормальним, так і з аномальним розвитком, — предметної, ігрової, образотворчої, конструктивної тощо (О. П. Гаврилушкіна, А. А. Катаева, О. А. Стребелєватаін.) [2; 3; 4].

У процесі спеціально організованих занять дошкільники навчаються виділяти властивості предметів на основі засвоєння перцептивних дій і сенсорних еталонів. У конструктивній діяльності О. П. Гаврилуш-кіна виокремлює завдання опанування способами сприймання. Цьому сприяють спеціальні вправи, скеровані на формування вмінь розрізняти, зіставляти, виділяти, групувати предмети й елементи будівельних наборів за формою, величиною, розташуванням. Особливу увагу рекомендується приділяти формуванню вмінь обстежувати предмет, аналізувати його, передбачати майбутній результат дії з ним. Ці уміння — необхідна умова формування орієнтовної фази діяльності і багато в чому визначають успішність виконання поставленого завдання. Під час навчання образотворчої, конструктивної діяльності дітей дошкільного віку з інтелектуальною недостатністю у підготовчий період пропонується використовувати спеціальні дидактичні ігри, вправи, спрямовані на розвиток сприймання різних властивостей предметів, а також ігри з розвитку зорово-рухової координації. У процесі проведення занять з предметного малювання та ліплення з натури дітей спеціально навчають розглядання, спостереження, під час яких відбувається сприймання властивостей предмета.

Особливе місце в роботі з розвитку сприймання займає навчання обстеження, що передбачає цілісне сприймання предмета; виділення основних частин; аналіз форми, кольору, розташування та відносної величини частин; повторне цілісне сприйняття предмета. Правильність сприймання форми предмета забезпечується проведенням індивідуальної роботи з формування моделюючих рухів (обведення предметів по контуру перед малюванням, обмацування перед ліпленням) [2].

Важливою умовою розвитку сенсорної сфери дитини є необхідність використання всіх доступних дитині способів передачі сенсорного досвіду, добір програмних завдань відповідно до вимог сенсорного розвитку незалежно від рівня мовленнєвого розвитку дитини; повсякденне формування і закріплення власного мовного досвіду дитини, створення образів уявлень, які можуть бути актуалізовані за словом. До системи сенсорного виховання повинна включатися спеціальна робота з оволодіння всіма способами засвоєння сенсорного досвіду: розуміння жестової інструкції, наслідування, аналіз зразка, самостійний аналіз завдання, дія за словесною інструкцією або за словесним описом.

При виборі змісту навчання необхідно спиратися на такі дидактичні принципи: доступності навчання, зв’язку його з життям, послідовності, систематичності, науковості, урахування індивідуальних і вікових можливостей дитини, а також на прийнятому в поточний час підході, в межах якого сприймання розглядається як діяльність. В її структурі мотиваційно-особистісні та операційно-технічні компоненти взаємопов’язані, а їх розвиток свідчить про вдосконалення сприймання. Мотиваційна сторона перцептив-них процесів визначає їх спрямованість, селективність і напруженість і є важливим фактором індивідуального розвитку. Операційний план діяльності включає перцептивні операції, що являють собою способи виконання перцептивних дій [1].

Оскільки мотиваційний і операційний плани тісно пов’язані, можливо, хоча досить умовно, виділити два напрями розвитку сен-сорно-перцептивної сфери дітей. У рамках першого висувається завдання формування мотиваційної сторони діяльності: розвиток емоційного контакту дитини з дорослим, інтересу до різних видів діяльності (насамперед предметно-маніпулятивної, ігрової, продуктивної). У ході цієї роботи збагачується сприймання дітей, засвоюються чуттєві властивості й ознаки предметів. У межах виділеного напрямку висуваються завдання розвитку операційного фонду дітей. Вони вирішуються за допомогою вправ із розвитку чутливості.

Розвиток операційного плану включає в себе також навчання дітей обстеження іграшок, предметів побуту — спочатку на заняттях, а згодом у ході виконання режимних моментів. Важливо формувати в дітей уявлення про колір, форму і величину предметів, навчати дітей обстеження цих ознак (обведення, дотик, накладання тощо), формувати розуміння слів — назв сенсорних еталонів і самостійне їх називання.

Робота з формування уявлень про розмір відбувається у певній послідовності. Спочатку формуються уявлення дитини про розмір як просторову ознаку предмета (про абсолютну величину предметів: великий — маленький). Дітей навчають виділяти ту чи іншу ознаку (розмір), користуючись спеціальними прийомами обстеження — накладанням і прикладанням. Такий спосіб практичного порівняння спочатку встановлює рівність чи нерівність пари однорідних предметів. Далі дітей навчають порівняння кількох предметів, один з яких використовується як зразок. Надалі переходять від практичного порівняння до формування в дитини вміння визначати величину предметів «на око».

Від встановлення серіаційних відношень, орієнтуючись на рівняння розбіжностей між елементами ряду, діти переходять до засвоєння методу системного вибору елементів. Вони вчаться послідовно розташовувати елементи різного розміру у ряд з використанням правила: обирай кожного разу якнайбільший. Діти виконують завдання без спроб і пересувань тільки за умови попереднього порівняння елементів «на око» та використання названого правила. Від навчання систематизації елементів в одному напрямку слід переходити до навчання дітей систематизації як за збільшенням, так і за зменшенням ознаки. У процесі виконання кожної наступної вправи необхідно змінювати і матеріал, і принцип вимірювання, за яким зіставляються елементи.

Від зіставлення елементів, що відрізнялися одним вимірюванням за довжиною, висотою чи шириною, діти переходять до виконання завдань, що передбачають зіставлення елементів, що відрізняються водночас за різними вимірами, із зміною критеріїв систематизації. У процесі виконання цих вправ діти навчаються зіставляти предмети за одним виміром, не звертаючи увагу на інші. Таким чином, у дітей формуються уявлення про те, що відношення між предметами змінюються при зміні принципу вимірів, за якими проводиться вимірювання. Увага дітей звертається на місце об’єкта серед інших залежно від виміру, за яким складається серіаційний ряд.

Знайомство дитини з геометричними тілами, фігурами і формою предметів включає в себе дотиково-рухове обстеження під контролем зору (взаємне накладення або прикладання, проведення рукою або пальцями по поверхні з фіксацією уваги на ознаках вимірювання: наявності / відсутності кутів, довжини сторін тощо). Крім того, навчання передбачає виділення чотирьох геометричних тіл (шар, куб, трикутна призма, паралелепіпед) і п’яти геометричних фігур (круг, квадрат, трикутник, прямокутник, овал) за наслідуванням, за зразком та за словесним позначенням. Дітей навчають розуміти слова — назви сенсорних еталонів геометричних фігур, по можливості минаючи стадію «до еталонів» (коли дитиною засвоюється не нормативна назва ознаки, а його предметний еквівалент). Таке уникання стадії «до еталонів» пов’язано з прагненням зробити процес навчання і виховання дітей з інтелектуальною недостатністю більш ефективним. Оскільки для засвоєння такою дитиною будь-якого нового слова потрібно витратити доволі тривалий час, слід повідомляти дітям відразу правильні назви геометричних фігур або тіл і, коли це можливо, пропонувати самостійно називати геометричні тіла і фігури, використовуючи такі назви: куля (кулька), куб (кубик), прямокутний паралелепіпед (цеглинка), трикутна призма (дах); коло, квадрат, трикутник, прямокутник, овал.

Надалі доцільно організовувати різноманітні дії з тілами і фігурами, включаючи їх у вправи з групування, в дидактичні ігри та ігрові вправи з елементарного конструювання, ліплення, малювання, аплікації. Крім того, необхідно проводити роботу по зіставленню форми реальних предметів з геометричними еталонами (безпосереднє зіставлення предмета простої форми з еталоном, а потім визначення форми не тільки предмета, а й його деталей на основі практичного розчленування предмета на складові частини).

При ознайомленні дітей із кольором слід звертати увагу на накопичення ними кольорових уявлень. Цей етап передує засвоєнню еталонних уявлень про колір і є необхідною передумовою подальшої роботи з розвитку сприймання кольорів. Для успішного засвоєння цих уявлень необхідно забезпечити організацію широкої орієнтації у кольорі з використанням усіх кольорів спектра та чорного і білого. Після цього етапу розпочинається безпосереднє ознайомлення дітей з еталонами кольору. Водночас формування в дітей еталонів кольору недостатньо для того, щоб вони могли використовувати їх під час сприймання різноманітних предметів. Крім наочних уявлень про основні кольори, дитина повинна навчитися співвідносити їх із властивостями реальних предметів. Способи порівняння властивостей предметів, що сприймаються, із засвоєними зразками — це і є способи обстеження предметів, яких необхідно навчити дітей.

Ураховуючи особливості й етапи розвитку сприймання кольору розумово відсталими дітьми, необхідно використовувати ті дидактичні ігри та вправи, зміст яких найбільшою мірою сприяв би засвоєнню системи сенсорних еталонів кольору, співвідношенню предметів з кольоровими еталонами, формуванню елементарних способів аналізу кольорових поєднань.

Реалізація цих завдань включає низку етапів, що послідовно ускладнюються. Спочатку формують уявлення про шість кольорів: червоний, синій, жовтий, зелений, чорний і білий, далі навчають виділяти колір спочатку в групі однорідних, а потім різнорідних предметів; потім звертають увагу дитини до цієї властивості, навчають виділяти колір за назвою і, коли це можливо, самостійно називати колір. Крім того, дітей навчають передавати колір предметів при їх зображенні за допомогою фарб.

Завдання сенсорного виховання на кожному етапі роботи необхідно пов’язувати із загальними завданнями навчання та виховання дітей дошкільного віку і формувати відповідно до принципу спрямованості навчання на вирішення взаємопов’язаних завдань освіти, виховання та загального розвитку дітей.

Становлення і розвиток перцептивної дії з урахуванням всіх виділених її складових і характеристик стає можливим в разі використання цілісної системи дидактичних ігор та вправ у поєднанні з практичною, продуктивною діяльністю вихованців. При цьому дидактичні ігри і вправи застосовуються з метою опрацювання уявлень і дій, що необхідні для успішного виконання різних видів продуктивної діяльності; в діяльності ж використовуються, уточнюються, коригуються і закріплюються набуті завдяки іграм і вправам сенсорні знання та вміння. Тільки за цих умов можлива взаємодія дидактичних ігор і вправ з продуктивними видами діяльності розумово відсталої дитини, результатом якої є її сенсорний розвиток.

 

 

Література

1.  Войлокова Е. Ф., Андрухович Ю. В., Ковалева Л. Ю. Сенсорное воспитание дошкольников с интеллектуальной недостаточностью: учебно-методическое пособие. — СПб. : КАРО, 2005. — 304 с.
2. Гаврилушкина О. П. Обучение конструированию в дошкольных учреждениях для умственно отсталых детей: книга для учителя. — М. : Просвещение, 1991.
3. Гаврилушкина О. П., Соколова Н. Д. Воспитание и обучение умственно отсталых дошкольников: кн. для воспитателя. — М. : Просвещение, 1985.-72 с.
4. Катаева А. А., Стребелева Е. А. Дидактические игры и упражнения в обучении умственно отсталых дошкольников. — М. : Просвещение, 1991.- 190 с.
5. Давыдова С. И. Выполнение умственно отсталыми дошкольниками заданий по подражанию, образцу и словесной инструкции // Дефектология. - 1973. - № 2. - С. 69-72.Проблема навчання дітей з особливими потребами набуває широкої актуальності. Освітній інклюзивний простір стає доступним для таких дітей, адже право на рівний доступ до якісної освіти та навчання за місцем проживання в умовах загальноосвітнього закладу – це право всіх дітей. Концепція інклюзивної освіти відображає одну з головних демократичних ідей – усі діти є цінними й активними членами суспільства.

ГРУДЕНЬ

ТЕРАПІЯ СЕНСОРНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

 

Сенсорна інтеграція (сенсорна інтеграційна терапія) - процес, під час якого нервова система людини отримує інформацію від рецепторів всіх відчуттів (дотик, вестибулярний апарат, відчуття тіла або пропріоцепція, нюх, зір, слух, смак), потім організовує їх і інтерпретує так, щоб вони могли бути використані в цілеспрямованій діяльності. Іншими словами, це адаптаційна реакція, що служить для виконання певної дії, прийняття відповідного положення тіла, і т. п.

При виникненні порушень обробки сенсорних сигналів з'являються дисфункції в моторному, пізнавальному розвитку, а також в поведінкових характеристиках дитини.

Метою терапії сенсорної інтеграції (СІ) є посилення, балансування і розвиток обробки сенсорних стимулів центральною нервовою системою.

 

Симптоми порушення СІ:

• надмірна або недостатня чутливість до тактильних, зорових, слухових стимулів, а також руху, наприклад, уникнення торкання деяких фактур (пісок, каша);

• уникнення занять з пластиліном, малювання пальцями;

• проблеми з маніпулюванням, використанням столових приборів, ножиць;

• неправильне захоплення олівця;

• надчутливість до звуків, до світла;

• труднощі у навчанні письма і читання;

• проблеми з навчанням їзди на велосипеді;

• уникнення катання на гойдалках, каруселях або надмірне захоплення цими іграми;

• утруднення при переписуванні з дошки, пропускання букв, складів;

• труднощі в розрізненні правого та лівого боків, особливо, коли у дитини немає часу, щоб задуматися;

• низький поріг чутливості до близькості іншої особи;

• занадто високий або занадто низький рівень рухової активності, розлади м'язового тонусу;

• слабка рухова координація (ці проблеми можуть стосуватися великої або дрібної моторики);

• рухова незграбність;

• труднощі в концентрації, імпульсивність;

• швидка стомлюваність;

• відмова від соціальних контактів;

• затримка розвитку мови, рухового розвитку, а також труднощі в навчанні;

• слабка організація поведінки, відсутність планування.

 

Найбільшу ефективність методика дає в корекції дітей з синдромом Дауна, затримкою психічного розвитку, ДЦП, аутизмом. Дитина поступово вчиться інтерпретувати сенсорні відгуки і адаптуватися на нових і нових, більш досконалих рівнях. Окрім цього, метод є надзвичайно корисним дітям з нормальним розвитком для покращення уваги та концентрації, грубої та дрібної моторики, зорових і слухових здібностей, самосвідомості та самооцінки.

Комплекс вправ з сенсорної інтеграції створюється на основі сенсорної діагностики індивідуально для кожного пацієнта. Методи сенсорної інтеграції можуть і навіть повинні включатися як складові частини в заняття за будь-якими іншими методиками. Недооцінити значення стимуляції сенсорного сприйняття світу неможливо. Через розвиток сенсорики ми даємо дитині механізм пізнання світу.

 

СІЧЕНЬ

Індивідуальний розвиток дитини з ООП в моделі інклюзивного навчання дитини у ЗДО

Розглядаючи інклюзивне навчання дитини з особливими освітніми потребами, варто виділити наступні етапи: - превентивний (попереджувальний, підготовчий): раннє виявлення порушень розвитку дитини і раннє втручання, рання корекція – як попередження виникнення вторинних порушень [5]; корекційна робота фахівців в умовах Інклюзивно-ресурсного центра як підготовка до інклюзії.

Інклюзія безпосередньо у закладі дошкільної освіти.

Поняття «Превентивний етап інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами» є достатньо умовним, оскільки поняття «Інклюзія» передбачає «включення» таких дітей у суспільство здорових однолітків як рівного, але з урахуванням його особливих потреб в організації життєвого простору. Інклюзія починається не з того, що дитина опиняється в освітньому закладі. Навпаки, саме етап, який передує власне інклюзії у ЗДО визначає успішність «включення» дитини в загальноосвітній простір. Адже якщо починати «включати» дитину безпосередньо в освітньому закладі, то на це йде занадто багато часу і зусиль. Дитячий садок і школа далеко не обмежують поняття інклюзії. Тому є два рівні, які готують всіх суб'єктів інклюзивної освіти до того, щоб дитина успішно «включалася» в освітнє середовище і у суспільство.

Перший рівень («Дитина з ООП») передбачає те, що є дитина, для якої потрібна допомога в соціалізації та особливому ставленні під час навчання.

Другий рівень («Освітнє середовище») передбачає підготовку самого суспільства та освітнього середовища до того, щоб дитина з будь-якими обмеженнями здоров'я та освітніх можливостей без перешкод могла «включитися» в освітнє середовище. Структура превентивного етапу інклюзивної освіти Робота з дитиною з ООП на превентивному етапі інклюзивного навчання Саме на превентивному етапі близькі та оточення дитини помічають, що для розвитку дитині потрібна допомога фахівців. Найчастіше достатньо рано виявляються порушення розвитку сенсорних систем (зору і слуху), опорнорухового апарату, неврологічні розлади. Це виявляється під час поточних медичних обстежень дитини фахівцями (педіатр, офтальмолог, отоларинголог, невролог, ортопед, логопед і психолог), або на це звертають увагу батьки. Проте дуже часто трапляється, що «незвичайність» дитини фахівці і батьки помічають тільки на етапі її оформлення в заклад дошкільної освіти– після двох- трьох років, а то й пізніше, коли дитина знаходиться вже в закладі дошкільної освіти, або вже й у закладі середньої освіти. В такому разі медики або педагоги в ЗДО чи у школі звертають увагу батьків на особливості дитини: відсутність або проблеми розвитку мовлення, низьку якість уваги, пам’яті, мислення, а також на небажану поведінку. Звичайно ж, первинну діагностику необхідно проводити не тоді, коли дитина має влаштовуватися в дитячий колектив, а починаючи з перших місяців життя. В такому разі правильно організований моніторинг розвитку дитини, її психологопедагогічний супровід, поряд з традиційним медичним супроводом, створює умови для раннього виявлення та вчасної корекції проблем психофізичного розвитку. Превентивний етап інклюзії надзвичайно важливий, оскільки загальновідомо, що якщо в дитини вчасно виявити відхилення в розвитку, здійснити ранню корекцію та попередити виникнення вторинних розладів, то більшість дітей можуть частково компенсувати порушення, і до шести-восьми років розпочати навчання за загальноосвітньою програмою. Але якщо зайти до будь-якого класу в пересічній школі, або групу закладу дошкільної освіти, можна побачити дітей, які навчаються за звичайною програмою, проте потребують особливих освітніх умов та індивідуалізації навчання. На жаль, якщо у дитини занадто пізно виявляються, або й не діагностуються ці порушення розвитку, дитина не отримує корекційної допомоги. Тому постає питання про важливість і необхідність своєчасної діагностики порушень розвитку дітей. Рання діагностика відхилень в психомоторному розвитку дітей має велике значення для попередження формування затримки розвитку і для ранньої адаптації дітей з проблемами в розвитку до повсякденного життя. Саме в цей час найбільш швидкими темпами формуються нервово-психічна і ментальна сфера людини (М. І. Лісіна, С. Ю. Мещеряков, Д. Б. Ельконін). В цьому віці центральна нервова система найбільш пластична до корекційного впливу, а рівень компенсаторних можливостей – найвищий порівняно з іншими віковими періодами. Невелике відставання в ранньому віці успішно компенсується за допомогою спеціальних корекційних занять. І чим раніше виявлені проблеми і розпочата корекція, тим більше у дитини шансів вирости здоровою і жити повноцінним життям. Саме про ранній вік як про вік найбільших можливостей розвитку Л.Толстой говорив: "Від п’ятирічної дитини до мене тільки крок, а від новонародженої до п’ятирічної – величезна відстань". Сучасне реформування освіти дає можливість дітям отримати превентивну допомогу. За Положенням про інклюзивно-ресурсний центр, діти, починаючи з 2 років, можуть отримати комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку та рекомендації для подальшого навчання. Після такої оцінки створюється висновок ІРЦ щодо подальшого навчання дитини. Постановою передбачено також забезпечення дітей корекційно-розвивальними послугами в умовах ІРЦ. Таким чином, коли дитина потрапляє в освітній заклад (дошкільний або школу) на інклюзивне навчання, вона вже має висновок ІРЦ, який і дає основу для створення Індивідуальної програми розвитку: саме тут вказано на напрями оцінки компетенцій, на основі цього – виявлення потреб і надання рекомендацій щодо проведення корекційно-розвиткової роботи з дитиною. Превентивні заходи інклюзії в освітньому середовищі Звернемося знову до структури превентивного етапу інклюзивного навчання і розглянемо, без яких заходів етап власне інклюзії в освітній установі неможливий, або проходить не на належному рівні . Перед тим, як починати включати дитину в освітнє середовище, необхідно переконатися, що ми можемо забезпечити доступність приміщень. Зараз реалізується законодавство, за яким забезпечуються, наприклад, пандуси дітям на інвалідних візках. На жаль, не кожна школа забезпечена пандусами, але якщо буде хоча б кілька шкіл у мікрорайоні, то діти з проблемами опорно-рухової системи зможуть влитися в загальноосвітнє середовище. Школи-новобудови практично усі враховують вимоги доступності самої будівлі та місць загального користування. Дитина, яка ще не відвідує дошкільний заклад може отримати корекційнорозвиткову допомогу та / або консультаційної допомоги батькам – в ІРЦ. За Положенням про ІРЦ у функції їх роботи входить такий вид діяльності. На превентивному етапі інклюзивного навчання дитини з особливими освітніми потребами необхідно проводити також попередню роботу з батьками майбутніх одногрупників дитини. Звичайно, це є структурною частиною роботи з усім суспільством, адже толерантне ставлення до дітей з ООП є роботою довготривалою, і має підтримуватися на рівні держави, засобів масової інформації. перебудова свідомості суспільства, його здатність повернутися обличчям до будь-якої дитині незалежно від нього зовнішнього вигляду або можливостей - справа не одного десятка років. Тому в сучасних умовах роботі з батьками однокласників дитини з ООП потрібно приділяти багато уваги, і тому цей структурний компонент виділено окремо. Таким чином, превентивний етап інклюзії дитини з особливими освітніми потребами - важлива складова частина структури інклюзії, без якої власне інклюзію в освітнє середовище такої дитини здійснити важко, а часом і неможливо. Проте сьогоднішні реалії часто не дають можливості зробити все поступово. Тому на практиці бачимо, що превентивний етап поєднується з етапом інклюзії в освітньому закладі.

 

ЛЮТИЙ

ПІРАМІДА НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ООП – ОСНОВА МОДЕЛЮВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ

Перший рівень піраміди – сенсорні системи

(опрацювання наукової статті)

Розглянемо докладніше перший рівень піраміди – сенсорні системи. Сенсорні системи виконують функції, значущі для організму. Вони виявляють сигнали з оточуючого середовища чи ізсередини організму за допомогою рецепторів, серед яких розрізняють слухові, смакові, зорові, нюхові, дотикові, рецептори болю, вестибулорецептори, терморецептори і пропріорецептори. Всі рецептори, за допомогою яких виявляються сигнали, можна розділити на контактні (коли є безпосередній контакт між рецептором і подразником) і дистантні (коли цей контакт відсутній). Подразники із зовнішнього і внутрішнього середовища сприймаються рецепторами і передаються нервовим збудженням у відповідні структури мозку. Таким чином, сенсорні системи виконують роботу щодо зв’язку організму з оточуючим середовищем, організовують наступні процеси: - Розрізнення сигналів. У цьому процесі беруть участь нейрони сенсорної системи. Дуже важливо те, що сенсорна система може помічати відмінності в різних подразників. Це допомагає відзначати також відмінності між символами. - Передача і перетворення сигналів. Це необхідно для того, щоб мозок сприймав найважливішу для організму інформацію в тій формі, яка є найбільш зрозумілою для своєчасного і результативного аналізу. - Кодування інформації. Вся інформація, що отримується із зовнішнього середовища, перетворюється в ту форму, яка сприймається організмом. У сенсорної системі цю роль виконує двійкового коду. В організмі одночасного відбувається не один, а кілька процесів кодування. - Детектори ознак і сигналів. Ця функція необхідна для того, щоб сенсорний нейрон виділяв серед безлічі ознак ті, які мають значення для організму. Цю роль виконують нейрони-детектори, які реагують тільки на конкретні параметри. - Впізнання образів. Ця функція є найбільш складною, тому що необхідно розпізнати образ із зовнішнього або внутрішнього середовища через ті сигнали, які надходять в організм. Також відбувається порівняння розпізнаного образу подразника з тими образами, які вже зберігаються в пам'яті. Впізнання образів також є кінцевою операцією, якою завершується процес розпізнання подразника через рецептори тих чи інших сенсорних систем. Виявлення ж є початковою операцією. Усі функції сенсорні системи виконують безперервно, один процес змінюється іншим. У нервовій системі кожна ланка виконує свою, значущу для організму, роль, тому не можна недооцінювати будьяку її складову. Сенсорні системи починають роботу з того, що зовнішні рецептори отримують інформацію, яку згодом організм аналізує. У людини є наступні сенсорні системи: Зорова система - зір. Людина бачить навколишній світ за допомогою очей, він щодня отримує інформацію завдяки цій сенсорній системі. Особливе значення ця система має у дітей, які вже з перших днів життя пізнають світ таким чином. Слухова - слух. Всі звуки, які можна почути, дозволяють орієнтуватися в просторі і розуміти, що відбувається навколо. Смакова - смак. Ще з дитинства у людей з'являються смакові перевагу, хтось любить солодке, хтось солоне. Також у кожної людини є ті продукти, які він не любить. Це пов'язано з особливостями смакової сенсорної системи. Нюхова - запах. Залежно від того, наскільки добре розвинений нюх, можна по-різному реагувати на різні запахи. Під час застуди (коли закладений ніс), робота цієї сенсорної системи перестає бути ефективною, що також викликає дискомфорт. Тактильна - шкіра. Всі відчуття ми отримуємо через шкіру, а саме, через нервові закінчення, які там розташовані. Дуже чутливими є кінчики пальців. Тактильна сенсорна система є засобом захисту від явищ навколишнього середовища, так як саме так можна, наприклад, відчути гаряче і вчасно прибрати руку. Пропріоцептивна - м'язи. Ця сенсорна система дозволяє контролювати свої рухи, їх точність і інтенсивність. Особливо ретельно слід прислухатися до цієї системи під час занять спортом. Вестибулярна - вестибулярний апарат. Уміння тримати рівновагу і добре орієнтуватися в просторі пригождается кожен день, а проблеми з даної сенсорної системою чреваті нудотою, запамороченням і слабкістю. Вісцелярна - внутрішні органи чуття. Так можна відчувати почуття ситості, голоду, спраги тощо. Необхідно розвивати всі сенсорні системи, щоб не відчувати нестачі тих чи інших відчуттів. Якщо ж з певних причин якась та з систем працює погано, це компенсується за рахунок посиленої роботи інших сенсорних систем. Яким чином розвиваються сенсорні системи організму? Саме через відчуття дитина пізнає світ у свій перший рік життя. Для взаємодії зі світом кожен малюк, перш за все, відчуває – холодно чи жарко, торкаються до нього чи ні, голодний він чи ситий, чи болить у нього щось всередині тіла або на шкірі, пляшечці вода чи молоко, чи приємно пахне те, що у нього в руках, і яке воно на смак. Вже в перші місяці життя дитина впізнає маму та інших людей, які нею опікуються. Головне, чого навчається дитина в цей час – повідомляти світу про свої потреби - криком. Проблеми розвитку сенсорних аналізаторів частіше за все виявляється на ранніх етапах життя дитини. Проте бувають випадки, коли батьки дізнаються про проблеми зі слухом у дитини тільки тоді, коли звертаються до логопеда, щоб той допоміг з формуванням мовлення. Такі випадки трапляються, навіть коли дитині більше 4 років. Порушення слуху і зору можуть відбутися і в більш пізньому віці внаслідок травм або прийому медикаментів. Здобуття мозком вхідної сенсорної інформації при дефіцитарній роботі аналізаторів змінює пізнавальні можливості дитини. Так, дитина, яка має зниження зору, або слуху, або дитина зі зміненими тактильними, смаковими відчуттями, порушеним відчуттям власного тіла, його розташування у просторі (пропріоцепцією) чи вестибулярного апарату буде відчувати сенсорний вхід інакше, ніж дитина з типовим рівнем розвитку нервової системи. Порушення розвитку сенсорних систем дається взнаки під час навчання. Так, порушення зору, слуху – вимагають від педагогів особливої уваги до потреб дитини. Дітей з порушенням зору навчають тифлопедагоги, а з порушенням слуху – сурдопедагоги. Глухі діти опановують для комунікації жестову мову. Відсутність можливості використовувати зір або слух змінює не тільки можливості сприймання освітнього за матеріалу. Педагоги мають враховувати і особистісні особливості таких дітей. Тому при включенні таких дітей в загальноосвітній простір до корекційної роботи запрошують відповідних фахівців. Серед дітей з типовим розвитком сенсорних систем зустрічаються діти з порушеннями обробки сенсорної інформації (ПОСІ). У них можливе «перебільшене» за інтенсивністю сприймання слухової і зорової інформації. Так, деякі діти можуть закривати вуха через занадто гучні звуки, болісно реагують на яскраве світло. Інші діти навпаки, недоотримуючи відчуттів по каналах слуху і зору, вони шукають цих відчуттів – дивляться на вентилятори, крізь пальці, спостерігають за грою пилу в сонячному світлі. Або багаторазово натискають на кнопки звукової іграшки, шукаючи слухових відчуттів. Особливе відчуття – пропріоцепція. Це відчуття свого тіла у просторі, у русі. Проблеми у розвитку ЦНС позбавляють дитину відчувати своє тіло цілісно, і відбувається порушення рухів як таких, і порушення взаємодії з предметами оточуючого світу (дитина наштовхується на предмети)

Рівень сенсомоторного розвитку дитини

Розглянемо другий рівень піраміди навчання. Розвиваючись далі (приблизно від 6 місяців до 3 років), дитина, спираючись на роботу сенсорних систем, починає пізнавати світ на складнішому рівні. Адже все навколо потрібно не тільки сприймати, але і скласти про нього враження, подібне до оточуючих людей, проаналізувати і використати для більш глибокого пізнання. Це – поверх «сенсомотрного розвитку». На цьому рівні формується схема тіла, з’являється орієнтація за сторонами тіла, відбувається моторне планування і обробляється вхідна сенсорна інформація. Сенсорна інтеграція Відчуття, які формувалися на першому рівні – дотик, нюх, смак, зір, слух, відчуття рівноваги та пропріоцепція – на другому рівні інтегруються, і у людини відбувається цілісне сприймання предметів, явищ, внутрішніх відчуттів. Це упорядкування відчуттів, які потім будуть використані. Відчуття дають нам інформацію про фізичний стан нашого тіла і навколишнього середовища. Сенсорна інтеграція збирає в мозку цільну "мозаїку" з шматочків. Наприклад, коли ми дивимося на апельсин, наш мозок інтегрує відчуття, отримані від очей, і ми сприймаємо колір і форму фрукта. Коли ми чіпаємо апельсин, відчуття, отримані від пальців і кистей рук, інтегруються, і завдяки цьому ми дізнаємося, що зовні кірка у апельсина груба, а всередині він вологий. Інтеграція відчуттів, отриманих від органів нюху, дозволяє нам відчути його цитрусовий запах. Наприклад, коли хтось говорить «полуниця», ми уявляємо майже круглу ягоду червоного кольору з приємним запахом і смаком. Дехто любить їсти полуницю з вершками і цукром. Якщо розчавити полуницю в руках – побачимо сік і брудні руки. Коли говоримо «м’яч» - уявляємо гумову різноколірну яскраву кулю, з якою весело бавитись, відчуємо, що він гладенький на дотик, пружний, може стрибати, котитися, коли стрибає – гучно стукає об підлогу. Дитина з розладами сенсорної інтеграції відчуває труднощі у диференціюванні матеріали і предмети за можливостями їх використання, діє з ними не враховуючи їх властивості. Не отримуючи адекватних повідомлень від рук і очей, дитина не може розфарбовувати фігури, складати мозаїку, акуратно різати ножицями, поєднувати краї двох аркушів паперу. Дорослим може здатися, що дитині просто не цікаво, але не нецікаво їй тому, що її відчуття і відповіді на них не дають їй ніякої інформації і не приносять задоволення від результату діяльності. Перебільшене сприймання за одним каналом сенсорної інформації і зменшення відчуттів за іншими каналами призводить до викривлення сприймання дійсності дитиною. А неможливість «зібрати» всі відчуття і правильно їх проаналізувати призводить до афективних реакцій і небажаної поведінки. За даними Американської асоціації розладів сенсорної інтеграції, сучасна популяція нараховує до 20% людей з порушеннями обробки сенсорної інформації (а серед осіб з аутизмом - у 60 %). На сьогодні порушення сенсорної інтеграції не є окремим медичним діагнозом, проте громадські організації виступають за можливість страхового покриття діагностики і корекції цього розладу розвитку. Затим, цей розлад є супутнім у дітей з діагнозами аутизм, гіперактивність з дефіцитом уваги, порушення розвитку координації (диспраксія), тривожний розлад. 

                                   

                                                         БЕРЕЗЕНЬ

          СЕНСОРНЕ ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ З ПОРУШЕНННЯМ СЛУХУ

 

Сенсорне виховання спрямоване на формування повноцінного сприйняття довкілля, слугує основою пізнання світу, першою щабелькою, якого чуттєвий досвід. Сенсорний (від лат. Sensus – почуття, відчуття) – чуттєвий, пов’язаний із відображенням дійсності за допомогою відчуттів і сприймань. Сенсорне виховання – сукупність педагогічних заходів, спрямованих на розвиток діяльності органів чуттів дитини. Потреба сенсорного виховання зумовлена значенням чуттєвого пізнання в розвитку людини. В дошкільній педагогіці основна увага приділяється формуванню різноманітних сенсорних здібностей. Сенсорне виховання сприяє всебічному розвитку особистості, є основою успішного розумового виховання, фізичного, естетичного виховання, морального виховання. У зв’язку з тим, що в дитинстві сенсорні процеси інтенсивно розвиваються, сенсорне виховання у цей період набуває особливо важливого значення. В різних видах діяльності у конструюванні, малюванні, ліплення, співах тощо – дитина вчиться узагальнених способів спостерігання (розглядання, вислуховування і зіставлення) предметів. Велику роль у сенсорному вихованні відіграють мовлення, словесні вказівки й позначення. Сенсорне виховання має важливе значення для практичної, особливо художньотворчої діяльності людей. Психофізичними характеристиками сенситивності є сукупність відносно незалежних порогів відчуття зорового, слухового та шкіряного аналізаторів, а також загальний темп виникнення і розгортання сенсомоторних реакцій. Сенситивність (лат. Sensitivus – чутливий, від Sensus – відчуття) – психодинамічна властивість особистості, що характеризує її чутливість. У сенситивності відтворюється своєрідність сенсорної організації людини (див. сенсоріка). Успішність розумового, фізичного, естетичного виховання залежить від рівня сенсорного (тобто чуттєвого) розвитку дитини, тобто від того, наскільки досконало вона чує, бачить, відчуває оточення. У дошкільників з порушеннями слуху виключення слухової аферентації (передавання нервового збудження від периферійних чутливих нейронів до центральних) порушує сприймання простору, недорозвиненість мовлення ускладнює засвоєння суспільного досвіду, чуттєвого пізнання. Відтак, сприймання недостатньо систематизоване й осмислене. В сенсорному вихованні таких дітей необхідно максимально використовувати збережені аналізатори. Сенсорне виховання – це система заходів, спрямованих на розвиток відчуттів, емоційної сфери дітей у процесі взаємодії з предметами. Прогалини в сенсорному розвитку дитини важко компенсуються, а в шкільному віці часто призводить до загального зниження інтелектуального розвитку та певних труднощів у навчанні. У вітчизняній технології одним з основних принципів корекційновиховної роботи полягає в тому, що виправлення вад розвитку не виділяється в окремі заняття з сенсорної, моторної культури, а здійснюється у процесі всього комплексу навчання і виховання дітей із порушеннями психофізичного, слухового розвитку. Чуттєве виховання здійснюється шляхом педагогічного керівництва процесом засвоєння суспільного сенсорного досвіду (еталонів, висотної шкали теми геометричних форм, кольорів, властивостей і ознак предметів). Сенсорні дії – розгляд, обмацування, куштування на смак, слухання – формуються, порівнюються у процесі дій з предметами. Порушення слуху, особливості розвитку пізнавальної діяльності утруднюють естетичне виховання таких дітей. Психологічні дослідження (Т.В. Розанова, Н.М. Соловйова, А.А. Венгер та ін.) відставання дошкільників із зниженим слухом у тактильно-вібраційному, зоровому сприйманні, а також у рухливій сфері, зокрема, в розвитку дрібної моторики, затримка в оволодінні прийомами образотворчої діяльності. Зниження слухового сприймання здібнює можливості пізнання мелодій і вносить своєрідність у музичному вихованні дошкільнят. В спеціальних дошкільних установах велика увага приділяється сенсорному вихованню дітей, тобто формуванню умінь сприймати і уявляти предмет і явища оточуючої дійсності. Сенсорне виховання здійснюється на заняттях, в ігровій, навчальній, образотворчій, конструктивній діяльності. Система сенсорного виховання розроблена вченими, педагогами, психологами (А.В. Запорожець, А.П. Усова, Л.А. Венгер, Н.Н. Подьяков та ін.) на основі дидактичних принципів. На кожному занятті завдання орієнтовані на фактичний рівень сенсорного розвитку дітей і перспективно спрямовані на освоєння комплексної програми сенсорного виховання, починаючи з дошкільного віку. Вчені й практики називають чотири таких принципів. В основі першого принципу є збагачення і поглиблення змісту сенсорного виховання, яке передбачає формування у дітей, ще з раннього віку широкої орієнтації в предметному оточенні. Тобто не лише традиційне ознайомлення з кольором, формою і величиною предметів, але й удосконалення звукового аналізу мови, формування музичного слуху, розвиток м’язового відчуття, моторики тощо. При цьому враховується та важлива роль, яку відіграють названі процеси в здійсненні різних видів діяльності. Другий принцип передбачає сполучення навчання дітей сенсорним діям з різними видами змістовної діяльності. В процесі цих дій дошкільник зосереджується на властивостях і якостях предметів, враховуючи їх значення. Тому вдосконалення сенсорного виховання і спрямоване на з’ясування властивостей предметів і явищ або на з’ясування «сигнального значення». Третій принцип сенсорного виховання зумовлює повідомлення дітям узагальнених знань і умінь, пов’язаних з орієнтуванням в оточуючому середовищі. Правильне орієнтування дітей в оточенні досягається в результаті специфічних дій під час обстеження величини, форми, кольору предметів, визначення якості, властивостей звуків. Четвертий принцип припускає формування систематичних уявлень про властивості та якості, які є основою – еталонами обстеження будь-якого предмета, тобто дитина повинна співвідносити одержану інформацію з тими знаннями й досвідом, який уже має. Оволодівши такою еталонною системою величин, форм, кольорів, дошкільник отримує ніби набір мірок, еталонів, з якими він може порівнювати будь-які якості та дати їм відповідне визначення. Засвоєння уявлень про ці різновидності дозволяє дитині оптимально сприймати навколишній світ. Реалізація цих принципів можлива вже на етапі раннього і дошкільного дитинства. Дослідження переконують, що переддошкільний та дошкільний вік є найбільш сенситивним для корекції аномального розвитку дітей. Сенситивний (від латинського sensi - чутливість) вік– найсприятливіший віковий період для розвитку певних психічних функцій дітей (пізнавальних процесів, властивостей особистості), особливо навчання та виховання. У ході досліджень А.А. Венгер і Л.А. Венгер, виявили затримку, утруднення дошкільників з порушеннями слуху у співставленні форм предметів геометричної форми, через несформованість у дітей перцептивної (обстежувальної) дії. Крім зорового аналізатора при сприйманні форми, необхідно використати дотик і рухову чутливість, котрі уточнюють обстеження предмета. На визначення властивостей предметів і їх групування (згідно з програмою і методикою) передбачаються наступні заняття, ігри: „Кубик на кубик”, „Що котиться, що не котиться? ”, „Чудовий мішечок” та інші. Для розвитку сенсорики дитині дуже важливо, щоб вона вчилася сприймати, характеризувати, передавати зображення оточуючих її предметів. Тому з першого року навчання програма передбачає ліплення, малювання з натури, визначення якостей предметів. Тільки під час малювання і ліплення з натури дитина одержує можливість безпосередньо обстежити предмет і передати шляхом образотворчої діяльності свої враження. При навчанні виділяється важлива роль руху руки обведення – предмета, який дитина повинна відтворити на площині, папері. На заняттях діти дізнаються, що ліплення, малюнок, аплікація, оригамі – це зображення тих же реальних предметів, які їм знайомі, з якими вони граються, користуються, називають їх. Для ліплення і малювання з натури беруться добре зроблені красиві, яскраві, натуральні предмети. На заняттях діти не тільки оволодівають певними прийомами і навичками, пов’язаними з виконанням робіт з ліплення, малювання, аплікацій, мозаїки, а й вчаться добирати колір, форму, величину паперу, поєднувати фарби, правильно і красиво розташовувати малюнок на аркуші. Творчість дітей особливо яскраво проявляється у сюжетному малюванні, в самостійних роботах на основі вражень від прогулянок, екскурсій, свят. Наприклад, свято ялинки в дитячому садку, або екскурсія в ліс тощо. Вихователь вчить дітей добирати красиві сполучення кольорів, форм паперу для аплікації, декоративного малювання. Діти повинні одержувати задоволення від такої праці, видів діяльності. Художні здібності дошкільників з порушеннями слуху проявляються в образотворчій діяльності, за допомогою якої, вони можуть показати своє емоційне ставлення до навколишнього оточення. В естетичному вихованні дітей велике значення має декоративне малювання, яке тісно переплітається з народним мистецтвом. Дошкільників знайомлять з елементами народного розпису, різноманітністю народних орнаментів (рушники, серветки і т. ін.). Заняття з декоративного малювання формують творчі, розвивають художні смаки, здібності дітей. Сенсорні дії, вправи і групи завдань. Групування однорідних предметів за кольором. Палички, іграшки п’яті кольорів: червоного, чорного, зеленого, синього, жовтого. Спочатку діти групують за кольором палички, а потім до кожної групи паличок добирають такого ж кольору іграшку чи предмет. ”Курка та курчата”. Викладання кольорової мозаїки. За куркою (біла мозаіка) – курча (жовта мозаіка). „Гуска з гусенятами”– так само почергово розміщують. Розміщені курчата, гусята один за одним після курки, гуски. Розпізнавання форм, з яких складено малюнок «Будинок» і розфарбувати кожну форму. Скільки кілець: 3 (1 велике й 2 маленьких) трикутників: 4 (1 великий й 3 маленьких) прямокутників: 5 (1 великий, 1 менший, 3 маленьких) квадратів: 6 (однакових) Сприймання кольору вдосконалюються з віком. Діти старшої групи виконують завдання, як правило, шляхом ретельного порівняння предметів за зразком. Завершується ця робота успішним виконанням завдань на групування, вибір предметів, їх кольорів за зразком. Сприймання іншої якості предмета, його форми, то тут вибір за зразком, однорідних предметів заданої форми відбувається у дітей складніше, ніж співвіднесення різнорідних предметів, яке здійснюється шляхом проб і помилок. Це стосується зокрема проштовхування предметів різної форми у відповідні отвори. 1. Заняття на знайомство з формою, ознакою предметів. Вчити виконувати прості дії з предметами. Вихователь демонструє відерце і предмети, які там є, пропонує малюкам по черзі брати предмет і виставляти на стіл. Діти розглядають їх, цікавляться: милуються ними. Предмети різні: одні стоять добре (кубик, брусок, циліндр), а інші хитаються, котяться (м’ячик, яйце). Діти за ініціативою вихователя можуть накладати кубик на цеглину, ставити брусок, а круглі предмети не накладаються, зате добре котяться. Коли всі предмети діти роздивилися, їх можна складати у відерце. Малята виконують цю дію з предметами. 2. Заняття на знайомство з величиною предметів. Збагачення сенсорного досвіду дітей, знайомство з більшими й меншими іграшками, предметами. Одне відерце маленьке з маленькими кубиками, друге більше – з великими кубиками. Вихователь показує закрите кришкою велике відерце й пояснює, що в ньому є іграшки. Потім пропонує дітям відкрити і дістати з нього предмети. Коли всі діти подивляться кубики, він пропонує малятам скласти їх у відерце й накрити. Дякує за цю роботу і ставить поруч маленьке відерце. За допомогою вихователя малюки відкривають маленьке відерце і дістають по одному предмети, уважно їх розглядають. Далі вихователь поряд з маленьким відерцем ставить велике відерце і викладає великі кубики й пояснює, що багато іграшок великих і маленьких. Разом з дітьми дорослий сортує предмети за розмірами: великі кубики складають у велике відерце, а маленькі кубики, що залишилися, складають у маленьке відерце. Урізноманітнює дії, звертає увагу на те, як діти зручно беруть у руку більші предмети, а краще виконують дії з маленькими кубиками. 3. Заняття на знайомство з кольором предметів. Закріплення елементарних дій з предметами. Формування емоційного ставлення до них. Діти з відерця беруть різні предмети (помідор, апельсин, огірок, лимон, сливу, квітку), іграшки й розкладають на столі. Всі предмети кольорові, яскраві. Подивившись, намилувавшись ними, знову складають у відерце. Спочатку вихователь складає один предмет, а далі діти по черзі складають решту. Заняття триває 5 – 8 хвилин. 4. Заняття з нанизування кілець на стрижень. Навчати простим діям, удосконалювати координацію рухів рук під зоровим контролем. Формувати позитивне ставлення до діяльності. Вважається малюк справився з завданням, якщо із задоволенням виконував вимоги вихователя: знімав, нанизував кільця на стрижень самостійно, або з незначною його допомогою. На першому занятті більшість дітей потребують, якщо не постійної, то періодичної допомоги дорослого. Навчання проходить індивідуально, починаючи з другого року (ясельного віку) життя дітей. Вправи на закріплення поняття про колір, розмір, форму, просторове розташування, кількість предметів тощо. 1. Розкладати за кольором вирізані з паперу (чи іншого матеріалу) квадратики, трикутнички, кружечки. 2. Вибір різних за кольором і формою ґудзиків тільки червоного або білого кольору. 3. Розбирання і складання мотрійок. Вихователь спочатку показує, як її розбирати і складати, потім ці дії робить разом з дитиною. Запропонувати дитині зробити самостійно дії, поступово збільшуючи кількість мотрійок. Дидактичні ігри для виконання, формування і розвитку сенсорних відчуттів. 4. Гра на орієнтування у просторі. Надівання кольорових кілець на кольорові кілочки: червоного, зеленого, синього, жовтого, білого кольору. На великої дошці, що має квадратну форму чи ромба, розміщені кілочки. Показати, що кільця певного кольору треба надіти на кілочок такого ж кольору. Показати дітям, як надівати кожне кільце на кілочок. Кільця відповідних кольорів лежать на столі таких кольорів, як і кілочки. Вихователь виконує дії сам, а потім разом з дітьми. Гра супроводжується за допомогою дорослого, якщо це потрібно. 5. Гра „Що змінилось?”. На столі у відповідному порядку виставлені іграшки: на кутах стола ляльки, в середині – пірамідки. Дитині пропонується відвернутися, вона відвернулася (за правилами гри), поміняти місцями іграшки. Вона повинна сказати, показати, що змінилося. Навчати дітей називати словом (показом відповідної таблички, усно) місце, де знаходиться іграшка: справа, зліва, вгорі, внизу. Вправи на розвиток координації дрібних рухів рук, дотику і зорового сприймання. 1. Вправи із зерном. а) вибір зернин з ящика, де вони знаходяться (рис, гречка, горох, квасоля тощо). Відібрати зернини за певними ознаками. Спочатку цю вправу провести за допомогою зору, а потім – тільки за допомогою дотику (вправа на розвиток дотику). б) викладання декоративних ліній (наприклад, зигзаг, рядочок із зернин гречки), простий орнамент. в) викладання силуетів різними зернинами: кукурудза, горох, рис. Це можуть бути геометричні фігури тощо. 2. Мозаїки: площинні, об’ємні мозаїки. Викладання візерунків за зразком. Самостійне придумування узорів дітьми. 3. Вправи на розпізнавання предметів на дотик. Гра „Чудовий мішечок ”. Кілька предметів, відомих дітям, скласти у непрозорий мішечок. Дитина на дотик визначає, який це предмет. Спочатку брати предмети контрастних форм (куб, куля), потім – менш контрастних, наприклад, іграшкову собаку, мишку, козу чи щось інше). Такі та подібні ігри легко виконувати і батькам під час відпочинку з дитиною: вдома, на природі, дачі і т.д. 7. Замалюй зайву форму. 1 малюнок: 2 квадрата, 1 прямокутник, 1 квадрат. 2 малюнок: 1 круг, 1 квадрат, 2 круга. 3 малюнок:1 трикутник, 1 прямокутник, 2 трикутника. 4 малюнок:1 прямокутник, 1 трикутник, 2 прямокутника. 8. Гра „Чарівний мішечок” На дотик, обмацування знайти , назвати парні предмети, які відрізняються розміром, величиною: Книжки – товста, тонка; олівці – товстий, тонкій палички – довгий, короткий м’ячик – великий, малий іграшки – м’яка, тверда. Нанизування на конус великих і маленьких кілець, починаючи з більшого і закінчуючи найменшим. Аналогічні завдання можна давати на конструювання. Вправи на диференціацію предметів. Вправи на класифікацію предметів. Вправи на встановлення подібності, відмінності. Вправи на добір парних картинок. Ігри на уточнення уявлень і знань дитини про природу і працю людей. Формування знань про навколишню дійсність. Література. 1. Н.И. Белова. Специальная дошкольная сурдопедагогика. Москва., „Просвещение”, 1985, с 125. 2. Л.А. Венгер, И.Д. Венев. Развитие восприятия цвета в дошкольном детстве. В кн. Формирование восприятия цвета у дошкольников /под ред. А.В. Запорожец и Л.А. Венгера. М., 1969. 3. Э.Г. Пилюгина. Занятия по сенсорному воспитанию. Москва., „Просвещение”, 1983. с 94. 4. А.П. Усова, А.В. Запорожец. Педагогика и психология сенсорного развития и воспитания дошкольника. – Вкл: Теория и практика сенсорного воспитания в детском саду. М., 1965. с7 . 5. Г.М. Чефранова. Розумовий розвиток глухого дошкільника. Методичний лист. Київ, 1976, с 35.

 

 

ТРАВЕНЬ

 

Корекційні ігри та програми

спрямовані на сенсорно-моторний

розвиток дітей з особливими освітніми потребами

(інклюзивна освіта)

           

 

Корекційні  ігри, спрямовані на сенсорний розвиток.

 

 

Котиться – Не котиться.

Мета: Закріплювати уявлення дітей про властивості предметів навколишнього світу; опановувати практичними вміннями, виявляти властивості цих предметів.

Обладнання: дерев’яний жолобок (дощечка, розташована під нахилом до горизонтальної поверхні), пластмасові (дерев’яні) кульки і кубики одного кольору і розміру знаходяться на підносі.

Педагог ставить жолобок (дощечку) перед дитиною і пропонує погратися.

Дорослий сам бере кульку, кладе на верхню частину жолобка і відпускає її.

Кулька скочується. Вчитель говорить: «Дивися, котиться! А тепер ти бери», - дорослий пропонує дитині взяти з підноса будь-який предмет, допомагає його розташувати на верхній частині жолобка. При цьому педагог коментує: «котиться» (чи «не котиться»). У випадку утруднення позиція педагога «за спиною дитини», він виконує дії руками, звертаючи увагу на властивість предмета ( чи котиться чи не котиться).

Після того, як усі предмети перевірені, дорослий жестом і словом фіксує виділену властивість: кульки котяться, кубики не котяться.

 

СМІШНІ ОБЛИЧЧЯ

Обладнання:

-повітряні кульки;

-маркер,фарби.

 

Гра розвиває:

-творчі здібності;

-моторику рук;

 

ХІД ГРИ

 

1.НАДУТИ ДЕКІЛЬКА ПОВІТРЯНИХ КУЛЬОК;

2.ЗАПРОПОНУВАТИ ДИТИНІ НАМАЛЮВАТИ КУМЕДНІ,СМІШНІ ОБЛИЧЧЯ;

3.ЯКЩО В ДИТИНИ ВИНИКАЮТЬ ТРУДНОЩІ,ПОКАЗАТИ ЇЙ,ЯК ЦЕ РОБИТЬСЯ;

4.ПОТІМ НАДАТИ ДИТИНІ ПОВНУ СВОБОДУ ДІЙ;
5.РОЗМАЛЬОВАНИМИ КУЛЬКАМИ ПРИКРАСИТИ КІМНАТУ.

 

Корекційні програми

Корекційна програма №1

 

Розвиток дрібної моторики рук № 1

Масаж рук (нескладний, але досить ефективний метод розвитку моторики рук)

 

Завдання 1.Погладжування внутрішньої і зовнішньої поверхонь рук до ліктя за напрямком «від периферії до центру»-6-8 разів, окремо на кожній руці

 

Завдання 2.Згинання і розгинання дорослим всіх пальців рук дитини одночасно(за винятком великого пальця)- від 2 до 4 разів на кожній руці окремо.

 

Завдання 3.Спіралеподібні рухи пальцем по розкритій долоні дитини від її середини до основи пальців з переходом на рух по внутрішній стороні великого пальця-2-4рази по кожній долоні(«малюємо, мотаємо клубочок»).

 

Завдання 4.Точкові натискання великим і вказівними пальцями на середину кожної фаланги кожного пальця дитини за напрямком від його кінчика до основи в двох площинах; тильно-долонній і між пальцевій-всі пальці масажуються по черзі 1-2 рази(«ми ось так крокуємо-топ-топ-топ»).

 

Завдання 5.Відведення і приведення великого пальця дитини в трьох напрямках; вперед-назад, вбік, по колу.

 

Завдання 6.Ніжні погладжування дорослим кожної ручки дитини за напрямком «від периферії до центру»-5-6 разів.       

 

Корекційна програма № 2

Розвиток дрібної моторики рук № 2

 

Завдання 1. Розминати тісто, пластилін, глину.

Розвиток сили  рук. Використовувати пластичні матеріали. Коли дитина розминає тісто, пластилін або глину ,відбувається масаж долонь і пальців, розвиваються м’язи рук. Запропонуйте дитині зробити ямки в тісті(глині, пластиліні),натискаючи на нього прямим вказівним пальцем(можна натискати всіма пальцями одночасно).

 

Завдання 2. Вдавлювати деталі в пластилін.

Розвиток хапання двома пальцями, розвиток сили рук. Корисно вдавлювати різні дрібні деталі в пластилін(або тісто).Це можуть бути намистинки, деталі мозаїки, камінчики або мушлі. Можна використовувати квасолю, горох, насіння соняшника.

 

Завдання 3. М’яти папір.

Розвиток сили рук. Запропонуйте дитині зім’яти в грудки непотрібні листи паперу або старі газети(слід пояснити дитині, що м’яти можна тільки непотрібний папір).Використовуючи отримані паперові грудки, можна пограти в «сніжки».

 

Завдання 4. Рвати папір.

Розвиток співвіднесення рухів рук, розвиток хапання. Запропонуйте дитині розірвати на шматочки або смужки аркуші паперу або старі газети(слід пояснити дитині, що рвати можна тільки непотрібний папір).Покажіть, як слід захоплювати пальцями обох рук паперові аркуші, а потім рвати його, потягнувши руки в різні сторони. Використовуючи отримані паперові шматочки, можна пограти в «Осіннє листя».

 

Завдання 5. Пересипання сипучих предметів.

За допомогою ложки, совка, лійки вчити пересипати сипучі речовини(Крупи, горох, сочевицю, пісок)з однієї ємкості в іншу. Можна використовувати коробки, склянки, пляшки з вузькою шийкою(в цьому випадку використовується лійка).Також можна запропонувати дитині пересипати крупу або пісок руками, заривати(«ховати»)руки в пісок або крупу ,гребти пісок пальцями або грабельками іграшковими. Одержані в процесі таких занять тактильні відчуття позитивно впливають на розвиток рук.

 

Корекційна програма № 3

Встановлення зорового контакту

 

Завдання 1.

Сядьте на стілець навпроти дитини. Назвіть її ім’я і одночасно підкажіть їй подивитися на Вас(поглядом, жестом),піднісши їстівний або інший стимулятор на рівень її очей. Після того, як дитина подивиться на Вас протягом однієї секунди, відразу ж віддайте їй цей предмет. По-різному закріплюйте реакції погляду без підказки.

 

Корекційна програма № 4

Розвиток пасивного словника

 

Пасивний словник-це набір слів і виразів, значення яких дитина розуміє, але не вживає через відставання у мовному розвитку. Мета завдання –накопичення словникового запасу: слова- предмети, слова-дії, слова-визначення.

 

Завдання 1. Покажи, де мама? Пропонуємо дитині сімейні фотографії і просимо знайти маму, татка ,бабусю і дідуся.

 

Завдання 2. Посидимо, полежимо! Разом з дитиною розглядаємо предмети меблів в приміщенні і просимо показати їх:”Де стіл?Де стілець? Покажи, на чому будемо спати? Це шафа-там лежить одяг» і т. д.

 

Завдання 3. Покажи картинку. Пропонуємо  дитині набір картинок за різними темами .Просимо знайти і показати потрібну картинку(квітка, пірамідка, велосипед і т. д.)

                                    

Корекційна програма № 5

Імітація основних рухів

 

 

Сядьте навпроти дитини, добийтеся уваги. Пред’явіть інструкцію: «Зроби це», одночасно демонструючи вказаний рух. Допомагайте дитині, але поступово допомагайте все менше.

 

ІНСТРУКЦІЇ

-постукай по столу;

-поплескай в долоні;

-помахай(рукою);

-підніми руки вгору;

-потупай ногами;

-привітайся за руку;

-покивай головою(немає);

-кивни головою(так);

-повернись навколо;

-закрий обличчя руками;

-поплескай по плечах;

-стрибай;

-зроби коло руками;

-поплескай по животу;

-іди;

-витягни руки вперед;

-постукай(у двері);

-руки на пояс;

-потри руку об руку;

-постукай по голові.

Деякі діти можуть навчитися предметно-опосередкованої імітації (дзвінок дзвоником-зібрати кубики у відро) швидше, ніж основним рухам. Уводимо по 2-3 рухи. Засвоївши їх, пробуємо нові.

 

Фрагменти ігрових і комунікативно

спрямованих форм роботи

 

Гра

«Повтори за мною»

Розвиває:

-увагу;

-моторику;

-мову;

-фантазію;

 

Порядок дії:

Попрохати дитину виконати різні рухи у відповідності з Вашою мовною інструкцією, наприклад підняти руки вгору, опустити вниз, ноги на ширині плечей і т. д.

 

 

 

 

                                                                ДОПОВІДЬ 

 асистента вихователя Уплатнівського закладу дошкільної освіти (ясла - садок)   

 

1. Отже, перед дошкільним закладом стоїть важливе завдання – навчити кожну дитину вчитися. Проте, це уміння не виникає само собою, а є результатом великої спільної діяльності вихователя і вихованця, результатом застосування в учбовому процесі різних методів і прийомів навчання.

   Під час гри дитина з ООП ознайомлюється з великим діапазоном людських почуттів й взаємостосунків, вчиться розрізняти добро і зло. Завдяки грі у дитини формується здатність виявляти свої особливості, визначати, як вони сприймаються іншими, й з’являється потреба будувати свою поведінку з урахуванням можливої реакції інших.

   У процесі гри у дітей з ООП виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші дошкільнята.

   Коли вихователь або асистент вихователя використовує на занятті елементи гри, то в групі створюється доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи заняття вихователь має зважати на всіх вихованців, добирати ігри, які були б цікаві й зрозумілі , для дітей з ООП вихователь завжди співпрацює з асистентом вихователя.

   Дуже важливо на ранніх стадіях навчання запалювати в кожному вихованці інтерес до навчання. Інтерес цей треба постійно підтримувати. Давно помічено, що у людини залишається в пам'яті, а відповідно і в навиках, значно більше, коли вона бере участь в процесі з цікавістю, а не спостерігає з боку.

   Ігри рухливі та малорухливі є самою прийнятною формою занять фізичними вправами з дітьми з обмеженими можливостями. Дитина включається в сюжет гри, стає її безпосереднім учасником, веселиться і радіє, забуваючи про свої вади. Розмаїтість рухів, з яких складається рухлива гра, впливає на психофізичний і емоційний стан дитини, що створює позитивні передумови для корекції

   Для вихователя та асистента вихователя урок-гра, з одного боку – можливість краще зрозуміти дитину з ООП, оцінити їх індивідуальні особливості, вирішити внутрішні проблеми (наприклад, спілкування), з іншого боку, це можливість для самореалізації, творчого підходу до роботи, здійснення власних ідей. Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом групи, взаєморозуміння між вихователем та асистентом вихователя та дітей з ООП. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам’ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потреба в діяльності, в процесі гри дитина «добудовує» в уяві все, що недоступне їй в навколишній дійсності, у захопленні не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює раніше набутий досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.Гра стимулює краще запам'ятовування і розуміння матеріалу, що вивчається, а також гра сприяє підвищенню мотивації і дозволяє навчати комплексно використовувати органи чуття при сприйнятті інформації, а також самостійно і неодноразово відтворювати її в нових ситуаціях.

   Найефективніше використовувати гру при повторенні, коли виникає потреба перевірити знання про природничі об'єкти, вміння давати коротку характеристику їх, розподілити за певними ознаками на групи та ін. Для цього можна використати гербарії, колекції, різні види лото (біологічні, географічні, топографічні), вікторини, задачі і вправи тощо. Наприклад, можна запропонувати вибрати з гербарію рослини лісу і розподілити їх на дерева, кущі, трави; вибрати лікарські рослини лісу, рослини луків; культурні рослини розподілити на групи: зернові, технічні, круп'яні, пояснити, чому вони так називаються; вибрати з колекції корисні копалини, картини з зображенням тварин і пояснити їх; запропонувати вікторину «Перевірте, як ви орієнтуєтесь в природі».

   Ігри бажано широко використовувати як засіб навчання, виховання і розвитку дітей з ООП. У будь-якій грі розвивається увага, спостережливість, кмітливість. Сучасна дидактика звертаючись до ігрових форм навчання на заняттях, вбачає в них можливості ефективної взаємодії вихователя і вихованця, продуктивної форми їх спілкування з властивими їм елементами змагання, непідробної цікавості.

   У процесі гри в дітей з ООП виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються.

   Дидактична гра на занятті – не самоціль, а засіб навчання і виховання. Сам термін «дидактична гра» підкреслює її педагогічну спрямованість та багатогранність застосування. А тому найсуттєвішим для вихователя, є такі питання:

2. визначити місце дидактичних ігор та ігрових ситуацій у системі інших видів діяльності на занятті;

3. доцільність використання їх на різних етапах вивчення різноманітного за характером навчального матеріалу;

4. розробка методики проведення дидактичних ігор з урахуванням дидактичної мети заняття та рівня підготовленості дітей;

5. вимоги до змісту ігрової діяльності у світлі ідей розвивального навчання;

6. передбачення способів стимулювання дітей, заохочення в процесі гри тих, хто найбільше відзначився, а також для підбадьорення відстаючих.

7. Гра – одна з найважливіших сфер у життєдіяльності дитини, разом з працею, навчанням, мистецтвом, спортом вона забезпечує необхідні емоційні умови для всебічного, гармонійного розвитку особистості. Для вихователя та асистента вихователя вона стає інструментом виховання, що дає змогу повністю враховувати вікові особливості дітей та рівень розвитку дітей, розвивати ініціативу, створювати атмосферу розкутості, самостійності, творчості та умови для саморозвитку.

      Отже, значення ігрових методів навчання у процесі пізнавальної діяльності дітей з ООП різнобічне. Ігри формують інтерес до заняття, забезпечують вивчення програмного матеріалу, активізують розумову діяльність, впливають на стосунки вихователя, асистента вихователя та дітей з ООП .

8.  

9.                   Самоаналіз асистента виховател

10.  

11. «До кожної дитини ключ знайти,

    У праці результат хороший мати,

    Упевнено і творчо до мети іти,

    З любов’ю серце дітям віддавати»  

    Уже понад сім років у нашій країні впроваджується нова для нас форма навчання дітей з особливими освітніми потребами – інклюзивна. Вона суттєво відрізняється від того, що було раніше (навчання в спеціальних навчальних закладах або за індивідуальною формою .

    Інклюзія – це «включення» дітей з особливими освітніми потребами та дітей з інвалідністю в навчальні заклади.

    Інклюзивне навчання означає, що всі діти можуть навчатися в закладах освіти за місцем проживання, в яких в разі необхідності їм буде надаватися підтримка як у навчальному процесі, так і з перепланування закладу , класу, програми і діяльності з тим, щоб всі діти без виключення навчалися і проводили час разом.

    В українському законодавстві термін «діти з особливими освітніми потребами» охоплює дітей з порушеннями психофізичного розвитку та дітей з інвалідністю.

    Залежно від типу порушення виділяють такі категорії дітей:

    АБВГДейчики – дітки з порушеннями мовлення.

    Веселчики – дітки із затримкою психічного розвитку.

    Дощики – дітки з розладом розвитку нервової системи, Аутизм.

    Космики – дітки з порушеннями інтелектуального розвитку.

    Роботики – дітки з порушеннями опорно-рухового апарату.

    Сонечки – дітки з синдромом Дауна.

    Лінзики – дітки з порушенням зору.

    Тишики – дітки з порушенням слуху.

    Проблема навчання дітей з особливими потребами набуває широкої актуальності. Освітній інклюзивний простір стає доступним для таких дітей, адже право на рівний доступ до якісної освіти та навчання за місцем проживання в умовах загальноосвітнього закладу – це право всіх дітей. Концепція інклюзивної освіти відображає одну з головних демократичних ідей – усі діти є цінними й активними членами суспільства.

    Отже, перед дошкільним закладом стоїть важливе завдання – навчити кожну дитину з ООП вчитися. Проте, це уміння не виникає само собою, а є результатом великої спільної діяльності вихователя і дитини, результатом застосування в учбовому процесі різних методів і прийомів навчання.

    Під час гри дитина ознайомлюється з великим діапазоном людських почуттів й взаємостосунків, вчиться розрізняти добро і зло. Завдяки грі у дитини формується здатність виявляти свої особливості, визначати, як вони сприймаються іншими, й з’являється потреба будувати свою поведінку з урахуванням можливої реакції інших.

    У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші діти.

    Коли асистент вихователя використовує на занятті елементи гри, то в групі створюється доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання працювати. Плануючи заняття, вихователь має враховувати здібності всіх дітей, я завжди допомагаю вихователю в розробці та підбірці дидактичних ігор, які були б цікаві й зрозумілі

    Дуже важливо на ранніх стадіях навчання запалювати в кожному вихованцю з ООП інтерес до навчання. Інтерес цей треба постійно підтримувати. Давно помічено, що у людини залишається в пам'яті, а відповідно і в навиках, значно більше, коли вона бере участь в процесі з цікавістю, а не спостерігає з боку.

    Ігри рухливі та малорухливі є самою прийнятною формою занять фізичними вправами з дітьми з обмеженими можливостями. Дитина з ООП включається в сюжет гри, стає її безпосереднім учасником, веселиться і радіє, забуваючи про свої вади. Розмаїтість рухів, з яких складається рухлива гра, впливає на психофізичний і емоційний стан дитини, що створює позитивні передумови для корекції

    Для асистента вихователя так і для вихователя заняття-гра, з одного боку – можливість краще зрозуміти вихованців, оцінити їх індивідуальні особливості, вирішити внутрішні проблеми (наприклад, спілкування), з іншого боку, це можливість для самореалізації, творчого підходу до роботи, здійснення власних ідей. Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом групи, взаєморозуміння між асистентом вихователя і вихованцем. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам’ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потреба в діяльності, в процесі гри дитина «добудовує» в уяві все, що недоступне їй в навколишній дійсності, у захопленні не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює раніше набутий досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію. Гра стимулює краще запам'ятовування і розуміння матеріалу, що вивчається, а також гра сприяє підвищенню мотивації і дозволяє навчати комплексно використовувати органи чуття при сприйнятті інформації, а також самостійно і неодноразово відтворювати її в нових ситуаціях.

    Найефективніше використовувати гру при повторенні, коли виникає потреба перевірити знання про природничі об'єкти, вміння давати коротку характеристику їх, розподілити за певними ознаками на групи та ін. Для цього можна використати гербарії, колекції, різні види лото (біологічні, географічні, топографічні), вікторини, задачі і вправи тощо. Наприклад, можна запропонувати вибрати з гербарію рослини лісу і розподілити їх на дерева, кущі, трави; вибрати лікарські рослини лісу, рослини луків; культурні рослини розподілити на групи: зернові, технічні, круп'яні, пояснити, чому вони так називаються; вибрати з колекції корисні копалини, картини з зображенням тварин і пояснити їх; запропонувати вікторину «Перевірте, як ви орієнтуєтесь в природі».

    Ігри бажано широко використовувати як засіб навчання, виховання і розвитку дітей з ООП. У будь-якій грі розвивається увага, спостережливість, кмітливість. Сучасна дидактика звертаючись до ігрових форм навчання на заняттях, вбачає в них можливості ефективної взаємодії вихователя і вихованця, продуктивної форми їх спілкування з властивими їм елементами змагання, непідробної цікавості.

    У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються.

    Дидактична гра на занятті – не самоціль, а засіб навчання і виховання. Сам термін «дидактична гра» підкреслює її педагогічну спрямованість та багатогранність застосування. А тому найсуттєвішим для вихователя, є такі питання:

12. визначити місце дидактичних ігор та ігрових ситуацій у системі інших видів діяльності на занятті;

13. доцільність використання їх на різних етапах вивчення різноманітного за характером навчального матеріалу;

14. розробка методики проведення дидактичних ігор з урахуванням дидактичної мети заняття та рівня підготовленості вихованців;

15. вимоги до змісту ігрової діяльності у світлі ідей розвивального навчання;

16. передбачення способів стимулювання дітей, заохочення в процесі гри тих, хто найбільше відзначився, а також для підбадьорення відстаючих.

17.  

                      ВИКОРИСТАННЯ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР

18.        ТА ВПРАВ ПІД ЧАС РОБОТИ З ДІТЬМИ З ООП

     

     

    Гра – одна з найважливіших сфер у життєдіяльності дитини, разом з працею, навчанням, мистецтвом, спортом вона забезпечує необхідні емоційні умови для всебічного, гармонійного розвитку особистості. Для асистента вихователя вона стає інструментом виховання, що дає змогу повністю враховувати вікові особливості дітей , розвивати ініціативу, створювати атмосферу розкутості, самостійності, творчості та умови для саморозвитку.
    Особливу групу становлять творчі ігри. До них належать ті, у яких дитина з ООП виявляє свою вигадку, ініціативу, самостійність. Творчі прояви особливих дітей з ООП в іграх різноманітні: від придумування сюжету та і змісту гри, пошуку шляхів реалізації задуму до перевтілення в ролях за твором. Залежно від характеру творчості дітей з ООП , від ігрового матеріалу, використовуваного в іграх, творчі ігри поділяються на режисерські, сюжетно-рольові, театралізовані, ігри з будівельним матеріалом. 
    Молодший дошкільний вік – період розвитку гри-фантазування. Вченими відзначається цінність гри як особливої творчої діяльності, у ході якої дитина творить новий сюжет в ідеальному плані (у вигляді уявлень). Гра найчастіше розгортається довкола якого-небудь вигаданого героя – іграшки, персонажа казки, мультфільму. Образи, створені уявою, одержують оформлення завдяки таким засобам, як: мовні характеристики, рухи, міміка, жести, експресивні прояви. Основа гри-фантазування – співтворчість педагога. і дітей у придумуванні ігрових подій, послідовно зв’язаних між собою. Плідним є навчання дітей з ООП зміни сюжету знайомої казки (твір з новою кінцівкою, включення персонажів з інших казок, продовження казки, змінення ситуацій та ін.). Спрямувати фантазію особливої дитини в нове русло можна за допомогою моделювання, створення схем казкового сюжету, використання символічного зображення персонажів, використання загадок, кросвордів ,ребусів. 
    Для формування в дітей з ООП організаційних навичок можна використати таку рольову гру: на одному з занять до дошкільнят несподівано завітає Всезнайка, який розповідає їм про те, як було створено парту, що її потрібно берегти і покаже, яке навчальне приладдя повинно бути на робочому місці, де розмістити кожен предмет. А щоб закріпити у дітей вміння дотримуватись порядку, запропонує їм виконати деякі тренувальні вправи. На зразок: діти, вийміть з портфеля підручник, зошит, ручку, олівець, лінійку. Покладіть зошит у правий верхній куточок парти, на нього покладіть підручник. Олівець і ручка повинні лежати в заглибині, а лінійка – у лівому верхньому куточку. Зошит покладіть перед собою трохи навскоси (діти виконують, а Всезнайка з асистентом вихователя перевіряють, дітей з ООП навіть за дрібничку, яка їм вдалася відзначають похвалою). 

    Значні можливості у дошкільних групах, є для проведення ігор-занять та ігор-вправ. Так, на уроках навчання грамоти, наприклад, за допомогою гри-вправи «Чарівний мішечок» (варіанти «Чарівний глечик». «Чарівна скринька» тощо) я та вихователь закріплюємо різноманітні вміння та навички. Набір предметів у мішечку, звичайно, різний, залежно від теми і мети навчання. Це можуть бути іграшки, які необхідно описати, та ін. 
    Ознайомлюючись із навколишнім середовищем, діти з ООП охоче грають у сюжетні ігри («Ми прийшли до театру», «Я збираюся в гості», «На дні народження» та ін.), які розвивають уяву, спостережливість, спонукають до самоконтролю. Адже діти діють у ситуаціях, близьких до їх життєвого досвіду. 
    Таким чином, використання дидактичних ігор на заняттях робить процес навчання не лише цікавим, а й сприяє формуванню у дітей з ООП загальнонавчальних навичок та вмінь. Адже граючись, діти вчаться, а навчаючись-граються .
    На заняттях з читання для розвитку комунікативних вмінь теж використовую цікаві ігрові завдання та вправи. Наприклад, мнемотаблиці, які допомагають дітям з ООП складати речення, вчити прислів’я, вірші.

    Отже, коли проводити заняття-гру чи використовувати елементи дидактичної гри на занятті (цікавинки, кросворди, загадки тощо), то ефективніше проходить процес формування загальнонавчальних умінь і навичок, а навчання перетворюється на захоплюючий процес. Тому потрібно органічно включати гру у структуру заняття; посилити розвивальну спрямованість дидактичної гри; вміло керувати процесом ігрової діяльності. 
    Сучасне життя вимагає, щоб дитина з ООП в дошкільній старшій групі навчилась висловлювати свої думки .
    Будь- яка творча робота дає можливість висловити власну думку, розповісти про незвичайні спостереження. Дуже важливо розвивати дрібну моторику, творчі навички, мислення та уяву дітей. 
    З цією метою я пропоную використовувати наступні мовні ігри.

19.  
    Ігри для розвитку  дрібної моторики рук:

    ^{Ігри з прищіпками} Чіпляння прищіпок до картонних кружечків чи інших предметів розвиває дрібну моторику трьох основних пальців руки: великого, вказівного й середнього.

    Ігри з ґудзиками та намистинками. Нанизування на нитку намистинок, застібання ґудзиків, перебирання пальцями намиста – прості й корисні вправи для розвитку дрібної моторики рук.

    Ванни з крупами. Нехай дитина занурює руки у крупи, перебирає перемішані горох і квасолю, а потім і дрібніші крупи, пересипає їх з однієї посудини в іншу, розтирає в руках. Така ванна сприятиме розвитку координації пальчиків.

    Ігри – шнурування. Розвивають сенсомоторну координацію, дрібну моторику рук, просторове орієнтування, сприяють розумінню понять «угорі», «внизу», «справа», «зліва», формують навички шнурування (шнурування, зав’язування шнурка на бант), сприяють розвитку мови, розвивають творчі здібності.

    Ігри з піском. Технічно, дітлахи вчаться малювати різними частинами рук: мізинцем, долонею, кулачком, одним пальцем. Завдяки такому процесу, поліпшується чуттєво-рухова координація малюків

20. .Ігри для розвитку
    логіко–математичних здібностей

    Ігри з логічними блоками Дьєнеша. Ігри з блоками Дьєнеша знайомлять дітей з формою, кольором і розміром об’єктів, з математичними уявленнями і початковими знаннями з інформатики. Вони логічне і аналітичне мислення (аналіз, порівняння, класифікація, узагальнення), творчі здібності, а також сприймання, пам’ять, увагу і уяву.

    Ігри з логічними Паличками Кюізенера. Ігри спрямовані на розвиток у дітей уявлення про колір, вміння називати його, уявлення про висоту та довжину, уміння порівнювати предмети за висотою довжиною; формувати у дітей навички самооцінки і самоконтролю.

    Ігри з Нуміконом. Ігри з Нуміконом спрямовані на формування математичних навичок у дітей, де використовується мультисенсорний підхід та застосовуються спеціальні набори наочно-практичного матеріалу. Ефективні для «дітей Сонця».

     

     

     

    Ігри для розвитку мовлення:

    Ігри з Мнемодоріжками. Ігри з мнемодоріжками збагачують словниковий запас. Розглядання предметів, картин допомагає дітям називати предмети, їх характерні ознаки, дії які з ними відбулися.

    Ігри з Коректурними таблицями. Коректурні таблиці стимулюють розвиток мовлення та сприяють усуненню труднощів у комунікації. У дітей формуються загальномовленнєві навички: культура слухання, запитування, висловлювання, обґрунтування, доведення, налагодження спілкування. Дитина намагається якнайкраще, найповніше і найчіткіше висловити хід своїх думок.

    Ігри для розвитку пам’яті, уваги та просторової орієнтації:

    Нейропсихологічні ігри

    • масаж, самомасаж;

    • дихальні вправи;

    • окорухові вправи;

    • графомоторні доріжки.

    Ігри поліпшують взаємодію лівої і правої півкуль мозку. Також покращують реакцію і уважність, розвивають просторове мислення.

    Ігри з Мнемотаблицями

    Оволодіння прийомами роботи з мнемотаблицями допомагає в розвитку основних психічних процесів - пам'яті, уваги, образного мислення і скорочує час навчання зв'язного мовлення дітей.

    Ігри на відтворення ритму та темпу

    Ігри спрямовані на розвиток слухового та зорового сприймання, здатності відтворювати, запам’ятовувати та утримувати задану
    Розробляю дидактичні ігри відповідно до індивідуальних можливостей дитини з ООП, щоб зростала їх самостійність і творча активність. В досягненні цієї мети мені допомагає використання інтерактивних технологій, які грунтуються на діалозі, моделюванні ситуацій вибору, обміні думками. Робота в парах, дає змогу дитині з ООП відчути себе в колективі, радість спілкування, перемоги, піднятись на вищу сходинку знань. Нехай завдання значно легші, але дитина з задоволенням їх виконує і почуває себе радісною тому, що працює разом з іншими дітками.

    Підводячи підсумок своєї роботи, хочу зазначити, що надія на успіх живе в кожній людині. Але, на жаль, не кожна надія справджується, тому що успіх гарантований лише для тих, хто прикладає для його здійснення власні зусилля. Я з впевненістю можу сказати, що я, інші асистенти, вихователів, вихованці й батьки докладаємо великих зусиль, щоб успіх кожного й успіх всіх був гарантованим, життєпридатним. 
    У процесі аналізу психолого-педагогічної літератури встановлено, що уміння вчитися як володіння сукупністю провідних загальнонавчальних умінь і навичок визнано ключовою компетентністю вихованців дошкільного закладу. Всім відомо, що коли вихователь, асистент вихователя проводить урок-гру чи використовує елементи дидактичної гри на уроці (цікавинки, ігри, загадки, ребуси, практичні заняття, рольові ігри, застосовує інтерактивні методи навчання, комп’ютерні технології навчання ), то навчання перетворюється в захоплюючий процес. Тому вважаю, що на занятті повинно бути якнайбільше завдань, які б спонукали дитину з ООП до улюбленої діяльності. І якщо особлива дитина буде навчатися з бажанням, відчувати себе маленькою частинкою всього процесу навчання, чекати і разом з усіма працювати з радістю над новим відкриттям, то вона, закінчивши навчальний заклад, не розгубиться у вирі життя. 

    Отже, значення ігрових методів навчання у процесі пізнавальної діяльності вихованців різнобічне. Ігри формують інтерес до предмету, забезпечують вивчення програмного матеріалу, активізують розумову діяльність, впливають на стосунки вихователя , асистента вихователя та вихованців.

    Я також беру участь у роботі методичного об’єднання, де постійно готую різноманітні матеріали та виступи. Кожного року беру участь у проведенні предметних тижнів, проведення позаурочних та виховних заходах разом з вихователем.

21.  

     

     

     

           система використання дидактичних ігор та вправ

     

     

     

     

    Зміст

     

    Вступ…………………………………………………………………….. 3

    Дрібна моторика пальців рук…………………………………………...9

    Розвиток мовленнєвого та фізіологічного дихання…………………..18

    Розвиток фонематичного сприймання, слухової уваги та пам’яті.

    Навчання грамоти……………………………………………………… 25

    Постановка звуків. Артикуляційна гімнастика ……………………… 39

    Автоматизація та диференціація поставлених звуків……………….. 41

    Збагачення словника ……………………………………………………44

    Удосконалення граматичного ладу мовлення…………………………47

    Розвиток зв’язного мовлення…………………………………………...51

     

    Список використаних джерел…………………………………………...58

     

     

     

    ВСТУП

     

    «Без гри немає і не може бути повноцінного дитячого розвитку. Гра - це величезне світло, через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ»

    В.Сухомлинський

     

    В життя дітей світ входить поступово. Спочатку дитина пізнає те, що оточує її в сім'ї, в дитячому садку. З часом її життєвий досвід збагачується. Важливу роль при цьому відіграють щоденні враження від спілкування з людьми. Світосприймання дитини визначається ще й тією інформацією, яку вона отримує із зовнішнього світу. Безпосередній контакт людини з предметами дає змогу пізнати ті властивості, якими вони різняться. Але це в свою чергу народжує у дитини безліч питань. Отже, світ, який ледь відкрив свої таємниці, пробуджує у маленької людини допитливість, бажання пізнати більше.

    Задовольнити дитячу допитливість, залучити її до активного пізнання оточуючого світу, оволодіти способами пізнання, зв’язків між предметами та явищами допоможе гра.

    У дошкільному віці гра є провідним видом діяльності дитини, ефективним методом та однією з форм навчання та виховання, яка стимулює мовленнєву активність дітей.

    Ігри із словом та звуком для дітей є не лише привабливими, а й корисними. Словесні ігри спрямовані на розвиток мовлення у дітей, уточнення та закріплення словника, на формування правильної звуковимови. Водночас вони є підґрунтям для активізації пізнавальної діяльності, розвитку розумових здібностей. У дошкільнят формується вміння висловлювати свою думку, робити висновки, застосовувати нові знання в різних життєвих ситуаціях.

    Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує педагогів на виховання компетентної особистості та формування життєвої компетентності дошкільників. Однією зі складових життєвої компетентності дітей дошкільного віку є мовленнєва компетентність як одна з ключових базових характеристик особистості.

    Мовленнєва компетентність формується через систему корекційно - навчальних і виховних впливів: прямих та ігрових.

    Для навчання через гру існують дидактичні ігри. Головна їх особливість у тому, що завдання ставляться дітям в ігровій формі. Діти граються, не підозрюючи, що засвоюють знання, оволодівають навиками дій з певними предметами, вчаться культури спілкування один з одним. Кожна дидактична гра має пізнавальний та виховний зміст, ігрове завдання, ігрові дії, ігрові та організаційні відносини.

    На сучасному етапі серед головних завдань мовленнєвого розвитку дошкільників виокремлюють удосконалення слухових відчуттів, артикуляційних навичок та правильної вимови, збагачення словникового запасу, формування граматичних умінь і комунікативного мовлення та знайомство з дитячою літературою. Тому для вирішення цих завдань і використовують в логопедичній роботі спеціально підібрані логопедичні дидактичні ігри.

    Серед порушень психофізичного розвитку у дітей дошкільного віку вади мовлення спостерігаються чи не найчастіше. Мовлення - дуже складна психічна функція. Його нормальний розвиток можливий лише за умови сформованості мислення, уваги, пам’яті, сприймання ( насамперед слухового, зорового), рухової сфери дитини. Логопедичні дидактичні ігри допоможуть у розв'язанні і цих завдань. Мовні ігри мають велике значення для розвитку мовлення і мислення дітей. Вони сприяють формуванню звукової культури мовлення, збагаченню словникового запасу, уточненню граматичної сторони мовлення, розвитку зв’язного мовлення, прищеплюють допитливість і любов до рідної мови.

    Класифікація  дидактичних ігор:

22. Ігри для розвитку слухового сприймання

23. Важливе значення для загального психофізичного розвитку дитини має наявність достатнього рівня сформованості слухового або фонематичного сприймання (здатності розрізняти звуки), оскільки воно лежить в основі розуміння мовлення та засвоєння мови.

    Розвиток у дітей слухового сприймання здійснюється у двох напрямках: розвивається сприймання звичайних, немовленнєвих звуків, а з іншого - сприймання мовленнєвих звуків. Для розв’язання цих завдань використовуються такі ігри та вправи: „Впізнай,що звучало?”, „Відгадай за звуком”, „Відгадай, де звучало?”, „Танцюристи”, „Що за чим звучало?”, „Хто там?”, „Мами та малята”, „Знайди картинку”, „Принеси іграшку ”, „Слухай та виконуй”.

24. Ігри для розрізнення однакових звукокомплексів за висотою, силою та тембром :

25. „Малесенькі неслухнясики, „Концерт”, „Далеко – близько”, „Хто так вміє розмовляти?”, „Чи зможеш відгадати?”, „Вимов так, як я”, „Будь уважним” та ін.

26. Ігри для удосконалення мовленнєвої моторики

27. Точне слухове сприйняття звука стимулює у дитини правильну звуковимову, а правильна артикуляція, достатній рівень розвитку мовленнєвої моторики сприяє, у свою чергу,кращому фонематичному сприйманню.

    Досягти правильної вимови можна лише за умови достатньої сили, пружності та рухливості органів артикуляційного апарату, їхньої здатності перебудовуватись та координовано працювати, об’єднувати прості рухи у складні. Тому так важливо розвивати мовленнєву (артикуляційну) моторику, тобто цілеспрямовано виробляти достатню рухливість мовнорухового апарату – язика, губ, щік, м’якого піднебіння.

    Вирішити це завдання допоможе артикуляційна гімнастика – сукупність спеціальних вправ,спрямованих на укріплення м’язів артикуляційного (мовнорухового) апарату, розвиток сили, рухливості та диференційованості рухів тих органів, що беруть участь у мовленнєвому процесі: „Дудочка”, „Парканчик”, „Лопатка”, „Котик п’є молочко”, „Каруселі”, „Грибок”, „Коник”, „Смачне варення” , „Чашечка”, „Дятлик”, „Гармошка” та інші.

28. Ігри для розвитку мовленнєвого дихання

29. Мовленнєве дихання є джерелом утворення звуку і голосу. Від розвинутості дихання дитини залежить її дикція і чіткість промовляння звуків. Вправи на розвиток мовного дихання допоможуть дитині досягти плавного видиху і швидше оволодіти „важкими ” звуками. Рекомендовані такі вправи: „Снігопад ”, „Чий листок полетить далі?”, „Листопад”, „Санчата”, „Чий метелик полетить перший?”, „Кулька”, „Хом’ячок”, „Кульбабки”.

30. Ігри для розвитку дрібної моторики пальців рук

31. У розвитку мовлення дитини допоможуть пальчикові ігри. Це справді так, адже дослідження науковців підтверджують, що на кінчиках пальців знаходяться нервові центри, тісно пов’язані з мовленням. Пальчикові ігри ніби відображають, копіюють оточуючий світ, предмети, тварин,людей, їхню діяльність, явища, що відбуваються у природі. Римовані історії, казки, оповідання можна переповісти за допомогою пальчиків, „оживити ” їх руками .

    Імітаційні рухи часто поєднуються з елементами масажу, що надзвичайно корисно для всього організму. Більшість ігор потребують участі обох рук, що дає можливість дітям учитися орієнтуватися у просторі, краще координувати рухи, закріплювати уміння співвідносити дії та мовлення, розвивати кінестетичні відчуття. Бажання створювати нові інсценівки, прагнення продовжити сюжет спонукає малят до активного мовленнєвого спілкування. Це такі вправи, ігри як „Веселкові олівці”, „Дбайливе мишенятко”, „Будую дім”, „Пісенька півника”, „Рукавички” , „Весела водичка” , „Веселий дощик”.

32. Ігри та вправи на розвиток фонетико – фонематичної сторони мовлення

33. Процес оволодіння звуковою стороною мовлення неможливий без достатнього рівня розвитку мовленнєвого слуху, слухової уваги та пам’яті. Якщо дитина дефектно сприймає звуки на слух, не розрізняє фонеми, схожі за вимовою чи звучанням слова, то вона не зможе правильно вимовляти слова, а згодом і правильно писати. Рекомендовані ігри: „Так чи ні”, „Непосиди”, „Все швидше, швидше, швидше…”, „Будь уважним”, „Веселі клоуни”, „Телеграф”, „Прикрасимо ялинку іграшками”, „Дощова хмаринка”, та ін.

34. Ігри та вправи на збагачення словникового запасу

35. Провідним методом словникової роботи є дидактичні ігри з іграшками, картинками, предметами та словесні дидактичні ігри.

    - Для активізації та закріплення словника використовують такі дидактичні ігри як ,,Чарівний мішечок”, ,,Що це? ”, ,,Що змінилося? ”, ,,Відгадай, що заховали? ”, ,,Що буває широке (довге, вузьке)? ” та ін.

    – На вживання узагальнюючих слів: ,,Що це? ”, ,, Коли це буває? ”, ,,Назви одним словом”, ,,Пори року”, ,,Магазин”;

    – На класифікацію предметів: ,,Хто зайвий? ”, ,,Четвертий зайвий”, ,,Кожному своє місце”, ,,Що росте на городі ( в саду, в полі, на луках)? ”

    – На вживання антонімів, синонімів: ,,Назви який”, ,,Навпаки”, ,,Чорне – біле” та ін.

    – На уточнення значення слів: ,,У нас в гостях Незнайко”, ,,Хто з них правий? ”, ,,Хто більше помітив небилиць? ” та ін.

36. Ігри та вправи на розвиток граматичної сторони мовлення

37. Найбільш ефективним методом формування в дошкільнят знань з граматичної будови мови є дидактичні ігри.

    – На вживання іменників у прямих і непрямих відмінках: ,,Чого не стало? ”, ,,Чого не вистачає кравчині для роботи? ”, ,,Що змінилося? ” та ін.

    – На вживання роду іменників: ,,Лото”, ,,Парні картинки”, ,,Магазин іграшок”, ,,Плутанина” та ін.

    –На вживання дієслівних форм: ,,Малята на прогулянці”, ,,Що написано в листі”, ,,Ви хочете –ми хочемо”, ,.Мишко, зроби” та ін.

    –На узгодження числівника з іменником: ,,Що змінилося? ”, ,,Полічи, скільки? ” та ін.

    Не забувайте, що всі сторони мовлення дошкільника формуються, розвиваються й функціонують у єдності та нерозривно пов’язані між собою. Порушення однієї ланки веде за собою недорозвиток іншої.

    Тому під час проведення дидактичних ігор важливо корегувати звуковимову, збагачувати словник, формувати граматичні категорії (рід, число, відмінки, час, вид), зв’язне мовлення та розвивати мислення, увагу, пам'ять. Тільки за таких умов навчання буде всебічним і сприятиме гармонійному розвитку дитини. Як зробити заняття цікавими? Навчати, граючись! Мовленнєва гра при вмілому керівництві з боку дорослих здатна творити чудеса. Лінивого вона зробить працьовитим, Незнайку – Знайкою, невмілого – майстром. Неначе чарівна паличка, гра може змінити відношення дітей до того, що здається часом занадто буденним, нудним та нецікавим.

     

     

    ДРІБНА МОТОРИКА ПАЛЬЦІВ РУК

     

    Дослідженнями вчених встановлено, що рівень розвитку мовлення дітей знаходиться в прямій залежності від ступеня сформованості, тонких рухів пальців рук. Зазвичай, якщо рухи пальців розвинені у відповідності з віком, то і мовленнєвий розвиток дитини в межах вікової норми.

    Тому тренування рухів пальців рук є важливим фактором, який стимулює мовленнєвий розвиток дитини, сприяє покращенню артикуляційної моторики, підготовці кисті руки до письма і, що не менш важливо, могутнім засобом, який підвищує працездатність кори головного мозку.

    Слід використовувати такі види роботи, що сприяють розвитку дрібних м’язів пальців та кистей рук:

    1) ігри з пальчиками, які супроводжуються віршиками і потішками;

    2) спеціальні вправи без мовленнєвого супроводу, об’єднані в комплекс гімнастики для розвитку дрібної моторики рук, так звана пальчикова гімнастика;

    3) ігри та дії з іграшками і предметами: розкладання зерен, жолудів, паличок і т. д.; нанизування намистин, кілець, ґудзиків на нитку; пришивання ґудзиків; ігри з мозаїкою, будівельним матеріалом і т. д.

    4) образотворчу діяльність: ліплення з пластиліну та глини, розмальовування малюнків, обведення контурів, штриховку, малювання олівцями і фарбами, різноманітну роботу з ножицями, вироби з природного матеріалу.

    Робота з розвитку кистей рук проводиться систематично на логопедичних заняттях і є його невід’ємною частиною.

    На початку навчального року діти часто відчувають труднощі у виконанні багатьох вправ для рук. Ці вправи опрацьовуються поступово, спочатку виконуються пасивно, з допомогою логопеда (індивідуально), а в міру засвоєння діти переходять до самостійного виконання.

     

    Вправи для пальчикової гімнастики (виконуються сидячи чи стоячи)

    1. Стискання пальців в кулак і розтискання (по 20 разів):

    а) долонями вгору;

    б) долонями вниз;

    в) обох рук одночасно;

    г) правої і лівої по черзі.

    Виконується з силою, в стиснутому положенні, фіксується 2-3 секунди.

    2. Обертання кистями рук (по 10 разів):

    а) в правий, потім лівий бік;

    б) всередину (обома кистями);

    в) назовні.

    Можна виконувати вправи з положення «руки в сторони».

    3. Вигинання кистей рук (по 10-15 разів):

    а) одночасно;

    б) правою, лівою по черзі.

    4. Прогинання кистей рук (по 10-15 разів):

    а) одночасно;

    б) правою, лівою по черзі.

    5. Чергування прогинання і вигинання.

    6. Зіткнення подушечок пальців — «Пальчики вітаються» (по 10-15 разів):

    а) пальці правої руки — з великим пальцем правої руки;

    б) пальці лівої руки — з великим пальцем лівої руки;

    в) те ж саме одночасно двома руками.

    г) пальці правої руки — з відповідними пальцями лівої.

    Сила натискання подушечок пальців і темп виконання збільшуються.

    7. «Щиглики» (по 10 разів).

    8. «Кігтики» — сильне напівзгинання і розгинання пальців (по 10-20 разів).

    9. Згинання і розгинання пальців в кулак по черзі (по 10 разів):

    а) правої руки;

    б) лівої руки-спочатку починаючи з великого, потім починаючи з мізинця

    в) обох рук одночасно.

    10. «Ножиці» — розведення пальців в сторони (по 10 разів):

    а) правої, потім лівої руки;

    б) обох рук одночасно;

    в) з’єднавши долоні разом.

    11. Вправа «Замок» — долоні разом, пальці переплетені (по 10-20 разів):

    а) стискання долонь з силою;

    б) обертання (поворот вправо-вліво);

    в) нахили вправо-вліво — згинання і розгинання в променезап’ясткових суглобах;

    г) розгортання долонь назовні і вивертання в зворотну сторону, не розчіплюючи переплетених пальців.

    д) «Сонячні промені» — руки в «замку» підняті догори, долоні міцно стиснуті, пальці з силою розгинаються і стискаються знову.

    12. Вправи зі зімкнутими долонями (по 5-10 разів):

    а) зімкнуті долоні перед грудьми нахиляються вправо-вліво;

    б) рух зімкнутими долонями перед грудьми вперед-назад;

    в) зімкнуті долоні витягнуті вперед —розведення кистей в сторони, не розмикаючи зап’ястків;

    г) зімкнуті долоні підняті догори — розведення кистей, не розмикаючи зап’ястків — «Квітка».

    13. «Ліхтарики» — обертання вільними кистями рук (по 10 разів).

    14. Струшування розслабленими кистями:

    а) руки догори;

    б) руки в сторони;

    в) руки зігнуті в ліктях, кисті спущені вниз.

    Вправи для пальчикової гімнастики

    (виконуються сидячи за столом)

    1. Вільне поплескування кистями по столу почергово і одночасно.

    2. Вільне постукування по столу пальцями обох рук, правої і лівої руки почергово.

    3. Почергове піднімання пальців (кисті рук лежать на столі):

    а) правої руки;

    б) лівої руки;

    в) обох рук разом.

    4. Імітація гри на піаніно.

    5. Розведення пальців і зведення разом (долоні на столі).

    6.      «Бігають чоловічки» — вказівний і середній пальці правої, потім лівої, а після цього двох рук разом бігають по столу вперед і назад.

    7.      «Футбол» — забивання кульок, олівців одним, двома і т. д. пальцями.

     

    Самомасаж кистей і пальців рук

    1.      Надавлювання, міцно стиснутими чотирма пальцями однієї руки, на основу великого пальця, середину долоні, основу пальців другої руки.

    2.      Розтирання долонь шестигранним олівцем з поступовим збільшенням зусиль.

    3.      Розтирання долонь рухами вгору-вниз.

    4.      Розтирання бокових поверхонь зчеплених пальців.

    5.      Розминання, потім розтирання кожного пальця вздовж, потім впоперек.

    6.      Волоський горіх покласти між долонями, робити кругові рухи, поступово збільшуючи натиск і темп. Можна виконувати вправу з двома горіхами, перекочуючи один через інший, однією рукою, потім другою.

    7.      Розминання кисті правої руки пальцями лівої і навпаки, потім почергове розтирання.

     

    Дидактична вправа «Горішок»

    Мета: розвивати дрібну моторику пальців рук, мовленнєве дихання, чітку вимову звуків, інтонаційне мовлення, зв’язне мовлення.

    Обладнання: волоські горіхи на кожну дитину.

     

    Хід вправи:

    Дитина розминає руками горішок, говорячи слова віршика.

    Цей горішок – фантазер,

    Він чудовий масажер.

    Візерунчастий бочок,

    Розминає кулачок.(дитина розминає руки горіхом)

    Міцно ти його зіжми, свою силу покажи (дитина зжимає горішок однією рукою)

     

    Дидактична вправа «Сидить білка...»

    Мета: розвивати дрібну моторику пальців рук, мовленнєве дихання, чітку вимову звуків, інтонаційне мовлення, зв’язне мовлення.

    Обладнання: картинки на магнітах білочки, горобчика, синички, ведмедика та зайчика, магнітна дошка.

    Сидить білка, вчить потішки,

    Продає вона горішки:

    Лисичці-сестричці,

    Горобцеві, синичці,

     

     

    Ведмедикові товстоп’ятому,

     

    Зайченяті вусатому.

    Дорослий і малюк за допомогою лівої руки загинають по черзі пальці правої руки, починаючи з великого пальця.

    Дидактична вправа «Дружба»

    Мета: розвивати дрібну моторику пальців рук, мовленнєве дихання, чітку вимову звуків, інтонаційне мовлення, зв’язне мовлення.

     

    Дружать в нашій групі дівчатка і хлопчаки

    (пальці рук з'єднуються в «замок»).

    Ми з тобою подружимо маленькі пальчики

    (ритмічне торкання однойменних пальців обох рук).

    Раз, два, три, чотири, п'ять

    (почергове торкання однойменних пальців, починаючи з мізинців),

    Починай знов рахувать.

    Раз, два, три, чотири, п'ять.

    Ми закінчили рахувать.

    (руки вниз, струсити кистями).

    Дидактична вправа «Кільце»

    Мета: розвивати дрібну моторику пальців рук, увагу.

    Обладнання: картинка-схема рухів пальців.

    Кінчик великого пальця правої руки по черзі торкається кінчиків вказівного, середнього, безіменного пальців і мізинця;

    ту ж вправу виконувати пальцями лівої руки;

    ті ж рухи проводити одночасно пальцями правої і лівої руки.

     

    Дидактична вправа «Оса»

    Мета: розвивати дрібну моторику пальців рук, увагу.

    Обладнання: картинка – зразок.

    Випрямити вказівний палець правої руки і обертати їм;

    теж саме лівою рукою;

    теж саме двома руками.

    
    Дидактична вправа «Чоловічок»

    Вказівний і середній пальці «бігають» по столу;

    ті ж рухи проводити пальцями лівої руки;

    ті ж рухи проводити одночасно пальцями обох рук

    («діти біжать наввипередки»).

    
    Дидактична вправа «Коза»

    Витягнути вказівний палець і мізинець правої руки;

    ту ж вправу виконати пальцями лівої руки;

    ту ж вправу виконувати одночасно пальцями обох рук.

     

    Дидактична гра «Знайди сюрприз»

    Мета:  розвиток дрібної моторики рук, координації рухів; навчання терпінню.

    Обладнання : дрібні предмети (значки, маленькі іграшки з кіндер-сюрпризу, ґудзики й та ін.), кукурудза, горіх, квасоля, рис тощо.

    Хід  гри

    Ведучий пропонує знайти у крупі предмети. Хто більше знайде, отримає сюрприз.

     

     

     

     

    Дидактична гра «Прищіпки в кошику»

    Мета:  розвиток дрібної моторики трьох основних пальців руки (великого, вказівного й середнього).

    Обладнання : кошик із дерев'яними білизняними прищіпками. (Краї кошика не повинні бути занадто товстими. Кошик можна замінити плоскою фігуркою з товстого картону)

     

    Хід гри

    Дитина ставить на стіл кошик із прищіпками. Ведучий бере прищіпку трьома пальцями, чіпляє її на край кошика й пропонує дитині повторити те, що він зробив. Після того як дитина це засвоїть, їй пропонують причепити всі прищіпки до краю кошика. Можна ускладнити гру: чіпляти прищіпки на швидкість; чіпляти однією рукою, а відчіплювати іншою. Багаторазові повторення рухів стискання й розтискання із зусиллям служать відмінним тренуванням кінчиків пальців рук.

     

    Дидактична гра «Різнокольорові прищіпки»

    Мета:  розвиток дрібної моторики рук; навчання вміння розрізнювати кольори; розвиток уваги.

    Обладнання : 2 набори кошиків із дерев'яними прищіпками (12 шт.). Прищіпки пофарбовані в один із чотирьох кольорів (червоний, жовтий, синій, зелений) — загалом 12 прищіпок, по три кожного кольору. Кошик можна замінити чашкою або тарілкою, пластмасовим відром. Головне, щоб прищіпки легко чіплялися до країв.

    
    Хід гри

    У ведучого й дитини є по одному кошику з кольоровими прищіпками. Ведучий бере кошик, ставить його на стіл і просить дитину подати йому прищіпку й назвати її колір. Якщо малюк не може назвати колір, то ведучий називає його сам.

    Потім ведучий показує, як трьома пальчиками можна причепити прищіпку до краю кошика. Коли дитина засвоїла цю дію й зможе легко чіпляти прищіпки (наприклад, усі прищіпки одного кольору) і називати їхні кольори, їй дають завдання причепити прищіпки в певній послідовності за кольорами або причепити їх у тій самій послідовності, як на кошику у ведучого.
    Варто звернути увагу на те, що ведучий має чіпляти прищіпки трьома пальцями, тому що дитина повинна бачити правильні рухи.
    Багаторазове повторення рухів розтискання й стискання прищіпок тренує кінчики пальців рук, робить тонізуючий масаж і тиск на точки мускулатури, яка «відповідає» за активізацію центрів мовлення головного мозку.

    Спостерігаючи, якою рукою переважно працює дитина, можна визначити провідну руку. Однак бажано, щоб дитина працювала обома руками.

     

    Дидактична гра «Кольорові краплі»

    Мета: розвиток дрібної моторики; уточнення рухів пальців рук; розвиток концентрації уваги, координації.

    Обладнання : на таці лежить судок для заморозки води в холодильнику. Зверху він розділений трьома перекриттями червоного, синього і жовтого кольорів. Поряд із тацею стоять три склянки з різнобарвною водою. Вода підфарбована харчовими фарбами жовтого, червоного і синього кольорів (можна використовувати газовану воду). У кожній склянці — піпетка з ковпачком із товстої гуми, поруч маленька губка.

     

    Хід гри

    Ведучий показує, як за допомогою піпетки по краплі перенести воду з різних пухирців до відповідних відсіків судка. Дитина повторює його дії, і поступово відсіки наповнюються водою відповідно до їхніх кольорів. Потім за допомогою цих самих піпеток вода знову переноситься до пухирців.

    Дитина не тільки розвиває пальці рук, працюючи з піпеткою, але й тренується в диференціюванні й розподілі кольорів, у порівнянні й розрізненні різних кольорів.

     

    Дидактична гра «Маленький аптекар»

    Мета:  розвиток дрібної моторики, уточнення рухів пальців рук, координації.

    Обладнання : на маленькій таці — пінцет, чашка з намистинками та ємність із відсіками для них. Намистинок у чашці міститься рівно стільки, скільки є відсіків у ємності. Кожний відсік має бути пофарбований під кольори відповідних намистин. Спочатку можна використовувати більше намистинок.

     

    Хід гри

    Ведучий розповідає про роботу аптекарів, про те, як вони виготовляють різні ліки. Потім показує, як можна за допомогою пінцета перекладати намистини, і пропонує дітям власноруч заповнити відсіки намистинами. Коли ємність виявиться заповненою, намистини за допомогою пінцета перекладають назад.
    Гру можна ускладнити, змінюючи розміри намистин і ємності відсіків. Однак варто врахувати, що гра досить складна й потребує від дитини концентрації уваги та внутрішнього контролю. Якщо в дитини намистина падає на тацю, вона завжди сама зможе виправити помилку.

    Гра вимагає великої точності в рухах. За кожну вдалу дію варто заохочувати дитину, хвалити її.

     

    Дидактична гра «Два кінця, два кільця, а в середині цвяшок»

    Мета: координація рухів, тренування м'язів кисті; концентрація уваги; розвиток дрібної моторики рук.

    Обладнання: таця, на якій лежать ножиці (краще пластмасові, із тупими кінцями) і кілька аркушів щільного кольорового паперу. На деяких аркушах позначені лінії розрізу.

     

    Хід гри

    Ведучий загадує загадку (див. назву гри). Після того як дитина відгадала загадку, ведучий пропонує їй розрізати ножицями папір. Якщо дитина легко впоралася, їй дають завдання розрізати папір за лініями та виконувати складні рухи з вирізання візерунка.

    Варто врахувати, що, здобуваючи навички впевнено тримати ножиці, дитина потім так само впевнено зможе тримати олівець і проводити на папері прямі лінії.

     

    Дидактична гра «Намисто»

    Мета: розвиток дрібної моторики, координації; розрізнення предметів за формою і кольором; концентрація уваги.

    Обладнання:  нитки, ґудзики різного розміру й різного кольору або намистинки.

     

    Хід  гри

    Ведучий пропонує дитині зробити намисто. Можна запропонувати зробити намисто за зразком, а ґудзики підібрати за формою й кольором.

     

    Дидактична гра «Сухий пальчиковий басейн»

    Мета:  активізація тактильного сприйняття й розрізнення предметів; розвиток дрібної моторики пальців рук; тонізування мовних відділів головного мозку, збагачення сенсорного досвіду дитини.

    Обладнання: монети, ґудзики, кістки доміно й т. ін. у великій прямокутній коробці, ящик заввишки

    8—10 см (можна використовувати контейнер) із горохом, квасолею або іншими крупами.

     

     

     

     

    Хід гри:

    а)   За командою ведучого двоє учасників мають за певний час дістати дрібні предмети з «басейну». Бали нараховуються за знайдений і правильно вгаданий предмет.

    б)   Необхідно за командою ведучого за встановлений час дістати предмет певної форми. Під час проведення цієї гри необхідно розповісти й показати, які предмети і якої форми перебуватимуть у «сухому басейні».

     

    Дидактична гра «Вітрина магазину»

    Мета:  навчання дитини класифікувати матеріал (фотографії, малюнки, шрифти) із журналів і газет за певною темою, складати колаж; розвиток координації дрібних рухів при вирізанні ножицями й наклеюванні картинок.

    Обладнання : кольоровий картон, клей ПВА, ножиці, фломастери, старі журнали й газети .

     

    Хід  гри

    Ведучий розповідає: «Сьогодні ми потрапили в місто з безліччю різних магазинів. Але от лихо: Ірині потрібно до кондитерського, Павлу — до книжкового, Валері — до магазину іграшок. А де який магазин — ми не знаємо: усі вони схожі один на одного, в усіх є двері й великі вікна. От якби попрацювали художники-дизайнери й оформили вітрини, ми відразу здогадалися б, куди йти. Попрацюймо самі художниками! Виберемо назву магазину, а вітрину нам замінить аркуш картону».

    Ведучий розкладає журнали, і дитина починає вирізати необхідні картинки. Після цього разом із ведучим створюються композиції вітрин. Ведучий допомагає підібрати букви для назви магазину.

    Потім усі картинки наклеюються на картон. Якщо заздалегідь приготувати з картону фасад будинку з вирізаними вікнами, то можна зі зворотного боку скотчем приклеїти до порожніх віконних прорізів відповідні ілюстрації

     

     

    РОЗВИТОК МОВЛЕННЄВОГО ТА ФІЗІОЛОГІЧНОГО ДИХАННЯ

     

    Правильне дихання дуже важливо для розвитку мови, так як дихальна система - це енергетична база для мовленнєвої системи. Дихання впливає на звуковимову, артикуляцію і розвиток голосу. Дихальні вправи допомагають виробити діафрагмальне дихання, а також тривалість, силу і правильний розподіл видиху.

    Такі недосконалості мовного дихання, як невміння раціонально використовувати видих, мова на вдиху, неповне поновлення запасу повітря тощо, що негативно впливають на розвиток мовлення дітей, можуть бути обумовлені неправильним вихованням, недостатньою увагою дорослих до мовлення дітей. Малюки, які мають ослаблений вдих і видих, як правило, говорять тихо і не можуть у проголошенні довгих фраз. При нераціональному витрачанні повітря порушується плавність мови, так як діти на середині фрази змушені добирати повітря. Часто такі діти не договорюють слова і нерідко в кінці фрази вимовляють їх пошепки. Іноді, щоб закінчити довгу фразу, вони змушені говорити на вдиху, від чого мова стає нечіткою, судомної, з захльобуванням. Скорочений видих змушує говорити фрази в прискореному темпі, без дотримання логічних пауз.

    Регулярні заняття дихальною гімнастикою сприяють розвитку правильного мовного дихання з подовженим, поступовим видихом, що дозволяє отримати запас повітря для проголошення різних по довжині фраз. Починаючи розвивати у дитини мовленнєве дихання, необхідно, перш за все, сформувати сильний плавний ротовий видих. При цьому треба навчити дитину контролювати час видиху, витрачати повітря економно. Додатково у дитини розвивається здатність спрямовувати повітряний струмінь в потрібному напрямку.
    Під час проведення описаних ігор необхідний постійний контроль за правильністю дихання.

     

    Рекомендації з проведення дихальної гімнастики:

    Перед проведенням дихальної гімнастики необхідно витерти пил в приміщенні, провітрити його, якщо в будинку є зволожувач повітря, скористатися ним.

    Дихальну гімнастику не рекомендується проводити після ситної вечері або обіду. Краще, щоб між заняттями і останнім прийомом їжі пройшла хоча б година, ще краще, якщо заняття проводяться натщесерце.

    Вправи рекомендується виконувати у вільному одязі, який не обмежує руху.

    Необхідно стежити за тим, щоб під час виконання вправ не напружувалися м'язи рук, шиї, грудей.

    При проведенні ігор, спрямованих на розвиток у дитини дихання, необхідно мати на увазі, що дихальні вправи швидко стомлюють дитини, навіть можуть викликати запаморочення. Тому такі ігри необхідно обмежувати за часом (можна використовувати пісочний годинник) і обов'язково чергувати з іншими вправами.

    
    ІГРИ ТА ВПРАВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ РОТОВОГО ВИДИХУ

     

    Дидактична гра «Лети, комаха!»

    Мета: розвиток тривалого безперервного ротового видиху; активізація губних м'язів.

    Обладнання: 2-3 яскраві паперові комахи (метелики, бджілки, муха тощо)

     

    Хід гри:

    Перед початком заняття до кожного метелика прив'яжіть нитку довжиною 20-40 см на паличку. Педагог показує дитині комах і пропонує пограти з ними.

    - Дивись, які гарні різнобарвні метелики, бджілки! Подивимося, чи вміють вони літати. Педагог дме на комаху.

    - Дивись, полетіли! Як живі! Тепер ти спробуй подути. Яка комаха полетить далі?

    Дитина бере метеликів або інших комах і дме на них (необхідно стежити, щоб дитина стояла прямо, при видиху не здіймала плечі, дула на одному видиху, не добираючи повітря, не надувала щоки, а губи злегка висувала вперед).

    Дути можна не більше 10 секунд з паузами, щоб не запаморочилась голова.

    
    Дидактична гра «Вітерець»

    Мета: розвиток сильного плавного ротового видиху; активізація губних м'язів.

    Обладнання: паперові султанчики.

     

    Хід гри

    Перед початком гри необхідно підготувати султанчики. Для цього прикріпіть смужки кольорового паперу до дерев'яної палички. Можна використовувати ялинкову прикрасу «дощик» або пакети-маєчки.

    Педагог пропонує пограти з султанчиком. Показує, як можна подути на паперові смужки, а потім на них дує дитина.

    - Уяви, що це чарівне дерево. Подув вітерець - і зашелестіли на дереві листочки! Ось так! А тепер ти подмухай!

    Гра може проводитися як індивідуально, так і з підгрупою дітей. У другому випадку діти дмухають на свої султанчики одночасно.

     

    Дидактична гра «Осіннє листя»

    Мета: навчання плавному вільному видиху;

    активізація губних м'язів.

    Обладнання: осінні кленові листки, ваза.

     

    Хід гри

    Перед заняттям зберіть разом з дитиною букет осіннього листя (бажано кленових, так як у них довгі стебла) і поставте їх у вазу.

    - Красиві листя ми з тобою зібрали у парку. Ось жовтий листок, а от червоний.

    Дорослий разом з дитиною або групою дітей дме на листя.

     

    Дидактична гра «Листопад»

    Мета: навчання плавному вільному видиху; активізація губних м'язів.

    Обладнання: вирізані з тонкої двосторонньої кольорового паперу жовті, червоні, помаранчеві листочки.

     

    Хід гри

    Педагог викладає на столі листочки, нагадує дітям про осінь.

    - Уявіть, що зараз осінь. Червоні, жовті, помаранчеві листя падають з дерев. Подув вітер - розкидав все листя по землі! Давайте зробимо вітер - подуємо на листя!

    Дорослий разом з дітьми дмухає на листя, поки всі листочки не опиняться на підлозі. При цьому необхідно стежити за правильністю здійснення ротового видиху, а також за тим, щоб діти не перевтомлювалися.

    - Всі листочки на землі ... Давайте зберемо листочки у відерце. Педагог і діти збирають листочки. Потім гра повторюється знову.

     

    Дидактична гра «Сніг іде!»

    Мета: формування плавного тривалого видиху; активізація губних м'язів.

    Обладнання: шматочки вати.

     

    Хід гри

    Педагог розкладає на столі шматочки вати, нагадує дітям про зиму.

    - Уявіть, що зараз зима. На вулиці сніжок падає. Давайте подуємо на сніжинки!
    Дорослий показує, як дути на вату, діти повторюють декілька разів.

    Дидактична гра «Кульбаба»

    Мета: розвиток плавного тривалого видиху через рот; активізація губних м'язів.

     

    Хід гри

    Гру проводять на повітрі - на галявинці, де ростуть кульбаби. Дорослий пропонує дітям знайти серед жовтих кульбаб вже відцвілі і зірвати їх. Потім показує, як можна подути на кульбаба, щоб злетіли всі пушинки. Після цього пропонує дітям подути на свої кульбаби.

    - Давайте подуємо на кульбабки! Дуйте один раз, але сильно - щоб усі пушинки злетіли. Дивіться, летять пушинки, як маленькі парашутики. Можна влаштувати змагання: кожен з дітей дме на свій кульбаба один раз. Перемагають ті з дітей, у яких на голівці квітки не залишиться жодної пушинки.

    Також можна організувати гру «Дід чи баба?»:

    - Давайте пограємо в гру "Дід чи баба?"! Подуйте на свої кульбаби тільки один раз. Якщо на голівці квітки не залишилося пушинок - це лиса голова. Значить, вийшов дід. Якщо пушинки залишилися - це волосся на голові - то вийшла баба. Виграє той, у кого вийшов дід!
     

    Дидактична гра «Вітрячки»

    Мета: розвиток тривалого плавного видиху; активізація губних м'язів.

    Обладнання: іграшки-вітрячки.

     

    Хід гри

    Перед початком гри підготуйте іграшку-вітрячок. Можна виготовити її самостійно за допомогою паперу і дерев'яної палички.

    Покажіть дитині вітрячок. На вулиці продемонструйте, як він починає крутитися від подиху вітру. Потім запропонуйте подути на нього самостійно:

    - Давай зробимо вітер - подуємо на вітрячок. Ось як закрутився! Дмухни ще сильніше - вітрячок крутиться ще швидше.

    Гра може проводитися як індивідуально, так і з підгрупою дітей.

    
    Дидактична гра «Пісня вітру»
    Мета: розвиток сильного плавного видиху; активізація губних м'язів.
    Обладнання: китайський дзвіночок «пісня вітру».
     

    Хід гри

    Треба повісити дзвіночок на зручній для дитини висоті і запропонувати подути на нього. Зверніть увагу на те, який мелодійний виходить звук. Потім запропонуйте подути сильніше - звук став голосніше.

    Дидактична гра «Мильні бульбашки»
    Мета:   розвиток тривалого, повільного і стрімкого видиху, активізація м'язів губ.
    Обладнання: мильні бульбашки.
     

    Хід гри

    Одна дитина пускає мильні бульбашки, інші діти дмухають на них і не дають їм впасти.
     

     

    Дидактична гра «Капітани»
    Мета: чергування тривалого повільного і стрімкого видиху, активізація м'язів губ.
    Обладнання: таз з водою, маленькі кораблики.
    
    Хід гри: Діти сидять півколом. У центрі на маленькому столі великий таз з водою. Дорослий пропонує дітям покататися на кораблику з одного міста в інше, позначивши міста значками на краю тазу. Щоб кораблик рухався, потрібно на нього дмухати неквапом, склавши губи, як для звуку «Ф». Кораблик при цьому рухається плавно. Але ось налітає поривчастий вітер «П-п-п ..». Дути слідує, не надуваючи щік, витягнувши губи трубочкою. Викликаний дитина дме, сидячи на маленькому стільчику біля столу.

    Дидактична гра «Качечки»
    Мета: розвиток сильного плавного спрямованого видиху; активізація губних м'язів.
    Обладнання: гумова качечка з каченятами (набір для купання); інші легкі гумові або пластмасові іграшки, плаваючі у воді.

     

    Хід гри

    На невисокий стіл поставити таз з водою. Педагог показує дитині качку з каченятами і пропонує пограти.

    - Уяви, що це озеро. Прийшла на озеро качка з каченятами. Ось як плаває качка.

    Дорослий дме на іграшки, пропонує подути дитині. Потім гра ускладняється.

    - Подивися: каченята поплили далеко від мами. Качка кличе каченят до себе. Давай допоможемо каченятам скоріше припливти до мами-качки!

    У цьому випадку струмінь повітря під час ротового видиху повинна бути не тільки сильною, але і спрямованою. Можна проводити гру з підгрупою дітей.

    
    Дидактична гра «Пір’їнка, лети!»

    Мета: розвиток сильного плавного спрямованого видиху; активізація губних м'язів.

    Обладнання: пташине пір'ячко.

    
    Хід гри

    Підкиньте пір'їнку вгору і дуйте на неї, не даючи впасти вниз. Потім запропонуйте подути дитині. Зверніть її увагу на те, що дути потрібно сильно, направляючи струмінь повітря на пір'їнку знизу- вгору.

    
    Дидактична гра «День народження»

    Мета: розвиток сильного тривалого плавного ротового видиху; активізація губних м'язів.

    Обладнання: зефір у шоколаді або пастила; маленькі свічки для торта; іграшковий ведмедик.

    
    Хід гри

    Приготуйте зефір у шоколаді або пастилу і застроміть одну або кілька святкових свічок - сьогодні «день народження ведмедика». Разом з дитиною накрийте на стіл, використовуючи іграшковий посуд, запросіть гостей - зайчика і ляльку, заспівайте для ведмедика пісеньку. Потім урочисто занесіть «святковий торт» із запаленою свічкою.

    -У ведмедики сьогодні день народження. Йому виповнюється один (або більше) рік. Давай привітаємо ведмедика! Ось святковий торт - допоможи ведмедику задути свічки.

    Коли дитина задуває свічку, стежте, щоб видих був тривалим, сильним і плавним. Поясніть малюкові, що у нього є кілька спроб, в кожну з яких дути можна тільки один раз. Якщо свічка не ​​погасла - знову набираємо в груди повітря і пробуємо ще раз.

    Багато дітей, роблячи правильний видих, не можуть вірно направити струмінь повітря, що видихається - вона проходить повз полум'я свічки. У цьому випадку корисно для наочності запропонувати дути в трубу, зроблену з листа щільного паперу (діаметр 3-4 см), тому що за допомогою труби можна контролювати напрям видихається.

    Спочатку поставте свічку на відстані близько 30 см від дитини. Поступово відстань від дитини до свічки можна збільшувати до 40-50 см. Поясніть дитині, що присуватися до свічки занадто близько не слід.

     

     

    Дидактична гра «Свистілки»

    Мета: розвиток сильного плавного видиху; активізація губних м'язів.

    Обладнання: дитячі керамічні, дерев'яні або пластмасові свистілки у вигляді різних птахів і тварин.

    
    Хід гри: Перед початком заняття слід підготувати свистілки. Роздайте дітям свистілки і запропонуйте подути в них.

    - Подивіться, які гарні у вас іграшки-свистунці! У Маші - пташка, а у Вані - олень. Давайте влаштуємо лісовий концерт - кожен із звірів і птахів співає свою пісеньку!

    Гру можна повторити кілька разів. Слідкуйте, щоб діти дулі, не напружуючись, не перевтомлюватися. Гра може проводитися як індивідуально, так і в групі дітей.

    
    «Поліцейський»
    Мета: розвиток сильного плавного видиху; активізація губних м'язів.

    Обладнання: свистки.

    
    Хід гри

    Перед початком заняття слід підібрати свистки і вибрати ті з них, в які легше дути. Роздайте дітям свистки і запропонуйте пограти в міліціонерів.

    - Хто знає, що є у справжнього поліцейського? Пістолет, кийок і, звичайно, свисток. Ось вам свистки - давайте пограємо в поліцейських! Ось поліейський побачив порушника - свистимо у свисток!

    Гру можна повторити кілька разів. Слідкуйте, щоб діти дули не напружуючись, не перевтомлюючись. Гра може проводитися як індивідуально, так і з підгрупою дітей.

     

     

     

    РОЗВИТОК ФОНЕМАТИЧНОГО СПРИЙМАННЯ,

    СЛУХОВОЇ УВАГИ ТА ПАМ’ЯТІ. НАВЧАННЯ ГРАМОТИ.

     

    Правильна звуковимова базується на повноцінному сприйманні фонем мови, на чіткому їх розрізненні. Тому, коли при логопедичному обстеженні встановлюють порушення фонематичного сприймання та слуху, тобто має місце акустико-фонематична форма дислалії, роботу слід розпочинати з їх розвитку. Формування фонематичних процесів розпочинають з самого початку корекційної роботи в ігровій формі на фронтальних, підгрупових і індивідуальних заняттях.

    Розвиток фонематичного сприймання розпочинають на матеріалі немовленнєвих звуків і поступово охоплюють всі звуки мовлення, що входять в звукову систему даної мови (від звуків, які вже засвоєнні, до тих, які тільки ставляться і вводяться в самостійне мовлення).

    Н. А. Чевельова дану роботу умовно поділяє на 6 етапів. Паралельно проводиться робота по розвитку слухової уваги і пам’яті, оскільки це дозволяє швидше та ефективніше розвивати фонематичне сприймання.

    1етап – впізнавання немовленнєвих звуків. Приклад: «Що шумить?», «Що гуде?», «Що звучить?» , «Хто так кричить?» і т. п.

    2 етап – розрізнення висоти, сили, тембру голосу на матеріалі однакових звуків, словосполучень, фраз. Приклад: Гра «Близько – далеко», інсценізації казок.

    3 етап – розрізнення слів, близьких за звуковим складом. Приклад: демонструється зображення вагона, звучить ряд слів: «Вагон – фагон – погон – вагон – факон – вагом» – при неправильній вимові плеснути в долоні.

    Приклади: 5-6 груп картинок, назви яких звучать подібно перемішують. Кількість дітей по кількості груп картинок, кожна дитина отримує одну картинку і підбирає – форму групу за схожістю звучання.

     

    Бак                   Сук                     Каток                  Верба           Ложка

    Рак                   Жук                    Листок                Торба           Книжка

    Лак                   Лук                     Моток                 Гурба           Кришка

    Мак                  Бук                     Свисток               Фарба           Кружка

     

    4 етап – розрізнення складів.

    1.Приклад: з ряду складів, які промовляє логопед, виключити зайвий.

    На-на-па, а- далі ускладнюється: на-но-на, па-ба-па-па.

    2.Приклад гри: логопед говорить ведучому на вухо склад, наприклад ПА. Дитина голосно його повторює. Після цього логопед або називає цей же склад, або опозиційний. Кожен раз логопед і ведучий вимовляють чергову пару складів, або пару складів, діти вказують – однакові вони чи різні. Для цього дітям сигнальні картки.

    5 етап – диференціація фонем рідної мови. Розпочинати слід з голосних звуків. 

    Приклад: Логопед роздає картинки з зображенням літака, дівчинки, мишки і пояснює: «Літак гуде: у –у – у» ; дівчинка плаче: «а –а –а» ;мишка пікає: «і –і –і –і». Далі він промовляє ці звуки протяжно, а діти піднімають відповідні картинки. Гра ускладнюється: логопед промовляє склад коротко; замість малюнків діти отримують сигнальні картки різних кольорів-для кожного голосного звука – свій; ряд знайомих голосних вводять невідомі, наприклад: е. о, и. Діти не повинні на них реагувати. Подібним способом опрацьовують і приголосні звуки.

38. етап – розвиток елементарного звукового аналізу:

39. визначення кількості звуків у слові;

40. визначення кількості складів у слові. Відстукування двотрискладових слів (або утримувати руку під підборіддям, скільки разів опуститься – стільки у слові складів). Логопед пояснює як ділити слово на склади, виділяти наголошений склад;

41. аналіз голосних звуків.

42. 1. Приклад: У дітей фішки. Логопед вимовляє 1, 2 або 3 голосних звуки підряд, діти кладуть стільки ж фішок.

    2. Приклад: У дітей по три фішки трьох кольорів, кожен колір - конкретний звук – по домовленості.

    Логопед вимовляє групи з двох, пізніше трьох звуків: ау, аі, уа, уа,  або аіу,аіу, уіа, уіа, уаі, іау. Діти розкладають фішки відповідно порядку звучання в звукосполученнях.

43. аналіз приголосних звуків.

44. Дотримуються такої послідовності: спочатку вчать виділяти у слові останній звук (найлегше даються глухі проривні приголосні). Для цього використовують слідуючу вправу: діти по черзі піднімають картинки і чітко називають їх, виділяючи останній звук, потім дитина називає його окремо. Наприклад, слідуючі предметні картинки: кіт, пліт, кріт, павук, каток, танк, мак, жук, вінник, рак. Ця вправа поступово ускладнюється: 

    Варіант 1. На набірному полотні картинки викладають у дві групи: в першій – останній звук «К», а в другій – «Т»

    Варіант 2. Логопед, показуючи картинки, називає їх опускаючи останній звук. Діти повторюють повністю, а тоді називають звук,який пропустив логопед.

    Розвиваючи фонематичне сприймання, слід враховувати слідуюче:

45. Формувати свідоме вміння впізнавати та розрізняти звуки мовлення. Необхідно спрямовувати увагу дитини на зовнішню, звукову сторону мовлення, яка раніше нею не усвідомлювалась. Операціям свідомого звукового аналізу необхідно навчати, спонтанно дитина ними не оволодіває.

46. Мінімальною одиницею при навчанні операціям звукового аналізу повинне бути слово. Адже фонеми існують лише у складі слів з яких виділяються при допомозі звукового аналізу.

47. Операції звукового аналізу здійснюються на правильно-вимовлювальних звуках.

48. Робота по формуванню фонематичного сприймання неправильно-вимовлювальних звуків (слухового контролю) передбачає максимальне обстеження або виключення власної дефективної вимови дитини в момент здійснення звукового аналізу, необхідно спиратись на слухове сприймання.

49. Промовляння звуків дитиною відбувається на послідуючих заняттях, коли з’являється необхідність порівняння власної дефектної вимови з нормативною.

50. Увесь вищезгаданий комплекс робіт складає зміст підготовчого етапу. Отриманні дитиною за цей період знання, уміння та навички є запорукою успішного подолання мовленнєвих порушень при дислалії. В ході подальших етапів ця робота не припиняється. Кожне логопедичне заняття розпочинається з артикуляційної та пальчикової гімнастики, вправ по формуванню мовленнєвого дихання, так як вони органічно впливають на його хід.

     

       

    ДИДАКТИЧНІ ІГРИ ТА ВПРАВИ НА РОЗВИТОК ФОНЕМАТИЧНОГО СПРИЙМАННЯ

     

    Дидактична гра «Що ти почув?».

    Мета. Розвивати фонематичний слух, увагу.

    Хід гри

    Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Запропонуйте заплющити очі й послухати вулицю. Через деякий час дозвольте розплющити очі, та розпитайте дитину про її враження. Можливо вона почула гудок машини або сміх дітей, можливо – голос пташки чи ваше дихання і т.д.

    
     

    Дидактична гра «Де плескали?».

    Мета. Розвивати фонематичний слух, увагу

    Хід гри

    Дитина стоїть посеред кімнати із заплющеними або зав’язаними очима. Логопед тихенько в будь-якому кутку кімнати повинна плеснути в долоні. Дитина, не відкриваючи очі повинна вказати напрямок, звідки вона почула сплеск.

     

    Дидактична гра «Запам’ятай слова».

    Мета. Розвивати фонематичний слух, увагу.

    Хід гри

    На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви, запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки).

    Дидактична гра «Жуки і комарики».

    Мета. Розвивати фонематичне сприймання.

    Обладнання: Шапочки- маски жуків і комарів.

     

    Хід гри.

    Діти крокують по колу під спокійну музику, мелодія змінюється на швидку і «жуки» з «комариками» летять на галявину. За сигналом  «ж –ж- ж» «жуки» лягають на спинки і починають швидко рухати «лапками»., а «комарики» продовжують літати навколо «жуків». За сигналом: «з –з – з» – «комарики» лягають на підлогу і теж швидко рухають «лапками», а «жуки» в цей час літають довкола них. Зміна команд відбувається кілька разів. Під музику «жуки» й «комарики» летять з галявини.

    
    Дидактична гра «Вгадай, хто покликав».

    Мета. Розвивати фонематичний слух, увагу.

    Хід гри

    В цій грі беруть участь не менше 3-5 дітей або членів сім’ї. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Хто-небудь з інших гравців повинен покликати її. Дитина відгадує, хто саме її покликав.

    Жабеня по доріжці

    Скаче, витягнувши ніжки,

    Побачило комара і закумкало:

    КВА—КВА—КВА! ( говорить хтось із дітей, які стоять у колі ).

    Ведучий, який знаходиться в центрі кола, відгадує, яка дитина «кумкала».

     

    Дидактична гра «Доручення».

    Мета. Розвивати фонематичний слух, увагу.

    Обладнання. Іграшки.

    Хід гри

    Дитина сидить на відстані 5-6 м від дорослого . У вас на столі покладені різні іграшки. Ви чітко, середньої сили голосом звертається до дитини: «Візьми м’ячик і поклади його на килим» або: «Візьми зайчика і посади його на стілець» і т.д. Потім даєте завдання вже тихим голосом.

    
    Дидактична гра «Луна».

    Мета. Розвивати фонематичний слух, увагу.

    Хід гри

    Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Ви пропонуєте їй слухати уважно, та повторювати за вами слово. Важливо навчити дитину вслуховуватися в звучання слів, тому намагайтеся говорити слова неголосно, пошепки. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного: насамперед добирати слова, не схожі за звуковим складом (Аня, кіт, стрибай, веселий, швидко), а потім – близькі за звучанням, але різні за змістом (Оля, Коля, сам, там, син, лин).

     

     

    Дидактична гра «Слухаємо музику».

    Мета. Розвивати фонематичний слух, увагу.

    Хід гри

    Дуже велике значення для розвитку слухового сприймання має слухання музики. Тому рекомендується проводити , так звані, музичні хвилинки. Під час них ви пропонуєте дитині сісти або лягти на килим, бажано з заплющеними очима, що допомагає розслабитися і не реагувати на зорові подразники, а зосередити свою увагу на джерело звуку.

     

    Дидактична гра «Впіймай звук!».

    Мета. Розвивати фонематичний слух, увагу.

     

    Хід гри

    Поясніть дитині, що ви будете вимовляти різні звуки, а їй потрібно буде плеснути в долоні – «впіймати звук», коли вона почує певний звук. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного:
    - звук [а] серед у, у, а, у;
    - звук [а] серед о, а, і, о;
    - звук [і] серед и, е, і, и;
    - звук [с] серед л, н, с, п;
    - звук [с] серед ш, ж, ч, с і т.д.

     

    Дидактична гра «Повтори!».

    Мета. Розвивати фонематичний слух, увагу

     

    Хід гри

    Запропонуйте дитині повторити за вами склади
    - та-та-да - пі- пи - ат-от
    - па-па-ба - мі-ми - ум-ом
    - ка-ка-га - ді-ди - іт-ит
    - ва-ва-фа - кі-ки - ек-єк

     

    Дидактична гра «Знайди спільний звук!».

    Мета. Розвивати фонематичний слух, увагу.

     

    Хід гри

    Запропонуйте дитині визначити, який однаковий звук є в декількох різних словах. При вимовлянні слів чітко виділяйте даний звук силою голосу, наприклад: «о-о-о-осінь», «о-о-о-окунь», «о-о-о-овочі»

    - Оля, осінь, овочі, окунь - [о]

    - Сад, суп, сумка, ніс, лис - [с]

    - Аня, аґрус, акула, автобус - [а]

    - Маша, мак, мама, сом - [м]

     

    Рухлива гра «Гучно — тихо»

    Мета. Розвивати фонематичний слух, слухову увагу, вміння орієнтуватися у макропросторі.

    Обладнання: іграшка, барабан або інші шумові предмети.

     

    Хід гри

    Логопед призначає ведучого та пропонує йому заплющити очі. Потім ховає якусь іграшку (у шафу, за фіранку, за спину одного з дітей...) та пропонує ведучому знайти цю іграшку, орієнтуючись на силу ударів барабана. Якщо дитина підходить близько до того місця, де знаходиться іграшка, барабан б'є гучно, якщо віддаляється — барабан звучить тихо. Цю гру можна повторювати, використовуючи замість барабана, бубон, дзвоник, плескати в долоні, стукати молоточком по столу.

     

    Дидактична гра «Де дзвіночок?»

    Мета. Розвивати фонематичний слух, увагу

    Обладнання. Дзвоник.

     

     

     

    Хід гри

    Дитина заплющує очі, логопед тихенько стає осторонь від дитини (справа, зліва, позаду) та дзвенить у дзвіночок. Дитина не відкриваючи очі, повинна рукою показати напрямок, звідки лунає звук.

    Ця гра має ще такий варіант. Діти стають у коло. Непомітно для ведучого, вони передають за спиною один одному дзвіночок. Ведучий повинен відгадати і показати, у кого за спиною дзвенів дзвіночок.

     

    Дидактична гра «Ведмежата-бешкетники»

    Мета. Розвивати фонематичний слух, увагу

    Обладнання. Картинки із зображенням музичних інструментів або шумові предмети.

     

    Хід гри

    Логопед демонструє дітям предмети, які можуть утворювати різноманітні звуки, та пропонує запам'ятати, як звучить кожен предмет. Потім логопед розповідає дітям, що в одному будинку жила родина ведмедів. Одного разу ведмеді-батьки пішли з дому, а ведмежата почали бешкетувати. Вони взяли різні предмети і почали шуміти. Логопед роздає дітям ведмедиків з зображенням цих предметів, потім за ширмою озвучує ці предмети, а діти повинні відгадати, який ведмедик шумить.

    Предмети, що утворюють звуки: ключі, сірники, ножиці, гаманець з грошима, склянка з ложкою, папір, повітряна куля, м'яч, гребінець...

     

    Дидактична гра «Веселі кенгуру»

    Мета. Розвивати фонематичний слух, слухову увагу, вміння орієнтуватися у макропросторі.

     

    Хід гри

    Діти стають пліч-о-пліч. По черзі називають слова з певним звуком на початку (звук визначають заздалегідь) і стрибають уперед як кенгуру. Коли стрибне останній гравець, перший промовляє слово з цим же звуком усередині. Так «кенгуру» шеренгою просуваються вперед. Хто не згадав потрібне слово або повторив уже назване, залишає гру до кінця туру. Виграють ті. Хто дістанеться певного рубежу.

    Дидактична гра «Мами та діти»

    Мета. Розвивати фонематичний слух, увагу.

    Обладнання. Картинки із зображенням тварин та їх дитинчат.

     

    Хід гри

    Дітям роздаються малюнки із зображенням домашніх тварин: дорослих і дітей: корови і теляти, кози і козеняти... Логопед просить відтворити звуконаслідування тварин—мам і тварин—дітей, піднімаючи відповідний малюнок.

     

     

     

    РОЗДІЛЕННЯ СЛІВ, БЛИЗЬКИХ ЗА ЗВУКОВИМ СКЛАДОМ

     

    Почати роботу потрібно із слів, що відрізняються одним голосним звуком.

     

    Дидактична вправа «Слухай уважно»

    Мета. Розвивати фонематичний слух, слухову увагу.

    Обладнання: парні картинки

    Хід гри

    Логопед знайомить дітей з назвами парних картинок:

    ДИМ — ДІМ

    КИТ — КІТ

    СУК — СІК

    ЛИС — ЛІС

    ШУБКА — ШИБКА

    КУЛЯ — КОЛЯ

    СЕЛО — САЛО

    ГОРОХ — ГОРІХ

    БАНТ — БИНТ

    ГОЛКА — ГАЛКА — ГІЛКА

    СИН — СОН

    РУЧКА — РІЧКА

    БУЛКА — БІЛКА

    МИЛО — МИЛА

    РАКИ — РУКИ

    МИШКА — МУШКА

    ШАШКИ — ШИШКИ

    СУНИЧКА — СИНИЧКА

    ЛІЙКА — ЛАЙКА

    СОНЕЧКО — СОНЕЧКА

    САЛАТ — САЛЮТ

    Логопед роздає картинки дітям. Далі запитує: «В кого кит, а в кого кіт? В кого голка, а в кого галка?». Діти піднімають відповідні картки.

     

    Дидактична вправа «Знайди помилку»

    Дітям пропонується знайти помилку у віршованих рядках.

    Р І к пішов гуляти в сад.

    Не дійшов, бо повз назад. 

     

    Кинула шишку на мене зозуля.

    В мене на лобі з'явилася К уля.

     

    Ми з братом лісники від роду:

    Пиляєм п А лкою колоду. 

    Я вдягнув новий С алат,

    А він виявивсь до п'ят.

     

    Пригріло сонечко як слід —

    І на Дніпрі розтанув Д ід.

     

    Мені мама до сніданку

    Подає солодку Б анку.

     

     

     

     

     

    ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ СКЛАДІВ

    На цьому етапі треба вчити дітей розрізняти склади. Але перед цим доцільно ввести поняття «склад».

     

    Дидактична вправа «Скільки складів»

    Мета. Розвивати фонематичне сприймання, слухову та зорову увагу.

    Обладнання: цифри

     

    Хід гри

    Логопед називає ряд складів та пропонує дітям сказати, скільки складів вони почули, або підняти відповідну цифру.

     

    Дидактична вправа «Що зайве?»

    Мета. Розвивати фонематичне сприймання, слухову увагу.

     

    Хід гри

    Логопед називає ряд складів, наприклад: «НА-НА-НА-ПА». Діти визначають, який склад був зайвий — ( па ).

    Потім складові ряди ускладнюються, наприклад: «НА-НО-НА», «КА-КА-ГА-КА», «ПА-БА-ПА-ПА».

     

    Дидактична вправа «Відшукай свою картинку»

    Мета. Розвивати фонематичне сприймання, слухову та зорову увагу і пам’ять.

    Обладнання: картинки з відповідними складами

    (ма, мо, ми, му, ме)

     

    Хід гри

    Логопед називає кожній дитині склад, наприклад: ма, мо, ми, му, ме. Далі пояснює, що дітям слід відшукати слово, яке починається на цей склад, який вони запам'ятали. Логопед називає слова, наголошуючи на першому складі: машина, морозиво, мило, муха, метелик.

     

     

    ІГРИ ДЛЯ РОЗВИТКУ СКЛАДОВОГО АНАЛІЗУ СЛІВ

    Дидактична вправа «Квадратики»

    Діти викладають під картинкою стільки квадратиків, скільки складів у слові.

     

     

     

     

     

     

    Дидактична гра «Де чий будиночок?»

    Мета. Розвивати фонематичне сприймання, слухову та зорову увагу і пам’ять, мислення

    Обладнання: будиночки з цифрами, предметні

    картинки

     

    Хід гри

    Чотири будиночки з цифрами — 1, 2, 3, 4 або з відповідною кількістю квадратиків. Діти отримують картинки та визначають, у якому будиночку хто живе, поділяючи слова та склади.

     

    Дидактична гра «Весела подорож»

    Мета. Розвивати фонематичне сприймання, слухову та зорову увагу і пам’ять, мислення.

    Обладнання: три вагончики, картинки із зображенням тварин.

     

    Хід гри

    Діти поділяють назви тварин на склади та визначають, у якому вагончику хто поїде. Наприклад: кіт — у першому, сова — у другому, корова — у третьому.

     

    Дидактична гра «Зберемо пелюстки»

    Мета. Розвивати фонематичне сприймання, слухову та зорову увагу і пам’ять, мислення.

    Обладнання: чотири квітки без пелюсток, в середині яких 1, 2, 3, 4 квадратики та пелюстки з картинками.

    Хід гри

    Діти добирають пелюстки до квітів у залежності від кількості складів у словах, що зображені на пелюстках.

     

     

    Дидактична гра «Вгадай слово»

    Мета. Розвивати фонематичне сприймання, слухову та зорову увагу , мислення.

    Обладнання: предметні картинки.

     

    Хід гри

    Логопед виставляє да дошці картинки, а потім пропонує дітям відгадати, яку картинку загадав, плескаючи у долоні один, два, три або чотири рази, в залежності від кількості складів у слові, а діти намагаються відгадати, яке слово загадав логопед.

     

    ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ФОНЕМ 

     

    Починати роботу по розрізненню фонем слід з диференціації голосних звуків. На цьому етапі корисним та цікавим для дітей є використання картинок-символів, розроблених М.Ф. Фомічовою. Ці символи дають дітям можливість у цікавій для них формі засвоювати та розрізняти звуки. Кожен звук мовлення позначається певним предметом, звучання якого нагадує цей звук. Також ці картинки-символи використовуються під час вивчення дітьми літер, бо в кожній картинці є прихована літера.

     

     

    У дівчинки болять зуби, вона стогне: о-о-о. 
    Корова мукає: му-у-у. 
     

     
    Дівчинка плаче: а-а-а. 
     

    Повітря виходить із шини: ш-ш-ш. 

     

    Завірюха виє: в-в-в або з-з-з. 

    Дівчинці холодно, вона

    гріє руки: х-х-х. 
    Повітря виходить із насоса: с-с-с. 

     

    Дівчинка сварить котика:

    е-е-е. 
     

    Паровоз випускає пар:

    п-п-п. 
    Колеса вагонів стукають:

    т-т-т. 
    Кулемет строчить: д-д-д. 
     

    Пароплав гуде: и-и-и. 
     

    Сидіть тихо: ц-ц-ц. 
     

    Жук співає: ж-ж-ж. 
     

     

    Змія шипить: ш-ш-ш. 

    
     

    Літак високо летить і гуде: л-л-л. 

    Собака ричить: р-р-р. 

     

    Дидактична вправа «Спіймай звук»

    Мета. Розвивати фонематичне сприймання, слухову та зорову увагу і пам’ять, мислення.

    Хід гри

    Логопед пояснює дітям, що їм слід «спіймати» певний звук, наприклад: «а». Далі логопед вимовляє ряд звуків: «а, о, а, у, й, а, а, е». Діти плещуть у долоні тільки тоді, коли почують звук «а». Відпрацьовувати можна будь-який звук, склад або слово з заданим звуком.

     

     

    РОЗВИТОК НАВИЧОК ЗВУКОВОГО АНАЛІЗУ

     

    Роботу над розвитком звукового аналізу потрібно починати після того, як діти навчаться визначати кількість складів у словах та наголошений склад. Далі проводити аналіз голосних звуків.

     

    Дидактична вправа «Підкажи звук»

    Мета. Розвивати фонематичне сприймання, слухову та зорову увагу, мислення.

    Обладнання: картинки із зображенням танку, павука, віника тощо.

    Хід гри

    Логопед показує дітям картинку та називає її без останнього звуку, наприклад: «тан, паву, віни» (танк, павук, віник). Діти називають слово повністю, а потім називають звук, який пропустив логопед.

     

    Можна проводити такі ігри для визначення першого звука.

     

    Дидактична гра «Де чиї речі?»

    Мета. Розвивати фонематичне сприймання, слухову та зорову увагу , мислення.

    Обладнання:зображення двох дітей, картинки: апельсин, автобус, ананас, альбом, айстра, осел, оса, олівець, орел, олень.

     

     

    Хід гри

    Логопед пояснює дітям, що цих дітей звуть Оленка і Андрійко. Вони посварились, тому що не можуть розібратися, де чиї речі. Допоможемо їм. Відомо, що речі, які належать Оленці, починаються на звук «о», речі Андрія починаються на звук «а». Діти визначають перший звук у назвах речей та кладуть малюнки відповідно до зображення Оленки та Андрійка.

    Аналогічно йде визначення першого приголосного звука.

     

    Дидактична вправа «Заховай картинку»

    Мета. Розвивати фонематичне сприймання, слухову та зорову увагу , мислення.

    Обладнання: картинки з зображенням різних предметів та набір фішок, якими позначають голосні звуки, тверді приголосні та м'які приголосні.

     

    Хід гри

    Діти отримують картинки з зображенням різних предметів та набір фішок, якими позначають голосні звуки, тверді приголосні та м'які приголосні. Слід визначити перший (останній) звук у назві картинки та накрити її відповідною фішкою.

    Дидактична гра «Рукавички»

    Мета: Розвивати фонематичне сприймання, слухову та зорову увагу, мислення.

    Обладнання: рукавички з зображеним на ній малюнком.

     

    Хід гри

    Діти отримують по одній рукавичці з зображеним на ній малюнком. Логопед пояснює, що необхідно знайти другу рукавичку, на якій картинка починається на такий самий звук. Діти виходять до столу та шукають пару до своєї рукавички.

    Аналогічно проводяться ігри «Чобітки» — діти шукають пару чобітків, «Метелики» — діти шукають крильця до метеликів.

     

    Дидактична гра «Звуковий ланцюжок»

    Мета: Розвивати фонематичне сприймання, слухову та зорову увагу, мислення.

    Обладнання: предметні картинки.

     

    Хід гри

    Логопед пояснює дітям, що слід викласти картинки у певній послідовності. Першу картинку кладе логопед і пропонує дитині визначити останній звук у назві картинки та знайти картинку, яка починається на такий самий звук, далі знов визначати останній звук і так до кінця, доки всі картинки будуть викладені. Наприклад: машина, аґрус, сонце, екскаватор, равлик, кит, телефон, носоріг, горох, хом’як, корова, акваріум, мишка, апельсин, ніж, жираф.

    Аналогічно проводиться гра, коли діти допомагають дівчинці Насті зібрати намисто, яке вона розсипала.

    Після того, як діти навчилися визначати останній та перший приголосні звуки у слові, слід переходити до більш складних форм звукового аналізу:

    визначення звука в середині слова та останнього голосного звука.

     

    Дидактична вправа «Який звук посередині»

    Мета: Розвивати фонематичне сприймання, слухову та зорову увагу, мислення.

    Обладнання: геометричні фігури

     

    Хід гри

    Логопед роздає дітям набір фігур та пояснює, що квадрат позначає звук «а», коло позначає звук «о», трикутник позначає звук «у», ромб позначає звук «і». Дітям слід визначити, який звук стоїть посередині слова та підняти відповідну фігуру. Слова: том, ліс, рак, кіт, мак, лом, дім, зуб, дуб, сом, сім, сам, рот, лак, пух.

     

     

    ПОСТАНОВКА ЗВУКІВ. АРТИКУЛЯЦІЙНА ГІМНАСТИКА

     

    Важливу роль у формування звуковимови відіграє чітка, точна, скоординована робота артикуляційних органів, їх здатність швидко і плавно переключатись з одного положення на інше, а також здатність утримувати задану артикуляційну позицію. Отже, необхідно підготувати артикуляційний апарат до роботи по постановці звуків. Вироблення повноцінних артикуляційних рухів, поєднання їх у складніші уклади різних фонем досягаються роботою по таких напрямках:

    1.  Постановка.

    2. Досконале   відпрацювання   відсутніх   або   порушених   артикуляційних укладів.    Це    тривала    робота,    виконується    з    кожною дитиною індивідуально.

    Артикуляційна гімнастика.

    Систематична артикуляційна гімнастика являє собою комплекс виконуваних артикуляційних вправ.  Основне її призначення – це вдосконалення артикуляційної метрики, зміцнення м'язів артикуляційних органів,  вироблення   повноцінних   рухів,   необхідних   для   правильної   вимови. Гімнастика виконується як індивідуально, так і колективно – великими групами або підгрупами. 

    Проведення артикуляційної гімнастики.

    Б. М. Гріншпун викладає слідуючі вимоги до проведення артикуляційної гімнастики:

    1.  Вироблення умінь  швидко  приймати  необхідну артикуляційну позу; утримувати її і плавно переключатись на іншу.

    2.  Система артикуляційних вправ повинна включати в себе як статичні так і динамічні вправи, спрямовані на розвиток координації мовленнєвих рухів у динаміці.

    3.  Необхідні вправи на узгодження рухів язика і губ, оскільки при говорінні ці органи діють взаємно пристосовуючись (явище коартикуляції),

    4.  Заняття   повинні   бути   короткими   (3-5   хвилин),   але проводитись багаторазово, щоб дитина не стомлювалась (з логопедом, вихователем, батьками).

    5.  Приділяти увагу формуванню кінестетичних відчуттів, уявлень.

    6.  До вивчення нових артикуляційних вправ приступають після досконалого оволодіння попередніми.

    7.  Вправи   виконуються  стоячи  або   сидячи   перед  дзеркалом (зоровий контроль) 

    8.  Темп виконання артикуляційних рухів наростає по мірі оволодіння ними.

    9. Комплекс артикуляційних вправ ускладнюється і розширюється. 

    10. Кожна   вправа   виконується   5-20   разів,   кількість   рухів   зростає   з вдосконаленням артикуляційної моторики і з зростанням темпу рухів. 

    11. Артикуляційну гімнастику бажано виконувати під рахунок, з музичним супроводом. 

     

    Статичні вправи за (Т. Б. Філічевою.Н. А. Чевельовою),

51. «Лопаточка».  Широкий розслаблений язик покласти  на нижню  губу, слідкувати, щоб не тремтів. Тримати 10-15сек.

52.  

    2. «Голочка». Напружений вузький язик витягти далеко вперед 15сек.

     

    3.  .  «Чашечка». Утримувати 10-15сек.

     

    4.  «Гірка». Спинка язика вигнута, кінчик язика впирається в нижні різці. Утримувати 15сек.

     

     

    5.   «Трубочка». Язик згорнути в трубочку, подмухати в неї. Виконувати повільно 10-15разів.

     

    Динамічні вправи.

    1.   «Годинник». Язик «голочкою» поперемінно тягнути до лівого і правого вуха в повільному темпі 15-20разів.

     

53. «Конячка».  Клацати язиком  повільно з зусиллям,  тягнути  під’язикову вуздечку 10-15 разів.

54. 3.   «Гойдалка». Повільно рухати вузьким язиком до носа і до підборіддя 10-15 разів.

    4. «Смачне варення».

    Широким язиком облизати верхню і нижню губи, язик заховати вглиб рота 15 разів.

    5.   «Змійка».  Вузький напружений язик максимально висовувати вперед і забирати вглиб рота. Темп повільний 15 разів.

    6.   «Катушка». Язик «гіркою» викочується і ховається вглиб рота 15 разів.

    7.   «Грибок». Присмоктати язик до піднебіння і не відриваючи його, сильно опускати нижню щелепу 15 разів.

    При постановці звуків з запропонованих вправ вибирають ті, які необхідні для артикуляції даного звука з врахуванням особливостей моторики артикуляційного апарату дитини.

     

    АВТОМАТИЗАЦІЯ ТА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ПОСТАВЛЕНИХ ЗВУКІВ

     

    Етап автоматизації (закріплення) звука полягає у тренувальних вправах зі спеціально підібраними складами та словами, простими за фонетичним складом. Для тренування підбираються склади прямі і зворотні, зі збігом приголосних, в яких звук знаходиться на початку, в кінці або в середині слова. Першочергово опрацьовується звук на початку слова перед голосним, потім в кінці (якщо звук глухий) і всередині, оскільки ця позиція найбільш складна.

    Від опрацювання звуку в словах простої складової структури переходять до вимови звука условах, що мають поєднання звука, що опрацьовується, з приголосними, які були раніше опрацьовані у дитини.

    Для автоматизації звуку використовуються прийоми відображеного повторення, самостійного називанняслів за малюнками. Корисними є також завдання. які стимулюють дітей до пошуку слів, що містять конкретний звук, завдання на звуковий аналіз і синтез.

    Від вимови слів переходять до побудови з ними словосполучень, речень. Надалі закріплюють вимову звука у чистомовках, віршах, скоромовках, коротких і довгих розповідях.

    Отже, у процесі автоматизації звуку дитина переходить від наближеної вимови, що відтворюється під контролем дорослого, до самоконтролю та наступної автоматизації.

    Розвиток фонематичного сприймання здійснюється від перших етапів логопедичної роботи і проводиться в ігровій формі, на фронтальних, підгрупових та індивідуальних заняттях.

     

     

    Дидактична гра  «Чарівний гномик».

    Мета. Формування правильної артикуляції звука [с], [с’], [з], [з’].

    Обладнання. Іграшка Гномик.

     

    Хід гри

    До дітей приходить гномик, якого зачарувала чарівниця і він не може правильно вимовляти слова. Щоб його розчарувати діти повинні правильно повторити все, що він каже: са, сі, зу, су, се, зі, зо, си, су, за.

     

    Дидактична гра «Веселі змійки»

    Мета. Формування артикуляції звука [з], [з’], [с], [с’].

     

     

    Хід гри

    Діти уявлять себе змійками і промовляють – с-с-с, потім м’яко – с’-с’-с’. Раптом змійкам набридло тільки сичати і вони вирішили голосно промовляти – з-з-з;

    з’-з’-з’.

     

     

    Дидактична гра «Повітряні кульки».

    Мета. Формування артикуляції звука [с].

     

    Хід гри

    Діти стають в коло і «здувають» і «надувають» кульку зі звуком с-с-с, сходячись і розходячись в колі.

     

    Дидактична гра«Веселі звуки».

    Мета. Формування артикуляції звуків [з], [з’], [с], [с’].

    Обладнання. Іграшковий або в костюмі ведмедик.

     

    Хід гри

    До дітей в гості приходить ведмедик-пустун. Він не хоче тільки ревіти, а хоче навчитись говорити інші звуки. Він вимовляє звук с, а в нього виходить м’яко с’. Діти повторюють артикуляцію звуків, вчать ведмедика говорити (те саме зі звуками [з], [з’]).

     

    Дидактична гра  «Лялька спить».

    Мета. Формування артикуляції звука [ш].

     

    Хід гри

    Дитина тримає на руках ляльку і колихає її. Після слів «Лялька заснула» дитина прикладає пальчик до рота і промовляє: ш-ш-ш.

     

    Дидактична гра «Бджілки».

    Мета. Формування артикуляції звука [ж].

    Обладнання: картинки бджілок

     

    Хід гри

    Діти-бджілки промовляють ж-ж-ж. На слова  «дощ почався» діти замовкають і закриваються руками. На слова «Сонечко вийшло» знову промовляють ж-ж-ж.

     

    Дидактична гра  «Паровозик».

    Мета. Формування артикуляції звука [ч], [ш].

    Обладнання: картинка паровозика

     

    Хід гри

    Діти імітують рухами паровоз і промовляють ч-ч-ч-ч. На сигнал  (піднята рука) паровоз зупиняється: ш-ш-ш.

     

     

    Дидактична гра «Пузир».

    Мета. Формування артикуляції звука [ш].

    Хід гри

    Аналогічно до гри «Повітряна кулька», тільки діти вимовляють звук [ш].

     

    Дидактична гра «Мотоцикл».

    Мета. Формування артикуляції звука [р].

    Обладнання: картинка мотоцикла.

    Хід гри

    Діти сидять на стільчиках і імітують їзду на мотоциклі: р-р-р.

     

    Дидактична гра «Вертоліт».

    Мета. Формування артикуляції звука [р].

    Хід гри

    Діти імітують політ вертольоту. Руками імітують рухи мотора і промовляють: р-р-р.

     

    ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ПОСТАВЛЕНИХ ЗВУКІВ У СЛОВАХ

     

    Дидактична гра «Де чиї гуси?»

    Мета. Вчити дітей розрізняти звуки [С-Ш] у словах; вдосконалити навички визначення місця звука у слові; розвивати фонематичний слух, розширювати словниковий запас дітей.

    Обладнання: картинки гусей , на яких наклеєні картинки із звуками С і Ш.

    Хід гри

    Запропонувати картинки гусей на яких наклеєні картинки із звуками С і Ш розкласти до бабусі Софії картинки із звуком С та до дідуся Тиміша картинки із звуком Ш.

     

    Дидактична гра «З якої банки мед?»

    Мета. Вчити дітей розрізняти звуки [Ш - Ж] у словах; вдосконалити навички визначення

    місця звука у слові; розвивати фонематичний слух, розширювати словниковий запас дітей.

    Обладнання: картинки бджілок , на яких наклеєні картинки із звуками Ш-Ж.

     

     

    Хід гри

    Запропонувати картинки бджілок на яких наклеєні картинки із звуками Ш - Ж розкласти по банкам.

     

     

    ЗБАГАЧЕННЯ СЛОВНИКА

     

    Слово навчає, виховує і розвиває дитину. Проте більшість батьків хвилює тільки неправильна звукова вимова і дуже рідко звертають увагу на недорозвиток лексичної та граматичної ланок мовлення. Всі складові мови дошкільників формуються, розвиваються у єдності та нерозривно пов`язані між собою. Порушення будь-якої веде за собою недорозвиток іншої. Тому під  час занять з дітьми, які мають мовленнєві проблеми важливо одночасно корегувати звуковимову, збагачувати словникове багатство, формувати граматичні категорії, розвивати зв`язне мовлення в цілому. Бо правильна мова допомагає дитині встановлювати контакти з іншими дітьми, дорослими.

                Над розвитком мови малюка, збільшенням словника слід працювати протягом всього дошкільного віку. Активний словник дитини старшого віку вже наближається до словника дорослої людини.

                Проте у спонтанному мовленні у багатьох дошкільників нерідко зустрічаються аграматизми, спостерігаються обмеження як активного, так і пасивного словника, незнання відомих слів. Зустрічаються багаторазові повторення одних і тих же слів, пропуски , незакінченість речення.

                У самостійному мовленні мало вживаються ними прикметники, дієслова. Діти самостійно не вміють користуватися засобами граматичного оформлення речень.

                Тому перед логопедами стоїть завдання звернути увагу на активізацію, уточнення і поширення словникового запасу, формування граматично правильного мовлення дошкільників.

    Корекційна робота включає:

    1.Збагачувати словниковий запас дітей:

55. словами назвами навколишнього світу;

56. для повноцінного спілкування у дошкільника має бути достатній об`єм іменникового словника, тобто дитина повинна називати предмети із наступних лексичних тем: «Моя сім`я», «Рідний дім», «Моя Україна», «Улюблені іграшки», «Пори року», «Овочі» та «Фрукти», «Продукти», «Посуд», «Одяг», «Транспорт», «Меблі», «Професії», «Квіти», «Комахи», «Свійські тварини і птахи», «Дикі тварини і птахи», «В магазині» «Новий рік» тощо:

57. спільнокореневими словами, словами, що означають протилежні дії, словами з однаковим суфіксом;

58. синонімами та антонімами.

59. 2.Вчити розрізняти предмети побуту і називати їх.

    3.Розвивати вміння характеризувати предмети за істотними ознаками.

    4.Розширювати та уточнювати активний словник дітей, прикметниками, дієсловами відповідно до лексичних тем.

    5.Поповнювати словник дошкільника узагальнюючими поняттями.

    6.Сприяти накопиченню словникового запасу активізуючи при цьому процеси пошуку слів і переведення їх у пасивний і активний словниковий запас.

    7.Навчити дітей вживати : слова назви -  предметів у різних формах:

60. іменники в множині;

61. вживати назви предметів з прийменником;

62. співвідносити прикметник з іменником;

63. узгоджувати іменники з числівником.

64. 8.Пояснювати значення складних і багатозначних слів.

    9.Навчити дітей будувати прості і складні речення і правильно їх оформляти.

    10. Розвивати  вміння слухати і розділяти запитання, будувати вірні відповіді

    11.Вчити давати зв`язну відповідь з двох-чотирьох речень на запитання за змістом почутого .

    12. Вчити переказувати за допомогою запитань дорослого зміст добре знайомих творів (казок, оповідань), передаючи послідовність подій, мову персонажів

    13.Вчити будувати за допомогою запитань короткі описові розповіді про іграшки, тварин, за дидактичними картинами, складати прості сюжетні розповіді з власного досвіду.

    У доборі дитячих творів потрібно бути обережним, враховувати вік дитини та індивідуальні особливості. Обов`язковим буде після читання провести бесіду за змістом твору. Словникову роботу проводити перед читанням тексту. Малозрозумілі слова пояснювати шляхом показу відповідних іграшок, малюнків.

     

     

    Дидактична гра «Розклади одяг відповідно порі року»

    Мета. Розширювати словниковий запас, удосконалювати вміння узагальнювати пори року та одяг. Вчити визначати сезонний одяг: літній, осінній, зимовий та весняний. Розвивати зорову увагу, вміння орієнтуватися у мікропросторі.

    Обладнання: картинки із зображенням пори року та розрізні картинки одягу.

     

    Хід гри

    Діти розкладають картинки по квадратам, які знаходяться на листку з відповідною порою року.

     

     

     

    Дидактична гра« Назви одним словом»

    Мета. Вчити дітей узагальнювати слова за лексичними темами. Розвивати слухове та зорове сприймання, мислення.

    Обладнання: картинки за лексичними темами.

     

    Хід гри

    Діти називають картинки за лексичною темою «Моя сім`я», «Рідний дім», «Моя Україна», «Улюблені іграшки», «Пори року», «Овочі» та «Фрукти», «Продукти», «Посуд», «Одяг», «Транспорт», «Меблі», «Професії», «Квіти», «Комахи», «Свійські тварини і птахи», «Дикі тварини і птахи», «В магазині» «Новий рік» тощо і узагальнюють їх.

     

     

     

     

     

     

    УДОСКОНАЛЕННЯ ГРАМАТИЧНОГО ЛАДУ МОВЛЕННЯ

     

    Формування граматичного боку мовлення – побудова фрази, правильне вживання іменників, дієслів, прикметників – має здійснюватись на кожному занятті. Постійно слід вимагати від дітей повних відповідей, правильного вживання частин мови і членів речень. Логопед, зокрема, передбачає:

65. розширення, уточнення та конкретизація активного словника дітей іменниками, прикметниками, дієсловами, прислівниками, відповідно до лексичних тем тижня;

66. розуміння та порівняння в імпресивному мовленні словоформ категорій числа, виду, часу, роду; спрямування уваги до зміну граматичних форм шляхом порівняння і співставлення іменників в однині і множині, вживання слів-назв предметів у різних відмінкових формах, порядкових числівників від 1 до 10 і узгодженні їх з іменниками, особових займенників він, вона в різних формах (у нього, у неї, йому, їй) та ін.;

67. розширення запасу прикметників і прислівників, що характеризують властивості предметів, зовнішність, риси, поведінку людей і тварин;

68. практичне засвоєння деяких форм словотворення і словозміни;

69. збагачення словникового запасу дітей однокореневими словами, активізація процесу пошуку потрібних слів, переведення їх з пасивного в активний словник.

70. Безумовно, що предметна і мовленнєва база для цієї роботи створюється вихователем і тифлопедагогом, а логопед широко використовує й удосконалює її, водночас закріплюючи навички, сформовані на заняттях своїх колег. Робота будується на основі сумісного планування, з використанням дублювання ігрової та мовної картотеки (ігри та мовленнєвий матеріал для закріплення навичок правильної звуковимови, розвитку словника і зв’язного мовлення). Логопед на підгрупових заняттях знайомить дітей з лексико-граматичними категоріями (відповідно до лексичних тем та найбільш уживаних з цих тем частин мови), проводить індивідуальні заняття з тими дітьми, які їх потребують. Керує роботою вихователів щодо збагачення та активізації словника дітей у межах кожної лексичної теми на заняттях і у вільний від них час, в процесі режимних моментів.

    Дидактичні ігри на формування граматичної правильності українського мовлення: «Що змінилося?», «Він, вона, воно, вони», «Заміни іншим словом», «Один і багато», «Три ведмеді». «Скількох не стало?», «Хто що робить?», «Знайди потрібну картинку» і т. ін.

    Дидактична гра «Куди покласти?»

    Мета: вправляти дітей у словотворенні з допомогою суфіксів -ц-, -ч-, -к:

    Обладнання: предметні картинки чи предмети.

    Словник: сільничка, хлібниця, цукорниця, салатниця, цукерниця.

     

     

    Хід гри

    Педагог пропонує дітям розкласти предметні картинки чи предмети сіль, хліб, цукор, салат, цукерки за призначенням: сільничка, хлібниця, цукорниця, салатниця, цукерниця.

     

    Дидактична гра «Навчись зменшувати»

    Мета. Вчити утворювати однину із множини. Розвивати увагу, мислення, правильну звуковимову.

    Хід гри

    Ця гра допомагає навчити утворювати однину іменників, які переважно використовуються в множині.

    Повіки — повіка, східці — східець, щаблі — щабель; черевики - черевик, рукавиці — рукавиця, валянки — валянок, нерви — нерв, крильця— крилечко, промені — промінь, ребра — ребро, інструменти — інструмент, овочі — овоч, фрукти — фрукт, олівці — олівець, птахи - птах, горобці— горобець... .

     

    Дидактична гра «Два — один»

    Мета. Вчити утворювати з двох іменників складний. Розвивати мислення, увагу та фонематичне сприймання.

    Хід гри

    Педагог називає два слова, а діти утворюють одне складне:

    небо і схил — небосхил;

    ліс і смуга — лісосмуга;

    ліс і стеи — лісостеп;

    птахи і ферма — птахоферма;

    лист і падати — листопад;

    хліб і робити — хлібороб;

    ліс і рубати — лісоруб;

    сніг і падати — снігопад;

    зорі і падати — зорепад;

    світло і музика — світломузика.

     

    Дидактична гра «Заміни слово так, щоб воно закінчувалось на «і»

    Мета. Вчити дітей утворювати закінчення іменників. Розвивати фонематичне сприймання, мислення, увагу, правильну звуковимову.

    Хід гри

    Педагог називає слова у множині, а діти – в однині.

    Зоря — зорі, ранець — ранці, олівець — олівці, палець—пальці, синець — синці, день — дні, синиця — синиці, кіготь — кігті, хлопець — хлопці, молодець — молодці, куля — кулі, криниця — криниці, свиня — свині, кожух —- на кожусі, вухо — у вусі, мило — на милі, дитина — дитині, лялька — ляльці, машина — машині, річка — річці, стілець — стільці, коса — косі.

     

     

    Дидактична гра «Зимова естафета»

    Мета. Вчити підбирати споріднені слова до тих слів, які пропонуватиме педагог. Розвивати фонематичне сприймання, увагу, правильну звуковимову.

    Обладнання. Естафетна паличка.

    Хід гри

    Діти стають у шеренгу.

    В руці педагог тримає естафетну паличку. Після того, як він дає дітям зразок добору споріднених слів, передає паличку першому в шерензі гравцеві. У процесі гри вона переходитиме від одного гравця до іншого. Пропонувати слово можна в римованій формі, наприклад: «Споріднене слово до слова ліс називай та естафетну паличку передавай». Гра продовжується до тих пір, поки естафетна паличка не побуває в руках всіх дітей. Слова бажано підбирати такі, що мають декілька споріднених слів (наприклад: вода, рука, сад...).

     

     

    Дидактична гра «Підкидало»

    Мета. Розвивати увагу, пам’ять, правильну звуковимову.

    Обладнання: м’яч

    Хід гри

    Учасники гри стають у коло (якщо їх лише декілька, то обличчям один до одного) і по черзі промовляють своє речення, підкидаючи та ловлячи м яча на кожне слово. Наприклад: «Я (м’яч підкинутий і зловлений) згадав (...) три (...) назви (...) іграшок (...): м’яч (...), башточка (...), дзиґа (...). Потім дитина передає м’яча товаришеві. В ході гри змінюються види назв (овочі, квіти тощо) .

    Ця гра має також елемент логоритміки. Якщо хтось випустив із рук м’яч, не згадав потрібного слова або повторив назване, то він залишає гру на час цього туру.

     

     

    Дидактична гра «Навпаки»

    Мета: закріпити вміння орієнтуватися в просторі.

    Хід гри

    Педагог називає будь-яке слово, що характеризує напрямок руху або просторові відношення між предметами, а дитина повинна назвати слово, що має протилежне значення.

    Педагог. Я називаю слово, наприклад, донизу, а той, на кого я вкажу, повинен назвати протилежне. (Доверху)

    Верхній — нижній, зліва — справа, спереду — ззаду, перший — останній.

    Ускладнення: знизу- вгору, згори - донизу, під столом — на столі, на початку книги — наприкінці.

     

    Дидактична гра «Птахоферма»

    Мета. Закріпити знання дітей про голоси свійських птахів; виховувати правильну звуковимову.

     

    Хідгри

    Педагог. Ось послухайте, діти, що чути на птахофермі:

    Наша качечка зранку: кря-кря-кря!

    Наші гуси біля ставка: га-га-га!

    А індик посеред двору: бал-бал-бал!

    Потім гуленьки вгорі: грру-грру-грру!

    Наша курочка й собі: ко-ко-ко!

    А півничок уранці співає: ку-ку-рі-ку!

71. То як кричать качечки?

72. (Малята відповідають.)

    Далі педагог уточнює й закріплює знання дітей про свійських птахів та їхні голоси.

    Продовжте ланцюжок:

73. Якщо взимку буде дуже великий мороз, то... (замерзнуть всі озера; птахам стане дуже важко тощо).

74. Оля прибрала всю кімнату, незважаючи на те, що... (їй хотілося гратися; братик не допомагав їй тощо).

75. Я у тата, я у мами — просто скарб, тому що... (дуже їх люблю; веселун та пустун тощо).

76.  

     

     

    РОЗВИТОК ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ

     

    Суттєві порушення зв’язного мовлення теж свідчать про схильність дитини зі зниженим зором насамперед до дислексії та дисграфії. Перевіряються за допомогою розповіді за даним малюнком. Для цього можна використати 2 малюнки з книги М.Радлова «Оповідання в картинках», наприклад, про курочку та курчаток. Дається інструкція: «На цих малюнках зображено маленьке оповідання. Що тут намальовано? Уважно розглянь малюнки і склади за ними розповідь». Якщо дитина неспроможна самостійно скласти розповідь, а замість неї перелічує зображені предмети, доцільно поставити завдання: «Поясни, чому курчата стали чорними».

    Оцінюється побудова розповіді (зв’язність, повнота, правильність опису, послідовність подій) та розуміння причинно-наслідкових зв’язків. Увагу звертають на словниковий запас (якими частинами мови користується дитина), структуру речень (слова-штампи, персеверації, ехологія і звуконаслідування, використання одно-, двох- і трискладових слів; структура речень і правильність їх побудови, розуміння необхідності їх узгодження у роді, числі, відмінку), вимову звуків і слів, перестановки, пропуски, доповнення звуків, складів, складова структура слів, звукові пошуки, вимова всіх звуків; правильність наголошування слів, інтонування речень, використання інших невербальних засобів (жестів, міміки, емоційності висловлювань тощо.

    З метою розвитку та зміцнення навичок діалогічного мовлення використовують ігри «у крамницю» («Крамниця іграшок», «Продуктова крамниця», «Хлібна крамниця», «Зоокрамниця», «Крамниця одягу», «Крамниця взуття», «Молочна крамниця», «У книгарні»), з телефоном («Розмова по телефону», «Привітай», «Запрошення», «Телефонуємо»).

     

    Дидактична гра «У крамниці іграшок».

    Мета: розвиток навичок діалогічного мовлення.

    Обладнання : іграшкова крамниця, іграшки.

     

    Хід гри

    Вибрати продавців іграшкового магазину. Діти – покупці, які купляють іграшки. Ведеться діалог між продавцем і покупцем.

    
    Дидактична гра «Розмова з другом».

    Мета: розвиток навичок діалогічного мовлення.

     

    Хід гри

    Запропонувати дітям по парам повести розмову між собою.

    
    Дидактичні ігри з розвитку монологічного мовлення: «Опиши картинку», «Розкажи про іграшку (тварину, предмет)», «Одягнемо ляльку на прогулянку», «Покладемо ляльку спати», «Побудуємо ляльці кімнату», «Нагодуємо ляльку» тощо.

    Дидактична гра «Опиши картинку».

    Мета: закріплення знань про свійських тварин, розвиток монологічного мовлення.

    Обладнання: картинки свійських тварин

     

    Хід гри

    Педагог пропонує дітям описати тваринку, картинка якої попалась дитині.

     

    Дидактична гра «Веселий м’яч-сніжка»

    Мета. Розвивати у дітей зв’язне мовлення, вчити підбирати прикметники до іменників. Контролювати свою звуковимову.

     

    Хід гри

    Діти стають в коло.

    Правила гри. Педагог пропонує дітям слово, що означає певне зимове явище. До якого гравцям необхідно буде дібрати відповідні ознаки. Наприклад: зима — холодна, сувора, люта.

    Кожний тур гри — нове слово. Дітям необхідно по черзі кинути м’яч, кожний повинен його спіймати і назвати якусь ознаку (прикметник) слова — назви предмета або явища.

    Педагог. Сніжку лови! Сніг який? Назви!

    Примітка.Відповіді дітей педагог за потребою повинен супроводжувати позитивним коментарем: «Так, дійсно, зима буває й мокра — коли йде не сніг, а дощ», або: «Так, зима — справді весела пора року!»

     

    Дидактична гра «Додумай слово»

    Мета. Вчити дітей добирати до слів початок, розвивати фонематичне сприймання, слухову увагу.

    Педагог:

    Слова спокійно жили в книжці,

    В яку вдалося влізти мишці.

    Вона початки відкусила,

    У себе в нірці схоронила.

     

    ...кола, ...дусь, ...душка, ...іжко, ...ата, ...ємниця, ...ринка, ...івчинка, ...тати.

     

    Дидактична гра «Доповни речення»

    Мета. Вчити дітей закінчувати речення словами, які закінчують думку. Розвивати фонематичне сприймання, слухову увагу.

     

    Хід гри

    Влітку листочки на деревах зелені, а восени ... .

    Влітку трава ..., а восени ... .

    Зайчик влітку ..., а взимку ... .

    Гриби ростуть в ..., а огірочки — на….

    Риба живе в річці, а ведмідь — в ... .

    Цукор солодкий, а лимон - ... . .

    Троянди, гвоздики, айстри ростуть в саду, а дзвоники,

    фіалки, первоцвіт — в ... .

    Вдень світло, а вночі .....

    Білосніжка добра, а баба Яга ...

     

    Дидактична гра «Перестав усе як треба»

    Мета. Вчити дітей визначати помилки у тексті та виправляти їх. Розвивати фонематичний слух та слухову увагу, зв’язне мовлення.

     

    Хід гри

    Засобакали гавки,

    Закицькали нявки,

    Зажабали кваки,

    Закачкали кряки,

    Закізкали меки,

    Забаранали беки.

    За зірки сховалось небо,

    Перестав усе як треба. ( Т.Лисенко )

     

    Дидактична гра «Країна слів»

    Мета. Розвивати мислення дітей, фонематичне сприймання, зв’язне мовлення.

     

    Хід гри

    Пропонується за певний проміжок часу (хвилина) назвати якнайбільше слів, що називають предмети або дії, або ознаки. Повинен бути переможець. Заохочувати за допомогою фішок.

     

    Дидактична гра «Скажи — який»

    Мета. Вчити підбирати прикметники до запропонованих іменників. Розвивати фонематичне сприймання, увагу, зв’язне мовлення.

     

    Хід гри

    Педагог називає слово, а діти підбирають

    прикметники до цього слова:

77. олівець - новий, великий, гарний, ребристий, кольоровий, тонкий, міцний;

78. листок - осінній, жовтий, сухий, гарний,

79. маленький тощо.

     

     

     

     

    Дидактична гра «Складаємо речення»

    Мета: учити дітей складати речення за опорним словом.

    Обладнання: предметні картинки

     

    Хід гри

    Діти отримують картки з малюнками речей. Кожен з них говорить речення, вживаючи своє слово:

    -Я бачу книжку;

    -Я їм апельсин тощо.

    Дидактична гра «Моє слово починається»

    Мета. Розвивати уважність, спостережливість.

     

    Хід гри

    Дорослий (дитина) вибирає один предмет у групі і каже:

    - Моє слово починається на букву В.

    Діти відгадують.

    Дидактична гра «Що я люблю?»

    Мета. Розвивати пам'ять, увагу.

     

    Хід гри

    Виходить одна дитина і каже:

80. Я люблю моркву;

81. Таня любить моркву, а я люблю яблуко;

82. Таня любить моркву, Саша любить

83. яблуко, а я люблю сливку.

    Дидактична гра «Де ти був?»

    Мета. Вчити вживати минулий час дієслів; поповнення словника.

     

    Хід гри

    Всі сидять. Одна дитина каже: «Я приходив до тебе вчора ввечері, тебе не було вдома. Де ти був?»

    Діти відповідають: «Я був у крамниці. Я був у театрі...»

     

    Дидактична гра «Реклама»

    Мета. Розвивати зв’язне мовлення

    Обладнання: предметні картинки, журнали, ножиці, папір.

     

    Хід гри

    Діти готують рекламу про предмети на тему (крамниця, їжа, одяг).

     

    Дидактична гра «Що зайве?»

    Мета. Вчити дітей визначати зайвий предмет, складати речення із сполучником «тому, що». Розвивати зорову увагу, логічне мислення, правильну звуковимову, зв’язне мовлення.

    Обладнання: картки з предметними картинками

    Хід гри

    Логопед роздає дітям картки з предметними картинками. Діти визначають зайвий предмет та складають речення. Наприклад: « На цій картці зайвий автомобіль тому, що кружка, ялинка та джемпер зеленого кольору, а автомобіль – червоного» і т.д.

    Таку гру можна використовувати на всі лексичні теми, змінюючи картинки.

     

    Дидактична гра «Що намальовано на сторінці?»

    Мета. Розвивати зв’язне мовлення.

    Обладнання: картки з малюнками на кожну дитину

    Хід гри

    Педагог пропонує дітям розказати для чого потрібні ці предмети, як ними користуватися, з чого вони виготовлені.

     

     

    Дидактична гра «Впізнай казкових героїв»

    Мета. Розвивати зв’язне мовлення

    Обладнання: картки з малюнками на кожну дитину

    Хід гри

    Педагог пропонує дітям згадати як звати цих казкових героїв? З яких вони казок? Які вчинки вони вчинили у казках?

     

     

    Дидактична гра «Фразовий конструктор»

    Мета. Вчити складати речення з двох , трьох, чотирьох слів. Розвивати зв’язне мовлення.

    Обладнання: предметні картинки за лексичними темами, схеми складання речень.

    Хід гри

    Педагог роздає картки для складання речень та предметні картинки. Діти повинні викласти їх в квадратики.

     

    
     

    Список використаних джерел:

     

84. Гайван Т.Я., Макарова С.М. Логопедична робота з дітьми (із загальним недорозвитком мовлення Ш рівня) (Комплекс матеріалів для логопедичних занять) / Т.Я.Гайдан, С.М.Макарова – Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2008.

85. Пічугіна Т.В. Рання діагностика дітей із дислексією та дисграфією /Т.В.Пічугіна //Дефектологія. – 1998. – №1. – С. 6-12.

86. Пічугіна Т.В. Типологія специфічних помилок письма при порушеннях зору і мовлення в учнів початкових класів /Т.В.Пічугіна //Дефектологія. – 2000. – №2. – С. 17-21.

87. Савченко М.А. Методика виправлення вад вимови фонем у дітей /М.А.Савченко –К.: Освіта, 1992.

88. Тарасун В.В. Писемне мовлення: запобігання і корекція порушень /В.В.Тарасун: Наук.-метод. посіб. – К., 2007. – 150с.

89. Трофименко Л.І. Корекційне навчання з розвитку мовлення дітей середнього дошкільного віку із ЗНМ /Л.І.Трофименко: Програмно-метод. комплекс /За ред. Є.Ф.Соботович – К.: Актуальна освіта, 2007. – 11

 

 

 

ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВИХ ЕЛЕМЕНТІВ ПІД ЧАС РОБОТИ  З ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

План:

1. Використання інтегрованої терапії в процесі соціокультурної реабілітації дітей з особливими потребами

2. Організація ігрової діяльність дитини

3. Різновиди ігор

4. Вплив рухливих ігор та їх підбір

5. Виховання гуманних почуттів дітей у сюжетно-рольовій грі

 

1. Використання інтегрованої терапії в процесі соціокультурної реабілітації дітей з особливими потребами

Згідно із Конвенцією ООН про права дитини, кожна дитина має право на життя. Особливо це стосується дітей з обмеженими можливостями, які потребують піклування з боку держави і батьків. Такі діти повинні бути забезпечені доступом до освіти, професійної підготовки, медичного обслуговування, відновлення здоров’я, до засобів відпочинку, залучатися до соціального життя, мати можливість розвиватися як особистості.

Крім лікування, не меншого значення набуває реабілітація дітей з обмеженими можливостями. Принципова відмінність лікування і реабілітації полягає в тому, що лікування ліквідує дисфункцію органів і систем, а реабілітація відновлює функціональний стан дитини.

Процес реабілітації – багатоетапний, тривалий, і якщо на перших етапах домінують медичні аспекти, то на наступних – все більшого значення надається соціальній реабілітації. При цьому не може бути перерви між зазначеними етапами.

Важливий момент реабілітації становить соціально-психологічний аспект. Саме соціально-психологічна дезадаптація є найважливішим чинником, що проявляється у вигляді соціальних бар’єрів до повноцінного життя. Окрім лікування й реабілітації необхідно допомогти дитині знайти такий спосіб життя, завдяки якому буде мінімізований збиток через соціальні наслідки хвороби. У реабілітаційній роботі з дітьми-інвалідами необхідно поєднувати лікувально-відновлювальні заходи із корекційно-педагогічними методами. Створення рівноваги психіки і поведінки, можливостей організму та компенсуючих чинників дає змогу одержати високий ступінь реабілітації дитини з обмеженими можливостями. На жаль, далеко не в усіх сім’ях розуміють необхідність не тільки догляду за дитиною, а й виховання її як особистості, яка б могла нормально взаємодіяти з оточенням.

Велике значення для розуміння проблем розвитку особи і соціальної реабілітації дітей і підлітків із фізичними та психічними обмеженнями в умовах функціонування дитячих груп мають роботи А. Петровського, К. Платонова, Л. Уманського, А. Чернишова, Я. Коломінського, А. Журавльова й ін.

Сьогодні над проблемою соціалізації інтеграції та реабілітації дітей з обмеженими можливостями займаються такі вчені, як: Л. Акатов,
Д. Вихорєв, В. Зарецький, Г. Іващенко, Л. Пожар, Л. Шипіцина,
А. Вовканич, Л. Коваль, І. Звєрєва, С. Хлєбік, Є. Синьова, Р. Кравченко, О. Карпенко та ін. [1].

Інтеграція дітей з вадами розвитку в суспільстві багато в чому залежить від створення позитивного іміджу таких дітей, тобто увага приділяється їхнім потенційним можливостям і тактовному поводженню з ними, щоб не принижувати людської гідності як дітей, так і батьків. Вплив творчості на духовне і психологічне самопочуття людини загальновідомий. Добре слово, приємна музика, співчуття покращує душевне здоров’я, відновлює віру у власні сили, виявляє приховані можливості людини. Будучи цариною індивідуального і суспільного, творчість впливає на суспільну свідомість і відбиває психологію народу.

У період активізації уваги суспільства до проблем інвалідності дорослих і дітей усе гостріше постає питання про застосування реабілітаційних й адаптаційних технологій різних напрямків у роботі установ соціального захисту, освіти, медицини, сфери культури. Фахівці даних установ, а також сімей, що виховують дитину з обмеженими можливостями, вкрай потребують практичних розробок. Якщо реабілітаційні технології в медичному, психолого-педагогічному аспектах розвиваються більш інтенсивно, то можливості соціокультурних реабілітаційних технологій залишаються в зародковому стані, про що постійно свідчить думка фахівців.

Актуалізації творчих здібностей сприятиме використання соціокультурних технологій які вже давно не є інноваційними в світовій практиці, але нові підходи щодо їх використання й взаємодоповнення розкривають нові можливості у реабілітаційній практиці дітей з обмеженими можливостями. Серед них такі як гарденотерапія, іппотерапія, лекотерапія, ігрові технології, театральна терапія, клубно-спортивні технології, данстерапія, анімо-терапія, дельфінотерапія тощо.

Серед існуючих технологій поширення сьогодні набуває арт-терапія та соціально-культурні методи що є складовими цієї технології.

Головним призначенням арт-терапії є гармонізація розвитку особистості через розвиток здатності самовираження й самопізнання. Найважливішою технікою арт-терапевтичної взаємодії є техніка активної уяви, направлена на те, щоб зіштовхнути віч на віч свідоме і несвідоме та примирити їх між собою за допомогою ефективної взаємодії [8].

З точки зору гуманістичного напряму, коректувальні можливості арт-терапії пов’язані з наданням клієнту практично необмежених можливостей для самовираження і самореалізації в продуктах творчості, твердженням і пізнанням свого «Я». Створювані клієнтом продукти, об’єктивуючи його афектне відношення до світу, полегшують процес комунікації і встановлення відносин з іншими.

У психотерапевтичному контексті можна сказати, що заняття образотворчим мистецтвом носять спонтанний характер – на відміну від ретельно організованої діяльності з навчання пацієнтів рукоділлю або малюванню. Під час проведення арт-терапії важливий творчий акт як такий, а також особливості внутрішнього світу творця, які виявляються в результаті здійснення цього акту. Керівники заохочують учасників виражати свої внутрішні переживання якомога більш довільно і спонтанно й абсолютно не турбуватися про художні достоїнства своїх робіт. Огляд літератури з арт-терапії свідчить про те, що це збірне поняття, що включає безліч різноманітних форм і методів [10].

За визначенням російського вченого Л. Акатова, арт-терапія це один із методів реабілітації, що використовує в якості основних терапевтичних засобів різні форми мистецтва, творчості (музику, танці, образотворче мистецтво) [1].

Наші вітчизняні фахівці з соціальної роботи Т. Семигіна та І. Мигович визначають арт-терапію як використання творів мистецтва (музики, скульптури, живопису та ін.) для корекції поведінки людей з емоційними проблемами, стимулювання їх активності [15].

Успішність використання арт-терапії залежить від ретельного підбору методів та їх терапевтичного впливу на дитину з особливими потребами. Розглянемо їх докладніше.

Одним із найбільш впливових соціокультурних методів є казкотерапія. Адже значення казки у вихованні дитини важко переоцінити. Казка є невичерпним джерелом творчого потенціалу дитини та розвитку її емоційної сфери.

Що стосується казкотерапії, то це один із основних жанрів фольклору. У соціально-культурній діяльності є одним із провідних видів і способів емоційно-психологічного, педагогічного впливу, соціально-морального формування.

Реабілітаційна спрямованість цього методу полягає в тренінгу емоційної сфери, апробації в соціальних ролях, пізнання свого статусу, оволодіння комунікаційними навичками та налагодження соціально комунікативних зв’язків з однодумцями, розвитку образно-логічного мислення та формування логічного мислення під час переказу, розвитку уяви, пам’яті, художнього смаку, розширення пізнавальної сфери, кругозору, задоволення інформаційної потреби, творче співвіднесення своєї особистості з художнім образом що сприяє розвитку віртуальної свідомості, формування нових уявлень про світ, розвиток артикуляційних і мовних можливостей (особливо в дітей із проблемами мови) [6].

Не менш важливим методом, з терапевтичного впливу та популярності в дітей, є лекотерапія та ігрові технології. Лекотерапія – це метод соціально-культурної й психологічної реабілітації дітей за допомогою іграшок. Ігрові технології – комплекс соціально-культурних реабілітаційних технологій, в основі яких лежить використання ігрових методик, форм, засобів, ситуацій. Винятковість реабілітаційного ефекту гри на дитину що має обмежені можливості здоров’я в процесі соціокультурної діяльності ставить цю технологію в ряд найбільш ефективних.

Гра й іграшка мають справжні цілющі властивості. Створюючи ігрові ситуації самостійно або за допомогою дорослого, дитина на несвідомому рівні розкриває свою душу, таємні думки, мрії, тривоги, мимоволі даючи педагогу, психологу інформацію про свої внутрішні проблеми.

Іграшки – ігрові предмети, що зображують живу істоту або модель неживого світу. Вони допомагають дитині оживити світ гри, наблизити бажане, цікаве, виразити прагнення отримувати знання, перевірити вміння й спритність, кмітливість і спритність.

Реабілітаційним ефектом лекотерапії та ігрових технологій є розвиток психічних сенсорних функцій, тренінг емоцій, зняття затисків, розширення спектру спілкування, засіб заохочення, підвищення соціальної активності та інтелекту, орієнтація в оточуючому середовищі, апробація соціальних ролей, включення в життєві ситуації [6].

Наступний метод без якого неможливо собі уявити арт-терапію – це музикотерапія.

Музикотерапія – це метод соціально-культурної реабілітації, що використовує різноманітні музичні засоби для психолого-педагогічної й лікувально-оздоровчої корекції особистості інваліда, розвитку його творчих здатностей, інтелектуальної сфери, кругозору, активізації соціально-важливих якостей [6].

У літературних джерелах ми знаходимо чимало прикладів спрямованого використання музики на психічний стан людей. Музичні ігри-вправи усувають замкнутість, сором’язливість, викликають у дитини позитивні емоції, бажання діяти разом з іншими дітьми, а виконання на музичних інструментах розвиває в дитини відчуття свого «Я», відповідальність за гарне виконання. Протипоказань для використання музики в середовищі інвалідів немає, за винятком застосування «агресивної» (типу року).

Реабілітаційний ефект музикотерапії полягає, перш за все, у фізичному оздоровленні за рахунок розвитку моторних функцій, спритності руки, тонкості слуху, терапія психоемоційної сфери, розвиток дрібної моторики (виконання), зняття затисків, розвиток слуху, образного мислення; в естетичному вихованні відбувається розвиток почуття ритму, сприйняття музичних образів, уміння користуватися можливостями голосу, подиху; в морально-вольовій сфері розвивається активність, самостійність, рішучість, витримка, почуття колективізму, навички співробітництва, розширення кругозору спілкування, прагнення до перемоги, соціальна активність, профорієнтація.

Як засвідчують результати досліджень, найбільш впливовим і улюбленим серед дітей є метод ізотерапії.

Ізотерапія – це реабілітаційна технологія заснована на використанні можливих засобів образотворчого мистецтва [6].

Деякі дослідники вважають малювання засобом зняття напруги, за рахунок повернення до примітивних форм функціонування і задоволення несвідомих бажань. Здійснюється це шляхом свідомої творчої діяльності і відбувається в процесі сублімації через вираз у символічному виді внутрішніх конфліктів і неусвідомлених прагнень [5]. На думку психологів, процес творіння сприяє витісненню, прориву змісту комплексів у свідомість переживання супутніх їм негативних емоцій. Це особливо важливо для тих, хто не може «виговоритися», виразити свої фантазії в творчості легше, ніж розповісти про них. Фантазії, які зображені на папері або виконані в глині, нерідко прискорюють і полегшують вербалізацію переживань. Малювання, як і сновидіння, знімає бар’єр «еґо цензури», що ускладнює словесний вираз конфліктних несвідомих елементів. Творчість відкриває шлях до виразу несвідомих ідей і фантазій, які виявляються в значущій для пацієнта і незвичайній для всіх інших формі. Як один із варіантів арт-терапії використовуються замальовки сновидінь і виникаючих уві сні відчуттів [5].

Реабілітаційна спрямованість методу полягає в розвитку тонкої моторики, можливостей частин тіла (за відсутності рук), самопізнанні, корекції психоемоційної сфери, розширення кругозору, сприйнятті, розвитку пам’яті, уваги, асоціативного і образного мислення.

Підсумовуючи, можемо зазначити, що творчі люди краще концентрують свою енергію, свої сили для подолання перешкод і рішення внутрішніх і зовнішніх конфліктів.

 

2. Організація ігрової діяльність дитини

 

Гра посідає чільне місце в системі фізичного, морального, трудового та естетичного виховання дошкільнят. Вона активізує дитину, сприяє підвищенню її життєвого тонусу, задовольняє особисті інтереси та соціальні потреби.

Організація ігрової діяльності в дошкільних навчальних закладах потребує істотного вдосконалення. Вона так і не посіла належного місця в житті дітей, що пояснюється недооцінкою педагогами її ролі в різнобічному розвитку дошкільнят. У багатьох садках не створено належного ігрового середовища, недостатньо уваги приділяється формуванню в дітей уявлень про навколишній світ, їхнім самодіяльним іграм. Підпорядкування гри завданням навчання завдає вихованцям подвійної шкоди: призводить до вилучення самодіяльних ігор з життя дитячого садка, знижує пізнавальну мотивацію, що є основою формування навчальної діяльності. Майже зовсім випала з поля зору вихователів важливість формування ігрових умінь у дітей. Іноді час, відведений на ігрову діяльність, використовується для навчальних занять, гурткової роботи, підготовки до свят, ранків тощо. 

Щоб усунути ці недоліки, необхідно подбати про доцільну організацію ігрової діяльності в дошкільних навчальних закладах. При цьому варто пам'ятати, що гра як специфічна діяльність не однорідна, кожний її вид виконує свою функцію в розвитку дитини. 

3. Різновиди ігор

Тобто можливо умовно виділяють три класи ігор: 
1) ігри з ініціативи дитини (творчі); 
2) ігри з ініціативи дорослого з готовими правилами (дидактичні, рухливі); 
3) народні ігри (створені народом).

Розглянемо кожний з цих видів.

Творчі ігри становлять найбільш насичену типову групу ігор дошкільнят. Творчими їх називають тому, що діти самі визначають мету, зміст і правила гри, відображаючи здебільшого навколишнє життя, діяльність людини та відносини між людьми. 

Значна частина творчих ігор — це сюжетно-рольові ігри "в когось" або "в щось". Діти зображають людей, тварин, роботу лікаря, будівельника тощо. Усвідомлюючи, що гра — не справжнє життя, малюки тим часом по-справжньому переживають свої ролі, відверто виявляють своє ставлення до життя, свої думки та почуття, сприймають гру як важливу справу. Насичена яскравими емоційними переживаннями, сюжетно-рольова гра залишає в свідомості дитини глибокий слід, який позначається на її ставленні до людей, їхньої праці, взагалі до життя. До сюжетно-рольових ігор належать також ігри з елементами праці та художньо-творчої діяльності.

Різновид творчої ігрової діяльності — театралізована діяльність. Вона пов'язана зі сприйманням творів театрального мистецтва та відтворенням в ігровій формі набутих уявлень, вражень, почуттів. Ключові поняття театралізованої діяльності: сюжет, сценарій, гра за сюжетом літературного твору, театралізація, казка-переказ. Любов Артемова поділяє театралізовані ігри залежно від їх виду та специфічного сюжетно-рольового змісту на дві основні групи: режисерські ігри та ігри-драматизації. 

У режисерській грі дитина як режисер і водночас "голос за кадром" організовує театрально-ігрове поле, акторами і виконавцями в якому є ляльки. В іншому випадку акторами, сценаристами, режисерами виступають самі діти, які під час гри домовляються про те, хто яку роль виконуватиме, що робитиме. 

Ігри-драматизації створюються за готовим сюжетом з літературного твору або театральної вистави. План гри та послідовність дій визначають заздалегідь. Така гра важча для дітей, ніж наслідування того, що вони бачать у житті, оскільки треба добре зрозуміти й відчути образи героїв, їхню поведінку, пам'ятати текст твору (послідовність розгортання дій, реплік персонажів). У цьому й полягає особливе значення ігор-драматизацій — вони допомагають дітям глибше зрозуміти ідею твору, відчути його художню цілісність, сприяють розвитку виразності мови і рухів. 

Ще один вид — конструкторські ігри (у літературі їх інколи помилково називають конструктивними). Ці творчі ігри спрямовують увагу дитини на різні види будівництва, сприяють набуттю конструкторських навичок організації та зближенню дітей, залученню їх до трудової діяльності. У конструкторських іграх яскраво проявляється інтерес дітей до властивостей предмета і бажання навчитися з ним працювати. Матеріалом для цих ігор можуть бути конструктори різних видів та розмірів, природний матеріал (пісок, глина, шишки тощо), з якого діти створюють різні речі за власним задумом або за завданням вихователя. Важливо, щоб педагог допомагав вихованцям здійснити перехід від безцільного нагромадження матеріалу до створення продуманої будівлі.

При всій різноманітності творчих ігор вони мають спільні риси: діти самі або за допомогою дорослого (особливо в іграх-драматизаціях) обирають тему гри, розвивають її сюжет, розподіляють між собою ролі, добирають потрібні іграшки. Усе це має відбуватися в умовах тактовного керівництва дорослого, спрямованого на активізацію ініціативи дітей, розвиток їхньої творчої фантазії. 

Ігри з правилами. Ці ігри дають можливість систематично вправляти дітей у виробленні певних навичок, вони дуже важливі для фізичного та розумового розвитку, виховання характеру й волі. Без таких ігор у дитячому садку важко було б проводити навчально-виховну роботу. Ігри з правилами діти засвоюють від дорослих, один від одного. Багато з них передається від покоління до покоління, однак вихователі, обираючи гру, обов'язково мають враховувати вимоги сучасності.

За змістом та способами ведення ігри з правилами поділяють на дві групи: дидактичні та рухливі. 

Дидактичні ігри сприяють, головним чином, розвиткові розумових здібностей дитини, оскільки містять розумове завдання, саме в розв'язанні якого й полягає сенс гри. Вони також сприяють розвитку органів чуття дитини, уваги, пам'яті, логічного мислення. Зауважимо: хоча дидактична гра — ефективний метод закріплення знань, вона аж ніяк не повинна перетворюватися на навчальне заняття. Гра захоплюватиме дитину лише в тому разі, якщо даватиме радість і задоволення. 

Неодмінною умовою дидактичної гри є правила, без яких діяльність набуває стихійного характеру. У добре продуманій грі саме правила, а не вихователі, керують поведінкою дітей. Правила допомагають усім учасникам гри перебувати та діяти в однакових умовах (діти отримують певну кількість ігрового матеріалу, визначають черговість дій гравців, окреслюють коло діяльності кожного учасника). 

Рухливі ігри важливі для фізичного виховання дошкільнят, оскільки сприяють їхньому гармонійному розвитку, задовольняють потребу малюків у русі, сприяють збагаченню їхнього рухового досвіду. За методикою Едуарда Вільчковського з дітьми дошкільного віку проводять два різновиди рухливих ігор — сюжетні ігри та ігрові вправи (несюжетні ігри). 

В основу сюжетних рухливих ігор покладено досвід дитини, її уявлення про навколишній світ (дії людей, тварин, птахів), які вона відтворює рухами, характерними для того чи іншого образу. Рухи, які виконують діти під час гри, тісно пов'язані із сюжетом. Більшість сюжетних ігор колективні, в них дитина навчається узгоджувати свої дії з діями інших гравців, не вередувати, діяти організовано, як того вимагають правила.

Ігрові вправи характеризуються конкретністю рухових завдань відповідно до вікових особливостей та фізичної підготовки дітей. Якщо в сюжетних рухливих іграх основна увага гравців спрямована на створення образів, досягнення певної мети й точне виконання правил, що часто призводить до ігнорування чіткості у виконанні рухів, то під час ігрових вправ дошкільнята мають бездоганно виконувати основні рухи (влучання м'ячем у ціль, пролізання під мотузкою тощо). 

Оскільки ігрові вправи та сюжетні ігри застосовуються в усіх групах дошкільних закладів, організація і методики їх проведення мають багато спільного. Оптимальні умови для досягнення позитивних результатів у розвитку рухів дошкільнят — поєднання конкретних рухових завдань у формі ігрових вправ та сюжетних ігор, під час яких рухи, засвоєні дітьми раніше, вдосконалюються. За ступенем фізичного навантаження розрізняють рухи великої, середньої та малої рухливості. 

У рухливих іграх, що проводяться з дошкільнятами, не обов'язково визначати переможця. По закінченні гри педагог оцінює умови та її хід, виконання дітьми правил, їхнє ставлення один до одного. Тільки в старших групах поступово починають вводити елементи змагання, порівнювати сили команд та окремих гравців. 

Важливе місце в старшому дошкільному віці посідають спортивні ігри: городки, настільний теніс, бадмінтон, баскетбол, хокей, футбол тощо. 

Народні ігри — це ігри, які походять з давніх-давен, їх побудовано з урахуванням етнічних особливостей (хороводи, забави, ігри з народною іграшкою тощо). Вони — невід'ємна складова життя дитини в сучасному дошкільному закладі, важливе джерело засвоєння загальнолюдських цінностей. Розвивальний потенціал цих ігор забезпечується не тільки наявністю відповідних іграшок, а й особливою творчою аурою, яку має створювати дорослий. 

У народних іграх відображається життя людей, їхній побут, національні традиції, вони сприяють вихованню честі, сміливості, мужності тощо. З цією метою дітям пропонують розпитати в своїх мам, тат, бабусь та дідусів, в які ігри вони грали у дитинстві. Розрізняють індивідуальні, колективні, сюжетні, побутові, театралізовані ігри та рухливі ігри-забави. 

Особливо популярні серед дітей ігри без певного сюжету, побудовані на ігрових завданнях, які містять багато пізнавального матеріалу (ігри "Палички-виручалочки", "Хлібець", "Піжмурки", "Квач", "Гуси-гуси", "Диби-диби" тощо). У цих іграх від дитини вимагається швидка та правильна реакція. 

Особливе місце в житті дітей посідає народна іграшка. її простота, виразність і доцільність відіграють неабияку роль у розумовому, моральному, естетичному розвиткові дитини. Українську народну іграшку характеризують ритмічність форм, декоративність розпису, орнаментальність, яскравість, стриманість у доборі кольорів. Це — дзвінкоголосі свистульки, фігурки людей, тварин, птахів, ляльки, каталки з різноманітного матеріалу. Добираючи іграшки для дітей, слід виходити з того, наскільки вони відображають національний колорит, сприяють активності й самодіяльності дітей, розширенню їхнього світогляду.

Для організації ігор важливо створити предметно-ігрове середовище. Вихідна вимога — розвивальний характер та відповідність таким принципам, як реалізація дитиною права на гру (вільний вибір іграшки, теми, сюжету гри, місця та часу її проведення); універсальність предметно-ігрового середовища, щоб діти могли разом з вихователями готувати й змінювати його, трансформувати відповідно до задуму гри, II змісту, перспектив розвитку; системність, тобто оптимальне співвідношення окремих елементів гри між собою та іншими предметами тощо. 

До складу предметно-ігрового середовища входять: велике організуюче ігрове коло, ігрове обладнання, іграшки, різноманітна ігрова атрибутика, ігрові матеріали. Всі ці ігрові засоби знаходяться не в абстрактному просторі, а в ігровій кімнаті, спортивній залі, на майданчику. В інтер'єрі не повинно бути нічого зайвого, всі ігрові засоби мають бути безпечними для дітей. 
Для проведення ігор створюються ігрові осередки: загальний набір різних видів іграшок); драматичний (комплекти обладнання, нескладні декорації, елементи вбрання та костюми для ігор-драматизацій, інсценівок); для настільних та будівельних ігор (конструктори: дерев'яні, пластмасові, металеві, коробки, колодки та інші матеріали, знаряддя та допоміжне обладнання). Усе обладнання має бути зручним та легко трансформуватися. Діти можуть самостійно обирати гру, змінювати осередок, переходячи від однієї гри до іншої. 

Провідне місце у дитячій грі відводиться іграшкам. Вони насамперед мають бути безпечними, цікавими, привабливими, яскравими, але простими. І не тільки привертати увагу дитини, а й пробуджувати, активізувати її мислення.

Усі іграшки можна умовно поділити на три типи: 
1) готові іграшки (автомобілі, літаки, ляльки, різні тварини тощо); 
2) напівготові іграшки (кубики, картинки, конструктори, будівельний матеріал тощо); 
3) матеріали для створення іграшок (пісок, глина, дріт, шпагат, картон, фанера, дерево).

За допомогою готових іграшок дітей ознайомлюють з технікою, навколишнім середовищем, створюють певні образи. Граючись ними, діти відтворюють свої враження, переживають яскраві почуття, активізують уяву дітей, коригують зміст ігор. 

Напівготові іграшки використовуються переважно з дидактичною метою. Маніпуляції з ними потребують активізації розумової діяльності, для виконання поставлених педагогом завдань: розташувати кубики за розміром, у порядку збільшення та зменшення, підібрати пару до картинки, скласти з деталей конструктора якусь будівлю тощо. 

Матеріал для створення іграшок дає великі можливості для розвитку творчої уяви дітей. Так, залежно від віку, вони будують з піску пароплави, будинки, автомобілі, з гілочок, зібраних на прогулянці, "розбивають" у пісочнику невеликий садочок, ліплять посуд, тварин з глини. З обрізків дерева, шпагату, кольорового паперу виходить гарний, прикрашений прапорцями автомобіль тощо. 

Бажано комбінувати всі три типи іграшок, адже це дуже розширює можливості для творчості. 

До особливої групи відносимо театральні іграшки та костюми для різних персонажів, атрибути, які доповнюють створені образи. Це театрально-ігровий матеріал (іграшки, ляльки, площинні фігури, пальчикові персонажі), елементи костюмів (головні убори, різні капелюшки, комірці, манжети тощо). У дитячих садках активно використовуються персонажі-ляльки, декорації, виготовлені вихователями й дітьми власноруч.

Організація ігрової діяльності протягом дня 

Протягом дня діти мають можливість гратися чотири рази: до сніданку (5-40 хв), між сніданком та заняттями (5-7 хв), на відкритому повітрі (1 год.-1 год. 30 хв), після денного сну (20-40 хв). 

Ігри до сніданку розпочинаються з приходом дитини до садка, перериваються сніданком і тривають до початку занять. Завдання вихователя в цей період — так раціоналізувати педагогічний процес, щоб мати можливість організувати гру дітей в найефективніших формах, активно впливати на її хід та взаємини дітей. 

У молодшій групі перевага надається іграм, в яких діти могли б якнайповніше задовольнити свої потреби в грі без складних особистісних взаємин. Це ігри, наприклад, з піском та водою, в які можна грати будь-якої пори року в кімнаті або на відкритому майданчику, нескладні будівельні ігри, під час яких може виникати потреба не тільки в індивідуальних, а й у спільних діях, погодженні задумів. Для зазначених ігор потрібний ма-теріал та іграшки, які спонукають дітей до рухів. У другій половині року набувають оформленого характеру рольові ігри, які дуже подобаються малечі. 

У вихованців середньої групи досвід ігрової діяльності значно більший, вони приносять іграшки з дому, що урізноманітнює та ускладнює ігри. Діти швидко розуміють один одного, втілюючи свій задум. Ігри та іграшки формують почуття і думки малюків, отже, дітям слід надати якнайширші можливості гратися в усе, що їм хочеться. Вихователь коригує гру, не порушуючи її, зберігаючи її самодіяльний і творчий характер, безпосередність переживань, віру дитини в правдивість того, що діється. 
Вихованцям старшої групи надаються широкі можливості для гри в рольові, будівельні, дидактичні та рухливі ігри як індивідуально, так і колективно. 

Ігри дітей після сніданку мають узгоджуватися з характером та змістом подальших занять. Так, перед заняттями з рідного мовлення, математики, малювання доречними будуть ігри на розвиток мислення, уваги, уяви. Іншу спрямованість надаємо іграм, якщо наступні заняття потребують від дітей рухів (хореографія, фізкультура). Отже, керівництво іграми треба узгоджувати з педагогічним процесом. Важливо відходити від шаблонів. Ні в якому разі не варто нав'язувати щось дітям, викликаючи тим самим у них спротив, вихід з гри або її припинення. Тут доречними будуть запитання, поради, рекомендації. 

Ігри між заняттями. Для всіх груп дітей добирають ігри, які передбачають незначне розумове навантаження — з дрібними іграшками, м'ячем, нескладним конструктором. Немає потреби надто регламентувати ці ігри, але бажано, щоб вони давали дитині можливість рухати-ся. У перервах між заняттями варто уникати ігор усією групою. Це втомлює дітей. Також недоречними будуть нові ігри, які потребують тривалих і складних пояснень. Перехід від ігор до занять має відбуватися спокійно та невимушено. 
Ігри на відкритому повітрі. Діти можуть продовжувати гру, розпочату раніше (до занять або між ними), якщо вона їх зацікавила, або вигадати щось нове. Ці ігри бажано всіляко урізноманітнювати, оскільки є великий простір для активних рухів, тож варто якомога повніше використати ці умови, щоб вихованці могли побігати, пострибати, просто побавитися. 

Організуючи ігри на відкритому повітрі, слід обов'язково враховувати такий важливий чинник, як сезонність. У холодну погоду вони мають давати достатнє навантаження, але при цьому не передбачається дотримання однакового темпу для всіх дітей, тривалої підготовки, великих зусиль, уваги.

Ігри мають швидко розігрівати дітей, але без шкоди здоров'ю. Вимоги до них повинні бути індивідуалізовані, з урахуванням стану здоров'я кожного вихованця, погодних умов. 

Молодші дошкільнята досить активні, вони багато рухаються, однак досвід рухової діяльності в них ще малий та одноманітний. Щоб підвищити активність та збагатити рухи малят, слід створювати відповідні умови, використовувати різноманітні предмети й іграшки (м'ячі, кульки, кубики, скакалки та ін.). Так, навесні можна організовувати різні перебіжки, починаючи з найпростіших ("Конячки", "Коники", "Дожени м'яч", "Принеси предмет", "Ширше крок" і т.п.); підскоки та стрибки ("Стрибни вище", "Торкнися м'яча", "Злови метелика"); лазіння і повзання (проповзти по дошці, лаві), гру "Квочка та курчатка"; вправи з обручем, катання на гойдалках, їзда на велосипеді, ігри-забави ("Хованки", "Піжмурки", "Мильні бульбашки" тощо). 

Більш цільові у цьому віці ігри з піском, будівельним матеріалом, що є початком конструкторської діяльності. Педагог обов'язково навчає дітей грати, створює ігрову ситуацію, безпосередньо спілкується з вихованцями, використовуючи методи прямого впливу. Водночас має місце й опосередкований вплив через іграшку, нескладну інсценівку тощо. Малюкам цього віку подобаються сюжетно-рольові ігри на побутові теми, пов'язані з повсякденним життям (наприклад, дівчатка грають у ляльки, хлопчики — з машинами). 

Вихованцям середньої групи можна запропонувати для гри різноманітні природні матеріали. Води і піску має бути вдосталь. У цей віковий період також проводять дидактичні ігри, пов'язані з рухом. Це ігри-загадки, де діти рухами зображають якийсь предмет або дію. їх доцільно проводити після бігу або іншого активного фізичного навантаження. Продовжується збагачення сюжетно-рольових ігор ("водії", "сім'я", "магазин", "залізниця", "пілоти", "лікарня", "зоопарк" та ін.). Чергування ігор з правилами і без них сприяє розвитку та урізноманітненню ігор, їхньому виховному впливові на дітей. Важливий постійний контакт вихователя з дітьми як опосередкований, так і безпосередній. Хоча вміння самоорганізації ігор у середній групі ще невеликі, варто на них спиратися, коригуючи в разі потреби зміст та умови гри. 

У старшій групі можна запропонувати дошкільнятам перед виходом на майданчик домовитися, у що і як вони гратимуть. Це відразу надасть спрямованості їхній діяльності. Деякі ігри (в "моряків", "льотчиків", "космонавтів") можуть тривати тижнями, поступово розвиваю-чись. Доцільні ігри-драматизації (якщо план гри, послідовність дій визначено заздалегідь), дидактичні, сюжетно-рольові, рухливі ігри. Втручання вихователя має зводитися до порад, як краще організувати задуману гру. Для цього досить побіжних зауважень під час збирання на прогулянку. Для кращої самоорганізації бажано, щоб діти у групі знали кілька ігор і вміли у них грати. Важливий і спосіб організації дітей. Наприклад, вони можуть обрати ведучого в грі самі за допомогою лічилки, або його призначить вихователь. 

Ігри після денного сну в усіх групах проходять у кімнаті або на відкритому повітрі. Кімнату, в якій грають діти, бажано віддати повністю у їхнє розпорядження: розташування меблів, іграшок підпорядковується грі. Вихователь спрямовує дитячу самодіяльність, сам бере участь, ознайомлює дошкільнят з новою грою. Якщо вони грають у різні види ігор, виховні завдання урізноманітнюються та індивідуалізуються. 

Надвечір можна продовжити будівельні та рольові ігри, розпочаті на відкритому повітрі. У дітей накопичується достатньо образів, щоб грати різні ролі, будувати споруди тощо. Рівень цих ігор значно зростає за умови, якщо вихователь запропонує завдання. Можна проводити з дітьми дидактичні ігри, зміст яких досить різноманітний. Поєднання дидактичних ігор з іншими видами дає змогу досягти значного успіху у всебічному розвитку дітей. У цей час доречними будуть музичні ігри, в яких вихователеві відводиться значна роль. Це — ігри-хороводи з піснями, рухливі ігри, ігри під музику, ігри-загадки. Активною має бути роль вихователя і в іграх-драматизаціях. 

Неабияку роль у житті дитини відіграє гра-праця з використанням продуктів трудової та художньо-творчої діяльності. Однак, якщо ставиться завдання дати ще й певні навички (вишивання, склеювання, вирізання тощо), це знижує рівень самої гри, а в багатьох випадках призводить до її припинення. Тому для цих ігор доречною є така діяльність, навичками якої діти вже володіють. 

Улітку, коли дитячі знання та досвід значно збагатилися, менше часу витрачається на одягання, роздягання, збирання на прогулянку, є можливість повніше задовольняти потреби дітей у грі. 

Так, з вихованцями молодшої групи після денного сну проводяться веселі рухливі ігри, ігри з піском та іншим будівельним матеріалом. Можна запропонувати малятам побавитися заводними іграшками, послухати музичну шкатулку, пограти в нескладну дидактичну гру типу "Вгадай, хто покликав", "Впізнай, що це", "Хто як кричить?". Якщо погода вітряна, прохолодна, доцільно організувати ігри з вітрячками або запропонувати дидактичні ігри. Сонячного спекотного дня малюкам подобається купати ляльок, мити іграшки, пускати мильні бульбашки. 

Улітку у середній та старшій групах слід активно впроваджувати творчі ігри з використанням природного матеріалу. Не варто залишати поза увагою також ігри-драматизації, оскільки діти вже мають достатньо знань та досвіду для інсценування знайомих літературних творів. Старшим дошкільнятам можна запропонувати дидактичні ігри, які за змістом пов'язані з навчальною програмою з рідного мовлення, ознайомленням з навколишнім світом, з навчанням лічби тощо. Слід активно запроваджувати відгадування загадок, знаходження частин предмета та його складання, які проводяться як з усією групою, так і з окремими дітьми. У дощові дні діти охоче гратимуть у настільні ігри (шашки, шахи, ігри-лабіринти, ігри з кубиками, настільний хокей тощо).

 Ігри-забави досить популярні й у старших дітей. "Веселі подорожі", "Спритні рибалки" та інші розважають та зацікавлюють їх. Але варто вдумливо поставитися до змісту цих ігор, подбати, щоб вони не лише розважали, а й слугували педагогічним цілям. 

Дітям подобаються будівельні ігри. Тож матеріали для них завжди мають бути на спеціально відведеному місці, щоб діти мали можливість розпочати різні ігри — будівельні, сюжетні, які тривають кілька днів (наприклад, "Побудова дачі", яка "переобладнується" багато разів і може перетворитися на іншу споруду, куди діти проводять електрику, телефон, біля якої будують сауну тощо).

Закінчується насичений цікавими різноманітними іграми день. Вихователь нагадує, що треба навести 1 лад серед іграшок, усе покласти на свої місця. Прибиранню також можна надати вигляд гри, при цьому вихователь привчає дітей до послідовності, виконання установлених правил, підтримання порядку. "Де наші робітники?— запитує вихователь, — Мабуть, пішли вечеряти. — А треба ж матеріали до складу відвезти, щоб завтра закінчити "будівництво". Почувши такі слова, "робітники" швидко й охоче збирають матеріали. "А ви, пане водію, — запитує вихователь, — куди везете іграшки? — До шафи. — Швидше везіть, робочий день завершується, треба ставити машину в гараж". 

 

5.Виховання гуманних почуттів дітей у сюжетно-рольовій грі

Виховне значення гри у психічному розвитку дошкільника визнане в дитячій психології та дошкільній педагогіці одним із базових положень. У грі виявляються всі психічні властивості й процеси, розвиваються певні риси характеру, відбувається становлення образу "Я". Саме в ній формується довільна поведінка дитини. Психолог Л. Виготський зазначив, що гра пробуджує в дитині сильні, яскраві почуття, водночас навчає не підпорядковуватися наосліп емоціям, а узгоджувати їх із правилами гри й кінцевою метою.

Роль гри в розвитку позитивних якостей дитини визначається багатьма об'єктивними й суб'єктивними чинниками. Лише участі дитини у грі ще недостатньо, щоб можна було вести розмову про вагомі надбання в психічному розвитку. Найбільше це стосується сфери почуттів як найпотаємнішого, делікатного аспекту стосунків. Емоції, що проявляються у грі, можуть бути далекими від гуманних, тому втрачають у такому випадку розвивальний вплив на становлення витоків гуманного ставлення до людей, природи, світу.

Гра не лише безпосередньо впливає на дитину, а й доповнює чи підсилює інші (наприклад, суто дидактичні) навчальні прийоми. Сюжетно-рольова гра завжди залишається лише дитячого діяльністю, чи, як прийнято висловлюватися, головною формою дитячої самодіяльності. Адже гра завжди передбачає свободу, хоча й обмежену правилами, роллю та іншими чинниками.

Надзвичайно важливо визначити міру припустимого втручання дорослого в гру. Якщо йдеться про розвиток у грі, то педагог має опікуватися тим, щоб вона збагачувала уявлення і знання дітей про навколишній світ, та вилучати все, що може заважати реалізації дитячої самодіяльності. А орієнтація на розвиток певних якостей особистості саме через гру чи ігрові прийоми передбачає такі форми ігрових дій, сюжетів, моделювання ігрових взаємин, які задає дорослий. Певна річ, у будь-якому разі не знімається питання щодо педагогічного керівництва грою, але його, по суті, переводять в іншу площину - змісту і доцільних способів керівництва. Тому важливого значення набуває вивчення питання про те, що саме в грі є розвивальним, та які виховні завдання найуспішніше вирішують у процесі гри. Хочачимало психологів і педагогів (Р. Жуковська, О. Запорожець, С. Новосьолова,
Д. Менджерицька, Д. Ельконін та інші) писали про широкі можливості сюжетно-рольової гри в контексті виховання моральних якостей і почуттів дитини, але спеціальних експериментальних досліджень, спрямованих на з'ясування функцій гри у розвитку в дошкільників гуманних почуттів, бракує.

Розглянемо умови виховного впливу гри на дитину.

Сюжетно-рольова гра може бути засобом формування в малюків моральних уявлень загалом та гуманних почуттів зокрема, оскільки діти відтворюють у ній стосунки дорослих.

Структура творчої сюжетно-рольової гри, згідно з поглядами
Д. Ельконіна, охоплює такі взаємопов'язані між собою елементи: ролі, що вибирають діти; ігрові дії, завдяки яким ці ролі реалізують; ігрове використання предметів (заміна реальних предметів ігровими). Крім того, у грі виокремлюють реальні стосунки між гравцями, що, на відміну від рольових, визначаються вибірковістю стосовно партнерів.

Центральний момент гри, що об'єднує всі її компоненти, - це роль, яку вибирає дитина. Не змінюючи зовнішнього боку діяльності малюка, вона перебудовує його дії, надає останнім суспільного відтінку, розвиває всебічно.

Так, вивчаючи вплив гри на розвиток моторики дошкільників,
О. Запорожець зазначив, що рухи дитини, яка визначила для себе певну роль, істотно відрізняються за структурою і продуктивністю від її рухових умінь за звичайних, неігрових умов. Малюк, який у повсякденній життєвій ситуації нерішуче зупиняється перед струмочком, з легкістю перестрибує його, уявивши себе зайчиком, що втікає від вовка.

Позитивно впливає гра і на розвиток довільних процесів пам'яті дошкільника. Наприклад, установку запам'ятати і пригадати дитина виконує у грі значно швидше і легше, ніж, скажімо, на занятті чи в інших видах діяльності. Саме роль, надаючи суспільної ваги діям дошкільника, сприяє психічному розвиткові, особистісному зростанню дитини. При цьому визначальним чинником є, власне, не стільки гра, скільки той чи інший її конкретний зміст. Соціальній працівник або соціальний педагог може стимулювати його відповідно до виховних завдань. Зміст уводять в гру через її роль. Остання передбачає певну систему дій, які здійснюють в уявній ситуації, що і є характерною властивістю гри.

Ігрові дії відрізняються від предметних скороченістю й узагальненістю. Під час гри старших дошкільнят на перший план виступають стосунки між людьми, суспільний сенс праці. Л. Виготський дуже влучно схарактеризував гру як арифметику соціальних стосунків. її учасники практично моделюють стосунки, з якими зіштовхуються люди при виконанні суспільних функцій. Таким чином, гра для дітей - єдиний посильний засіб орієнтації в мотивах та моральних настановах і правилах, дорослого світу.

Функції ролі та розгортання сюжету диктують ігрові правила, ці неписані і чітко визначені закони та приписи.

У будь-якій рольовій грі між роллю, ігровими діями і рольовими правилами існують взаємозв'язки. Вони змінюються відповідно до віку дітей - учасників ігор. Так, ігри малюків характерні розгорнутою системою зовнішніх дій та прихованими за ними ролями і правилами, а для ігор дітей середнього віку властива згорнутість дій, при цьому чітко виокремлюються ролі.

Рольова поведінка дітей у грі, як стверджує Д. Ельконін, - складно організована. У ній є зразок, який, із одного боку, орієнтує, а з іншого - слугує взірцем для контролю. У рольовій поведінці є виконання дій за зразком і порівняння з ним, тобто контроль.

У психолога-педагогічній літературі вже усталеною є думка, що основне виховне значення полягає в тому, що саме грають діти (сюжет) і що є центральним моментом їхніх ігор (зміст).

У низці праць Е. Аркін, О. Усова, Р. Жуковська, А. Анциферова аналізують структуру сюжетів дитячої гри, розкривають значення і можливість ненав'язливого та делікатного педагогічного коригування сюжету. Як зазначила Д. Менджерицька, основний шлях виховання у грі - вплив на її зміст, тобто вибір теми, розвиток сюжету, розподіл ролей, реалізація ігрових образів.

Через певний сюжет, зміст і роль під час гри можливо сприяти розвиткові моральних та соціальних почуттів у дошкільників. Необхідною умовою цього є моделювання взаємин, у яких виявляються гуманні почуття. Роль гри у розвитку почуттів не вичерпується власне ігровими стосунками. Реальні стосунки між учасниками спільної ігрової діяльності також сприяють розвиткові супідрядності й узгодженості їхніх дій, визначають підпорядкування певним правилам. На нашу думку, насичення дитячих стосунків проявами гуманних почуттів допомагає гармонійному розвиткові емоційної сфери дитини, її моральному становленню.

Тому при визначенні шляхів впливу на моральний розвиток дошкільника потрібно враховувати особливості поведінки, пов'язані з виконанням норми в кожному з цих двох ігрових ракурсів.

Вдумливий соціальний педагог або соціальний робітник чи батьки можуть активізувати пробудження гуманних почуттів, певним чином "запрограмувати" необхідність їхніх проявів у грі. Наприклад, подібно до того, як продавцеві потрібно бути толерантним із покупцями, медичним працівникам належить виявляти співчуття і доброзичливість до хворих. Але на зміст гри істотно не впливає, чи є ввічливим продавець, обслуговуючи покупця, чи обмежується суто діловою взаємодією. Тому правила культурної поведінки доцільно вводити до педагогічно спрямованої ігрової діяльності як обов'язковий атрибут гри-рольові вимоги. Щодо гуманних проявів, то їх теж можна ввести до гри як обов'язковий елемент, але при цьому невідомо, чи її учасники насправді виявлятимуть співпереживання, співчуття, милосердя тощо. Дієвість такого прийому визначається вагомістю гуманних почуттів для перебігу гри. Тому про це варто пам'ятати і педагогам, і батькам, щоб уникнути будь-якого тиску та формалізму в такій тонкій сфері.

Перед тим, як визначити специфіку впливу гри на емоційне ставлення дитини до однолітків під час рольової взаємодії, нагадаємо, що в сучасній психологічній науці виокремлюють інформаційну, інструктивну та мотиваційну функції діяльності. Стосовно предмета нашого дослідження це означає, що дитина має:

1. 1. знати, що за умовами гри потрібно бути гуманною;

   2. володіти певним арсеналом засобів для вияву доброзичливості;

   3. бути внутрішньо готовою, прагнути до цього.

Оскільки йдеться про почуття, важливо, щоб основу їх проявів становило відповідне внутрішнє переживання. А при проектуванні впливу гри на виховання гуманного ставлення до навколишніх не як ситуативного прояву, а як становлення певної риси характеру особистості дитини необхідно зачіпати глибші пласти її внутрішнього світу - сфери мотивацій та потреб, а також самосвідомості.

Щоб визначити напрямок виховного впливу гри на гуманні прояви дітей, потрібно врахувати три аспекти:

1. Особливості таких проявів залежно від рівня обізнаності дітей щодо моральних норм і досвіду реальної поведінки.

Ми під час бесіди залучали дітей до уявної ситуації розв'язання моральної колізії у вербальному плані. Демонстрували їм сюжетні малюнки на моральні теми, що мали допомогти дошкільникам спроектувати лінію власної поведінки. Виявлені уявлення дитини про те, як потрібно поводитися, зіставляли з її поведінкою у стосунках із однолітками в повсякденному житті дошкільного закладу.

2. Особливості гуманних почуттів дітей залежно від змісту, рольової структури і сюжетних характеристик гри. Ми проаналізували хід гри за одним і тим самим сюжетом, але різним за змістом та структурою ролей. У випадках, коли уявлення дошкільників про гуманні прояви були недостатньо глибокими чи неадекватними змісту гри, створювали умови, щоб дитина могла уточнити свої знання у сфері моральної поведінки й за аналогією з поведінкою однолітків опанувати способи реалізації цих знань у грі. Найефективнішим виявився прийом залучення дитини до ролі, що до цього моменту належала до ''пасиву", а не "активу" малюка, тобто не стільки звичної, скільки бажаної.

3. Функції гри у вихованні гуманних почуттів дітей. Потрібно було визначити, входять вони до внутрішнього світу дитини завдяки відповідним змістовим характеристикам чи як результат рольових приписів.

Отже, сюжетно-рольова гра дає дітям змогу проявляти доброту, турботу. Але навіть спрямована на турботу про людей чи тварин ігрова діяльність дошкільників відбувається переважно без емоційних гуманних проявів, хоча за розгортанням сюжету видно, що діти мають уявлення про емоційно-моральні стосунки між людьми.

Напевно, розвиток сюжетно-рольової гри без потрібного педагогічного керівництва навіть в умовах дошкільного закладу затримується на рівні відтворення дій і зовнішнього характеру стосунків. Звичайно, старшому дошкільникові добре відомо, що лікар не лише лікує хворого (слухає його, робить уколи, приписує ліки), а й ставиться до нього гідно, уважно, співчутливо. Утім, для нього на перший план виступає зовнішній бік праці людей, їхніх стосунків. Тому, якщо дорослі не акцентують увагу на необхідності вияву гуманних почуттів і не вносять їх у зміст гри, то й діти не "помічають" почуттів, не вважають за потрібне їх виявляти. Подібне "випадання" гуманних проявів із гри можливе і тому, що воно не порушує сюжетної канви гри, тобто гра може реалізуватись і без таких проявів.

 

 

 

                                                              КОЛИ ВАРТО ЗВЕРТАТИ УВАГУ І ДІЯТИ!

«червоні прапорці» розвитку дитини – це сигнали, які можуть вказувати на відхилення у фізичному, мовленнєвому, когнітивному чи емоційному розвитку. Їх потрібно знати, щоб вчасно звернутися до педіатра або спеціаліста (невролога, логопеда, психолога, ІРЦ).

Основні «червоні прапорці» за віком

0–6 місяців

• Не реагує на гучні звуки.

• Не встановлює зоровий контакт.

• Не посміхається у відповідь.

• Тіло постійно занадто напружене або занадто «м’яке».

6–12 місяців

• Не перевертається, не сидить без підтримки.

• Не тягнеться до іграшок, не цікавиться оточенням.

• Не реагує на своє ім’я.

• Відсутні вокалізації («а-гу», «ба-ба»).

1–2 роки

• Не ходить самостійно після 18 міс.

• Не вказує пальцем на предмети, щоб показати інтерес.

• Не каже простих слів у 16–18 міс.

• Не розуміє простих інструкцій («дай», «йди сюди»).

2–3 роки

• Не складає простих фраз із 2–3 слів.

• Дуже обмежений словниковий запас.

• Немає символічної гри (наприклад, «годувати ляльку»).

• Уникає контакту з дорослими та дітьми.

3–5 років

• Не може розповісти просте речення про себе чи події.

• Мова важко зрозуміла навіть батькам.

• Не може тримати ложку, малювати прості лінії.

• Не встановлює контакт із дітьми, грає лише наодинці.

5+ років

• Не розпізнає кольори, не рахує до 5.

• Не може одягтися з невеликою допомогою.

• Уникає спілкування або проявляє агресію замість комунікації.

• Зберігається мовленнєве відставання, нечітка вимова більшості звуків.

Що робити

• Не чекати «переросте» — звернутися до педіатра.

• При потребі — пройти консультацію невролога, логопеда, психолога або ІРЦ.

• Чим раніше виявити затримку, тим ефективніша корекційна допомога

Дякуємо автору

 

                      Поради батькам гіперактивних дітей

 

https://www.facebook.com/share/p/16zRNJp6Xo/ 

 

 

Додаток 2
до Порядку

(в редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 26 серпня 2025 р. № 1036)

РІВНІ ПІДТРИМКИ

в освітньому процесі в закладах дошкільної освіти

Рівень
підтримки

Критерії
визначення

Умови забезпечення підтримки Фінансове
забезпечення

Механізм отримання
підтримки в освітньому
процесі

Індивідуальна освітня
траєкторія, механізми її
реалізації

Забезпечення
допоміжними
засобами навчання

Перший рівень

Діти, які мають
труднощі
I ступеня
прояву
(поодинокі,
незначні).
Інклюзивна
група не
утворюється

наявність
бар’єрів в одній
або декількох
сферах розвитку,
що перешко-
джають
успішному
функціону-
ванню
(розвитку/
навчанню/
взаємодії/
ігровій
діяльності/
мобільності) в
закладі
дошкільної
освіти

надання дітям підтримки в
освітньому процесі
педагогічними працівниками
закладу дошкільної освіти
проведення консультування
учасників освітнього процесу,
зокрема батьків (інших
законних представників) дітей,
вихователем-методистом,
вчителем-дефектологом,
вчителем-логопедом,
практичним психологом,
фахівцем інклюзивно-
ресурсного центру або іншими
вузькопрофільними фахівцями
(за потреби) здійснення
психологічного забезпечення
освітнього процесу
надання дитині у разі потреби
логопедичних послуг
створення незначних
пристосувань освітнього
середовища

без додаткового
фінансування

заява одного з батьків
(іншого законного
представника) дитини
висновок інклюзивно-
ресурсного центру про
комплексну психолого-
педагогічну оцінку розвитку
дитини (за наявності)
створення керівником
закладу дошкільної освіти
команди психолого-
педагогічного супроводу
проведення командою
психолого-педагогічного
супроводу оцінки дитини та
визначення потреби у
наданні їй підтримки
першого рівня або надання
рекомендації щодо
проведення комплексної
психолого-педагогічної
оцінки розвитку дитини
інклюзивно-ресурсним
центром

розроблення та виконання
індивідуальної програми
розвитку
використання в освітньому
процесі відповідних
матеріалів, засобів, методів,
форм роботи
психологічний супровід
психічного, розумового,
соціального і фізичного
розвитку дитини
проведення занять за
розкладом групи

фінансування
закупівлі
допоміжних засобів
навчання не
передбачається

2Продовження додатка 2
Другий рівень

Діти, які
мають
труднощі
II ступеня
прояву
(труднощі
легкого
ступеня
прояву)

наявність
бар’єрів у різних
сферах розвитку,
що перешко-
джають
успішному
функціону-
ванню
(розвитку/
навчанню/
взаємодії/
ігровій
діяльності/
мобільності) в
закладі
дошкільної
освіти

наявність висновку
інклюзивно-ресурсного
центру про комплексну
психолого-педагогічну оцінку
розвитку дитини
утворення інклюзивної групи
консультування учасників
освітнього процесу фахівцями
інклюзивно-ресурсного центру
або іншими вузькопрофільними
фахівцями (за потреби) надання
(проведення) додаткових
психолого-педагогічних та
корекційно-розвиткових
послуг (занять)
створення пристосувань
освітнього середовища
забезпечення
допоміжними засобами
навчання
наявність асистента
вихователя

фінансування
здійснюється згідно з
індивідуальною
програмою розвитку
(надання
(проведення)
додаткових
психолого-
педагогічних та
корекційно-
розвиткових послуг
(занять) та закупівля
допоміжних засобів
для навчання)
відповідно до
законодавства
здійснюються
доплати
педагогічним
працівникам,
помічникам
вихователя та оплата
праці асистентів
вихователя

заява одного з батьків
(іншого законного
представника) дитини
висновок інклюзивно-
ресурсного центру про
комплексну психолого-
педагогічну оцінку розвитку
дитини
створення керівником
закладу дошкільної освіти
команди психолого-
педагогічного супроводу
за потреби прийняття
командою психолого-
педагогічного супроводу
разом з фахівцем
інклюзивно-ресурсного
центру та за погодженням із
батьками (іншими
законними представниками)
дитини рішення про зміну
рівня підтримки з
урахуванням динаміки
розвитку дитини (виключно
в межах суміжного рівня)
укладення цивільно-
правових договорів із
фахівцями, які надають
(проводять) додаткові
психолого-педагогічні та
корекційно-розвиткові
послуги (заняття)
введення штатної одиниці
асистента вихователя

розроблення та виконання
індивідуальної програми
розвитку дитини
адаптація змісту освітньої
програми (за потреби
модифікація окремих
освітніх напрямів)
використання в освітньому
процесі відповідних
матеріалів, засобів, методів,
форм роботи
психологічний супровід
психічного, розумового,
соціального та фізичного
розвитку дитини
проведення (надання)
одного або двох
додаткових корекційно-
розвиткових та психолого-
педагогічних занять
(послуг) на тиждень
проведення занять за
адаптованим розкладом

здійснюється
відповідно до потреб
дитини, зазначених в
індивідуальній
програмі розвитку
обладнання
закуповується на 10
відсотків загальної
суми фінансової
підтримки

3Продовження додатка 2
Третій рівень

Діти, які мають
труднощі
IIІ ступеня
прояву
(труднощі
помірного
ступеня
прояву)

наявність
бар’єрів у різних
сферах розвитку,
що перешко-
джають
успішному
функціону-
ванню
(розвитку/
навчанню/
взаємодії/
ігровій
діяльності/
мобільності) в
закладі
дошкільної
освіти

наявність висновку
інклюзивно-ресурсного центру
про комплексну психолого-
педагогічну оцінку розвитку
дитини
утворення інклюзивної групи
консультування учасників
освітнього процесу фахівцями
інклюзивно-ресурсного центру
або іншими вузькопрофільними
фахівцями (за потреби)
надання (проведення)
додаткових психолого-
педагогічних та корекційно-
розвиткових послуг (занять)
створення пристосувань
освітнього середовища
забезпечення
допоміжними засобами
навчання
наявність асистента
вихователя
наявність асистента дитини
(відповідно до висновку
інклюзивно-ресурсного центру)

фінансування
здійснюється згідно з
індивідуальною
програмою розвитку
(надання
(проведення)
додаткових
психолого-
педагогічних та
корекційно-
розвиткових послуг
(занять) та закупівля
допоміжних засобів
для навчання)
відповідно до
законодавства
здійснюються
доплати
педагогічним
працівникам,
помічникам
вихователя
оплата праці
асистентів
вихователя
оплата соціальної
послуги супроводу
під час
інклюзивного
навчання
(відповідно до
висновку
інклюзивно-
ресурсного центру)

заява одного з батьків
(іншого законного
представника) дитини
висновок інклюзивно-
ресурсного центру про
комплексну психолого-
педагогічну оцінку розвитку
дитини
створення керівником
закладу дошкільної освіти
команди психолого-
педагогічного супроводу
за потреби прийняття
командою психолого-
педагогічного супроводу
разом з фахівцем
інклюзивно-ресурсного
центру та за погодженням із
батьками (іншими
законними представ-
никами) дитини рішення
про зміну рівня підтримки
з урахуванням динаміки
розвитку дитини (виключно
в межах суміжного рівня)
укладення цивільно-
правових договорів із
фахівцями, які надають
(проводять) додаткові
психолого-педагогічні та
корекційно-розвиткові
послуги (заняття)

розроблення та виконання
індивідуальної програми
розвитку дитини
адаптація змісту освітньої
програми (за потреби
модифікація окремих
освітніх напрямів)
використання в освітньому
процесі відповідних мате-
ріалів, засобів, методів,
форм роботи
психологічний супровід
психічного, розумового,
соціального та фізичного
розвитку дитини
проведення (надання) трьох
або чотирьох додаткових
корекційно-розвиткових
та психолого-педагогічних
занять (послуг) на тиждень
проведення занять за
адаптованим розкладом

здійснюється
відповідно до
потреб дитини,
зазначених в
індивідуальній
програмі розвитку
обладнання
закуповується на
20 відсотків
загальної суми
фінансової
підтримки
введення штатної
одиниці асистента
вихователя
укладення договору
про участь
асистента дитини з
особливими
освітніми
потребами в
освітньому процесі

4Продовження додатка 2

Четвертий рівень

Діти, які мають
труднощі
IV ступеня
прояву
(труднощі
тяжкого
ступеня
прояву)

наявність
бар’єрів у різних
сферах розвитку,
що перешко-
джають
успішному
функціону-
ванню
(розвитку/
навчанню/
взаємодії/
ігровій
діяльності/
мобільності) в
закладі
дошкільної
освіти

наявність висновку
інклюзивно-ресурсного
центру про комплексну
психолого-педагогічну оцінку
розвитку дитини
утворення інклюзивної групи
консультування учасників
освітнього процесу фахівцями
інклюзивно-ресурсного центру
або іншими вузькопрофільними
фахівцями (за потреби)
надання (проведення)
додаткових психолого-
педагогічних та корекційно-
розвиткових послуг (занять)
створення пристосувань
освітнього середовища
забезпечення
допоміжними засобами
навчання
наявність асистента
вихователя
наявність асистента дитини
(відповідно до висновку
інклюзивно-ресурсного центру)

фінансування
здійснюється згідно
з індивідуальною
програмою розвитку
(надання
(проведення)
додаткових
психолого-
педагогічних та
корекційно-
розвиткових послуг
(занять) та закупівля
допоміжних засобів
для навчання)
відповідно до
законодавства
здійснюються
доплати педагогічним
працівникам,
помічникам
вихователя
оплата праці
асистентів
вихователя
оплата соціальної
послуги супроводу
під час інклюзивного
навчання (відповідно
до висновку
інклюзивно-
ресурсного центру)

заява одного з батьків
(іншого законного
представника) дитини
висновок інклюзивно-
ресурсного центру про
комплексну психолого-
педагогічну оцінку розвитку
дитини
створення керівником
закладу дошкільної освіти
команди психолого-
педагогічного супроводу
за потреби прийняття
командою психолого-
педагогічного супроводу
разом з фахівцем
інклюзивно-ресурсного
центру та за погодженням із
батьками (іншими
законними представни-
ками) рішення про зміну
рівня підтримки з
урахуванням динаміки
розвитку дитини (виключно
в межах суміжного рівня)
укладення цивільно-
правових договорів із
фахівцями, які надають
(проводять) додаткові
психолого-педагогічні та
корекційно-розвиткові
послуги (заняття)

розроблення та виконання
індивідуальної програми
розвитку дитини
адаптація та/або
модифікація змісту
освітньої програми
використання в освітньому
процесі відповідних
матеріалів, засобів, методів,
форм роботи
психологічний супровід
психічного, розумового,
соціального та фізичного
розвитку дитини
проведення (надання) п’яти
або шести додаткових
корекційно-розвиткових
та психолого-педагогічних
занять (послуг) на тиждень
проведення занять за
адаптованим розкладом

здійснюється
відповідно до
потреб дитини,
зазначених в
індивідуальній
програмі розвитку
обладнання
закуповується на
35 відсотків
загальної суми
фінансової
підтримки
укладення договору
про участь
асистента дитини з
особливими
освітніми
потребами в
освітньому процесі

5Продовження додатка 2

П’ятий рівень

Діти, які мають
труднощі
V ступеня
прояву
(труднощі
найтяжкого
ступеня
прояву)

наявність
бар’єрів у різних
сферах розвитку,
що пере-
шкоджають
успішному
функціону-
ванню
(навчанню/
взаємодії/
ігровій
діяльності/
мобільності) в
закладі
дошкільної
освіти

наявність висновку
інклюзивно-ресурсного
центру про комплексну
психолого-педагогічну оцінку
розвитку дитини
утворення інклюзивної групи
консультування учасників
освітнього процесу фахівцями
інклюзивно-ресурсного центру
або іншими вузькопрофільними
фахівцями (за потреби)
надання (проведення)
додаткових психолого-
педагогічних та корекційно-
розвиткових послуг (занять)
створення пристосувань
освітнього середовища
забезпечення
допоміжними засобами
навчання
наявність асистента
вихователя
наявність асистента дитини
(відповідно до висновку
інклюзивно-ресурсного центру)

фінансування
здійснюється згідно
з індивідуальною
програмою розвитку
(надання
(проведення)
додаткових
психолого-
педагогічних та
корекційно-
розвиткових послуг
(занять) та закупівля
допоміжних засобів
для навчання)
відповідно до
законодавства
здійснюються
доплати
педагогічним
працівникам,
помічникам
вихователя
оплата праці
асистентів
вихователя
оплата соціальної
послуги супроводу
під час інклюзивного
навчання (відповідно
до висновку
інклюзивно-
ресурсного центру)

заява одного з батьків
(іншого законного
представника) дитини
висновок інклюзивно-
ресурсного центру про
комплексну психолого-
педагогічну оцінку розвитку
дитини
створення керівником
закладу дошкільної освіти
команди психолого-
педагогічного супроводу
за потреби прийняття
командою психолого-
педагогічного супроводу
разом з фахівцем
інклюзивно-ресурсного
центру та за погодженням із
батьками (іншими
законними представниками)
рішення про зміну рівня
підтримки з урахуванням
динаміки розвитку дитини
(виключно в межах
суміжного рівня)
укладення цивільно-
правових договорів із
фахівцями, які надають
(проводять) додаткові
психолого-педагогічні та
корекційно-розвиткові
послуги (заняття)

розроблення та виконання
індивідуальної програми
розвитку дитини
адаптація та/або
модифікація змісту
освітньої програми
використання в освітньому
процесі відповідних
матеріалів, засобів, методів,
форм роботи
психологічний супровід
психічного, розумового,
соціального та фізичного
розвитку дитини
проведення (надання) семи
або восьми додаткових
корекційно-розвиткових
та психолого- педагогічних
занять (послуг) на тиждень
заняття проводяться за
адаптованим розкладом
введення штатної одиниці
асистента вихователя
укладення договору про
участь асистента дитини з
особливими освітніми
потребами в освітньому
процесі

здійснюється
відповідно до
потреб дитини,
зазначених в
індивідуальній
програмі розвитку
обладнання
закуповується на
35 відсотків
загальної суми
фінансової
підтримки.

 

                                                    КАЗКОТЕРАПІЯ

ПЕРЕДМОВА

У наш час усе більшої популярності набуває такий напрям
педагогічної науки, як артпедагогіка, що передбачає залучення
дітей до різних видів діяльності (слухання музики, малювання,

ліплення, танцю тощо). Сутність артпедагогіки полягає, переду-
сім, у тому, що вона впливає на морально-етичні, естетичні та

комунікативно-рефлексивні основи особистості і сприяє форму-
ванню в дитини навичок соціальної поведінки за допомогою мис-
тецтва. Окрім того, артпедагогіка допомагає малечі долати власні

психологічні труднощі, відновлювати емоційну рівновагу, переми-
катися з негативних переживань на позитивні почуття й думки.

Отже, вихователі ДНЗ, застосовуючи різні артпедагогічні техніки,
отримують чудові можливості в навчанні, вихованні й загальному

розвитку дошкільників. Одним із найпопулярніших і цікавих на-
прямів артпедагогіки є казкотерапія, що дозволяє дорослому пра-
цювати з дітьми через казку.

Казка — незмінний супутник дитинства. Вона впливає на духов-
ний світ дитини, заохочує її до набуття нових знань і умінь, створює

певні зразки поведінки, сприяючи формуванню високих моральних
цінностей та позитивного світогляду дитини.
У дитячій казкотерапії найчастіше застосовують чотири види
казок: художні, дидактичні, психокорекційні та медитативні.

До художніх казок відносять народні, авторські казки, а та-
кож притчі, байки, легенди, билини. Саме з них дитина дізна-
ється, що життя — це активне протиборство двох важливих еле-
ментів: зла й добра. Причому добро завжди винагороджується,

а зло — неодмінно карається. Художня казка пропонує малюко-
ві модель певної життєвої ситуації й допомагає осмислити її, да-
ти оцінку героям й тим самим визначити для себе правила пово-
дження в реальному житті. В основі всіх художніх казок лежить

мораль, як то: «Колобок», «Котик та півник» (неслухняність та

розважливість призводять до біди», «Попелюшка» (доброта й пра-
цьовитість завжди винагороджуються), «Кіт у чоботях» (вірний

друг кращий від багатства), «Хлопчик-мізинчик» (кмітливість та
розум перемагають силу) тощо.

www.e-ranok.com.ua

4

Дидактичні казки застосовують для подання в ігровій фор-
мі навчального матеріалу. Причому їхніми героями зазвичай ста-
ють абстрактні поняття або явища природи (Доброта, Сила, Ві-
тер, Сонце), неживі предмети (іграшки), символи (цифри, букви,

звуки), для яких спеціально створюється казковий образ світу.
Ці казки можуть розкривати зміст і важливість певних знань.

Тобто у формі дидактичних казок вихователі можуть реалізову-
вати навчальні завдання.

Психокорекційні казки створюють з метою м’якого впливу

на поведінку дитини. Вони дозволяють коригувати поведінку ди-
тини або її особистісні риси характеру (сором’язливість, неохай-
ність, примхливість, жадібність тощо). Також психокорекційна

казка може навчати дітей чемності, доброзичливого та дбайливо-
го ставлення до оточуючих і природи. Створити подібну оповідку

неважко: слід визначити героя (казкового двійника дитини); опи-
сати його життя (дуже схоже на життя самої дитини); поставити

героя в проблемну ситуацію, яка є нагальною для дитини; розпо-
вісти, як казковий герой вирішив її (запропонувати альтернатив-
ну модель поведінки).

Медитативні казки створюють для того, щоб допомогти дити-
ні зняти психоемоційне напруження, налаштувати її на позитивне

сприйняття навколишнього світу тощо. Головна особливість меди-
тативної казки — відсутність конфлікту й негативних героїв. Най-
поширеніша її форма — подорож.

Для того щоб створити медитативну казку, необхідно створи-
ти для дитини таку ситуацію, у якій вона почувалася б щасливою,

спокійною, радісною. І по ходу розповіді формувати позитивні об-
рази (зорові, слухові, смакові, нюхові й тактильно кінестетичні).

Наприклад, можна разом з дитиною «вирушити» до казкового лі-
су та поспілкуватися з квітами, деревами, пташками й добрими

тваринами.

Казкотерапія як психологічний метод накладає свої вікові об-
меження при роботі з дітьми: дитина повинна мати чітке уявлення

про те, що існує казкова дійсність, відмінна від реально існуючої.
Зазвичай навик такого розрізнення формується в дитини до 3,5—

4 років, хоча, безумовно, у кожному конкретному випадку необхід-
но враховувати індивідуальні особливості розвитку дитини.

Під час проведення занять з казкотерапії важливо пам’ятати,
що дитина здатна концентрувати увагу протягом 15—20 хвилин.

Отже, щоб захоплива подорож казкою не перетворилась для малю-
ка на неприємне випробування, бажано через кожні 15 хвилин ро-
бити паузу, яку можна заповнити веселою фізкультхвилинкою або

пальчиковою гімнастикою.

www.e-ranok.com.ua

5

Поради щодо проведення заняття з казкотерапії
1. Перед тим, як добирати практичний матеріал, потрібно чітко
визначити мету заходу, його головну тему та казковий твір,
що стане основою заняття.
2. Читати або розповідати казку слід виразно, загострюючи увагу
дитини на головній сюжетній лінії твору.

3. Під час бесіди за сюжетом казки слід заохочувати дитину до ви-
словлювання своїх думок щодо твору, спонукати давати відпо-
віді на запитання.

4. Для закріплення емоційного стану дитини під час заняття до-
речно використовувати музичний супровід, ілюстрації та репро-
дукції, що відповідають темі заходу.

5. Як продовження роботи над казкою можна застосовувати май-
же всі методи артпедагогіки: можна намалювати свої враження

від казки (кольоротерапія) або ілюстрацію до її сюжету; добира-
ти мелодії, що за настроєм відображають події або характеризу-
ють героїв; виготовляти ляльок (героїв); складати продовження

казки або змінювати її сюжет (фінал), проводити інсценування
твору.

Сподіваємось, що робота за цією книжкою допоможе виховате-
лям організувати й провести справді цікаві й корисні заняття, роз-
винувши в дітях потребу спілкування з давнім і надзвичайно пре-
красним жанром літературної творчості — казкою.

Театр ляльок власноруч

Робота з казкотерапії стане значно ефективнішою та цікаві-
шою, якщо чарівні персонажі наочно предстануть перед вихован-
цями та «наживо» поспілкуються з малюками. Роль настільно-
го театру ляльок у вихованні дошкільників переоцінити важко,

адже ігри з ним сприяють розвитку зв’язного мовлення, пам’яті,
уяви, творчих здібностей, допитливості, комунікабельності. Крім

того, маленькі театралізовані дійства допомагають дітлахам спра-
витися з власними переживаннями, страхами, комплексами,

сором’язливістю.
Пропонуємо кілька варіантів виготовлення простих ляльок
для настільного театру. Зробивши кілька типових персонажів,

можна використовувати їх для розігрування різноманітних каз-
кових творів. А залучаючи до творчого процесу дітлахів, педагог

отримує чудову нагоду краще пізнати особистості своїх вихованців
та налаштувати їх на спілкування.

www.e-ranok.com.ua

6

Ляльки з паперу та картону
Напівоб’ємні картонні ляльки

Матеріали та обладнання: смужки картону різної ширини, ножи-
ці, клей, фломастери.

1. Смужку картону зігнути навпіл (таким чином виходить тулуб
та голова ляльки).
2. Заокруглити верхню частину заготівки, відрізавши кути.

3. Вирізати з тонких смужок картону та приклеїти до основної за-
готівки необхідні частини тіла ляльки (руки, ноги, вуха, хвіст

тощо).

4. За допомогою фломастерів завершити оформлення ляльки, на-
малювавши їй очі, ніс, рот, деталі вбрання тощо.

Таку ляльку в стоячому положенні можна довільно пересува-
ти по пласкій поверхні — імпровізованій сцені (столу, підлозі, ла-
ві тощо).

Пласкі картонні ляльки на паличках

Матеріали та обладнання: дерев’яні палички (від морозива або

медичні разові палички для огляду горла), роздруковані зображен-
ня персонажів казки (можна також використати малюнки або світ-
лини із журналів), картон, клей, ножиці.

1. Вирізати зображення казкових персонажів (якщо вони чорно-
білі, то їх слід розфарбувати).

2. Наклеїти малюнки на аркуш картону, дати висохнути.
3. Удруге вирізати малюнки і наклеїти на палички.
Такі ляльки можна пересувати за столом, ширмою чи іншою

імпровізованою сценою або рухати їх вздовж прорізаного картонно-
го аркуша, який виконує роль декорацій (наприклад, якщо казко-
вий сюжет відбувається в лісі, аркуш розфарбовують зеленим ко-
льором та малюють на ньому силуети дерев).

www.e-ranok.com.ua

7
прорізи
Пальчикові ляльки з паперу

Матеріали та обладнання: цупкий папір, ножиці, олівці або фло-
мастери, клей, різні матеріали для оздоблення (тканина, вата, ґу-
дзики, нитки муліне, намистинки тощо).

Перший спосіб:
1. Намалювати на аркуші картону шаблон ляльки.
2. Вирізати силует ляльки.

3. У нижній частині фігури ляльки прорізати два отвори для вка-
зівного та середнього пальців (вони слугуватимуть її «ніжками»).

4. Розмалювати та оздобити ляльку (за допомогою ниток, вати
чи зробити їй волосся, елементи вбрання тощо).

отвори
www.e-ranok.com.ua

8

Другий спосіб:

1. Намалювати на білому картоні обличчя (або мордочку) казково-
го персонажа.

2. Вирізати з паперу смужку і склеїти її в кільце таким чином,
щоб його можна було надіти на палець або долоню.
3. Приклеїти до паперового кільця обличчя (мордочку) казкового
персонажа.

Ляльки із тканини
Ляльки «бі-ба-бо»

Матеріали та обладнання: куряче яйце, тканина, фломастери,
голка, нитки, інші матеріали для оздоблення (вата, блискітки,
ґудзики тощо).

1. Обережно зробити зі гострого боку яйця круглий отвір та ви-
пустити білок та жовток. Порожню шкаралупу добре вимити та

висушити.

2. Виготовити з шкаралупи голівку казкового персонажа (фломас-
терами намалювати на ній деталі обличчя, наклеїти інші харак-
терні ознаки відповідного героя казки). Наприклад, дідові мож-
на наклеїти ватяну бороду та вуса, бабусі пов’язати хустинку

з тканини, лисичці наклеїти картонні або хутрові вушка тощо.
3. Із прямокутного клаптя тканини зшити торбинку, яку можна
надіти на кисть руки. Це — тулуб іграшки.

4. Угорі та з боків торбинки прорізати отвори для вказівного, ве-
ликого та середнього пальців.

5. Оздобити вбрання ляльки: пришити або наклеїти на нього по-
трібні деталі (ґудзики, фартушок, намистинки тощо).

Щоб користуватися такою лялькою, слід одягти оздоблену тор-
бинку на руку, просунути у верхній отвір вказівний палець, а в бо-
кові отвори — великий та середній пальці. На вказівний палець

одягають голівку ляльки, а великий та середній пальці ляльковода
слугуватимуть руками (або лапами) іграшки.

www.e-ranok.com.ua

9

Подібну ляльку можна виготовити, використовуючи звичайну
шкарпетку та м’ячик для настільного тенісу, у яких прорізають
відповідні отвори для пальців.

прорізи
Пальчикові ляльки з поролону і тканини

Матеріали та обладнання: поролон (широкий брусок або рулон-
чик і тонка смужка), клаптики тканини, мотузочка, голка, нитки

для вишивання, ножиці.
1. Із тканини вирізати круг.

2. Накласти круг із тканини на великий поролоновий брусок і пе-
ретягнути його мотузкою так, щоб утворилася кулька-голівка,

а тканина повністю закривала нижню частину бруска —
тулуб.
3. Прорізати на тканині по обидва боки отвори.
4. Вузьку поролонову смужку просунути крізь бокові отвори.
Це — руки (або лапи) іграшки.
5. Мотузочкою або вузенькою стрічкою стягнути виріб посередині,
роблячи «талію» ляльки.

6. Кольоровими нитками вишити ляльці деталі обличчя (або мор-
дочки) та оздобити за задумом.

Керують такою лялькою, тримаючи за нижню частину тулуба.

www.e-ranok.com.ua

10

Пальчикові ляльки з фетру

Матеріали та обладнання: кольоровий фетр (драп, фліс, сукно),
клей ПВА, пінцет, нитки, голка.
1. Вирізати з картону шаблон-викрійку — прямокутник 7,5 х 4,5 см.

2. Обвести шаблон на складеній удвічі тканині і вирізати без при-
пусків на шви.

3. На одній деталі наклеїти риси обличчя або мордочки тварини
та елементи вбрання чи зовнішнього вигляду (одяг, прикраси,
хутро).
4. Зшити обидві деталі з лицьового боку.

www.e-ranok.com.ua

11

РОЗРОБКИ ЗАНЯТЬ
ІЗ КАЗКОТЕРАПІЇ

Заняття для дітей 3–4 років
Доброта — велика сила

Мета: виховувати в дітях загальнолюдські цінності (доброту та

чуйність); формувати осудливе ставлення до таких вад, як байду-
жість, душевна черствість, жорстокість.

Матеріали та обладнання: ілюстрації до народної казки «Котик

і півник», ляльки, що зображують котика, півника та лисичку, де-
корація до казки, що зображує хатинку, аудіоапаратура, папір та

олівці для виконання арттерапевтичного образотворчого завдання.

Хід заняття

Педагог показує дітям котика і розпочинає спілкування від іме-
ні цієї іграшки.

Котик

Добрий день усім малятам!
Дуже радий вас вітати
Веселенький Мурчик кіт.
Друзі, здрастуйте, привіт!
Дошкільнята відповідають на привітання.
Виховател ь. Ой, який бадьорий сьогодні наш Мурчик!

Коти к. Аякже! Адже я чудово поснідав смачненьким молоч-
ком. Ви знаєте, дітки, як котики п’ють молочко?

Виховател ь. Певно, що так. Давайте, малята, зобразимо, як
снідав пухнастий коточок.
Артикуляційна гімнастика «Котик п’є молоко»
Педагог читає віршовані рядки:

Із блюдечка котик наш п’є молочко,
Водить він жвавим своїм язичком.
Мурчик охоче хлебтає —
Він молочко полюбляє.

www.e-ranok.com.ua

12

Діти виконують ігрову вправу, імітуючи, як котик п’є молоко.

Рот тримають відкритим, губи складені в посмішку, широкий плас-
кий язик кладуть на нижню губу. Потім при піднятті бокових кра-
їв та кінчика язика утворюють «чашечку» і в такому вигляді язик

втягують до рота.
Під час виконання вправи педагог стежить, щоб бокові краї при

втягуванні язика ковзали по кутніх зубах, а нижня щелепа зали-
шалася нерухомою.

Коти к. Правильно, малята, саме так я снідав. А потім попря-
мував до вашого дитсадочка, наспівуючи пісеньку мого друга — ко-
та Леопольда з мультика.

Умикається фрагмент аудіозапису фонограми пісні «Якщо до-
брий ти» (муз. В. Шаїнського).

Котик (співає)

Дощик босоніж капотить-спішить,
Умиває ромашки.
Якщо добрий ти — легко на душі,
А коли все навпаки — важко.
Бесіда «Усім потрібна доброта»

Коти к. А ви як вважаєте, малята, чи добре бути добрим та
ласкавим? (Так.) А навпаки — жорстоким та злим? (Заперечна
відповідь дітей.) Правильно. Зрозуміти, яка перед нами людина
чи тварина, яка в неї вдача, як вона налаштована по відношенню

до нас (дружньо чи вороже), ми можемо за її виглядом та, звичай-
но, за вчинками.

От, наприклад, якщо собака гарчить, вишкіряє ікла — він до-
брий чи злий? (Злий.) А який вираз обличчя у добродушної люди-
ни? (У разі необхідності дорослий дає дітям підказку: «Усміхне-
ний, привітний».) Правильно. Чи згодні ви з тим, що і в казках,

і в житті нам зустрічаються злі та добрі істоти? (Так.) Які люди
і тварини вам не подобаються? (Недобрі, лихі.) А як ми ставимося
до тих, хто добрий та лагідний? (Привітно.)

А тепер давайте згадаємо казочку про мене, мого друга півни-
ка та лисичку.

Педагог розміщує перед малятами ілюстрації до української
казки «Котик і півник» та продовжує розмову.
Коти к. Як ви вважаєте, друзі, хто з героїв цієї казочки мав
вигляд улесливий та аж надто лагідний, а насправді був хитрим,

підступним та жорстоким? (Лисичка.) Так. Чому? (Малята за до-
помогою вихователя роблять висновок: «Тому що лисичка ласкави-
ми словами обдурила півника, вкрала його і хотіла з’їсти».) От не-
хороша лисичка!

www.e-ranok.com.ua

13

Виховател ь. Чи пам’ятаєте ви, як півнику вдалося врятува-
тися від лисиці? (Котик поспішив на допомогу і врятував півника.)

Правильно. Як ви думаєте, чому котик це зробив? (Тому що він був

дуже добрим, чуйним, котику було шкода свого друга, з яким ста-
лася біда.)

Гарна та мудра казочка про котика й півника навчає нас до-
броти й взаємовиручки. Давайте пригадаємо уривок із цієї казки.

А допоможе нам котик Мурчик та інші ляльки нашого театру —
півник та лисичка.
Педагог дістає ляльок, встановлює декорацію — хатинку.
Розігрування фрагмента казки «Котик і півник»

Виховател ь. Жили собі друзі — котик та півник. Котик хо-
див у ліс по дрова та на полювання, а півник вдома господарював.

Одного разу зібрався котик до лісу та й каже півнику.
Коти к. Сиди, півнику, вдома, двері нікому не відчиняй, а то
тебе вкрадуть!
Півни к. Добре, котику, не буду відчиняти дверей!

Виховател ь. Тільки пішов котик — тут і підходить до хат-
ки лисичка.

Лисичк а. Півнику-братику, відчини! Я тобі пшенички
принесла!
Півни к. Е ні, не відчиню, бо ти, лиско, мене вкрадеш.

Лисичк а. Та ні, я ось насиплю тобі на віконце зерняток, а те-
бе красти не буду!

Виховател ь. Півник побачив, що лисичка справді насипала
пшенички на вікно.
Півни к. Добре, лисичко, мені так хочеться їстоньки!
Виховател ь. Дзьобнув півник два рази, а лисичка його —
цап! — і понесла. Закричав півник...
Півник
Несе мене лиска
Далеко, неблизько,
У ліси дрімучі,
На високі кручі,

У крутії гори,
Та в глибокі нори!..
Котику-братику,
Порятуй мене!

Коти к. Чую, чую, півнику, вже біжу, на допомогу тобі, дру-
же, спішу!

Виховател ь. Котик почув, догнав лисичку, одняв півника та
й приніс додому.

www.e-ranok.com.ua

14

Виховател ь. То як, малята, пригадали казочку? Давайте

ще раз розіграємо її всі разом. Хто в нас хоче бути котиком, пів-
ником, лисичкою?

Педагог розподіляє ролі. Діти беруть відповідних ляльок і за

активною допомогою дорослого спільно розігрують фрагмент каз-
ки ще раз.

Вихователь спонукає малюків обговорити казку «Котик і півник».

Обговорення казки

Дошкільнятам пропонується поміркувати й дати відповіді на
запитання:
Чи хвилювався котик за долю півника?
Які вчинки котика свідчать про його чуйність та доброту?
Як ви думаєте, чи був вдячний півник такому чуйному другові?
Як, на вашу думку, півник ставився до котика?
Що відчував котик, коли уявляв собі, що лисичка може з’їсти
його кращого товариша?
Яка героїня казки викликає в нас осудливе ставлення за свою
хитрість та жорстокість?
На якого персонажа казки вам хотілося б бути схожим вдачею?
Чому?

Творча переробка уривку казки

Виховател ь. Чи хотілося б вам, малята, щоб лисичка у цій
казці також стала доброю та щирою? (Стверджувальні відповіді.)
Ми можемо це зробити, змінивши казочку самі.

Діти за допомогою педагога виконують творчу переробку сю-
жетної лінії казки з моменту, коли півник почав їсти насипану ли-
сичкою пшеницю.

Наприклад:
Їсть півник пшеничку, а лисичка усміхається йому привітно та
й каже:
— Ну як, чи смачна пшеничка?
— Дуже смачна, дякую тобі, лисонько,— відмовив півник.—
А я побоювався, що ти мене обдурити хочеш.

— Ні, півнику, я просто хотіла тебе пригостити та з тобою по-
дружитися,— каже лисиця.

А тут і котик додому повернувся. Щасливі звірята всі разом ста-
ли гратися й танцювати.

Ігрові рухові вправи

Виховател ь. Давайте покажемо, як наші добрі друзі котик
Мурчик, півник та лисичка гралися.

www.e-ranok.com.ua

15

Діти виконують ігрові рухи під музику (музичний супровід до-
бирається на розсуд педагога) відповідно до змісту віршованого тек-
сту, що його читає дорослий.

Поважно півник походжає,
(Крокування, руки за спиною.)
Своїми крильцями махає.

(Довільні махи розведеними в сторони руками.)
Біжить лисичка досить швидко,
Прудкі у неї ніжки, дітки.
(Легкий біг у середньому темпі.)
А котик йде тихенько, нишком

(М’яка хода на носочках.)

Та й прислухається: де ж мишка?

(Присідають і виконують повороти голови праворуч-ліворуч.)
Виховател ь. Молодці, малята! А що ж трапилося далі? Під
час прогулянки край стежки звірята побачили гарненьку квіточку,
яка привітно простягнула до них свої пелюстки і ніби всміхалася

друзям лагідною усмішкою. Як ви думаєте, яку вдачу мала ця кві-
точка? (Вона була доброю, привітною, лагідною.) Давайте спробує-
мо уявити собі таку квітку та намалювати її.

Арт-терапевтична робота «Лагідна квіточка»

Діти сідають за столи й отримують образотворче приладдя (па-
пір та олівці). У супроводі звучання тихої спокійної мелодії малю-
ки виконують малюнок.

Дітям, що вагаються, педагог надає потрібну допомогу (у доборі
кольорів, порядку виконання малюнка).
Презентація робіт
Діти влаштовують виставку робіт.
Малята за допомогою дорослого коментують свої малюнки.
Наприклад:

— Моя квіточка невеличка, вона жовтенька, як сонечко, і пух-
наста, як курчатко.

— У мене квітка дуже яскрава, різнобарвна, наче веселка.
— У мене вийшла квіточка з великими пелюстками, а ще я їй
домалював очі, носик і усміхнений ротик, бо вона дуже добра.

Виховател ь. Як ви думаєте, чи стали зривати квіточку на-
ші друзі-звірята? Чому? А що вони зробили, коли побачили це ди-
во? (Педагог підводить малят до висновків: «Звірята не стали

зривати квітку, бо такий вчинок був би жорстоким, а вони були
www.e-ranok.com.ua

16

добрими. Котик, півник та лисичка помилувалися квіточкою, по-
нюхали її аромат та й помандрували собі далі».)

Виховател ь. Сподіваюся, малята, що ви теж будете добрими

і чуйними, лагідними та привітними. Адже недаремно кажуть: до-
брота — велика сила.

Звучить весела мелодія. Заняття закінчується.

Працьовитим бути краще, ніж неробою ледачим

Мета: виховувати пошану до такої чесноти, як працьовитість; ви-
кликати в дітей прагнення рости вправними, умілими, сумлінни-
ми; формувати в малюків бажання долати таку ваду, як лінощі.

Матеріали та обладнання: ілюстрації до народної казки «Коло-
сок», ляльки, що зображують персонажів цієї казки; пшеничний

колосок, аудіоапаратура, приладдя для виконання арттерапевтич-
ного образотворчого завдання (пластилін, дощечка, стека, ганчі-
рочка), пластикова тарілка.

Хід заняття

Виховател ь. Сьогодні в нас, малята, будуть гості з гарної

казочки. А ось вже й перша гостя не забарилася! (Педагог пока-
зує вихованцям мишку.) Подивіться, дітки, хто це прийшов до нас?

(Мишка.)

Справді, це лялькова мишка.
Ось вона: сидить принишкло...
А щоб мишка ця ожила,
Щоб вона заговорила,
Треба разом нам, малята,
Скоромовку проказати!
Артикуляційна гімнастика «Скоромовка про мишку»
Діти чітко та виразно промовляють кілька разів скоромовку,
щоразу прискорюючи темп вимовляння.
Шалапутна мишка сіра
Шумно в шпарці шурхотіла.

Дорослий звертає увагу на правильність вимовляння шиплячо-
го звука [ш].

Далі вихователь звертається до дітей від імені іграшки.
Мишк а. Привіт, друзі! Я — мишенятко. А звати мене Круть.
Ви здогадалися, з якої я казочки? («Колосок».) Правильно. А ось
вже поспішають сюди й інші герої цієї казочки — мій братик Верть
та півник Голосисте Горлечко.

www.e-ranok.com.ua

17

Педагог дістає відповідних ляльок і розміщує їх перед малятами.

Бесіда «Праця годує, а лінь марнує»

Виховател ь. Ця мудра казочка навчає нас бути не ледачими,
а працьовитими. Як ви думаєте, що краще: труд та сумління чи лінь
і безділля? (Відповіді.) Правильно, діти. Хто любить працювати, той

умілий та спритний, дбайливий та старанний. Роботяща людина ні-
коли не пропаде: адже завдяки своїй праці вона житиме в добробу-
ті. Як ви думаєте, кого по праву можна вважати роботящим? (Того,

хто працює, любить трудитися, хто не марнує часу.) А як ми на-
звемо тих, хто полюбляє спати та розважатися, а до роботи зовсім

не беручкий? (Ледарями.) На вашу думку, друзі, лінощі — це гарна
риса чи, навпаки, — вада? (Це вада.) Яку людину варто шанувати:

працьовиту чи ліниву? (Працьовиту.) Правильно. Адже праця, ста-
ранність завжди приносить добрі результати. А від лінощів жодної

користі немає. Тому й кажуть: праця годує, а лінь марнує. Тому за-
звичай і буває так, що той, хто потрудився, отримав усе завдяки на-
полегливій праці, а той, хто змарнував час у безділлі та розвагах, —

залишився ні з чим.
Давайте пригадаємо, як сталося це в добре знайомій вам усім
казочці «Колосок». А наші гості допоможуть.
Педагог стисло розказує дітям першу половину казки, а потім
бере ляльок і розігрує подальший сюжет.

Розігрування фрагмента казки «Колосок»

Виховател ь. Тож змолотив півник колоска, змолов йо-
го на жорнах, замісив пухке тісто, наліпив пиріжків та й спік

їх у печі.
А мишенята весь цей час байдикували, гралися й жодного разу
не допомогли працьовитому півнику.

Але щойно почули Круть та Верть аромат духмяних свіжих пи-
ріжечків, як миттю повсідалися за стіл, дожидаючи смачного обі-
ду. А півник їх і питає...

Півни к. Скажіть-но мені, мишенята, а хто знайшов цього
колоска?
Круть (жваво й голосно). Ти, півнику!
Півни к. А хто змолотив його та борошенце на жорнах?
Верть (тихіше). Ти, півнику.
Півни к. А хто тісто з борошна замісив та пиріжків наліпив?
Круть т а Верть (зовсім тихо). Знову ти...
Півни к. А хто, скажіть мені, будь ласка, спік пиріжечки?
Круть т а Верть (пошепки). Ти... все ти, півнику...
www.e-ranok.com.ua

18
Півник (суворо). А що ж ви робили?
Виховател ь. І мишенята промовчали. Вони зітхнули,
тихенько встали з-за столу, соромливо опустивши голівки, та
й пішли геть...

Малята можуть за допомогою педагога взяти участь у міні-
театрі, виконуючи ролі мишенят.

Виховател ь. Отож, Круть і Верть залишилися без обіду.
А чому ж так сталося? Давайте разом поміркуємо про це.

Обговорення казки

Дошкільнятам пропонується дати відповіді на запитання.
Кого з персонажів казки можна вважати працьовитим? Чому
ви так вважаєте?

Які казкові герої показали себе справжніми ледарями? Чим за-
ймалися мишенята в той час, коли півник працював?

Що зробили Круть і Верть, почувши, що пиріжки вже спечені?
Чому півник прогнав мишенят? Чи правильно він вчинив?

Чи стало соромно мишкам за своє неробство? Який їхній вчи-
нок свідчить про це?

Чи вважаєте ви справедливою думку: «Нічого ледарів та нероб
пиріжками частувати!»?

Що б відчував півник, якби миші безсоромно з’їли обід, до яко-
го він доклав стільки старань та зусиль?

Творча переробка уривку казки

Виховател ь. Чи хотілося б вам, малята, щоб Круть та Верть
перетворилися з безтурботних ледарів на працьовитих мишок? Ми
можемо це зробити, якщо трохи пофантазуємо.

Діти за допомогою дорослого переказують сюжет казки, зміню-
ючи його. (Мишенята охоче відкликаються на пропозиції півника

і допомагають йому в усіх трудових справах. Півник дякує мишкам
за допомогу і хвалить їх за старанність. Нова казка закінчується
тим, що всі персонажі разом пригощаються смачними пиріжками.)

Виховател ь. Недарма народне прислів’я каже: «Хочеш їс-
ти калачі — не лежи на печі!» І наші друзі цього разу потрудили-
ся на славу...

Ігрові рухові вправи

Педагог спонукає малят показати, як працювали казкові герої,

дбаючи про смачний обід. Діти виконують рухові вправи відповід-
но до змісту віршованих рядків.

Колосок ми молотили, молотили, молотили...
(Енергійні нахили тулуба вперед, руки зчеплені в «замок».)
www.e-ranok.com.ua

19

Із нього борошно зробили, намололи — і зробили.
(Постава пряма, колові рухи вперед випрямленими руками.)
Круто тісто замісили, замісили, замісили...
(Імітування замішування тіста в положенні присівши.)
Пиріжечків наліпили, наліпили, наліпили...
(Імітування ліплення пиріжків заокругленими долонями.)
У гарячу піч саджали, їх саджали, їх саджали...

(Присідання з випрямленням рук уперед.)

Пиріжечки випікали, випікали, випікали...

(Крокування на місці з плесканням.)
Подали на стіл на блюді —

(Крок уперед, руки перед грудьми зображують «тарілку».)

Смачно їстоньки їх буде!

(Руки на поясі, нахили тулуба праворуч-ліворуч.)
Виховател ь. Молодці, малята! Завдяки вам мишки Круть та

Верть справді стали працьовитими, і тепер вони надзвичайно шко-
дують, що стільки часу змарнували в лінощах! А півник Голосис-
те Горлечко просто щасливий мати таких друзів-помічників. Але

вміння, діти, не приходить одразу: для того щоб справу робити до-
бре, треба ще повчитися!

Дорослий пропонує вихованцям повчити мишок, які взялися
за розум, справи ліплення пиріжків.

Арт-терапевтична робота «Пиріжки»

Малята отримують приладдя для ліплення і формують із плас-
тиліну пиріжки.

Кожна дитина виліплює два-три пиріжки. Усі вироби, зроблені
дошкільнятами, складають на пластикову тарілку.
Вихователь

Потрудились малюки —
Вийшли гарні пиріжки:
Рум’яні, чудові,
Пиріжки казкові.

Мишенята дякують дітям за науку і за те, що дівчатка та хлоп-
чики допомогли їм позбутися такої вади, як лінощі.

Вихователь

Ну а після праці, діти,
Можна й треба відпочити!

Умикається весела музика (на розсуд вихователя). Діти разом
з ляльками довільно танцюють у веселому хороводі.
Заняття закінчується.

www.e-ranok.com.ua

20

Як перемогти страх?

Мета: профілактика фобій та неврастенії дошкільників, учити
дітей долати відчуття страху та тривожності, розвивати почуття
гумору.
Матеріали та обладнання: ляльки, що зображують гномика

та страховисько, іграшкова сопілочка, аудіоапаратура, аркуші-
заготовки для малюнків (за кількістю дітей групи), фломастери,

рушник, іграшковий чайний посуд.
Хід заняття

Дорослий показує дітям гнома і читає віршовані рядки:

Зустрічайте, дітки, гнома.
Звуть його, малята, Томом.
Гном веселий та щасливий,
Заповзятий та сміливий.

Виховател ь. Подобається вам цей казковий гном? (Так.)
А ще наш гномик любить музикувати, на сопілці гарно грати. Цієї
хорошої справи, діти, хоче він і вас навчити.
Артикуляційна гімнастика «Гномик-сопілкар»
Діти за зразком дорослого витягують губи вперед трубочкою,
утримуючи їх у такому положенні кілька секунд.

Гімнастику можна виконувати у супроводі неголосного звучан-
ня української народної пісеньки «Дударик» (обробка І. Берковича).

Така вправа відпрацьовує рух губів уперед, зміцнює лицьові
м’язи та сприяє рухливості губів.

Бесіда «Сміливість — ворог страху»

Виховател ь. Наш гномик хоч і зовсім невеличкий на зріст,
але досить сміливий та відважний. Він майже нічого не боїться.
(Далі, продовжуючи спілкування з групою, педагог говорить від
імені ляльки.)
Гноми к. Це правда. Але чесно кажучи, так було не завжди.

Раніше я усього боявся: і темряви, і висоти, і страшних снів, і на-
віть самому на кілька хвилин лишатися вдома... Але найбільше

мене лякали різні казкові страховиська, яких я сам собі вигаду-
вав. А ви, дітки, теж не завжди буваєте сміливими? Хто готовий зі-
знатися в цьому? (Діти називають себе.) Розкажіть, що вас лякає

і тривожить. (Заслуховують відповіді всіх бажаючих дітей.) Мо-
лодці. Якщо у вас дістало мужності зізнатися у своїх страхах —

це вже перший крок до того, щоб подолати їх. Адже відомо, що ті,

хто каже: «Я нічого не боюсь!» — дуже часто виявляються насправ-
ді боягузами-хвальками.

www.e-ranok.com.ua

21

Скажіть, а хотілося б вам позбутися своїх страхів? (Так!)
Що для цього треба зробити? (Педагог допомагає дітям зробити
висновок: «Слід стати сміливішими і побороти страхи».) Давайте
спробуємо перемогти свої страхи. А я, гномик Том, та моя цікава
казочка допоможемо вам. Отож, увага!
Розповідання казки «Як гномик сміливим став»

Вихователь викладає дітям сюжет казки, використовуючи від-
повідних ляльок.

Гноми к. Жив я в лісовій хатинці, а довкола мешкали різні

звірі: лисиці, вовки, ведмедики. Але я їх, малята, не боявся. (По-
чинає звучати тиха тривожна музика.) Мене лякала інша істо-
та — потворне страховисько, яке щовечора приходило з найтемні-
шої хащі та зазирало в моє віконце. Окате та волохате, з великими

іклами, воно дивилося у шибку і так важко зітхало, що від цього
аж тремтіло віконне скло. А мені здавалося, що страховисько зараз
розіб’є шибку, забереться в дім і мене, малого гномика, з’їсть...

Одного разу трапилося так, що я забув удень перевірити пошто-
ву скриньку. І вийшов надвір пізно ввечері. Тільки-но я підійшов

до скриньки, як раптово побачив перед собою того, кого найбіль-
ше в житті боявся. Це було те саме страховисько... Від жаху я на-
віть забув, де моя оселя, та й дременув щодуху в протилежний бік.

А страховисько — за мною! Біжить, біжить — ось-ось наздожене...
Та раптом сталося несподіване: страховисько послизнулося і впало

в глибоку калюжу. Воно почало жалібно стогнати. (Музичний су-
провід змінюється на сумну мелодію.)

Страховиськ о. О-ох! А-ах! Ой, не вибратися мені звідси!

І ніхто мені не допоможе! Бо ніхто не хоче дружити зі мною, та-
ким страшним, бо всі мене бояться!

Гноми к. І страховисько гірко розридалося... А я, сховавшись
за деревами, слухав його плач. І тут я помітив, що чудовисько
не таке вже й жахливе. Мені стало його шкода... Я, набравшись
сміливості, підійшов до калюжі і, все ще побоюючись, тремтливо

протягнув страховиську руку. (Музика, на фоні звучання якої від-
бувається казка, стає веселою.) Воно вчепилося за неї своєю лапи-
щею і соромливо усміхнулося мені.

Страховиськ о. Дякую, гномику. Я думав, ти ніколи не нава-
жишся врятувати мене. Адже я такий негарний... Такий страшний...

Гноми к. І тут я побачив, що у чудовиська вигляд зовсім

не жахливий, а безпорадний. Воно врешті вибралося з калюжі і бу-
ло мокре, як хлющ. І я спитав у страховиська: «А чому ти лякав

мене, заглядаючи у вікна, чому гнався за мною по лісі?»
www.e-ranok.com.ua

22

Страховиськ о. Тому що дуже мріяв з тобою, гномику, по-
товаришувати. Кахи! А тепер, здається, я застудився.

Гноми к. Що ж, коли так, ходімо у мій дім, витру тебе руш-
ником та напою гарячим чаєм...

Страховиськ о (звертаючись до дітей). А ви допоможе-
те гномику зробити це, малята? (Так!) Чи ще хтось боїться мого

страшного вигляду? (Заперечна відповідь.)

Дорослий дає малюкам рушника, діти витирають ляльку, а по-
тім всаджують лялькових гномика та страховиська за стіл і став-
лять перед ними іграшкові чашечки.

Страховиськ о. Дякую, дітки!

Гноми к. Відтепер ми стали друзями. А я став сміливим і зро-
зумів, що марно боятися — не слід!

Обговорення казки

Запитання для обговорення:
Яку ваду мав гномик Том на початку казки? Кого він боявся
найбільше?
Чому, на вашу думку, чудовисько викликало в гномика
страх?

А ви злякалися б, якби побачили, як до вікна зазирає якась не-
відома, жахлива істота?

Розкажіть, які події змусили гномика подолати свій страх.

Як ви думаєте, чи правильно вчинив гномик, прийшовши стра-
ховиську на допомогу? Як, на вашу думку, чи вдалося б гномику

стати сміливим, якби він не наважився допомогти страховиську?
Сподобався вам кінець цієї казочки? Чому?
Психологічна вправа «Спілкування зі страховиськом»
Виховател ь. А зараз, дітки, нехай кожен із вас, хто хоче
і, звісно, не боїться, погладити наше некрасиве, але добродушне

страховисько по його пухнастій голівці. І усміхнеться йому. Ска-
жіть, друзі, чудовиську добрі та привітні слова: хай не відчуває себе

нещасним та самотнім і знає, що наші малята — не боягузи!
(Діти виконують ігрове завдання.)

Переказ казки (фрагментарно)

Педагог пропонує вихованцям, використовуючи ляльок, пере-
казати той уривок казки, який найбільше їм сподобався. Заслухо-
вують двох-трьох дітей.

Під час виконання ігрового завдання можливі імпровізації,
деякі зміни сюжету казки, які діти можуть вносити на власний
розсуд.

www.e-ranok.com.ua

23
Ігрові рухові вправи

Виховател ь. Так гномик і боятися перестав, і нового дру-
га знайшов. Із ним Том весело грався. Зараз ляльки покажуть

свою гру, а ви, дітки, повторюйте всі рухи слідом за ними чітко
й швидко!
Рухові дії виконуються у супроводі віршованого тексту:

Ми — сміливі та завзяті,
Ось як вміємо стрибати!
(Стрибки на двох ногах на місці.)
На носочки дружно встали —
Хмарку грозову дістали.

(Діти стають на носки, простягаючи руки вгору.)

Присідали ми з тобою,

(Присідання.)

Плескали над головою.

(Підводяться і виконують оплески над головою.)

Вправо-вліво повертались —
(Руки на поясі, повороти тулуба в сторони.)

І нічого не боялись!
(Заперечні повороти головою.)
Арт-терапевтична робота «Уявне страховисько»
Малята отримують фломастери та папір.

Виховател ь. А зараз, щоб позбутися своїх страхів раз і наза-
вжди, хай кожен з вас намалює мордочку такого жахливого страхо-
виська, яке вам придумається. А потім перетворить його на кумед-
не створіння і скаже: «Я тебе не боюся! Давай дружити!»

Діти в супроводі веселої музики виконують запропоноване за-
вдання. Вихователь допомагає дітям у перетворенні страшного ма-
люнка на кумедний.

Можна прочитати дітям віршик:
У страху великі і зуби, і очі,
Придумати страх може кожен, хто хоче...
Малюк-боягуз, як придумає страх,
Одразу тремтить і вигукує: «Ах!»
Ми страхів ніяких вже не боїмось:
Вигадуєм їх — і лише сміємось!

Наприкінці заняття малята влаштовують виставку своїх робіт
та довільно обмінюються враженнями щодо малюнків.
Заняття закінчується.

www.e-ranok.com.ua

24

Люблять усі свою родину: і пташина, і людина
Мета: навчати дітей розуміння сімейних цінностей; виховувати
любов і чуйність до членів своєї родини, прагнення не засмучувати
батьків, дарувати їм радість; розвивати творчу уяву.
Матеріали та обладнання: ляльки, що зображують птахів (трьох

сов різного розміру та дятла або будь-яку іншу пташку), карто-
нна декорація із зображенням лісу, аудіоапаратура, папір, олів-
ці, фломастери.

Хід заняття

Дорослий дістає совеня й уточнює назву цього птаха.
Вихователь

Ось це — маленьке совеня,
Пернатої сови маля.
Воно кумедне та пухнате,
Як матінка сова, окате.
Вночі воно не засинає,
А вдень чи спить, чи позіхає...
Артикуляційна гімнастика «Сонне совеня»
Педагог спонукає дітей зобразити, як удень сонне совенятко
розкриває рота, позіхаючи.
Малята широко розкривають рота, напружуючи м’язи губів,
і утримують його в такому положенні кілька секунд.
Дорослий читає віршований текст:
Вдень дорослим совам й совенятам
Надзвичайно хочеться поспати,
І тому на сонних сов усіх
Нападає день від дня позіх.

Вправу можна виконувати під звучання мелодії Р. Шумана
«Совеня».

Бесіда «Батьки — твої найближчі люди»
Вихователь ставить перед малятами трьох лялькових сов
і розповідає.
Виховател ь. У маленького совенятка, як і у кожного з вас,

малята, є родина. Ви здогадалися, кого я маю на увазі? Розка-
жіть, хто входить у цю пташину родину. (Це мама сова, тато

сова і їхня дитинка — пташеня совенятко.) Як ви думаєте, як
пернаті батьки ставляться до свого малюка? (Вони його люблять,
піклуються про нього.) Правильно. Адже будь-які батьки дбають
про свою дитину: турбуються про те, щоб вона росла здоровою та
щасливою. Отож повсякчас мама сова й тато сова годують своє
www.e-ranok.com.ua

25

маля, напувають його водичкою, чистять йому пір’ячко, стежать

за тим, щоб воно не мерзло та почувалося в затишку, пестять йо-
го та оточують ласкою. А ваші батьки, малята, теж піклуються

про вас? (Так.) Розкажіть, як ваші мама й тато це роблять. (За-
слуховують розповіді всіх бажаючих дітей.) Зрозуміло, що й будь-
яка дитина небайдужа до своєї родини, своїх батьків. Наше кумед-
не совеня щиро любить і свою лагідну матусю, і свого мужнього

татка. А як ви ставитеся до своїх мами й тата? Чому? (Відповіді

та пояснення дітей.) Як ви думаєте, дітки можуть тільки радува-
ти, чи іноді засмучувати батьків також? Коли мама й тато за вас

радіють? А коли ви батьків засмучуєте? (Дорослий допомагає ді-
тям дати відповіді та зробити потрібні висновки: «Слід бути

завжди чуйними, чесними, слухняними».)
Для кожного з нас рідна матуся та татусь завжди — найкращі.
Для пташеняти совенятка теж його батьки — найгарніші. Про це
наступна казочка, друзі, яку ми зараз із вами разом пригадаємо.

Розігрування казки «Найгарніша мама»

Педагог викладає дітям сюжет казки (за мотивами однойменно-
го твору В. О. Сухомлинського), використовуючи ляльок-птахів.

Виховател ь. Якось мале совеня випало з гнізда. Побачив йо-
го дятел і здивувався.

Дяте л. Оце так пташеня кумедне: вухате, банькате, жовторо-
те! От сміхота! Хто ти таке, де тут взялося?

Совен я. Я — совенятко. Я випало з гнізда... Я шукаю маму...
Дяте л. Хто ж вона, твоя мама?
Совен я. Моя мама — сова.
Дяте л. Яка вона?
Совен я. Моя мама найгарніша.
Дяте л. Розкажи, яка ж вона!
Совен я. У неї голова, вуха й очі такі, як у мене.
Дяте л. Ха-ха-ха! Та ти ж потвора! Виходить, що й мати твоя
така сама потвора.
Совен я. Неправда! Мама в мене — найгарніша!

Виховател ь. Почула сова крик свого малюка та й прилеті-
ла потихеньку.

Сов а. Ось де ти, моя люба дитинко! Давай-но лапку, ходімо до-
дому, до рідного гніздечка.

Виховател ь. Совеня подивилося на маму уважно: вона була
найгарнішою.

www.e-ranok.com.ua

26
Обговорення казки
Малюкам пропонується відповісти на запитання:
Розкажіть, якої думки про свою маму було маленьке совеня.
Хто з вас вважає також, що його мама й тато — найгарніші,
найкращі?

Чому засміявся дятел, коли совеня пояснило йому, що воно ду-
же схоже на маму?

Чим закінчилася ця казочка?

Чи змінилася думка совенятка про свою матусю після цієї при-
крої пригоди?

Ми всі вважаємо своїх батьків найкращими, тому що ставимо-
ся до них... Як?

Під час обговорення дорослий допомагає дітям сформулювати
відповіді і дійти правильних висновків.
Психологічна задача

Педагог розміщує в ряд совину родину й розповідає.
Виховател ь. Одного літнього вечора, коли засвітилися

на небі зорі, мама сова і татусь сова прокинулися, вилетіли з гніз-
да й сіли на різні гілки дерева. (Дорослий збільшує відстань між

відповідними ляльками.) Маленьке совеня теж змахнуло крильця-
ми й вперше в житті також вилетіло з гніздечка. Та воно ще не вмі-
ло добре літати і тому спустилося на землю, під дерево. (Дорослий

ставить ляльку-совеня на підлогу.)

Як ви думаєте, що буде далі, чим продовжиться ця казкова іс-
торія? Що трапиться з нашим совенятком і чому?

Вихователь допомагає малюкам поміркувати і прийти до адек-
ватного рішення заданої ігрової ситуації.

Наприклад:

— Совеня постарається і полетить до мами, тому що вона лас-
кава і пожаліє його.

— Совенятко полетить до тата, бо він сильний і захистить
свого малюка.
— Совеня дочекається батьків, які прилетять за ним і заберуть
до свого гніздечка: мама і тато не залишать свою дитину в біді.

Педагог має попереджати висловлювання дітьми негативних ду-
мок (наприклад: совеня не повернеться додому і загине; совеня загу-
биться, і ніхто не знайде його; буде жити самотнім, без родини тощо).

Ігрові рухові вправи

Виховател ь. Звичайно, ця історія закінчилася щасливо.І ста-
ли сови-батьки та їхнє маленьке совенятко разом відпочивати, у та-
ночку крильцями махати. Давайте і ми потанцюємо разом з ними.

www.e-ranok.com.ua

27

Умикається будь-яка бадьора мелодія (на розсуд вихователя).

Діти пересуваються різними видами бігу в ритмі музики, змахую-
чи руками: зображують «пташиний» танець.

Виховател ь. Кожному любляча мама і мудрий татусь дару-
ють свою ласку, ніжність, любов. Але ж ваші батьки, певно, також

були б раді отримати від вас який-небудь чарівний подарунок. Ко-
му хотілося б здивувати своїх рідних, подарувавши їм щось незви-
чайне, чарівне? (Діти називають себе.) Ну що ж, тоді — до справи.

Зробити це нам допоможуть уява та фантазія, а також наші друзі —
кольорові олівці.
Арт-терапевтична робота «Мій подарунок для батьків»

Дорослий роздає вихованцям приладдя для малювання і про-
сить їх зобразити бажаний (уявний) подарунок в упаковці (короб-
ку, пакунок, пакет тощо).

Це може бути як просто зафарбований одним кольором прямо-
кутник чи інша фігурка, так і зображення, розмальоване різними

барвами, прикрашене смужками, крапочками, малюнком стрічки,
бантика тощо.

Презентація робіт

Після цього малята можуть розповісти, спираючись на власну
фантазію, який саме подарунок вони «запакували» і приготували
для мами з татом.

Відповіді малят можуть бути як цілком реальними (новий теле-
візор, наручні годинники, красива картина), так і зовсім неочіку-
ваними (щастя, здоров’я, чарівна паличка, золота рибка, що вико-
нує бажання тощо).

Педагог слідкує, щоб дитячі відповіді були різними, і відзначає
всіх дошкільнят, яким вдалося добре впоратися із завданням.
Заняття закінчується.

Подаруймо радість!

Мета: знайомити дітей розмаїттям позитивних емоцій, формува-
ти здатність оптимістично сприймати навколишній світ; виховува-
ти доброзичливість, прагнення приносити оточуючим задоволення;

підтримувати в дитячому колективі радісну, товариську атмосферу.
Матеріали та обладнання: лялька-хлопчик, кілька будь-яких

ляльок, що зображують тварин (віслючок, собачка, ведмедик, бі-
лочка), букетик штучних квітів, маленький кошик, аудіоапара-
тура, крейда.

www.e-ranok.com.ua

28
Хід заняття

Педагог умикає будь-яку веселу, життєрадісну мелодію (на
власний розсуд) і пропонує дітям уважно її послухати впродовж
0,5 хвилини.
Виховател ь. Ось ми, дітки, послухали приємну музику.

І навіть не помітили, як сталося маленьке диво — наш настрій змі-
нився. Чи правда, він став значно кращим, світлішим, піднесеним?

(Діти погоджуються.) А відбулося це тому, що приємна мелодія по-
дарувала нам радість.

Артикуляційна вправа «Радісна скоромовка»
Вихователь просить малюків повторити за ним текст скоромовки.

У дітвори просто радісний настрій —
Він пречудовий, прегарний, прекрасний!

Діти вимовляють скоромовку чітко, виразно, емоційно за-
барвлено — спочатку один-два рази у звичайному темпі, а потім

ще один-два рази в більш швидкому темпі.
Бесіда «Де живе радість?»

Виховател ь. Чи подобається вам, малята, бути радісними?
(Так.) Це добре. Адже тільки той, хто радісний та веселий, може

бути щасливим. А де живе таке гарне почуття, як радість? Давай-
те разом поміркуємо про це.

От наприклад, чи може вам подарувати радісний настрій пого-
да? Розкажіть, якій погоді, порі року, якому дню ви радієте. (За-
слуховують різні варіанти дитячих відповідей.) Крім того, ра-
дість, як чарівна фея, приходить до людини, яка досягає бажаної

мрії завдяки своїй праці. Наприклад, будівельники радіють, коли
завершують спорудження нового красивого дому, двірник — коли
бачить, що завдяки його праці на подвір’ї стало чисто та затишно,

а садівник — коли збирає врожай смачних яблук, які він вирос-
тив. Подумайте і розкажіть: чи радієте ви змайстрованому власно-
руч виробу? Вдало намальованому малюночку? Квітці, яка розквіт-
ла на віконці, віддячуючи вам за те, що ви поливали і доглядали

її? (Відповіді дітей.)

Що ви робите, коли вам радісно: сумуєте, плачете чи всміхає-
теся? (Відповіді.) Яке на вигляд радісне обличчя? (Усміхнене, задо-
волене, сяюче.)

Звичайно, нас можуть порадувати і гарні речі, і ясне сонечко,
і весела музика.

Але найбільшу радість, малята, приносять одне одному лю-
ди своїм добрим, товариським ставленням, щирістю, чуйністю,

взаємодопомогою.

www.e-ranok.com.ua

29

Зараз, малята, ми потрапимо до чарівної казочки. І буде вона
про те, як її герої дарували одне одному радість.
Отож, послухайте, будь ласка:
Йде в гості до маляток казка!
Розігрування казки «Просто так!»

Дорослий розігрує сюжет казки (за мотивами однойменного

мультфільму), використовуючи ляльок міні-театру, у супроводі ти-
хої музики. По ходу розповіді характер музичного супроводу змі-
нюється відповідно до емоційного змісту подій казки.

Виховател ь. Стежиною йшов собі хлопчик Василько. У ру-
ках Василька був букет барвистих квітів. Квіти були надзвичай-
но красивими і дивовижно пахли. Хлопчик пританцьовував і під-
стрибував від радості... І раптом Василько побачив, що назустріч

йому наближається маленький віслючок. Він повільно чвалав, по-
нуро опустивши голівку. І чуйному Василькові захотілося, щоб ві-
слючок більше не сумував. Хлопчик підстрибом підбіг до віслючка

і вручив йому квіти. Віслючок здивувався.
Віслючо к. Це мені?
Васильк о. Тобі!
Віслючо к. А за що?
Васильк о. Просто так!
Виховател ь. Веселий Василько помчав далі. А з віслючком
сталося диво: узявши квіти, він усміхнувся і миттю повеселішав!
І теж почав бігти підскоком та наспівувати радісну пісеньку! Коли

це бачить — назустріч іде собачка: такий сумовитий, ледь не пла-
че. Ослик не вагаючись простягнув букет песику. Собачка розкрив

очі від подиву.
Собачк а. Це мені?
Віслючо к. Тобі, тобі!
Собачк а. А за що?
Віслючо к. Просто так!
Виховател ь. Віслючок, задоволений собою, поскакав далі.
А собачка раптом зрадів. Його вусату мордочку осяяла посмішка.

Де й подівся поганий настрій! Затанцював, замугикав пісеньку пе-
сик, несучи ароматні квіточки. Коли це бачить — прямує до нього

клишоногий ведмедик з кошиком малини в руках. Не сумний і не

веселий — а якийсь байдужий та стурбований. Та песику все од-
но схотілося поділитися своїм радісним настроєм з ведмедиськом.

І собачка швидко дав йому букета. Але ведмедик чомусь не зрадів,
а крадькома сховав за спину кошика.

www.e-ranok.com.ua

30
Ведмеди к. Це мені?
Собачк а. Тобі!
Ведмеди к. А в мене нічого немає!
Собачк а. Дарую тобі просто так!
Ведмедик (недовірливо). Просто так? Просто так... Не може бути!
Виховател ь. Веселий песик побіг далі стежкою, а ведмедик
усе думав, за що це собачка подарував йому букета?
Ведмеди к. Невже справді — просто так?
Виховател ь. Став ведмедик переходити ярочок по вузенькій
кладці. І раптом кошик, повний малини, випав з ведмежих лап.

Ведмедик нахилився і побачив, що кошик потрапив у лапки лісо-
вої білочки. Білочка була надзвичайно гарненькою і дуже сподоба-
лася клишоногому. Вона зачудовано поглянула в кошика і запита-
ла ведмедика:

Білочк а. Це мені?
Ведмеди к. Тобі...
Білочк а. А за що?
Ведмеди к. Просто так...
Виховател ь. Білочка підстрибнула від радості, підбігла

і вдячно поцілувала зніченого ведмедика у щічку. Мордочка вед-
медика розпливлася в усмішці...

Обговорення казки
Запитання та завдання до тексту казки:

Яке почуття дарували персонажі цієї казочки одне одному ра-
зом із букетом?

Кому зі звірят квіти не принесли радості? Чому?
Розкажіть, як жадібний ведмедик перетворився на доброго та
привітного.
Чи сподобалася вам ця казочка? Якою — радісною чи сумною —
ми можемо її назвати? Чому?

Чи приємно вам дарувати іншим радість? Давайте посміхне-
мось одне одному, щоб у нашій кімнаті стало світліше.

Під час обговорення дорослий допомагає дітям зорієнтуватися
і дійти правильних висновків.

Дітям пропонується розіграти казку вдруге. Малята розподіля-
ють ролі, розбирають ляльок і виконують завдання за допомогою

вихователя.

Ігрові рухові вправи «Смуток і радість»

Вихователь пропонує дітям уявити себе різними персонажа-
ми казки «Просто так», зображуючи спочатку сумний, невеселий,

www.e-ranok.com.ua

31

а потім радісний та піднесений настрій. Діти виконують імпровізо-
вані імітаційні танцювальні рухи під музику відповідного емоцій-
ного характеру.

Дорослий у цей час зображує подібні рухи, керуючи ляльками
міні-театру.
Арт-терапевтична робота «Щоб усі стали радісними»

Вихователь малює на дошці крейдою будь-які обличчя (тва-
рин, людей, сонця тощо), не завершуючи їх (не домальовує зобра-
ження рота).

Дітям пропонується завершити зображення так, щоб кожне об-
личчя стало не просто домальованим, а радісним, веселим (дома-
лювати посмішку).

Педагог хвалить усіх вихованців, яким вдається виконати ігро-
ве завдання.

Заняття закінчується.

Злість — недобра риса

Мета: профілактика виявів агресії у дітей; формування доброзич-
ливого, чемного, морального ставлення до оточуючих; навчання

малят елементарного володіння своїми негативними емоціями.
Матеріали та обладнання: лялькове вовченя, по дві-три маски,

маски звірят (лисичок, зайчиків, їжачків), кубики, м’яч, аудіоапа-
ратура, аркуш ватману, фломастери.

Хід заняття

Вихователь приносить і показує дітям вовченя й розпочинає
спілкування віршованими рядками:
До нас в садочок цього дня
Зубасте сіре вовченя
Прийшло, дивіться, діти:
Зле, пакосне й сердите.

Виховател ь. Справді, малята: вовченя нікому не всміхаєть-
ся, зате на всіх зло шкіриться й гарчить.

Давайте одне одному покажемо, як маленьке вовченятко пока-
зує свою злість.

Артикуляційна гімнастика «Вовча злість»
Вовченя, де не мандрує —
Скрізь усе його дратує,
Все малого вовка злить —
Вовчик шкіриться й гарчить.

www.e-ranok.com.ua

32

Діти піднімають верхню губу, показуючи верхні зуби, й іміту-
ють гарчання вовка (протяжно вимовляють звук [р] з наступним

опусканням нижньої губи).

Бесіда «Про почуття злості»

Виховател ь. Мабуть, багато з вас знає, що в казках бувають
різні персонажі: і добрі, і... Які? (Злі.) Правильно. От, наприклад,
Івасик-Телесик — це який герой казки: злий чи добрий? (Добрий.)
А Баба Яга? (Злий.) Звісно, малята. Так само, діти, і в справжньому

житті є добро і зло. Подумайте і скажіть: що панує там, де всі чем-
ні та ввічливі, дружні та веселі, привітні та щирі, — добро чи зло?

(Добро.) А от там, де, навпаки: розбрат, сварки, суперечки, а може,

навіть бійки — немає жодної доброти. Які діти сваряться, обража-
ють одне одного? (Злі, нечемні, сердиті.)

Звичайно, злість, гнів нікому не приносить ані щастя, ані ра-
дості. Вони можуть викликати тільки погані почуття: сльози, при-
крощі, страх та смуток. Що ви відчуваєте, зустрівши злого соба-
ку. (Боїмося.) А злі, галасливі люди вам подобаються? (Ні, з ними

неприємно спілкуватися.) А забіякуваті діти? (Із такими дітьми

не хочеться гратись, дружити з ними неможливо.) Що ми відчу-
ваємо, коли зла людина ображає нас? (Нам стає сумно і прикро,

ми ображаємося.)
Тож як ви думаєте: варто бути злим та сердитим? Чи, може,

краще не пускати злість у своє сердечко і старатися в будь-якій си-
туації бути чемним? (Вихователь активно допомагає малюкам ді-
йти потрібної думки і правильного висновку.)

Виховател ь. Але маленьке вовченя зовсім не розуміло цьо-
го. Воно вважало: хто злий, той сильніший, той може всіма коман-
дувати і скрізь здобуде повагу. «Хто сердитий — того всі вважають

найкращим»,— думало вовченя.

Із такими думками вовченя й забрело до дитячого садка лісо-
вих звіряток. Цікаво вам, що трапилося далі? Тоді давайте разом

потрапимо в цю казочку. Правда, для цього вам доведеться пере-
творитися на маленьких чемних звіряток. Хто хоче взяти участь

у цій казочці?
Малята за бажанням розбирають та одягають на себе маски звірят.
Розігрування казки «Вовченя в дитсадочку»

Вихователь просить дітей, які зображують звірят, узяти іграш-
ки і присісти з ними на килимку, граючись. Педагог бере ляльку-
вовченя і підносить її по черзі до різних малят, зображуючи те,

про що він розповідає у казці. Діти по ходу казки (руховими ді-
ями, емоціями тощо) підігрують дорослому.

www.e-ranok.com.ua

33

Виховател ь. Побачило вовченя, що лисички будують вежу
з кубиків, підбігло й розламало її.
Вовчен я. Ось вам, щоб знали! Не подобається мені ваша вежа!

Виховател ь. Закрили лисенята обличчя руками й заплака-
ли. А вовченя вже прямувало до їжачків, які гралися в м’яча.

Вовчен я. Досить вам бавитися! Ану віддавайте мені
м’яча, кажу!
Виховател ь. І вовченя силоміць відібрало м’яча в їжаченят.
Їжачки засмутилися, зітхнули важко.

А сердите вовченя вже запримітило зайченят, які весело стри-
бали, узявшись за лапки.

Вовченя. Ану, забирайтеся звідси! Малявки! Влаштували тут
веселощі! Зараз вам як дам оцим м’ячем!

Виховател ь. Злякалися зайченята, затремтіли... Та й по-
стрибали геть від злого вовченяти.

Разом із ними залишили улюблений садок інші звірята — адже

з появою сердитого непроханого гостя стало тут незатишно й не-
приємно. Залишилося вовченя саме.

Вовчен я. От який я молодець! Найсильніший, найзліший —
усіх попроганяв! Хай знають! (Замислено.) Але ж як стало тихо...

І сумно... Ні з ким мені погратися... А я теж гратися люблю в гур-
ті... Може, я щось не так робив, а, діти?

Педагог спонукає дітей допомогти вовченяті зрозуміти свої по-
милки, разом обговорюючи казку.

Обговорення казки

Дошкільнятам пропонується поміркувати і дати відповіді на за-
питання:

Як поводилося вовченя в лісовому дитсадочку?
Як ви думаєте, кому-небудь зі звіряток казкового дитсадочка
вовченя сподобалося? Чому?
Що відчули звірята після того, як з ними спілкувалося зле вовченя?

Хто з вас хотів би мати друга, схожого на такого вовчиська? Чо-
му вам не хотілося б мати такого товариша?

Малий вовк вважав себе сильним і найкращим. А насправді яке
враження він справив на лисичок, зайчиків та їжаченят?
Чому вовчик засумував наприкінці казки? Як ви думаєте, чому
вовченя залишилося наодинці зі своєю злістю?

Виховател ь. Звичайно, звірята могли б теж відповісти вов-
ченяті злістю та образами: розсердитися на вовченя і разом прогна-
ти його. І пішло б воно в інше місце, знову роблячи свої капості.

І залишилося б вовченя таким самим: злим, сердитим та самотнім.
www.e-ranok.com.ua

34

Справді, діти: така зухвала, груба, негарна поведінка, таке во-
роже ставлення до всіх не заслуговує на повагу та дружбу. Але все-
таки зовсім трішки нам шкода нерозумного вовченяти. Правда?

(Так.) І, мабуть, усім би хотілося, щоб воно змінилось: стало добрим

та чемним, привітним та дружнім. Тоді б наше вовченя знайшло но-
вих товаришів, а казочка про нього стала доброю і веселою.

Давайте допоможемо вовченяті позбутися своєї злості, виправи-
тися і стати кращим. Хто хоче спробувати зробити це?

Творча переробка казки

Діти по черзі беруть вовченя і за необхідною допомогою вихова-
теля змінюють сюжет казки:

— вовченя не ламає вежу лисичок, а хвалить звіряток за вмілість
(або допомагає лисичкам зробити вежу ще вищою, кращою);

— не відбирає м’яча в їжачків, а приєднується до їхньої гри, за-
питавши дозволу на це;

— не проганяє зайченят, а захоплюється їхньою спритністю
і просить зайчиків, щоб вони навчили і його так само гарно
стрибати;

— наприкінці казки вовченя має задоволений та щасливий ви-
гляд, а звірята радіють, що потоваришували з таким чемним

та добрим приятелем, з яким стало в садочку ще цікавіше.

Ігрові рухові вправи

Виховател ь. І на знак подяки чемному вовчику вирішили
звірята поводити навколо нього веселий та дружний хоровод.

Діти стають у коло, вовченя саджають у центрі. Умикається ме-
лодія «Хороводний танок». Малята беруться за руки і пересуваються

в ритмі музики, змінюючи рухові дії за зразком дорослого (рухають-
ся то на носочках, імітуючи ходу лисичок, то дрібним кроком, зо-
бражуючи їжачків, то підстрибом, показуючи, як скачуть зайчики).

Виховател ь. От як все гарно закінчилося. Від тепла та до-
броти, які запанували в лісовому дитсадочку, навіть небо проясни-
лося: розступилися сердиті сірі хмари, і вийшло лагідне сонечко,

яке кожному подарувало свій ласкавий промінчик.
А ми, дітки, можемо зробити навпаки: самі подарувати сонечку
по промінчику — правда не справжньому сонцю, а намальованому.

Арт-терапевтична робота «Добре сонечко»

Педагог дістає аркуш ватману, малює на ньому круг з усміхне-
ним обличчям, пояснюючи малюкам, що це — сонечко, якому вони

зараз можуть подарувати промінчики, домалювавши їх.

Дорослий уточнює, що кольори промінців, безумовно, ма-
ють бути «не злими» (наприклад, не чорним, не сірим, не ко-
www.e-ranok.com.ua

35

ричневим), а «добрими» — яскравими, барвистими (жовтим,
червоним, оранжевим, рожевим тощо).
Ігрове завдання виконується в супроводі звучання спокійної,
лагідної мелодії (на розсуд педагога).
Заняття закінчується.

Побач у собі красу!

Мета: профілактика дитячих комплексів; формувати в дитини

об’єктивну самооцінку та позитивне ставлення до себе (своєї зо-
внішності, чеснот, поведінки, вчинків тощо), підтримувати праг-
нення малюка справляти гарне враження на оточуючих.

Матеріали та обладнання: ляльки-звірята (зайчик, ведмедик

та жабка), ляльки, що зображують добру і злу чарівниць, аудіо-
апаратура, лялькова гойдалка (зроблена з конструктора або нама-
льована), аркуш паперу із зображенням контуру серця, кольоро-
ві олівці.

Хід заняття

Виховател ь. Малята, сьогодні нас чекає захоплююча ман-
дрівка у світ дивовижної казки з різними пригодами. А потрапимо

ми туди, злетівши увись на чарівній гойдалці.
Артикуляційна вправа «Гойдалка»

Педагог показує дітям гойдалку і читає віршик, спонукаючи
малюків виконувати вправу для артикуляції:
Хутчіш на гойдалку сідаймо —
Вона нас гарно погойдає.
Злетімо, друзі, в небеса —
Оце так диво, от краса!

Малята посміхаються, показуючи зубки, відкривають рот, по-
клавши язик за нижні зуби з внутрішнього боку. Язик утримують

у такому положенні, поки дорослий читає перші два рядки потіш-
ки. Після цього піднімають язик за верхні зуби з внутрішнього бо-
ку і теж утримують, поки вихователь розкаже потішку до кінця.

Вправа повторюється 3–4 рази.
Умикається спокійна мелодія (на розсуд педагога).

Виховател ь. І ось, малята, казкова гойдалка непомітно пе-
ренесла нас у чарівний світ добра та краси.

Бесіда «Дещо про красу»

Виховател ь. Подумайте, діти, і скажіть, чи приносять нам

радість, задоволення, а іноді й справжнє захоплення картини, яви-
ща та події, якщо вони чудові, красиві? (Так.)

www.e-ranok.com.ua

36

У кожному з вас, дітки, теж є своя особлива краса, яка радує

і вас самих, і всіх, хто поруч із вами. Це може бути краса зовніш-
ня — гарне волосся, красиві очі, ошатне вбрання. А може бути кра-
са й інша — це краса ваших чеснот та вчинків. От, наприклад, як

ви вважаєте, доброзичливість — це красива риса? А грубість? Кра-
сивий вчинок — допомога мамі? А вередування — теж красивий

вчинок? Чому ви так думаєте? (У ході бесіди педагог активно допо-
магає дітям дати правильні відповіді та пояснити їх.)

Знову звучить тиха музика.
Розповідання казки «Як звірята красивими стали»
Дорослий викладає сюжет казки, користуючись ляльками,
що зображують відповідних персонажів.

Виховател ь. В одному зеленому лісі жили собі різні звіря-
та. Просто жили — гралися, зростали, спілкувалися між собою і не

замислювалися над тим, гарні вони чи ні... Так спливав час, день
за днем. Але одного разу завітала до казкового лісу зла чарівниця.
Вона поглянула на зайчика і сказала:
— Який ти, зайцю, несимпатичний: очі косі, вуха завеликі...

Жах! А кажуть, ти ще й боягуз! Мабуть, гірше за тебе в цілому лі-
сі звіра нема!

Засмутився зайчик... А чаклунка пішла стежкою далі й зустрі-
ла ведмедика.

— А це ти клишоногий, косолапий нагодився! Ну й незграба!

Зроду таких вайлуватих не бачила! Ні, таки й ведмідь — звір зо-
всім некрасивий... І ледачий — спить усю зиму безпробудно... Ні-
чого у ведмедях хорошого нема.

Похнюпився ведмедик та й подумав: «Невже я справді такий

поганий?» А чаклунка прямувала далі. Коли побачила — малень-
ке жабеня скаче.

— Оце потвора! — вигукнула чаклунка.— Сказано — жаба! Хіба
можна уявити більш гидке створіння? Одна сміхота...
Заплакало жабенятко і сховалося від сорому в густу траву. «Яка
біда! — подумало воно.— Виявляється я — найпотворніше у світі...»
Усіх засмутила зла чаклунка — та й полетіла геть. Коли
це з’явилася в лісі інша гостя — чарівниця Краси та Добра. Вона
побачила заплаканих звірят і сказала їм зовсім інші речі:

— Зайчику, який ти пухнастий! Твоя шубка надзвичайно кра-
сива! А який прудкий — навіть найспритніші бігуни позаздрити

тобі можуть!
— Ведмедику, який ти великий та сильний! Просто красень!
А ще кажуть, ти умілий та розумний — вмієш і по деревах лазити,
і мед дикий шукати, і навіть рибку в річці ловити!
www.e-ranok.com.ua

37

— Жабко, які в тебе гарні очі! Ніколи не бачила таких краси-
вих очей — золотистих, блискучих! А як спритно ти стрибаєш та

плаваєш, просто молодчина!..

І всі звірята одразу відчули, що сум десь подівся. Вони посміх-
нулися добрій чарівниці і одне одному, бо зрозуміли — у кожно-
му з них є своя краса, яку той, хто добрий та чуйний, обов’язково

побачить...

Обговорення казки
Запитання до обговорення тексту:

Якими були в уяві злої чарівниці лісові звірята? Які риси, якос-
ті вона бачила в кожному зі звірят: красиві чи погані?

Як змінився настрій зайчика, ведмедика та жабеняти після зу-
стрічі зі злою чаклункою? Чому?

Якими стали вважати себе звірята після слів, почутих від злої
чарівниці?
Як ви думаєте, чи справедливими були ці слова?
Хто допоміг звірятам побачити в собі красу?
Чим закінчилася ця казочка? Сподобався вам її кінець?
Чи згодні ви з думкою, що кожен має свою особисту красу?
Виховател ь. Той, хто помічає красу, чесноти, гарні вчинки
та вміння інших, — й сам красивий. А як же наша зла чарівниця,
яка здатна бачити тільки погане? Може, спробуємо її навчити бути
іншою — уважнішою та кращою?
Психологічна ігрова вправа «Добрі чарівники»
Малюкам пропонується перетворитися на «добрих чарівників»,
які навчатимуть злу чарівницю бачити в інших красиве, хороше.
Діти по черзі беруть відповідну ляльку і звертаються до іграшок,
різних предметів, одне до одного, висловлюючи гарне враження.
Наприклад:
Білочко, яка ти працьовита, хазяйновита!
Книжко, яка ти цікава!
М’ячику, який ти грайливий, веселий!
Лялько, яке в тебе ошатне платтячко!
Галинко, які в тебе красиві кіски!
Олю, яка ти уважна та розумненька!
Андрійку, який ти охайний!

Петрику, як ти гарно вмієш грати у футбол (малювати, танцю-
вати, розповідати віршики тощо).

У разі якщо та чи інша дитина вагається, дорослий допомагає

їй підказкою, навідним запитанням, пропонуванням альтернатив-
них варіантів тощо.

www.e-ranok.com.ua

38

Виховател ь. Молодці! Ви дуже уважні, діти. Ось як багато

хорошого в усьому та всіх, кого ми тут бачимо. Певне, що зла ча-
рівниця зрозуміла це: тепер завдяки вам вона теж стала доброю і не

буде більше засмучувати нікого своїми образами.

А ми пограємося веселенько, щоб іще раз нагадати цій чарівни-
ці, скільки хорошого, красивого, доброго в кожному з нас!

Ігрові рухові вправи

Вихователь читає віршований текст фізкультхвилинки, а діти
виконують рухові дії.

Ми — веселі всі малята,
(Підскоки на місці, руки на поясі.)
Ми і дружні, і завзяті.
(Піднімають вгору зчеплені руки.)
В нас гарненькі дуже личка —
(Нахили головою праворуч-ліворуч.)
Всі чистенькі, симпатичні.
(Повороти тулуба у сторони.)
Вміють наші спритні ніжки
Крокувати вздовж доріжки.

(Крокування на місці.)

Вміють наші рученята
Малювати і плескати.
(Ритмічне плескання в долоні.)
Добрі й чуйні в нас сердечка,
(Кладуть схрещені долоні на груди.)
Чемні дітки ми та ґречні!
(Роблять нахил вперед, вклоняючись.)
Арт-терапевтична робота «Красиве сердечко»
Виховател ь. Добре, коли в людини красива зовнішність:
очі, волосся, обличчя. Непогано, коли в неї і вбрання гарне. Але,

мабуть, найважливіше — коли щире серце і коли в ньому жи-
вуть красиві почуття: доброта та чуйність, працьовитість, смі-
ливість, чесність.

Зараз ви отримаєте аркушики паперу, на яких намальовані
сердечка, проте вони не розфарбовані. Давайте розмалюємо їх так,

щоб вони стали красивими, наповненими найкращими чеснота-
ми. А потім подаруємо їх нашим чарівницям: злій, щоб грубість

ніколи не поверталася в її серце, і добрій — щоб вона залишалася
такою завжди.

www.e-ranok.com.ua

39

Діти в супроводі тихої спокійної музики виконують завдання.
Педагог стежить за тим, щоб малята добирали для роботи яскраві,
барвисті кольори. Під час виконання завдання вихованці можуть
виявляти фантазію.

Презентація робіт

Дошкільнята за допомогою вихователя коментують та поясню-
ють свої роботи.

Наприклад:
— Моє серце — червоне, палке. У ньому мужність, відвага, сила.
— Я подарую добрій чарівниці рожеве сердечко. Воно дуже добре
та лагідне.
— Я розфарбував сердечко зеленим. У ньому любов до природи,
дерев та квітів.
Наприкінці заняття малюки дарують лялькам свої «сердечка».
Заняття закінчується.

На крилах мрій

Мета: сприяти розвитку творчого мислення, фантазії та уяви;
розвивати в дітях моральність, розуміння загальнолюдських
цінностей.

Матеріали та обладнання: ляльки (білий зайчик та принцеса), ау-
діоапаратура, пелюстки квітки з кольорового картону.

Хід заняття

Звучить тиха казкова мелодія (на розсуд педагога). Дорослий
розпочинає заняття.

Вихователь (дістає зайчика). Малята, погляньте, хто це за-
вітав до вас у гості. (Діти називають іграшку.) Так, це зайчик-
побігайчик.

Артикуляційна вправа «Зайчик»

Педагог спонукає малят у супроводі читання віршованих ряд-
ків зобразити зайчика.

Зайчик, зайчик — зубки білі,
Пострибав по заметілі,
Трохи вирішив поїсти,
На пеньочку кору згризти.

Зуби дітей зімкнені. Верхню губу трохи піднімають, відкрива-
ючи верхні різці.

Така вправа відпрацьовує рух верхньої губи вгору та вниз, а та-
кож розвиває рухливість м’язів губів та зміцнює їх.

www.e-ranok.com.ua

40

Бесіда «Барвистий світ мрій»

Виховател ь. Наш зайчик — великий вигадник і мрійник.
Часто він заплющує оченята і думає про те, чого б йому дуже-дуже
хотілося. А ви, діти, теж іноді робите так, як зайчик? (Відповіді
малят.) Наші мрії, малята, бувають різними. Вони можуть бути
цілком реальними, які зазвичай здійснюються. Наприклад, хтось
мріє про те, як на вихідні він поїде до бабусі чи піде з батьками

до цирку, або про те, що йому на день народження подарують ба-
жану іграшку. Розкажіть, у кого з вас є подібні мрії? Про що ви

мрієте? (Відповіді.) Молодці.

А ще мрії можуть бути казковими, чарівними... Такі мрії роб-
лять нас справжніми фантазерами. Розкажіть, чи є серед вас фан-
тазери? Хто з вас мріє про щось зовсім незвичайне? (Заслуховують

відповіді всіх бажаючих дошкільнят.)

Наші мрії — добрі та світлі. Мріючи, ми самі стаємо кращими. Ка-
жуть, що у мрій є крила — і коли людина дуже палко мріє про щось,

вона літає на крилах мрій, ніби поринає у казку власної мрії.
А зараз ми разом спробуємо скласти казочку про мрії нашого
гостя — пухнастого зайчиська.

Розповідання казки «Про що мріяв зайчик?»

Дорослий спонукає дітей продовжувати сюжет казки, спираю-
чись на викладений ним матеріал.

Виховател ь. У густому лісі жив зайчик. Одного разу, ко-
ли надворі була зима, за вікном віяв пронизливий вітер, тріщав

сильний мороз, зайчик тремтів: йому було холодно, він дуже мерз.

І зайчик палко мріяв про те, щоб ... (скоріше настало літо, пригрі-
ло лагідне сонечко, стало тепло-тепло).

Довкола лежав глибокий білий сніг. Ніде не було видно жод-
ної зеленої травинки. Зайчик зголоднів і був змушений гризти ко-
ру дерев та гілочки кущів. Жуючи грубу бадилинку, зайчик мріяв

про те, щоб... (усюди скоріше виросла шовкова соковита травичка
і він зміг би нею поласувати).
У зайчика була дуже полохлива вдача. Увесь час він чогось
боявся. Зайчик боявся всього: і злих вовків та лисиць, і хижих

птахів, і мисливців, і навіть гудіння вітру. «Ох, шкода, що я та-
кий маленький, слабкий та лякливий»,— думав звірок. Але впо-
ратися зі своїми страхами зайчикові допомагали мрії. Бо він мріяв

про те, ... (як стати сміливим і сильним).

Іноді зайчикові дуже хотілося бути схожим на інших мешкан-
ців лісу. І він мріяв: «От би стати ... (великим, як ведмідь; колючим,

як їжачок; крилатим, як пташка)».
Ось таким був зайчик-мрійник.

www.e-ranok.com.ua

41
Обговорення казки

Вихователь пропонує малюкам дати відповіді на запитання:

Розкажіть, про що мріяв зайчик? Чому, на вашу думку, у зай-
чика були саме такі мрії?

Як ви вважаєте, мрії зайчика були добрими і хорошими?
Які з мрій зайчиська були реальними і могли збутися через
деякий час?
Які мрії зайчика бути казковими, фантастичними?
Як ви думаєте, чи допомагали маленькому зайчику в житті
його мрії?
Чи подобається вам зайчик-мрійник?

Чи вважаєте ви, що цей зайчик своїм умінням мріяти та фанта-
зувати трішки схожий на вас?

Виховател ь. А зараз, малята, давайте уявімо, що бага-
то мрій зайчика збулися. І розкажемо казочку про нього по-
іншому.

Творча переробка казки

Вихованці за активною допомогою педагога виконують ігрове
завдання.
Приблизний варіант казки:
У густому лісі жив зайчик. Було тепле літо. Зайчик грівся
на сонечку і радів його промінцям. Довкола росла висока зелена

травичка, яка дуже смакувала зайчику. Зайчик був сміливим і ні-
кого не боявся. Адже зайчисько знав, що, коли наблизиться хи-
жий звір, він запросто зуміє втекти. Бо наш зайчик надзвичайно

бистрий і спритний.
Далі вихователь звертається до дітей від імені зайчика.

Зайчи к. Спасибі вам, дівчатка та хлопчики, за таку гарну ка-
зочку, у якій здійснилися всі мої заповітні мрії. Щоб якось віддя-
чити вам, дітки, я хочу з вами погратися і навчити вас веселих та

спритних стрибків.

Ігрові рухові вправи

Діти в супроводі віршованого тексту виконують різні види
стрибків. Вихователь у цей час імітує подібні рухові дії, керуючи
ляльковим зайчиком.

Вчіться хутесенько, друзі-малята,
Спритно стрибати, як зайченята.
Стриб та скік, малюки,
Враз виконуймо стрибки!
(Підстрибування на двох ногах на місці.)

www.e-ranok.com.ua

42
А тепер навчу стрибати
Діточок вперед-назад.
Стриб та скік, стриб та скок —
Дуже жвавенький стрибок.
(Стрибки на двох ногах уперед-назад.)
Можна так стрибати вміло —
То на правій, то на лівій
Лапці чи маленькій ніжці
Потихеньку вздовж доріжки.

(Почергові стрибки на правій та лівій ногах із просуванням уперед.)

Ми на мить стрибки спинили —
Ніжками потупотіли.
(Енергійні притупування на місці.)
А тепер і я, і ти
Пострибали — хто куди!

Звучить будь-яка ритмічна мелодія. Діти стрибають під музику
в довільних напрямках, обираючи техніку стрибків на власний розсуд.

Зайчи к. Молодці, друзі! А зараз я хочу розповісти вам істо-
рію, яку я дізнався від сороки. Край казкового лісу, виявляється,

живе одна принцеса, яка зовсім не вміє мріяти. (Дорослий саджає
перед малюками принцесу.) Тому, малята, їй живеться дуже нудно

та нецікаво. Може, ми спробуємо допомогти принцесі також ста-
ти мрійницею й фантазеркою? (Діти зупиняються і погоджуються

на пропозицію зайчика.)

Арт-терапевтична робота «Квітка мрій»
Виховател ь. Добру справу запропонував нам зайчик. А щоб
зробити її, нам стануть у пригоді пелюстки чарівної «квітки мрій».

(Педагог дає дітям картонні пелюстки.) Давайте складемо її і, ви-
кладаючи кожну пелюсточку, придумаємо для принцеси якусь хо-
рошу та добру мрію.

Малята складають із пелюсток квітку і за необхідною допомо-
гою вихователя виконують ігрове завдання.

Наприклад:
Ось червона пелюстка — хай у ній буде мрія для принцеси
про хороших друзів.

Поряд кладемо другу пелюстку — в ній буде мрія про прекрас-
ного принца, якого зустріне наша принцеса.

Блакитна пелюстка буде мрією про чудесну подорож принцеси
в далекий край.
Педагог хвалить малюків за доброту й винахідливість і бажає
дітям частіше мріяти та фантазувати.
Заняття закінчується.

www.e-ranok.com.ua

43
Геть, капризи!

Мета: учити дитину стримувати егоїстичні пориви та володіти
власними емоціями; викликати осудливе ставлення до вередувань,
дитячих капризів, примх.

Матеріали та обладнання: ляльки, що зображують ведмежу роди-
ну (ведмедицю та ведмежат); декорація із зображенням лісу, аудіо-
апаратура, дитячі іграшки (пірамідка, повітряна кулька), крейда,

папір і фломастери.

Хід заняття

Виховател ь. Малята, сьогодні ми потрапимо до казкового

лісу, де мешкає сім’я бурих ведмедиків — ведмедиця та її синоч-
ки ведмежата.

Але щоб туди ми змогли завітати,
Нам слід скоромовку разом проказати.
Артикуляційна вправа «Ведмежа сім’я»

Педагог просить дітей швидко, виразно та чітко промовити сло-
ва скоромовки.

Де жолуді жовті й ожина зростає,
У хижі ведмежа сім’я проживає.

Скоромовка вимовляється кілька разів: спочатку пошепки, по-
тім голосніше з прискоренням темпу мовлення.

Дорослий дістає ведмедиків та встановлює фонову декорацію «ліс».
Бесіда «Про слухняність і вередування»
Виховател ь. Отже, малята, ласкаво прошу до лісової оселі.

Зараз тут ніч, і братики-ведмежата давно міцно сплять. А от ма-
ма і найменше ведмежа щойно заснули. А чому? Та тому, що мо-
лодший ведмедик — Мишко — весь час капризував та вередував.

Пам’ятаєте віршик про нього? (За необхідності дорослий стисло
нагадує дітям зміст знайомого вірша П. Воронька «В лісі є зелена
хата». Малюки дають стверджувальну відповідь.)

Як ви вважаєте, чи добре поводитися так, як Мишко? (Ні.) Пра-
вильно. Якими словами ми можемо назвати поведінку цього ведме-
дика? (Це погана поведінка, капризування, вередування.) Чи подоба-
ються вам діти, які часто капризують? (Ні.) Як ви думаєте, чи радіють

батьки, у яких ростуть малята-капризуни? (Мамі й татові дуже не-
приємно, сумно та соромно за таких дітей.) Розкажіть, чи трапля-
ється так, що ви теж капризуєте? Пригадайте, чи приносили кому-
небудь радість та хороший настрій ваші капризування? (Заперечна

відповідь.) Правильно. Вередливий, неслухняний малюк тільки за-
смучує. Навіть вигляд у такої дитини негарний.

www.e-ranok.com.ua

44

Мабуть, ви знаєте, як зазвичай виглядають усі вередуни. Які

вони? (Крикливі, сердиті, зарюмсані.) Звісно, краще бути слухня-
ним та чемним. Спокійна, ввічлива, слухняна дитина справляє гар-
не враження. А батьки радіють і пишаються нею. Тож яким краще

бути: вередливим чи слухняним? (Слухняними.)
Виховател ь. Молодці, друзі, ви правильно міркуєте. Ну,

а зараз нам час повернутися до наших ведмедиків і послухати ка-
зочку про них.

Розігрування казки «Вередливий Мишко»

Виховател ь. Закінчилася ніч, і мама ведмедиця стала буди-
ти своїх малят.

Ведмедиц я. Синочки! Час прокидатися! Вставайте.
1-ше ведмеж а. Доброго ранку!
2-ге ведмеж а. Доброго ранку, мамо.
Мишк о. А я вставати не буду! Я не виспався!
Ведмедиц я. Умийтеся, малята, і гайда до лісового дитсадочка.
1-ше ведмеж а. Так, треба вмитися.
2-ге ведмеж а. Цур, я вмиваюся першим!
Мишк о. Не бу-у-уду вмиватися! Вода холодна!
Виховател ь. Старші ведмежата вирушили до дитсадка,
а Мишко все не вилізав із-під ковдри. Та раптом він заволав...
Мишк о. Хочу їсти!
Ведмедиц я. То сідай до столу, синку.
Мишк о. Не хочу до столу! Хочу в ліжку їсти!

Виховател ь. Зіскочив Мишко з постелі, тупочить спересер-
дя, усе йому не до ладу. Та раптом побачив у вікно, як білочки

на дереві граються іграшками.
Ведмедиц я. То йдеш снідати чи ні?
Мишк о. Не хочу! Буду гратися! (Дістає пірамідку, розкидає
кільця. Бере повітряну кульку і лускає її. Потім іде геть.)

Ведмедиц я. Навіщо ти кульку зіпсував, пірамідку розки-
дав? Поприбирай, будь ласка.

Мишк о. Ще чого! Не буду! Хай хтось інший прибирає!
Ведмедиц я. Годі капризувати! Який ти неслухняний, Мишку!
Мишко (рюмсає). Ти мене не любиш... У-у-у!.. Купи мені
нові іграшки! Годуй мене! Одягай мене! І не заставляй мити
руки! У-у-у!..

www.e-ranok.com.ua

45

Виховател ь. Зітхнула мама ведмедиця важко та й вийшла
з хати надвір.

Обговорення казки
Запитання та завдання для обговорення:
Кого з персонажів казки можна назвати вередою? Чому ви так
думаєте? Поясніть.
Як поводився Мишко? Чи зважав він на прохання матусі?
Як висловлювало ведмежа свої прохання: лагідно, спокійно
чи якось по-іншому?
Чому ведмедиця вийшла з хати?

Хотілося б вам мати товариша або братика, схожого на Миш-
ка? Чому?

Що б ви порадили капризному Мишкові?
Виховател ь. Ми, малятка, у казочці. А в казці можливо все.

Тож спробуймо зробити Мишка іншим — чемним, слухняним і не-
вередливим. Хто готовий взяти участь у цій справі?

Творча переробка казки

Дорослий бере ляльку-ведмедицю, а ляльку-Мишка по черзі бе-
руть діти і від імені цих іграшок підтримують ігровий діалог.

Наприклад:
Ведмедиц я. Доброго ранку! Час прокидатися, синочку.
Мишк о. Доброго ранку! Зараз встаю, мамо.
Ведмедиц я. Іди-но вмийся, будь ласка.
Мишк о. Так, я добре вмиюся, з милом.
Ведмедиц я. Іди снідати, Мишку!
Мишк о. Добре, матусю, вже біжу до столу.
Ведмедиц я. Ти поприбирав іграшки, синочку?
Мишк о. Аякже. Адже я знаю, що іграшки після гри завжди
треба на своє місце відносити.

Ведмедиц я. Як ти добре поводишся сьогодні! Молодець! Да-
вай купимо тобі якусь новеньку іграшку!

Мишк о. Дякую, матусю, буду дуже радий. Ти — найкраща
мама у світі.
Ведмедиц я. Спасибі вам, малята, що навчили мого Мишка
бути чемним. Я щаслива, що в мене такий слухняний, хороший син!
Виховател ь. Нашим діточкам тому вдалося це зробити,
що вони самі не капризні малята, а ввічливі й поводяться завжди

добре. Чи не так, діти? (Стверджувальна відповідь.) А тепер давай-
те виконаємо рухові цікаві вправи разом із казковою ведмедицею.

www.e-ranok.com.ua

46
Ігрові рухові вправи

Малята виконують ігрові рухи відповідно до змісту віршовано-
го тексту.

Йдуть неквапливо малята,
Як казкові ведмежата.
(Ходьба на зовнішній стороні стопи.)
Долу низько присідали —
Ягідки смачні зривали.

(Присідання з хапальними рухами кистей рук.)

Піднялися на носочки —
Там в дуплі медок є точно!

(Встають на носки, тягнуться руками вгору.)

Кругом себе обернулись,

(Обертаються навколо себе, положення рук довільне.)

Плеснули і всім всміхнулись!
(Плескають у долоньки й усміхаються.)

Виховател ь. А тут і старші ведмежата із садочку повернули-
ся. І дуже здивувалися й зраділи, що їхній вередливий менший бра-
тик так змінився на краще. Та й стала вся ведмежа родина танцю-
вати у веселім хороводі. (Умикається хороводна мелодія.) Давайте,

малята, приєднаємося до них.
Діти беруть ляльок, стають у коло і, довільно пританцьовуючи,
водять хоровод.
Арт-терапевтична робота «Мишко вередливий та чемний»

Педагог уточнює, як змінюється вередун, коли раптом почи-
нає добре поводитися. Дорослий малює крейдою на дошці мордоч-
ку спочатку злого та заплаканого ведмедика, а потім — спокійно-
го, усміхненого.

Можна прочитати вихованцям віршовані рядки:

Вередун негарний, діти:
Він заплаканий, сердитий,
Неприємний, навіть грубий,
Скривлені у нього губи...
Хто ж слухняний — той привітний,
Той всміхається нам, діти,
І його усмішка щира,
Гарна, приязна, красива!

Діти отримують фломастери та папір, виконують аналогічну впра-
ву за зразком педагога та пояснюють виконання ігрового завдання.

Ляльки-ведмедики прощаються з малятами.
Заняття закінчується.

www.e-ranok.com.ua

47

Будь охайним та дбайливим

Мета: формувати в дитини уявлення про необхідність бути охай-
ним, виховувати прагнення малюка бути самостійним у побуті;

викликати осудливе ставлення до бруду, безладу, недотримання
чистоти.
Матеріали та обладнання: три гномики, предмети гігієни (мило,

зубна щітка, гребінець, мочалка, рушник), кілька іграшок, що зо-
бражують предмети вжитку (посуд, меблі тощо), крейда, ганчірочка.

Хід заняття

Педагог ставить перед дітьми ляльок, що зображують гномів,
і читає вихованцям віршовані рядки:
В царстві дивному, чудному
Веселенькі брати гноми
У хатинці проживають,
Чистомовки різні знають.

Потім вихователь звертається до дітей від імені ляльки-
гномика.

Гноми к. А якщо хочете, малята, то ми й вас можемо навчити
цих цікавих чистомовок!

Артикуляційна гра «Чистомовки гномиків»

Діти виразно повторюють чистомовки за дорослим, роблячи ін-
тонаційний акцент на кожне звуконаслідування та промовляючи

його в заданому ритмі.
Під ногами — снігу скрип: «Рип, рип, рип-рип-рип!»
Кінь біжить через місток: «Цок, цок, цок-цок-цок!»
Песик гавкати почав: «Гав! Гав! Гав-гав-гав!»
Ось наспівує маля: «Ля, ля, ля-ля-ля!»
Дзвонять дзвони за вікном: «Бом! Бом! Бом-бом-бом!»
Дрова в печі зайнялись: «Трісь, трісь, трісь-трісь-трісь!»
Виховател ь. А ще наші гномики дуже самостійні, охайні
й акуратні. Усі, крім одного — гномика Стецька.

Гномик Стецьк о. Точно. Я вважаю, що самостійність, чи-
стота, лад та акуратність — це зовсім не важливо. А ви теж так ду-
маєте, малята? (Заперечна відповідь дітей.)

Виховател ь. Давайте поговоримо про це.
Бесіда «Чи потрібна нам охайність?»

Виховател ь. Гарне враження на нас справляє той, хто має

охайний вигляд та чистенький, хто вмитий та причесаний. Із та-
кою людиною хочеться спілкуватися й дружити, підтримувати

www.e-ranok.com.ua

48

розмову та гратися. А як, на вашу думку, виглядає той, хто не дбає

про охайність та чистоту? (Він брудний, нечупарний, має неприєм-
ний вигляд.) Чи з радістю ви потоваришували б з неакуратним ма-
люком? Чому? (Відповіді та пояснення дітей.) Справді, малята:

у того, хто не дружить із чистотою, брудні руки: ними можна за-
бруднити й іграшки, і вбрання, і меблі. А розкуйовджене волосся

та недбалий одяг може викликати в нас тільки сміх.
За охайністю зовсім малих діток-немовлят стежать батьки.
А хто вас, діти, умиває, хто миє вам ручки, чистить вам зубки,
одягає вас та причісує? (Ми це робимо самі.) Молодці. Усе це ви
вже вмієте? (Так.) Прості гігієнічні процедури, такі як вмивання,
миття рук, приведення до ладу зачіски, ви робите тоді, коли вас

про це просять чи нагадують вам? Хто стежить за власною чисто-
тою без нагадувань? (Відповіді.)

Дбайливо та охайно потрібно ставитися не тільки до самих себе,
свого вигляду, але й до своїх речей. Адже справжній чистун той, хто

не тільки дивиться на себе в дзеркало, а той, хто крім цього не забу-
ває про лад у своїй кімнаті. Розкажіть, як ви стежите за тим, щоб

ваші іграшки та інші речі були в порядку. (Витираємо пил на ме-
блях, прибираємо за собою посуд, іграшки, складаємо після сну по-
стіль.) Молодці, діти! Ну, якщо ви такі дбайливі, для вас буде дуже

цікавою наступна казочка про наших гномів.
Розповідання казки (з елементами інсценізації)
«Пригода гномика-нечупари»

Виховател ь. Отож, слухайте. Жили собі брати гномики —

Митько, Славко та Стецько. Митько та Славко були дуже акуратни-
ми. Вони завжди були вмиті, причесані, гарно вбрані. Не забували

гномики і про прибирання оселі. Одразу після обіду вимивали по-
суд, а прокинувшись вранці, не гаяли часу й застеляли свої ліжеч-
ка. Добре виглядав і гномик Стецько. Але зовсім не тому, що він

теж поважав охайність. Ні, просто його брати самі його вмивали та
одягали, причісували й постіль за ним складали.

Митьк о. Ми не раз пробували пояснити Стецькові, що не-
охайним бути некрасиво, та він нас не слухав!

Стецьк о. Тому що мені однаково — митися чи ні, у чистій

хатині жити чи в бруді... А вчитися умиватися та вдягатися — на-
віщо? Якщо братам не подобається, коли я брудний, — хай самі

вмивають мене!

Славк о. Ми вже так звикли до того, що за Стецьком треба сте-
жити, що навіть не уявляли, що він колись сам навчиться чистоти

та акуратності.

www.e-ranok.com.ua

49

Виховател ь. Але одного разу Славкові та Митькові довелося
піти з дому на тривалий час у важливих справах. Гномик Стецько
спочатку дуже зрадів із цього.
Стецьк о. От добре! Ніхто мене не примушуватиме ходити
чистим!
Виховател ь. За кілька днів оселі гномиків було не впізнати:

усе вкрилося брудом та пилом, речі були розкидані, а серед них хо-
див майже роздягнутий та геть брудний Стецько.

І от якось уночі Стецько почув, як усі речі, порадившись між

собою, вирішили утекти від такого нечупарного й недбалого госпо-
даря. Адже тарілкам та чашкам набридло бути немитими, іграш-
кам — покинутими, а меблям — запиленими та засмальцьованими.

І всі речі, що досі слугували гномикам вірою та правдою, по-
прямували до дверей.

Стецьк о. Зупиніться! Куди ви? Як же я без вас? Із чого я їс-
тиму, на чому спатиму, чим гратимуся? Що я братам скажу, коли

вони повернуться?

Але речі не хотіли й слухати гномика. І тоді Стецько зважив-
ся на обіцянку.

Стецьк о. Поверніться, будь ласка, я обіцяю мити посуд і ви-
тирати меблі, буду стежити за чистотою та порядком!

Повірили речі гномику та й повернулися. А Стецько, зітхнув-
ши, став до прибирання. Хоч не просто йому це було, та вимив гно-
мик і посуд, і підлогу в хатці. Поприбирав іграшки, привів до ладу

меблі. Стало в оселі гарно й чисто. А потім Стецько і сам умився,
причесався та й одягнувся охайненько. А тут і брати його додому
повернулися. Вони дуже здивувалися.
Славк о. Ну, не очікували від тебе, брате, що ти візьмешся
за розум, будеш охайним!
Митьк о. Молодець, Стецьку! Ми пишаємося тобою!
Виховател ь. А Стецько тільки ніяково усміхався. Йому було
соромно розказувати братам про свою пригоду.
Обговорення казки

Дорослий просить дітей поміркувати й відповісти на запитання:

Якою була хатинка гномиків — доглянутою чи брудною? Чи бу-
ла в цьому заслуга гномика Стецька?

Хто з братів гномів був охайним та самостійним, а хто — ні?
Поясніть свою думку.
Як змінилася оселя гномиків невдовзі після того, як Стецько
лишився вдома сам?

www.e-ranok.com.ua

50

Через що гномик Стецько змінив своє ставлення до чистоти та
охайності?
Чому Митько та Славко були приємно здивовані?
Чим закінчилася казочка?

Переказ казки

Дітям пропонується, використовуючи ляльок та інше облад-
нання для міні-театру, за активною допомогою педагога перека-
зати прослухану та опрацьовану казку. Малята виконують ігрове

завдання по черзі: кожна дитина переказує невеликий фрагмент
(розігрує той чи інший епізод).

Пальчикова гімнастика «Охайні гноми»

Дошкільнята виконують ігрові імітаційні рухи пальцями у су-
проводі тексту, який читає дітям вихователь від імені ляльок-
гномів.

Ми — брати-гномики веселі,

(«Крокують» вказівними та середніми пальчиками обох рук
по столу.)

Живемо в затишній оселі.

(З’єднують вертикально кінчики пальців обох рук і показують
«дах будиночка».)

У нас тут гарно і ошатно,

(Оплески в долоні.)

Бо ми охайні й акуратні,
(Потирають долонею об долоньку.)
Дбайливі ми, повірте, діти,
(Ритмічне стискання кулачків.)
І звикли чистоту любити!
(Розправляють долоньки перед собою.)
Арт-терапевтична робота «Наведи лад!»

Педагог пропонує дітям привести до ладу різні речі, прості зо-
браження яких він малює на дошці крейдою (наприклад, тарілку,

рушник, килимок тощо).

Виконуючи малюнок, вихователь малює на ньому «брудну пля-
му». Завдання дитини — взяти ганчірочку і привести річ до ладу

так, щоб пляма зникла.
Малята виконують ігрове завдання по черзі, пояснюючий свої дії.

Вихователь хвалить малюків за дбайливість та висловлює спо-
дівання, що вони завжди будуть охайними та акуратними, само-
стійними та дбайливими.

Заняття закінчується.

www.e-ranok.com.ua

51

Дружбою вмій дорожити

Мета: сформувати позитивні моральні риси; учити дітей до-
брозичливо ставитися одне до одного, розвивати комунікатив-
ність; підтримувати в дитячому колективі теплу, товариську

атмосферу.

Матеріали та обладнання: листочок дерева (справжній або вирі-
заний з кольорового картону), ляльки (зайчик, їжачок та лисичка),

аудіоапаратура, маленькі дзеркальця.
Хід заняття

Дорослий показує дітям листочок і розповідає.
Виховател ь. Малята, із чудесного осіннього лісу прилетів

до нас у дитсадочок цей барвистий листочок. Він шепоче щось, ма-
лята, хоче казку розказати. Ось листочок наш який — чарівний та

шелесткий.

Артикуляційна вправа «Шепіт листочка»
Малята на прохання педагога стають у коло. Діти передають
листок одне одному, виразно та чітко вимовляючи на видиху звук
[ш] доти, доки листочок не обійде все коло.
Така ігрова вправа сприяє розвитку артикуляції та тривалого
плавного видиху.

Бесіда «Хто дружить, той не тужить»

Виховател ь. Наш осінній гість хоче розповісти вам, дітки,
про дуже важливу річ — про дружбу. Як ви думаєте, чи хороша
справа — дружба? Чи потрібні людині друзі? (Стверджувальна
відповідь.) Підніміть ручки, у кого з вас є друзі? А хто має друзів
серед діток нашої групи? Назвіть цих малят, будь ласка! (Діти
виконують завдання.) Розкажіть, які ваші друзі: вони хороші та

добрі? А чиї друзі злі, вередливі? Немає таких? Хто хоче розпо-
вісти, якими справами він займається разом зі своїми друзями?

Який у вас настрій, коли ви граєтеся та проводите час разом? (Від-
повіді дітей.)

Справді, малята: із друзями нам радісно гратися, вони завжди

допоможуть. А от людина, у якої друзів немає, почувається самот-
ньою: їй ні з ким поговорити, ніхто не допоможе їй у справах,

не дасть добру пораду, не втішить у час біди.

То ж для чого потрібні друзі? (Діти роблять висновки за допо-
могою вихователя.) Так, молодці. Звичайно, справжня дружба має

свої правила. Так, друзям не можна одне одного ображати, обманю-
вати. Ви згодні з цим? (Так.) І, мабуть, ніхто не захоче мати за дру-
га забіякуватого, жадібного, сердитого, нечемного, неохайного

www.e-ranok.com.ua

52

малюка. Розкажіть, яким, на вашу думку, повинен бути справжній
друг. (Заслуховують відповіді всіх бажаючих малят.)
Ну, якщо ви так багато знаєте про дружбу, можна вирушати
в казку, яка розповість нам про лісових звірят: про їжачка та його
друга зайчика.

Звучить весела мелодія. Педагог дістає ляльок та інсценізує сю-
жет казки.

Розігрування казки «Дружні звірята»

Виховател ь. У казковому лісі жили звірята — їжачок та

зайчик. І були вони дуже веселими та дружними. Одного разу їжа-
чок вийшов ранком на прогулянку.

Їжачо к. Піду прогуляюся, може, зустріну свого довговухого
друга!
Виховател ь. Іде їжачок, бачить — сірий зайчик по стежці
шкутильгає.
Їжачо к. Що трапилося, зайчику?
Зайчи к. Та ось загнав гостру скалку в лапку. Пробував сам
її витягти — ніяк не виходить!
Їжачо к. Давай я тобі допоможу, зайчику! (Нахиляється
до лапки зайця.) Ось і все, немає більше скалки!
Зайчи к. Дякую тобі, друже! Тепер лапка зовсім не болить!
Їжачо к. Нема за що! Може, і ти мені допоможеш — яблучок
лісових назбирати?
Зайчи к. Звичайно, залюбки! Ану, підставляй свої голочки!
Зараз ми разом наберемо яблучок, скільки треба!
Виховател ь. Набрали друзі яблук і побігли наввипередки
стежкою, граючись. Звичайно, зайчик не поспішав, бо добре знав,
що було б негарно показувати їжачкові, наскільки він спритніший.
Аж ось їжачок раптово вскочив у глибоку ямку.
Їжачо к. От лихо! Що ж мені робити! Не виберуся я звідси сам!

Зайчи к. А я — твій друг — нащо? Ану давай лапку — я мит-
тю тебе витягну!

І зайчисько справді швидко витягнув свого маленького товариша.
Їжачо к. От спасибі! Ходімо до мене, зайчику, в гості!
Зайчи к. Згода, ходімо.

Виховател ь. Та наших друзів підстерігала ще одна небез-
пека. Раптом перед ними з’явилася лисичка.

www.e-ranok.com.ua

53

Лисичк а. О, кого я бачу! Ти, їжаче, можеш собі йти куди хо-
чеш, а ось зайчиська я з’їм!

Їжачо к. Ні, не кину я друга в біді! Це ти йди геть, лиско, а то
вколю тебе своїми голками! Не смій чіпати зайчика!
Лисичк а. Та я пожартувала... До побачення...
Виховател ь. І лисичка почимчикувала далі. А зайчик та

їжачок прийшли до їжачої оселі і там гралися, пили чай та розпо-
відали один одному веселі історії.

Обговорення казки

Запитання та завдання до прослуханого тексту:
Чи сподобалася вам казочка?
Про яких звірят вона розповідає?
Чи можемо ми сказати, що зайчик і їжачок були друзями, тому
що вони завжди допомагали один одному?

Розкажіть, як їжачок допоміг зайчику? Коли в пригоді їжачко-
ві став його друг зайчик?

Як ви думаєте, чи потрібна звірятам дружба? Чому?
Чого навчає нас ця гарна казочка?
Під час обговорення педагог допомагає дітям розмірковувати
і формулювати правильні відповіді.

Творче продовження казки

Дорослий пропонує дітям придумати продовження казки. Пе-
дагог бере собі одну з ляльок (їжачка), а іншу (зайчика) передає ді-
тям і спонукає малюків підтримувати ігровий діалог, орієнтуючись

у заданій ситуації.
Наприклад:
Їжачо к. У мене є дві цукерочки до чаю. Як ми їх їстимемо?
Зайчи к. Поділимося — одна цукерка тобі й одна мені.
Їжачо к. Смачне було чаювання. А хто ж чашки митиме?

Зайчи к. Давай я помию, а ти, їжачку, повитирай їх та до ша-
фи віднеси.

Їжачо к. У мене тут є цікава іграшка. Шкода, що одна. Як ми
нею гратимемося?
Зайчи к. По черзі: спочатку ти трохи пограйся, а потім я нею
пограюся.
Їжачо к. А м’ячем також гратимемося по черзі?
Зайчи к. Ні, м’ячем нам буде веселіше гратись удвох, разом.
Я буду кидати м’яча тобі, а ти — мені.

www.e-ranok.com.ua

54
Ігрові рухові вправи

Виховател ь. А зараз наші зайчик та їжачок покажуть, як
вони розважаються. А ви, малята, теж робіть те саме, що й наші
веселі друзі.

Зайчик лапкою вмивався —
Чистим бути він старався,
(Діти присідають й імітують умивання.)

А колючий їжачок
Вмів згортатись у клубок.

(Лягають на килимок, підтягнувши коліна до підборіддя та
обхопивши їх.)

Зайчик весело стрибає,
Втоми зайчик наш не знає.
(Виконують довільні стрибки.)
Їжачок за ним біжить —
Він швиденько дріботить.

(Біг-дріботіння.)

Зайчик — танцюрист, малята,
Вальс уміє танцювати,
(Плавно кружляють навколо себе.)
А бадьорий їжачок
Витинає гопачок!

(Виконують відповідні танцювальні рухи.)
Вправи виконують під музичний супровід (на розсуд педагога).

Психологічні вправи

Виховател ь. А зараз, діти, спробуйте уявити себе кимсь
із наших друзів — або зайчиком, або їжачком.
Дорослий просить дітей передати мімікою та виразом обличчя
почуття в заданих ситуаціях:
У твого друга — веселе свято, день народження. (Усмішка.)
Твій друг захворів. (Сум.)
Друг пригостив тебе цукеркою. (Радість.)
Твого друга ображають. (Обурення.)

Під час виконання таких вправ можна запропонувати дітям ви-
користовувати дзеркальця.

Завершується заняття віршованими рядками, що читає педа-
гог, звертаючись від імені ляльок до кожного з дітей.

Зайчик

Дружба хай буде з тобою,
Дружбою вмій дорожити!

www.e-ranok.com.ua

55

Їжачок

Знай, що без дружби міцної
Важко на світі прожити!
Ляльки прощаються з групою.
Звучить весела мелодія, діти беруться за руки (по двоє-троє)
і довільно танцюють.
Заняття закінчується.

Щоб ніколи не хворіти

Мета: дати поняття про здоровий спосіб життя, корисні та шкід-
ливі чинники, що впливають на стан здоров’я; формувати валеоло-
гічну свідомість дитини.

Матеріали та обладнання: сюжетні картинки або світлини із зобра-
женнями дітей, що займаються справами, корисними для здоров’я,

лялька Незнайко, аудіоапаратура, аркуші паперу із зображеннями
контурів двох кружечків, кольорові олівці або фломастери.

Хід заняття

На початку заняття дорослий розміщує перед дітьми на дошці
ілюстративний матеріал за темою, а потім дістає Незнайка.

Виховател ь. Сьогодні до нас, малята, завітав герой казоч-
ки — хлопчик із Сонячного міста, якого звати Незнайко. (Педагог

показує дітям ляльку.) Незнайко — хлопчик хворобливий та кво-
лий. Ось і зараз він почувається не зовсім добре.

Далі педагог веде розмову з дітьми від імені Незнайка.
Незнайк о. Справді, малята: у мене болить горло, я кашляю,

зранку навіть температура була... Чому — не знаю... Запитав у су-
сіда Знайка — а він не відповів мені, а тільки дав записку. Цікаво,

що в ній написано?
Виховател ь. А вам, малята, цікаво, що написано в записці,
яку дав Знайко нашому гостеві? (Так!) Тоді я вам це прочитаю.
Артикуляційна вправа «Скоромовка про здоров’я»
Дорослий розгортає папірця і читає віршовані рядки:
Як здоров’я добре, друже, прагнеш мати,
Спорт і фізкультуру треба поважати.
Незнайк о. Я ні-чо-го не зрозумів!

Виховател ь. Малята! Давайте повторимо ці слова Незнайко-
ві виразно та чітко, щоб він усе добре втямив!

www.e-ranok.com.ua

56

Діти повторюють зачитані педагогом рядки чітко та виразно.
Спочатку скоромовка вимовляється звичайним тоном у повільному
темпі, потім — голосніше та більш швидко.

Вправа може виконуватися індивідуально (окремими малята-
ми) та хором.

Незнайк о. А що, хіба фізкультура і різні спортивні вправи
мають якесь відношення до того, здоровий ти чи хворий? Я думаю,
що жодного.

Бесіда «Здоровим будь»

Виховател ь. Чи згодні ви з Незнайком, діти? (Заперечна від-
повідь.) Справді, зв’язок між спортом та здоров’ям, безумовно, є. Ви

бачили різних спортсменів — футболістів, борців, гімнастів, фігу-
ристів. Які вони: спритні та сильні чи слабенькі, хворобливі на ви-
гляд, як наш Незнайко? (Вони міцні та спритні.) Правильно, а це

значить, що вони здорові. Тож фізкультура і спорт для здоров’я ко-
рисні чи шкідливі? (Корисні.) Саме тому в дитсадочку щоденно ми

робимо ранкову зарядку, проводимо фізкультхвилинки та спортив-
ні заняття. Чи подобаються вони вам? (Стверджувальна відповідь.)

А скільки радості нашим діткам приносять цікаві рухливі ігри, на-
приклад ігри з м’ячем! Розкажіть, яка рухлива гра є вашою улюб-
леною? (Відповіді дітей.) Чи почуваєтеся ви після фізкультурних

та спортивних ігор весело та бадьоро? Вони додають вам наснаги?
(Так.) Молодці. Це значить, що рух і спорт роблять вас міцнішими,
спритнішими й здоровішими.

А ще нашому здоров’ю приносять користь прогулянки на сві-
жому повітрі, гарне харчування, міцний сон.

Розкажіть, хто з вас почувається здоровим та енергійним, за-
вжди готовий до веселої гри? (Діти називають себе.) Що ви робите

в дитсадочку для того, щоб зміцнювати власне здоров’я? (Малюки
відповідають на запитання за допомогою вихователя.)
Незнайк о. Оце так... А я, малята, не роблю нічого такого...
Виховател ь. А як проводить свій день Незнайко, нам з вами
розповість наступна казочка.
Педагог викладає дітям зміст казки від імені Незнайка.
Розповідання казки «Чому Незнайко — хворобливий?»
Незнайк о. Узагалі-то я живу добре. Ранком будять мене,
але я не встаю — вилежуюся в ліжку якнайдовше. (Адже спати

я лягаю пізно — до глибокої ночі дивлюся телевізор, поки очі не за-
болять.) Отож, доки я з ліжка підведуся, усі мої товариші із Со-
нячного містечка встигнуть і вмитися, і зуби почистити, і зарядку

зробити. Ну, я-то такими дріб’язковими справами не займаюся —
навіщо вони мені?

www.e-ranok.com.ua

57

Я одразу заходжу до їдальні — а там вже всі снідають: їдять ка-
шу чи сирники або якісь овочі та фрукти. Але така їжа — не для ме-
не! Мені краще з’їсти шоколадку або кілька порцій морозива. Я не

думаю, що від цього в мене заболить горло та зубки... Руки перед
їдою я не мию ніколи — вони в мене і так чисті.

Із подивом я дивлюся, як мої товариші біжать гуляти, грають-
ся на свіжому повітрі... Мені все це нецікаво. Тому я весь час си-
джу в кімнаті.

Але іноді я поглядаю на своїх приятелів і думаю: чому ж вони
завжди такі веселі, спритні, рожевощокі, а я постійно почуваюся
зле і часто хворію?
А ви не підкажете мені, друзі,— чому?

Виховател ь. Спробуймо все-таки пояснити Незнайкові, чо-
му ж він такий хворобливий.

Обговорення казки

Педагог просить вихованців поміркувати і дати відповіді на
запитання:
Чому, на вашу думку, Незнайко такий кволий?
Що Незнайко робив неправильно і які його вчинки завдавали
шкоди здоров’ю?
Від чого, на вашу думку, у Незнайка боліли очі, зуби, горло?
Як ви думаєте, чи може бути спритним та сильним той, хто
не любить руху та спорту?
Що корисніше вживати в їжу: молочні продукти, свіжі овочі та
фрукти чи солодощі?

Чи добре те, що Незнайко не мив рук, не гуляв надворі, не ля-
гав вчасно спати?

Із кого повинен брати приклад Незнайко?
Виховател ь. Не знаю, як вам, дітки, а ось мені Незнайка

дуже шкода. Його казочка про себе вийшла надто сумною. Чи хо-
чете ви, щоб казка про Незнайка стала веселою? Тоді допоможіть

мені її змінити!

Творча переробка казки

Діти за активною допомогою вихователя розповідають казку,
змінивши її сюжет.
Приблизний варіант казки:

Ранком Незнайко вставав і разом з усіма малятами Сонячно-
го міста робив зарядку, а потім умивався, чистив зуби та поспішав

до сніданку. На сніданок Незнайко їв корисні страви: кашу, олад-
ки, сирники, а також свіжі овочі та фрукти. І ніколи не забував пе-
ред їдою вимити руки.

www.e-ranok.com.ua

58

Дуже подобалися Незнайкові прогулянки, веселі рухливі ігри.
Улітку він залюбки грався з друзями в м’яча, бігав наввипередки,
а взимку катався на санчатах та лижах.
Спати Незнайко лягав завжди вчасно, як тільки закінчувалася
передача «На добраніч, діти!».
Незнайко ріс здоровим та міцним, сильним та бадьорим. Він
майже ніколи не хворів.
Незнайк о. Ось така казочка мені подобається! Що ж, мабуть,

треба привчатись до здорового способу життя! Навчіть мене, маля-
та, будь ласка, займатися фізкультурою.

Діти погоджуються виконати прохання Незнайка.

Ігрові рухові вправи

Дошкільнята виконують фізкультурні вправи в супроводі ві-
ршованого тексту та ритмічної мелодії. Вихователь імітує подібні

рухи лялькою Незнайком.
1. Ходьба на місці. В. п.— ноги на ширині стопи, руки опущені.

Раз, два, три, дітвора,
На зарядку нам пора,
Раз, два, три — чіткіше крок,
Гарна вправа це, дружок.

2. Вправа для рук та плечового пояса. В. п.— ноги на ширині
плеч, руки опущені. Розвести руки в сторони, підняти вгору,
повернутися у в. п.

Руки в сторони, угору, вниз.
Стань навшпиньки й к небу знову потягнись.
Щоб здоровим ти зростав
І міцніші ручки мав.

3. Нахили тулуба. В. п.— стоячи прямо, ноги на ширині плечей,

руки на поясі. Нахилитися вперед, руками торкнутися носоч-
ків. Повернутися у в. п.

Ходімо разом у лісок,
Знайдем з опеньками пеньок.
Позбираємо грибки,
Поскладаєм в козубки.

4. Присідання. В. п.— п’ятки разом, носки окремо. Присісти, про-
стягаючи руки вперед. Підвестися, повернутися у в. п.

Мчить до квіточки бджола,
Працьовита, хоч мала:
Сяде серед пелюсток
І збере нектар-медок.

www.e-ranok.com.ua

59

5. Вправа на відновлення дихання. В. п.— основна стійка. У ходь-
бі з активними змахами руками виконуються глибокі вдихи-
видихи через ніс.

Ми крокуєм вздовж доріжки —
Не лінуйся ані трішки.
Піднімай коліна вище
І вдихай повітря глибше.

Виховател ь. Молодці, малята! Зробивши таку веселу заряд-
ку, наш Незнайко одразу відчув себе енергійніше, здоровіше.

Незнайк о. Я обіцяю вам, друзі, змінитися: і режиму дня до-
тримуватись, і руки мити, і на свіжому повітрі гуляти, і зі спортом

подружитися.
Виховател ь. Ну якщо так, то дуже скоро здоров’я Незнайка
стане кращим: добрим та міцним.

Арт-терапевтична робота «Кольори здоров’я»

Дорослий роздає дітям аркуші паперу із зображеннями конту-
рів двох кружечків та набори олівців (фломастерів) і пропонує ма-
люкам зафарбувати їх, уявивши, що один кружечок — це здоров’я

кволої, хворобливої дитини, а інший — здоров’я здорового малюка,
який любить рух і спорт.

Діти за допомогою вихователя розмірковують, добирають від-
повідні кольори і виконують ігрове завдання. Так, кружечок-

«нездоров’я» дошкільнята можуть розфарбувати тьмяними
кольорами (сірим, чорним), зробити його «колючим», а кружечок-

«здоров’я» розмалювати яскравими олівцями (наприклад, черво-
ним, оранжевим, зеленим тощо).

Презентація робіт

Діти влаштовують імпровізовану виставку «Хвороба і здоров’я».
Бажаючі малята за допомогою вихователя пояснюють свої малюнки.
Заняття закінчується.

Новини в родині

Мета: викликати в дітей позитивне, оптимістичне ставлення до на-
вколишнього світу, виховувати любов та повагу до своїх близьких,

сприяти розвитку емоційної сфери.

Матеріали та обладнання: ляльки, що зображують родину біло-
чок (маму, тата і трьох білченят), аудіоапаратура.

www.e-ranok.com.ua

60
Хід заняття

Педагог показує дітям білченя і розпочинає розмову, звертаю-
чись до дітей також від імені іграшки.

Виховател ь. Подивіться, дітки, хто прийшов до нас у гості:
це маленька білочка!

Це пухнасте білченятко,
Лісове руде малятко,
Має вдачу веселеньку
Й зубки гострі та біленькі!

Білчен я. Здрастуйте, друзі! Я — білченя Пушинка, живу

в казковому лісі і дуже люблю гризти горішки. Можу і вас, маля-
та, залюбки навчити цього.

Артикуляційна вправа «Гризе білочка горішки»
Вихователь читає віршик:

Зголодніла білка трішки —
І гризе собі горішки,
Хоч горішки і міцні,
Та вони такі смачні!

Малята рухають щелепами праворуч-ліворуч із закритим та від-
критим ротом.

Така вправа стимулює рухи нижньої щелепи.

Виховател ь. У білченяти Пушинки є велика родина — ма-
ма, тато і двоє братиків-білченят: Рижик та Стрибайчик. (Педагог

дістає відповідних ляльок.) Любить Пушинка свою сім’ю! Особливо
їй до вподоби, коли вся родина збирається разом і бесідує... А кому

з вас, діти, до вподоби сімейні розмови та дозвілля? (Діти назива-
ють себе.) Давайте поговоримо про це.

Бесіда «Родинне спілкування»

Виховател ь. Отже, уявіть, що увечері вся ваша сім’я зібра-
лася за великим столом. Розкажіть, хто присів за цей стіл? (Діти

називають членів своєї родини). Як ви вважаєте, чи добре вам бу-
ти всім разом? (Стверджувальна відповідь.) Що ви разом робите

за столом, чим ви займаєтеся? (Спілкуємося, розмовляємо, п’ємо

чай, вечеряємо.) Правильно, малята. Адже будь-яка сім’я — це од-
не ціле, найближчі та найдорожчі одне одному люди. Упродовж дня

ви скучаєте за своїми батьками, а ваші матуся й татко, перебува-
ючи на роботі чи в інших справах, думають про вас, своїх рідних

діточок. І тому, коли члени однієї сім’ї збираються всі разом, на-
вкруги панує затишок і родинне тепло. Чи раді ви бачити батьків?

А мама й тато раді вам, своїм донечкам та синочкам, як ви думаєте?
www.e-ranok.com.ua

61

(Так.) Розкажіть, про що розпитують вас увечері мама і тато? (Про

справи у дитсадочку, про те, чим ми займалися цього дня, чого но-
вого навчилися.) А ви, діти, цікавитеся їхнім здоров’ям, роботою?

Хто хоче розповісти про це? (Заслуховують розповіді двох-трьох
малюків.) Молодці, діти.
Ось і біляча родина — білка-мама, білка-тато та їхні білченята
Пушинка, Рижик та Стрибайчик — також щовечора збираються
разом і спілкуються, обмінюються різними новинами.
Про це і наступна казочка, друзі.
Розігрування казки «Дружна біляча сімейка»
Дорослий розігрує казку, використовуючи відповідних ляльок
настільного театру.

Виховател ь. Отже, настав вечір, і всі білочки зібралися вдо-
ма, у своєму затишному дуплі. Та й почалася приємна бесіда.

Білка-мам а. Як добре, що вже настав вечір і ми всі знову зі-
бралися разом!

Білка-тат о. Ану, які ж сьогодні в нас будуть новини? Спо-
чатку розкажіть ви, дітки, чим ви сьогодні займалися у своєму дит-
садочку та чого доброго навчились.

Пушинк а. Я навчилася малювати сонечко і співати пісеньку
про нього.
Білка-мам а. Молодець! А ви, синочки, якими новинами нас
порадуєте?
Стрибайчи к. А ми ходили на прогулянку до соснового бору.
Рижи к. І там було дуже цікаво, красиво та весело.

Білка-тат о. Люблять наші сини подорожувати — всі вдали-
ся в мене!

Пушинк а. А ви, мамо й тато, що сьогодні робили?
Білка-мам а. Ми заготовили нам на зиму багато горішків,
грибів та шишок.
Виховател ь. Маленькі білченята радісно позіскакували
зі своїх місць і палко обняли своїх маму й тата. А батьки малят
усміхнулися і лагідно пригорнули до себе своїх діточок.

Обговорення казки

Запитання до обговорення:

Чи сподобалася вам біляча сімейка? Чому? Якою була ця друж-
ня родина?

Розкажіть, як білочки ставилися до своїх дитинчат.
www.e-ranok.com.ua

62

Якими новинами обмінювалися персонажі казочки?
Як ви вважаєте, чи схожа родина білочок чимось на вашу
сім’ю?

У процесі обговорення педагог допомагає малюкам дати необ-
хідні відповіді та пояснення, дійти потрібних висновків.

Виховател ь. Зрозуміло, що від таких радісних та приємних
новин всім білочкам захотілося повеселитися й пострибати: адже
білочки — дуже жваві та рухливі. Давайте і ми пограємося так, як
ці казкові звірята.

Ігрові рухові вправи

Педагог читає віршований текст, діти виконують рухові вправи
відповідно до його змісту.

В хоровод ми разом стали

(Шикування в коло.)

І дружненько поскакали,

(Боковий галоп.)

Ручки вгору підняли —
(Піднімають вгору зчеплені руки.)
І навшпиньках всі пішли.
(Ступають на носочках, не опускаючи рук.)
А тепер спинились, стали,

(Зупиняють рух, руки рознімають та опускають.)

У долоньки поплескали.

(Оплески перед собою.)

Почали разом підскок —
Вийшов білячий танок!

На останні рядки віршика вмикається будь-яка жвава мелодія

(на розсуд вихователя). Дошкільнята пересуваються по колу до-
вільними підскоками в ритмі музики, узявшись за руки.

Психологічна задача

Вихователь збирає малят біля себе і пропонує поміркувати та
висловити думку щодо заданої ситуації:

Ти прийшов(ла) додому, а мама (тато) одразу тобі каже: «На-
решті ти вдома! Я маю повідомити тобі одну новину...» Яку новину

розкаже тобі мама (тато)?
Педагог відзначає всі позитивні відповіді малят, наприклад:
• ми підемо в гості (до зоопарку, в парк атракціонів, у дитяче кафе);
• до нас завітає хтось із родичів;
• у нашій родині незабаром свято.

www.e-ranok.com.ua

63

Під час гри дорослий має попереджувати емоційно негативні
відповіді (у родині хтось захворів, помер; батьки хочуть покарати
дитину, щось заборонити їй тощо).
Виховател ь. Знаєте, малята, наші гості білочки були щиро
раді дізнатися, що ваші родини такі ж, як і їхня, — дружні, міцні,
турботливі. Адже тільки в таких сім’ях панують злагода та щастя,

радість та усміх. Отож, малята, щоб ваші родини завжди були щас-
ливими, не засмучуйте своїх маму й тата, а любіть їх і завжди слу-
хайтеся. Тоді вам самим буде щодня гарно і тепло на душі.

Звучить весела музика. Білочки прощаються з дітьми.
Заняття закінчується.

Казочки про дитячі іграшки

Мета: знайомити дитину зі світом відчуттів; розвивати здатність

емоційно сприймати довколишній світ, адекватно реагувати на по-
зитивні та негативні вчинки; підтримувати прагнення дитини до до-
бра, виховувати дбайливе ставлення до іграшок.

Матеріали та обладнання: годинник із циферблатом та стрілка-
ми, дитячі іграшки (пірамідка, лялька, машинка, м’яч), аудіоапа-
ратура, папір, кольорові олівці.

Хід заняття

Дорослий ставить на стіл перед малюками годинник.

Виховател ь. Малята, хто знає, що це за річ? (Це — годин-
ник.) Правильно. Годинник уміє ходити, цокати і рухати стрілоч-
ки, показуючи час.

Давайте зобразимо, як годинник це робить.
Артикуляційна вправа «Годинник»

Педагог читає віршовані рядки:

«Тік-так, тік-так, тік-так, тік-так» —
Годинник наш ходить мастак,
І стрілочки стараються —
По колу обертаються.

Діти посміхаються, показуючи зубки. Потім витягають язичок,
зображуючи стрілку годинника, а зуби уявляють його цифрами.
Чітко, не поспішаючи, малята пересувають кінчик язика з одного
куточка рота в інший кілька разів.
Виховател ь. Саме так ходить цей годинничок. Але він, скажу

вам по секрету, не простий, а чарівний. Бо цей годинник уміє розповіда-
ти казочки. Але, на жаль, казки годинника частіше не веселі, а сумні.

www.e-ranok.com.ua

64

Бесіда «Веселощі та сум — наші відчуття»
Виховател ь. Малята, кому з вас доводилося іноді сумувати?
(Діти називають себе.) Розкажіть, чи подобається вам відчувати

сум? (Ні.) Які події навівають вам сумний, настрій: хороші, радіс-
ні чи, навпаки, — невеселі, прикрі? (Відповіді.) У яких випадках

вам буває сумно? (Педагог допомагає дітям дати відповіді: «Коли

я хворію і почуваюся зле, коли мене хтось образив, коли надворі по-
гана погода, коли мене насварили».)

Якщо нам весело — ми часто усміхаємося, сміємося, поводимо-
ся жваво: граємося, бігаємо, стрибаємо. А коли нас огортає сум, ми

так само поводимось? (Ні.) А що ми робимо, сумуючи? (Нудьгуємо,
іноді плачемо, нам не хочеться розважатися і гратись.)

Розкажіть, якого настрою — веселого чи сумного — ви по-
бажали б самому собі? А своїм друзям, рідним та близьким?

(Відповіді.)
Виховател ь. А зараз настав час, малята, нашому годиннику
казку розказати. Подивимось, буде казка ця якою: веселою дуже

чи, може, сумною. Про іграшки буде, маленькі, ця казка. Послу-
хайте ж, друзі, її, коли ласка.

Звучить спокійна, повільна мелодія. Педагог ставить перед ви-
хованцями іграшки і розповідає казку.

Розповідання казки «Розмова іграшок»
Годинни к. В одному дитсадку жило кілька чарівних іграшок,

які вміли розмовляти. Удень вони були звичайнісінькими іграшка-
ми, а ось пізно ввечері, коли всі малята розходилися по домівках,

іграшки збиралися на килимку та починали свою бесіду. І от якось
мені, годиннику, вдалося її підслухати.
Почала цю розмову пірамідка.

— Ах, як прикро,— мовила вона.— Знову мене малята зали-
шили незібраною. Усі мої кілечка порозкидані... Шукай їх тепер...

— А мені ще сумніше,— зауважила лялька.— Подивіться:

на моєму платтячку відірвані ґудзики, а волосся розпатлане... Про-
сто жахливо! Це ж треба так недбало гратися мною! Була я гарнень-
кою, охайною, а зараз виглядаю, як нечупара!

— Тебе, лялечко, я, звичайно, розумію, але поглянь-но на ме-
не,— обізвався м’яч.— Мною також гралися, впустили в калю-
жу, а потім ось такого брудного занесли в кімнату. Як неприєм-
но, бр-р-р!

— Вам іще пощастило,— почувся стогін заводної машинки,—

а ось мені що робити? Адже мене зламали! Ось — коліщатко відпа-
ло, дверцята відламалися, і їздити я більше не можу. Тим більше,

і ключа від мене загубили...

www.e-ranok.com.ua

65

Іграшки разом зітхнули й тихенько заплакали...
Звучить сумна музика.

Обговорення казки

Запитання до обговорення:
Якою — сумною чи веселою — вважаєте ви цю казочку? Чому?
Хто з персонажів казки відчував сум?
Якими поганими вчинками засмутили недбалі діти пірамідку,
ляльку, м’ячика та машинку?

Які почуття викликала у вас ця казочка: веселі чи також сум-
ні? Чому?

Як ви думаєте, чи змінився б настрій казкових іграшок, якби
малята з дитсадка поводилися з ними дбайливо та акуратно? Яким
би він став?

Творча переробка казки

Вихователь пропонує дошкільнятам змінити казочку годинни-
ка так, щоб вона стала веселою, а її персонажі — задоволеними та

щасливими.

Діти разом виконують ігрове завдання за активною допомо-
гою педагога.

Приблизний варіант казки:

В одному дитсадку жили чарівні балакучі іграшки. Якось уве-
чері вони затіяли між собою розмову.

— Як добре,— весело озвалася пірамідка,— що в нашому дит-
садочку такі хороші малята. Щоразу, як пограються мною, завжди

складуть акуратно, зберуть усі кілечка, кожне на своє місце.

— Атож,— підтримала розмову лялька,— відколи я живу в цьо-
му дитсадочку, а все як нова: і платтячко в мене таке саме гарне,

і зачіска красива.

— А я просто щасливий гратися з нашими малятами, — задово-
лено сказав м’яч,— вони ніколи мене не ображають. А якщо часом

забруднять під час гри, завжди витруть, вимиють гарненько.

— Пощастило нам із діточками,— приєдналася до розмови ма-
шинка,— вони нас люблять та бережуть. Молодці!

І всі іграшки радісно всміхнулись.
Звучить бадьора, швидка мелодія.
Виховател ь. А потім стали чарівні іграшки весело гратися
і показувати, хто з них на що здатен.
Ігрові рухові вправи

Малята імітаційними рухами під музику зображують іграшок,
про які йдеться у віршованому тексті.

www.e-ranok.com.ua

66
Ось пірамідка у діток яка —
Наче ялинка, висока, струнка.
(Стають на носочки, витягнувши руки вгору.)
Лялечка наша крокує-ступає,
Ручки та ніжки вона не згинає.

(Імітують ходу ляльки.)

Непосидючий, рухливий наш м’яч —
Скаче, стрибає, несеться ускач!
(Виконують довільні стрибки.)
Їде машинка моя заводна,
Швидко та вправно мандрує вона!

(Пересуваються легким бігом, повертаючи уявне кермо.)
Арт-терапевтична робота «Розвесели!»

Діти отримують аркуші паперу, на яких вихователь простим
олівцем заздалегідь намалював сумні (з невеселими обличчями)
зображення сонечка, хмарки, колобка тощо. Завдання дитини —
взяти олівці й зобразити поряд іншу картинку, на якій той самий

об’єкт став би веселим. Для виконання роботи діти мають перемалю-
вати контур зображення за зразком дорослого, але дібрати яскраві

кольори та замість сумного виразу обличчя намалювати усмішку.

Наприкінці заняття вихователь пропонує дітям справді покра-
щити настрій собі, усім діткам групи та працівникам дитсадка (ви-
хователям, нянечці), заспівавши веселу пісеньку.

Малюки добирають та виконують хором будь-яку добре відому
їм пісню відповідного емоційного характеру.
Заняття закінчується.

Малюки-чарівники

Мета: виховувати в дітях загальнолюдські цінності (чуйність, до-
броту, прагнення допомагати іншим); розвивати здатність малят

емоційно сприймати довкілля, сприяти розвитку уяви та фантазії.

Матеріали та обладнання: ляльки, що зображують знайомих ді-
тям персонажів казок, «чарівна паличка», аудіоапаратура, крейда,

аркуш ватману, вирізані з кольорового картону фігурки для аплі-
кації «Країна чарівна» (сонечко, веселка, квіти, метелики, дерева,

пташки тощо).

Хід заняття
Педагог показує дітям «чарівну паличку».
Виховател ь. Ось, малята, чарівна паличка. За допомогою
неї можна робити різні дивовижні, казкові справи. Але ще треба,
www.e-ranok.com.ua

67

щоб наша паличка погодилася допомагати нам. І для цього, маля-
та, нам слід торкнутися палички та проказати заклинання.

Артикуляційна вправа «Чарівна паличка»

Діти стають навколо палички, торкаються неї та виразно й чіт-
ко повторюють скоромовку:

Просимо, паличко, ти почаруй,
Запросто чари свої подаруй!

Скоромовку вимовляють кілька разів: спочатку повільно та ти-
хо, потім голосніше та швидше.

Звучить тиха мелодія.
Виховател ь. Здається, чарівна паличка вирішила виконати

наше прохання. Але діток у групі так багато! Тож нам треба тро-
хи зачекати, щоб ця чудесна паличка зосередилася й набралася до-
статньо сил... А поки вона робить це, ми трохи побесідуємо.

Бесіда «Якби я був чарівником...»

Виховател ь. Хто з вас, дітки, любить придумувати, фан-
тазувати, вигадувати різні цікаві історії? (Діти називають себе.)

Молодці. Значить, у вас є здібності до того, щоб стати хорошими
чарівниками. Розкажіть, якби ви стали справжніми чародіями,
то якими б чарівниками ви були: добрими чи злими? (Добрими.)
Розкажіть, кому б ви допомогли, якби стали чарівниками? (Мамі
й татові, своїм друзям, усім хорошим людям.) Це значить, малята,
що ви дійсно доброзичливі та чуйні.
Ну, а наша чарівна паличка, здається, вже готова творити дива.

Вона вирішила допомогти вам, дітки, перетворитися на різних каз-
кових персонажів — веселих звіряток. Ось таких. (Дорослий дістає

ляльок-тварин і ставить їх перед малюками.) Зараз кожен з вас ві-
зьме паличку, змахне нею — і вмить стане тим, ким забажає.

І наші малята-звірята разом придумають нову гарну та добру
казочку, розповідаючи про себе.
Розігрування казки «Малята — чарівні звірята»
Діти на прохання педагога по черзі беруть «чарівну» паличку,

змахують нею, а потім обирають собі одну з ляльок і, повідомля-
ючи про те, на кого вони «перетворилися», довільно розповідають

про себе (зовнішність, уміння, вдачу, захоплення тощо). Ігрове за-
вдання малюки виконують за допомогою вихователя (навідні запи-
тання, уточнення, підказки початку та закінчення фраз тощо).

Виховател ь. І ось почалися в нашім дитсадку дивовижні
перетворення. Першим узяв паличку Володя, змахнув нею — та
й став... Хто ти тепер, розкажи нам?

www.e-ranok.com.ua

68

Коти к. Я — котик Мурко. Я красивий та смугастий. У мене
є довгий хвостик та пишні вуса. Я люблю гратися, бігати. А ще
я вмію полювати на шкідливих мишей і муркотіти пісеньки.
Виховател ь. Молодець, котику! Яке ж звірятко з’явиться
наступним і приєднається до нашого котика?
Собачк а. Здрастуй, котику. Це я — собачка Жучок. Я дуже

жвавий, веселий. Я вірний друг своїх хазяїв. А ще я пильний сто-
рож: дім охороняю.

Виховател ь. Зрадів коточок жвавому песику. А тут назустріч
їм іде новий гість казковий, бо на нього вже перетворилася наша Оля.

Лисичк а. Добрий день! Я — лисичка-сестричка. Я дуже гар-
ненька: руденька, пухнаста. Я розумна і добра лисичка: нікого

не обманюю. Я люблю співати й танцювати.
Виховател ь. Прийняли Мурко та Жучок лисоньку до гурту.
Коли це бачать — іде сюди наступна гостя.

Білочк а. Привіт, друзі! Я — казкова білочка. Я дуже запас-
лива та хазяйновита. Живу я в лісі, люблю дерева, квіти, пташок.

Я спритна та прудка — якщо покличете, миттю примчу на допомогу.
Виховател ь. Аж ось і ведмедик до звіряток нагодився —
Юрко на нього перетворився.
Ведмеди к. Доброго дня! Я — ведмедик. Я дуже сильний, але
добродушний. Я вмію лазити по деревах. Якщо ви застудилися,
то принесу вам медку та малини.
Казка триває, доки всі малята не візьмуть у ній участь. Педагог

стежить за тим, щоб діти, розповідаючи про себе, виражали пози-
тивні емоції (доброзичливість, приязність, чуйність тощо).

Виховател ь. Усі казкові звірята потоваришували і стали до-
брими друзями.

Обговорення казки

Педагог пропонує дітям дати відповіді на запитання:
Чи сподобалася вам наша казочка? Чому?
Якою вийшла ця казочка — сумною і страшною чи доброю та
веселою?
Якими були звірята — герої казочки? Яку вони мали вдачу?
Кому з вас сподобалося бути веселим, добрим звірятком?
Як ви думаєте, чи краще бути добрим і не чинити зла?
Психологічна ситуація «Непроханий гість»

Педагог спонукає вихованців уявити, що до гурту казкових зві-
рят прийшов непроханий гість із недобрими намірами.

Вихователь малює на дошці чудовисько і звертається до малю-
ків від імені цього персонажа.

www.e-ranok.com.ua

69

Чудовиськ о. А ось і я — чудовисько-страховисько. І я з ва-
ми не вітаюся, бо я нечемне. І дружити ні з ким не буду, бо я не до-
бре, а зле. Я вмію сварки-бійки затівати, неправду казати, капості

чинити... Ви раді мені, діти?
Малюки дають заперечну відповідь і на прохання вихователя
висловлюють своє ставлення до чудовиська.
Наприклад:
— Іди від нас геть, ти нехороший!
— Ти нам не подобаєшся, бо ти злий!
— Нам не потрібні такі нечеми!
— Стань іншим, тоді ми тебе приймемо в нашу казочку!

Виховател ь. Але ж у нас, друзі, є чарівна паличка! За допо-
могою неї можна перетворити страховисько на добре та чуйне ство-
ріння. Хто хоче взяти участь у цій справі?

Діти знову разом беруть «чарівну» паличку, наводять її на чу-
довиська і «перетворюють» його.

Педагог хвалить малюків і малює чудовиську усміхнений ви-
раз обличчя.

Виховател ь. Тепер ніхто не завадить нашим звіряткам друж-
но гратися!

Ігрові рухові вправи

Діти з ляльками-звірятами стають у коло. Звучить будь-яка
весела музика (на розсуд вихователя). Педагог спонукає кожного

малюка по черзі виходити в центр кола і виконувати в ритмі ме-
лодії прості танцювальні рухи (або інші рухові дії, наприклад фіз-
культурні вправи) зі своєю лялькою. Решта вихованців повторю-
ють ці рухи.

Арт-терапевтична робота «Країна чарівна»
Дорослий пропонує дошкільнятам разом створити свою, добру

та чарівну країну, у якій персонажі казочки, на яких перетворю-
валися дівчатка та хлопчики групи, зможуть жити, дружити, гра-
тися і робити добрі справи.

Педагог розстеляє аркуш ватману і дає малюкам деталі апліка-
ції — паперові фігурки.

Малята виконують роботу спільно, у супроводі тихої спокійної
музики.
По закінченні роботи діти можуть презентувати свою аплікацію

і розповісти, якою вийшла їхня чарівна країна (барвистою, яскра-
вою, дуже красивою, казковою, чудесною тощо).

Заняття закінчується.

www.e-ranok.com.ua

70

Заняття для дітей 4–5 років

Хай дзвінкий веселий сміх радує довкола всіх
Мета: сприяти встановленню позитивних емоційних зв’язків між

дітьми групи; виховувати в дітях доброзичливість та почуття гумо-
ру; розвивати творче мислення та уяву.

Матеріали та обладнання: лялька-принцеса, два іграшкові дзві-
ночки, султанчики «квіти»; аудіоапаратура, папір, кольорові олівці.

Хід заняття

Вихователь ставить перед малюками дзвіночки і розпочинає
розмову.

Виховател ь. Малята, сьогодні до нас у гості поспішає ціка-
ва казочка. Прислухайтеся: про її наближення вже сповіщають нам

чарівні дзвоники!
Артикуляційна гра «Дзвіночки — срібні голосочки»
Педагог дзвонить у дзвоники та промовляє віршовані рядки,

спонукаючи дітей чітко та виразно повторювати звуконаслідуван-
ня, які зустрічаються в тексті:

Лунають срібні голосочки —
дінь-дон, дінь-дон, дінь-дон!
Це музикують нам дзвіночки —
дінь-дон, дінь-дон, дінь-дон!
Співають дзвоники весь день —
дзінь-дзень, дзінь-дзень, дзінь-дзень!
Видзвонювати їм не лінь —
дзень-дзінь, дзень-дзінь, дзень-дзінь!

Виховател ь. Мабуть, вам хочеться скоріше дізнатися, про

що ж буде сьогоднішня казочка? (Так.) А буде вона, друзі, про од-
ну принцесу, яка ніколи в житті не сміялася.

Бесіда «Принцеса-Несміяна»

Педагог показує дошкільнятам принцесу. Звучить тиха печаль-
на мелодія.

Виховател ь. Отже, нашу принцесу так і звали — Несміяною.

Як ви вважаєте, якщо Несміяна не вміла сміятися і навіть усмі-
хатися, то якою була її вдача: веселою, життєрадісною чи, навпа-
ки, — печальною та похмурою? (Відповіді.) Що всі постійно бачи-
ли на обличчі принцеси: посмішку чи сум і сльози? (Сум і сльози.)

Принцеса Несміяна була щодня сумною, плаксивою та веред-
ливою. Вона не вміла ані гратися, ані розважатися, ані жартувати.

Дивлячись на заплакане і печальне обличчя принцеси, навіть най-
www.e-ranok.com.ua

71

веселіші мешканці казкового королівства втрачали гарний настрій
і ставали теж... Якими? (Невеселими, похнюпленими.) Вони тяжко

зітхали і мріяли про те, щоб Несміяна нарешті змінилася. Як ви ду-
маєте, якою хотіли бачити всі оточуючі цю дівчинку? (Веселою, ра-
дісною, усміхненою.) І знаєте, друзі, від своєї плаксивої вдачі прин-
цеса страждала сама. Але вона нічого не могла із собою вдіяти. Чим

більше Несміяна дивилася у дзеркальце на свої скривлені губи та

зарюмсані щічки, тим ще більш сумною ставала. А вам, малята, хо-
тілося б допомогти цій казковій принцесі? Це можна зробити, на-
вчивши її... Чого? (Веселого сміху, ігор та розваг, цікавих жартів.)

Дорослий пояснює малюкам, що потрапити в казкове царство,
де мешкає принцеса Несміяна, можна, тільки перетворившись
на чарівні квіти.
Діти одягають квіткові султанчики і присідають навколо ляльки.
Виховател ь. Ось ми, малята, вже й у казці! Чи спробуємо

ми розсмішити, розвеселити Несміяну? Як ви думаєте, цю непро-
сту справу ми доручимо комусь одному чи займемося цим дружно,

спільно, усі разом? (Займемося спільно.)
Розігрування казки «Як квіти принцесу розсмішили»
Під час інсценування казки дорослий керує лялькою, а діти,

які виконують ролі квітів, підтримують відповідний сценічний ді-
алог за допомогою педагога.

Принцес а. Хто там прийшов?
Квіт и. Це ми, чарівні квіточки.
Принцес а. Навіщо ви прийшли? Я вас не кликала!
Квіт и. Ми хочемо розвеселити тебе, навчити тебе сміятися,
посміхатися.

Принцес а. Не вийде у вас нічого! (Схлипує.) Ніхто не допо-
може мені... Не хочу й дивитися на вас...

Виховател ь. Даремно, принцесо. Розкажіть, малятка, які
ви, квіточки, на вигляд?
Квіт и. Ми дуже красиві, гарні, чудесні, яскраві та барвисті.
Принцес а. Напевно, ви й не пахнете зовсім...

Квіт и. Ні, ми ароматні, духмяні, пахнемо дивовижно, приєм-
но, ніжно.

Принцес а. Як же ви будете веселити мене, коли ви, мабуть,
самі печальні, невеселі та заплакані?
Квіт и. Ні, ми радісні, веселі, любимо сміх, розваги та гру!
Принцес а. Ну добре, якщо так, то спробуйте, чарівні квіти,
мене розвеселити.

www.e-ranok.com.ua

72

Виховател ь. У світі існує багато радісних, веселих речей —
дотепні віршики та добрі жарти, запальні танці та бадьорі пісні.
Із чого ж ми почнемо, діти-квіти?

У процесі розгортання подальшого сюжету казки діти пропо-
нують та виконують (підгрупами та разом) різні художні номери

відповідної емоційної спрямованості. Наприклад, спочатку розка-
зують вірш М. Рильського «Білі мухи», потім декламують жартів-
ливу скоромовку, народну потішку (на вибір малят), виконують

фрагмент веселого танцю («Гопак»), пісеньки-щедрівки, рухливої
гри «Струмочок» тощо.
По ходу казки вихователь повідомляє малятам, що принцеса

Несміяна плаче вже не так гірко, витерла слізки, перестала тяж-
ко зітхати, зацікавилася побаченим, припинила сумувати, трішки

всміхнулася і, нарешті, стала дзвінко й весело сміятись, аплодую-
чи маляткам-квітам.

Виховател ь. Молодці, квіточки!

Принцес а. Дякую вам, друзі! Тепер я буду іншою — радіс-
ною, веселою та щасливою. І хочу всім розказати, як вам, чарівні

квіточки, вдалося мене розвеселити!
Виховател ь. А щоб наша принцеса нічого не забула, давайте
гарненько нагадаємо їй про те, як ми її смішили, розважали-веселили!

Переказ казки

Дітям пропонується стисло переказати розіграну казку. До-
шкільнята за допомогою дорослого виконують завдання, розпові-
даючи від першої особи.

Приблизний зміст переказу

Ми, чарівні квіти, завітали в казкове царство, де жила прин-
цеса Несміяна. Вона була дуже сумною і весь час плакала. А нам

надзвичайно хотілося розвеселити Несміяну. Спочатку принце-
са навіть бачити нас не хотіла. Але ми розказали їй, які ми гарні:

і красиві, і веселі, й ароматні.

Потім ми порадилися і почали разом розважати печальну прин-
цесу. Спершу ромашка та пролісок розказали веселий віршик.

І Несміяна перестала гірко плакати. Потім чорнобривці проказа-
ли смішні скоромовки — і принцеса витерла слізки. Далі, коли ми

протанцювали гопака, Несміяна перестала зітхати. Наша жартів-
лива щедрівочка зацікавила принцесу. А рухлива гра-забава, у яку

ми погралися всі разом, змусила її посміхнутися. Після цього прин-
цеса дзвінко засміялася і подякувала нам.

Виховател ь. Як ви думаєте, діти, якби ви самі були сумними
та безрадісними, недружними та ненаполегливими, вам би вдалося
www.e-ranok.com.ua

73

розсмішити нашу принцесу? (Ні.) Яка вдача, які якості допомогли
вам зробити цю добру справу? (Весела, дружна вдача, бадьорість,
доброзичливість, старанність.) Правильно. І тепер добра справа
вже зроблена: наша принцеса весело всміхається, радість осяяла

все царство. Отже, діточкам час перетворитися і знову стати ма-
лятками — симпатичними хлопчиками та дівчатками!

Звучить урочиста мелодія. Педагог плескає у долоньки, спону-
каючи вихованців зняти султанчики:

Раз, два, три, малюки!
Я чарую залюбки:
Всі, хто був тут квіточками,
Стануть знову діточками!

Виховател ь. Погляньте, малята: щойно у вас були стебель-
ця, листочки й пелюстки, а зараз знову з’явилися ручки та паль-
чики. А вони в наших діточок дуже вправні та умілі.

Пальчикова гра «Вправні пальчики»

Діти виконують ігрові рухи пальчиками в супроводі читання
віршованого тексту.

Ручки і пальчики можуть звучати:
(Показують долоні, розставивши пальці.)
Ось як вони аплодують, малята.

(Ритмічні оплески.)

Ось як вони стукотять голосненько,

(Стукання спочатку кінчиками пальців, а потім кулачками
по столу або підлозі.)

Навіть і щиглики роблять гарненько.

(Діти обома руками виконують щиглики об підлогу, намагаю-
чись зробити їх якомога голоснішими.)

А як маленькі долоньки потру я —
(Потирають розправленими долонями біля вуха.)
Тихий шумок, прислухаючись, чую.

(Гладять себе по вушках.)

Виховател ь. Добре, що серед нас, малята, немає жодної та-
кої сумної дитини, якою була принцеса на початку казочки. Чи всі

ви, дітки, умієте дзвінко та весело сміятись? (Так.)
Психологічно-артикуляційна вправа
«Хто сміється найвеселіше?»

Дошкільнятам пропонується пригадати якусь смішну подію
й уявити, що до їхнього ротика потрапила невгамовна «смішинка»,
www.e-ranok.com.ua

74

від якої просто неможливо позбавитися. Діти примружують оченя-
та, губи розтягують у посмішці і видають звуки, намагаючись від-
творити різний сміх: «Ха-ха-ха, хі-хі-хі, хе-хе-хе, хо-хо-хо». Темп

та динаміку сміху малята можуть варіювати за власним задумом.
Арт-терапевтична робота «Малюнок для Несміяни»
Дорослий просить малят на згадку про сьогоднішню казкову

пригоду намалювати для принцеси Несміяни який-небудь малю-
нок. «Цей малюнок,— уточнює дорослий,— може бути будь-яким,

але він обов’язково має бути радісним: веселим або кумедним, щоб,
чого доброго, принцеса знову не засумувала чи заплакала».

Діти отримують приладдя для виконання образотворчого завдан-
ня (папір та олівці) і малюють у супроводі тихої музики.

Презентація робіт

Дошкільнята влаштовують виставку малюнків. Усі діти стисло
коментують свої роботи.
Наприклад:

— Я намалював для принцеси обличчя клоуна: воно надзвичай-
но кумедне.

— Я думаю, що гарний настрій принцесі створить моє ласкаве
сонечко. Воно дуже добре й усміхнене.
— У мене на малюнку — жвавий песик. Адже собачки — такі
тварини, що завжди дарують нам радість.

— Я зобразив для Несміяни веселу неваляйку. Хай вона розва-
жає принцесу.

— Я намалювала сопілочку. Принцеса на ній гратиме веселі пі-
сеньки, і їй ніколи не буде сумно.

Заняття закінчується.

Не дражнись і глузуй

Мета: виховувати в дітях моральність, формувати прагнення помі-
чати в оточуючих позитивні риси; викликати осудливе ставлення

до проявів зарозумілості, недоброзичливості; підтримувати в дитя-
чому колективі атмосферу взаємоповаги.

Матеріали та обладнання: ляльки (їжачок, зайчик, білочка, вовк),
аудіоапаратура, приладдя для ліплення (пластилін, дощечка, стека).

Хід заняття

Виховател ь. Діти, чи любите ви казочки про звірят? Сьогод-
ні ми познайомимося з однією такою казочкою.

www.e-ranok.com.ua

75

Дорослий дістає ляльок і послідовно показує їх дітям, розпові-
даючи віршовані рядки:

Буде в цій казочці зайчик пухнастий,
Буде у ній і вовчисько зубастий,
Хитра хвостата лисичка-сестричка,
Білочка спритна, мала-невеличка:
Китички-вушка, руденький бочок...
А головний персонаж — їжачок!
Артикуляційна вправа «Їжачок»

Педагог промовляє віршик:

Ось їжачок завітав до нас, діти,
Шубка голками у нього покрита,
Дивний звірок і доволі незвичний,
Та добродушний він і симпатичний.

Діти тримають рот закритим. Виконують рухи язиком то за го-
динниковою стрілкою, то проти неї.

Така вправа спрямована на покращення координації рухів язи-
ка та зміцнення його м’язів.

Виховател ь. Перш ніж розпочнеться казка, їжачок хотів би

поговорити з вами і розповісти вам, дітки, про свої негаразди... По-
слухаймо ж його.

Бесіда «Чому не люблять їжачка?»

Педагог бере лялькового їжачка і спілкується з групою від іме-
ні цього казкового героя.

Їжачо к. Здрастуйте, дітки! (Малюки відповідають на приві-
тання.) Які ви хороші, добрі та привітні! А от мені з моїми сусідами

звірятами не дуже пощастило. Ніхто мене не любить. Ніхто не хоче
гратися зі мною. А все тому, що я не такий, як інші.
Виховател ь. Справді, малята: усі тваринки вкриті хутром,
а їжачок — чим? (Голками.) Усі звірята пухнасті, а наш їжак який?

(Колючий.) Зайчик, білочка, лиска та вовк — усі прудконогі, сприт-
ні. А їжачок — який? (У нього маленькі ніжки, їжачок не такий

бистрий, він не бігає швидко і не скаче, а дріботить.)
Їжачо к. Ось тому, малята, мене всі обходять стороною.

Виховател ь. Діти, скажіть, чи подобається маленько-
му їжакові таке ставлення? (Їжачку прикро, неприємно, він об-
ражений, засмучений.) Чи шкода вам цього голчастого звірка?

(Так.) Наш їжачок був дуже добрим та чемним, тому не сердив-
ся, а тільки зітхав і сумував. Він мріяв про те, щоб звірята ста-
вилися до нього приязно.

www.e-ranok.com.ua

76

Справді, діти, іноді буває, що хтось відрізняється від інших так

само, як їжачок від решти лісових звірят. Наприклад, усі худор-
ляві, а хтось — повненький, усі чорняві, русі й біловолосі, а хтось

один — руденький, усі вміють танцювати, а комусь це не вдається

так добре, як іншим. Як ви вважаєте, чи добре буде, якщо ми буде-
мо сторонитися такого малюка? (Заперечна відповідь дітей.) А що

ми порадимо їжачкові: сховатися якнайдалі від лісових мешканців

чи, може, навпаки — бути доброзичливим до них? (Дорослий допо-
магає дітям дійти правильних висновків.)

Виховател ь. Ось так і жив собі маленький їжачок серед не-
доброзичливих звірів. І хто знає, скільки довелося б йому терпіти

їх насмішки, якби не трапилася в цьому чарівному лісі одна каз-
кова історія.

Розігрування казки «Пригода з їжачком»
Дорослий розповідає дітям казку, керуючи відповідними
ляльками-звірятами.
Виховател ь. Якось ранком вийшов їжачок зі своєї хатинки
і привітався зі звірятами, які відпочивали на галявині.
Їжачо к. Доброго ранку!
Зайчи к. О, дивіться, хто прийшов — колючка!
Білочк а. Колюча колючка на коротких ніжках!
Їжачо к. Знову всі дражнять мене...
Виховател ь. Засмутився їжачок, ледь не плаче. Коли
це почули звірі — до них хтось наближається, хтось хижий та
страшний.
Педагог дістає ляльку-вовка.
Вов к. А ось і я — злий вовк. Ану, хто тут смачненький? Час
мені з’їсти когось на сніданок!
Зайчи к. Тікаймо, друзі!
Білочк а. Хутчіше, бо потрапимо вовку в зуби!

Виховател ь. І звірята швидко втекли від вовка та схова-
лися в темній печері. Тільки їжачок лишився. Він не злякався

сіроманця.
Вов к. Чому ти, їжаче, від мене не тікаєш?
Їжачо к. А чого мені, вовче, тебе боятися?

Вов к. Та й справді: таких колючих я не їм! Нічого, я доче-
каюся, доки твої друзі зголодніють і вийдуть зі схованки: от тоді

я поживлюся!

www.e-ranok.com.ua

77

Виховател ь. І справді, невдовзі звірята зголодніли.
Зайчи к. Як мені хочеться їстоньки!
Білочк а. Оце б хоч один грибочок!

Виховател ь. І тут раптом на порозі печери показався їжа-
чок. Його колюча спинка була вкрита різними ласощами — дикими

яблучками та грушками, грибами, навіть кетягами калини.
Їжачо к. Я тут приніс вам попоїсти. Пригощайтеся!
Зайчик (ніяково). Ти — приніс нам?
Білочк а. А ми дражнили тебе...

Зайчик т а Білочк а. Пробач нас, їжачку! Ми більше ніко-
ли не ображатимемо тебе.

Їжачо к. Добре. Я дуже радий.
Виховател ь. Підживилися звірята і поглянули на їжачка
уважно.
Зайчи к. А ти сміливий, їжаче. Куди мені до тебе!

Білочк а. І навіть дуже симпатичний. А ми... Ми недобре чи-
нили... Як соромно!

Виховател ь. Злий вовк чекав-чекав здобичі та й пішов ні

з чим геть. А звірята відтоді стали поважати їжачка, і ніхто й ні-
коли більше його не ображав.

Обговорення казки

Запитання для обговорення:
Розкажіть, як зайчик та білочка ставилися до маленького їжачка.
Чи добре, на вашу думку, вони чинили? Чому?
Як ви думаєте, як почувався їжачок серед лісових мешканців?
Яку вдачу мав їжачок?
Чия поява змусила звірят заховатися? Чому вони сховалися та
втекли?

Їжачок також злякався вовка? Про що, про які чесноти їжач-
ка це свідчить?

Розкажіть, як їжачок допоміг звірятам у біді.
Чим закінчилася ця казочка? Чи подобається вам кінець цієї
казки? А її початок? Чому?

Творча переробка уривку казки

Вихователь пропонує дошкільнятам змінити початок казки
так, щоб він також був добрим та хорошим.

Бажаючі діти беруть ляльок і розігрують сцену чемного приві-
тання їжачка зі звірятами.

www.e-ranok.com.ua

78

Наприклад:
Їжачо к. Доброго ранку, звірята!
Зайчи к. О, доброго ранку, їжачку! Як твої справи?
Білочк а. Вітаю, їжачку! Дуже рада тебе бачити! Чи не хочеш
разом з нами погратися?
Зайчи к. Атож, нам було б приємно погратися з тобою.
Білочк а. Дуже приємно!
Їжачо к. Дякую, друзі, за запрошення. Давайте починати гру!
Виховател ь. І звірята почали гратися — бігати наввипередки.

Ігрові рухові вправи

Педагог імітує різні види бігу, керуючи тваринами-ляльками,
а діти наслідують відповідні рухи, пересуваючись по колу одне
за одним.

Ось стрибає сірий зайчик,
Довговухий побігайчик.
(Стрибки то на одній, то на другій нозі.)
Скаче білочка жвавенька
Дуже прудко, веселенько.

(Стрибки на двох ногах із просуванням уперед.)

І дрібоче їжачок,
Весь із гострих колючок.

(Біг-дріботіння.)

Зупинився, стрепенувся —
(Діти зупиняють рух, знизують плечима.)
І в клубочок вмить згорнувся.

(Присідають, обхопивши коліна руками, голову схиляють вниз.)

Рухові вправи виконують під музичний супровід помірного тем-
пу (на розсуд вихователя).

Арт-терапевтична робота «Гостинці від їжачка»
Вихователь просить дітей пригадати, які гостинчики приніс
на спинці звірятам їжачок. (Гриби, ягоди, яблучка, грушки.)

Педагог пропонує дітям цього разу пригостити казкового їжач-
ка такими смачними гостинчиками, виліпивши їх із пластиліну.

Малята отримують приладдя для ліплення і виконують образотвор-
че завдання.

Наприкінці заняття діти від імені обраних ляльок (зайчика, бі-
лочки або вовка) «пригощають» їжачка своїми виробами.

Заняття закінчується.

www.e-ranok.com.ua

79

Якщо ти — старший

Мета: учити вихованців долати ревнощі, з розумінням та турбо-
тою ставитися до молодших дітей у родині; виховувати прагнен-
ня виявляти самостійність у побуті та прийнятті простих рішень.

Матеріали та обладнання: три зайчики різного розміру, лялько-
ва колисочка, іграшковий посуд, рушничок, аудіоапаратура, папір,

кольорові олівці.

Хід заняття

Дорослий показує дошкільнятам лялькових зайчиків.

Виховател ь. Малята! Сьогодні до нас завітала родина пух-
настих зайчиків.

В ній — мама-зайчиха і двоє маляток,
Таких куцохвостих малят-зайченяток.
Артикуляційна вправа «Зайці»

Вихователь читає віршований текст, а дошкільнята виконують
вправу:

Зайчики — гарні придкі малюки,
Зубки гостренькі всі мають вони,
Ними зайчиська гризуть залюбки
Моркву, капусту, травичку й гілки.

Щелепи дітей майже зімкнені. Верхні та нижні різці видні, губи
розтягнуті в усмішці. Діти рухають нижньою щелепою вгору-вниз.
Така вправа сприяє розвитку м’язів нижньої щелепи.
Бесіда «Старша та менша дитина в родині»

Виховател ь. Малята, погляньте на наших гостей і розка-
жіть: де зайчиха? Де її зайченята? (Діти називають і показують

відповідних ляльок.) Як ви вважаєте, зайченята однакового віку

чи з них один старший, а інший — молодший братик? (Одне зай-
ченя — старше, а інше — молодше.) Чому ви так вважаєте? (Одне

зайченятко більше, а друге — менше.) Як ви думаєте, чи однаково

любить зайчиха своїх малюків? (Так.) Правильно. Обидва синоч-
ки однаково любі матусі, за обох вона хвилюється, про обох дбає.

От тільки одне зайченятко — вже доросліше й більш самостійне,
а інше поки що зовсім безпомічне.
Який зайчик більш самостійний? (Старший.) А який братик
потребує особливої уваги та турботи? (Менший, молодший братик.)

Звісно, добре бути старшим. От старше зайченя вже багато чого на-
вчилося робити без допомоги мами: воно і їсть саме, і вмивається,

і одягається, іграшки свої за собою прибирає. А менше зайченятко
www.e-ranok.com.ua

80

поки що не може зовсім обійтися без піклування мами. Як ви ду-
маєте, як зайчиха піклується про свого меншого синочка? (Мама

годує його, одягає, умиває.)
Розкажіть, а хто з вас має меншого братика чи сестричку так
само, як і наш казковий зайчик. Чи подобається вам малюк? Як
ви ставитеся до нього? Ви допомагаєте мамі й татові піклуватися
про меншого братика (сестричку)? Як ви це робите? (Заслуховують
відповіді всіх бажаючих малят.)

Виховател ь. Молодці, діти! А ось старший зайчик не ро-
зумів того, що його менший братик ще зовсім маленький. Про це

й наступна казочка.

Діти на прохання дорослого придумують імена зайчатам (на-
приклад, старшому зайченяті дають ім’я Тишко, а меншому —

Шурко).

Розповідання казки «Як Тишко образився»

Виховател ь. Раніше Тишко був чемним та слухняним зай-
чиком. Але відтоді, як народився маленький Шурко, Тишко став

іншим: сумним та капризним. Тишко заздрив малому Шуркові, то-
му що мама постійно приділяє йому увагу й не залишає його без на-
гляду. Тишко страшенно обурювався. І одного разу вирішив Тишко

добитися, що мама опікувалася й ним так само, як своїм меншим
синочком.
Ось прокинулися зайченята. Мама взяла на руки Шурка і стала

його вмивати. А Тишко замість того, щоб вмитися самому, став про-
сити маму: «А тепер і мене умий! Я теж хочу, щоб ти мене вмивала,

як і Шурка!» «Але ти вже дорослий,— здивувалася зайчиха,— не-
вже не можеш сам умитися?» «А я не хочу са-а-ам!» — вередував

Тишко. Далі ще гірше: поставила зайчиха на стіл сніданок. Тиш-
кові дала ложку, а Шурка взяла на руки й стала годувати. Тишко

й тепер образився. «Чому,— каже,— Шурка ти годуєш, а я маю сам
їсти? І мене теж годуй!»
Засмутилася мама зайчиха з такої поведінки старшого сина
й пристидила його. «Як тобі,— каже,— не соромно, Тишку: адже
ти вже великий, а Шурко ще зовсім малюк — він не вміє сам ані
вмитися, ані їсти». А Тишко у відповідь: «Просто ти, мамо, тільки

Шурка тепер любиш, а мене — ні!» Кинув спересердя Тишко лож-
ку та й дременув геть із хати.

Побігав-побігав, та нічого робити: повернувся надвечір додо-
му. Зайшов до кімнати Тишко, бачить: у колисочці спить Шурко.

Маленький такий, безпомічний, лапки та вушка крихітні... Спить

й усміхається уві сні. А тут підійшла до Тишка мама зайчиха. Обі-
йняла вона старшого сина та й мовила: «Де ж ти бігав, синочку?

www.e-ranok.com.ua

81

Я дуже хвилювалася за тебе! Адже ти в мене — старшенький!»
Тишко зітхнув і винувато пригорнувся до мами.
Обговорення казки

Вихователь просить дітей відповісти на запитання:
Яким зайчиком був Тишко до того, як у родині з’явився його
менший братик? Як став поводитися Тишко після цього?

Що відчував Тишко, коли бачив, як матуся піклується про йо-
го меншого братика?

Чи добре, на вашу думку, поводився Тишко? Чи подобалися ве-
редування Тишка його мамі?

Чи поділяєте ви думку Тишка про те, що мама його не любить,
а любить тільки його меншого брата?
Чим закінчилася ця казочка?
Як ви думаєте, чи зрозумів Тишко свої помилки? Яким сином
та яким старшим братом зайчик Тишко стане в майбутньому?
У процесі обговорення вихователь допомагає дітям висловити
потрібні міркування та дійти правильних висновків.
Творче продовження казки

Педагог спонукає дошкільнят придумати продовження казки,
у якому Тишко виправився і став дбайливим помічником для мами.
Приблизний варіант продовження казки
«Вибач мене, мамо, я більше не буду капризувати,— сказав
Тишко,— я буду слухатися. І з Шурком тобі допомагати буду, адже
самій тобі з ним дуже важко». «Оце інша справа, синку,— зраділа
зайчиха,— дякую тобі!»

Наступного дня Тишко сам вмився, а мамі подав рушничка, до-
помагаючи витирати малого Шурка після вмивання. Одягнувся сам

і допоміг мамі одягнути меншого братика. А потім запитав дозво-
лу в мами погуляти з Шурком у дворі. «Я — твій старший брат,—

сказав Тишко малюкові,— умілий, чемний та розумний. Буду тебе

виховувати, навчати розуму та захищати. А ти слухайся мене, бра-
тику, та рости скоріше!» Малий Шурко ще не вмів розмовляти. Але

слухав старшого братика дуже уважно. «А це добре — бути стар-
шим братом!» — подумав задоволено Тишко.

Діти виконують завдання за активною допомогою педагога (під-
казки, уточнення тощо).

Виховател ь. Молодці, малята. Ось так Тишко зрозумів,
що бути старшим у родині — почесно й відповідально. Він мріяв
про те, як його малий братик підросте і вони разом будуть гратися
в цікаві ігри.
Звучить неголосна ритмічна мелодія.

www.e-ranok.com.ua

82
Ігрові рухові вправи

Дорослий читає віршований текст, а діти виконують дії відпо-
відно до його змісту.

Підростуть малі зайчата —

(Стають на носочки, руки простягають вгору.)

У футбол навчаться грати.

(Імітація буцання м’яча.)
Будуть зайчики-брати
По лісочку вдвох іти.

(Діти стають парами, беруться за руки й крокують у довіль-
них напрямках.)

Будуть високо стрибати,
(Підстрибування вгору.)
Аж до гілок діставати.

(Потягування.)

Будуть дружні та меткі
Зайченята-малюки!

(Плескають у долоні й розбігаються врозтіч.)

Музика стає голоснішою. Діти, продовжуючи зображувати зай-
чиків, довільно пританцьовують під неї впродовж хвилини.

Педагог кладе менше зайченя в іграшкову колисочку і зверта-
ється до дошкільнят.

Виховател ь. Набігався маленький зайчик, награвся за день
і стомився. Час йому відпочивати. А от старший братик, Тишко,
може трохи пізніше лягати спати, адже він доросліший.

Як ви думаєте, було б добре, якби Тишко заспівав братикові ла-
гідну колискову? (Так!)

Звучить мелодія будь-якої відомої малюкам колискової пісень-
ки. Діти по черзі колишуть ліжечко з лялькою й хором, неголосно

підспівують слова.
Дорослий звертається до дітей від імені ляльки.

Тишк о. Дякую вам, друзі, що допомогли приспати мого ма-
ленького братика. Знаєте, мені так соромно, що я погано поводив-
ся... Я б хотів подарувати Шуркові щось хороше. А от що — не знаю.

Арт-терапевтична робота
«Подарунок для меншого братика»

Дошкільнята отримують олівці та папір, придумують різні «до-
брі подарунки» та малюють їх. Це можуть бути іграшки для немов-
ляти (брязкальце, м’ячик, лялька-неваляйка, пірамідка) або речі

(чепчик, повзунки, соска-пустушка, колисочка, черевички тощо).
www.e-ranok.com.ua

83

Наприкінці заняття малята влаштовують виставку своїх робіт
і прощаються із заячою родиною.
Заняття закінчується.

Щедрість — важлива чеснота

Мета: формувати уявлення дітей про загальнолюдські цінності, зо-
крема про щедрість; викликати осудливе ставлення до жадібності;

учити дітей ділитися з однолітками іграшками, підтримувати до-
брозичливу атмосферу в дитячому колективі.

Матеріали та обладнання: сюжетна картинка із зображенням об-
ряду щедрування, ляльки (три дівчинки і хлопчик), крейда, аудіо-
апаратура, м’яч, коробка з-під цукерок.

Хід заняття

Звучить аудіозапис української дитячої пісеньки-щедрівки.

Дорослий розміщує перед вихованцями малюнок із зображен-
ням дітей-щедрівників і просить малюків проказати вслід за ним

слова скоромовки.

Артикуляційна гра
«Скоромовка про щедрівників»
Увечері щедрівники гарно щедрували,
Щедрівникам даруночки щедрі дарували.

Педагог стежить за тим, щоб діти вимовляли скоромовку ви-
разно та чітко. Спочатку малята вимовляють текст повільно, потім

у більш швидкому темпі.

Бесіда «Будь не жадібним, а щедрим!»

Виховател ь. Малята, як ви думаєте, чому вечір, коли час-
тують щедрівників, називається щедрим? (Тому що всі господарі,

яким щедрують малята, частують їх різними гостинчиками, со-
лодощами.) Так, ніхто не шкодує для діток смачних дарунків, усі

так віддячують їм за гарні побажання. Отже цього вечора всі вияв-
ляють... Що? (Щедрість.)

Що ж значить — бути щедрим? Я гадаю, це значить не бути жа-
дібним, скнарою, а ділитися тим, що маєш, з іншими. А ви як ду-
маєте, кого ми можемо вважали щедрою людиною? (Дорослий допо-
магає малятам сформулювати відповіді та пояснення.)

Розкажіть, хто з вас вважає себе щедрим? Чому? Чим та з ким
ви ділитеся у дитсадочку та вдома? (Іграшками, ласощами.) Яке
враження на вас справляють щедрі друзі? (Гарне враження, вони
нам подобаються.) А як би ми назвали людину, яка ніколи нічим
www.e-ranok.com.ua

84

не ділиться? (Це жадібна людина.) Правильно. Хто жадібний — той
зазвичай нечемний, недоброзичливий і непривітний до інших.
Як ви думаєте, у кого більше друзів: у того, хто щедрий, чи
в того, хто жадібний? Чому? (Відповіді, пояснення.)
Що б ви порадили малятам, які ростуть жадібними? (Стати
іншими: щедрими та добрими.) Молодці, дітки!

Виховател ь. А зараз послухайте повчальну казочку про од-
ну дівчинку, з якою трапилася дивна пригода. А якою була ця ді-
вчинка — щедрою чи жадібною, — вирішуйте самі.

Розігрування казки «Про дівчинку Гафійку»

Звучить весела мелодія. Педагог розповідає казку, використо-
вуючи ляльки міні-театру.

Виховател ь. В одному будинку жила собі маленька дівчинка.
Гафійк а. Це я. А звати мене Гафійкою. У мене є цукерки.
Ціла коробочка. Але нудно мені їх їсти вдома, піду краще надвір.

Виховател ь. Узяла Гафійка свої цукерки, вийшла надвір, сі-
ла на лавці й розкрила коробку. Аж бачить — підходить до неї су-
сідка Оля.

О л я. Привіт, Гафійко! О, у тебе є гарні цукерочки.

Гафійка (тихо). Мабуть, Оля хоче, щоб я її цукеркою при-
гостила... А я цього хочу? Ні, не хочу! Адже тоді мені самій менше

цукерок залишиться! (Голосно.) Вибач, Олю, та мені час іти додому!
Виховател ь. Закрила Гафійка коробку та й пішла. Коли
це чує — у кишені в неї хтось копошиться... Зазирнула дівчинка
туди — а там...
Педагог малює на дошці крейдою маленьке страховисько.
Гафійк а. Гей, ти хто?
Жадібніст ь. Здрастуй, Гафієчко! Я — твоя Жадібність.

Гафійк а. Жадібність? Нісенітниця якась! Ну, коли тобі подо-
бається в моїй кишені сидіти, то сиди! А я краще піду м’ячем по-
граюся. (Залишає коробку і бере м’яч.)

Виховател ь. Знову вийшла Гафійка надвір. А назустріч
її приятель Миколка чимчикує.
Миколк а. Доброго дня, Гафійко! Давай удвох м’ячем гратися!
Гафійк а. Ще чого! Свій м’яч винось і грайся! А на мій не зазіхай!
Миколк а. Ну, як знаєш.
Виховател ь. Поглянула Гафійка — а Жадібність тут як тут.
Тільки вона вже значно більша на зріст, як сама Гафійка.
www.e-ranok.com.ua

85

Педагог стирає малюнок страховиська і малює такий самий, але
більшого розміру.
Гафійк а. О-он ти вже яка! І що ж мені робити з тобою?
Жадібніст ь. А я тебе навчу, що робити: ніколи нічим і ні
з ким не ділися! Як би не просили тебе, нікому нічого не давай!
Зрозуміла?
Гафійк а. Зрозуміла!

Жадібніст ь. А я поки що тут за дерево заховаюся та подив-
люся, що далі буде.

Гафійк а. Бачу: наближається сюди моя подружка Люда!
Люд а. Гафійко, як добре, що я тебе зустріла! Хотіла попросити

у тебе на один вечір твої олівці. Бо мені треба малюнок домалюва-
ти, а я свої у бабусі вчора забула.

Гафійк а. Які тобі ще олівці?! Обійдешся! Хай мама тобі нові
купить! А я своїх не дам!
Люд а. Не думала я, що ти — така жадібна!

Виховател ь. Озирнулася Гафійка назад. Бачить: а Жадіб-
ність у неї за спиною. Та величезна, як будинок!

Педагог малює велике зображення страховиська. Лунає три-
вожна музика.

Жадібніст ь. Ха-ха-ха! Молодець, Гафійко! Так і надалі роби!
Виховател ь. І раптом Гафійці стало страшно та соромно.

Гафійк а. Що ж це я, справді? Образила всіх своїх друзів. По-
жалкувала і цукерок, і м’яча, і навіть олівців.

Виховател ь. І Гафійка вирішила виправити свої помилки.
Гафійк а. Ось тобі, Миколко, м’ячик. Бери грайся! Зачекай,

Людо, я тобі винесу олівчики, мені не шкода! Ходи сюди, Олю! Я за-
раз всіх вас, друзі, пригощу цукерками!

Виховател ь. Усміхнулися діти Гафійці. А страшна Жадіб-
ність, почувши це, розлютилася. Вона швидко стала меншати, мен-
шати — та й зовсім зникла.

Обговорення казки

Запитання для обговорення:
Чи сподобалася вам дівчинка Гафійка?
Які вчинки Гафійки були, на вашу думку, негарними?
Яка казкова істота виникла через недобрі вчинки дівчинки?
Чи змінилася Гафійка наприкінці казки? Якою дівчинкою
вона стала?
Якою вам уявляється жадібність: які в неї зовнішність, вдача?
www.e-ranok.com.ua

86

Що сталося із Жадібністю, коли Гафійка стала щедрою, доброю
дівчинкою?
Чого навчає нас ця казка?

Переказ уривку казки

Дорослий пропонує малюкам узяти ляльок і переказати або
вдруге розіграти уривок казки на свій вибір (наприклад, той, який
найбільше дітям сподобався, найкраще запам’ятався, найбільше
їх схвилював).

Малята об’єднуються в підгрупи і за допомогою вихователя ви-
конують ігрове завдання.

Виховател ь. Як ви вважаєте, діти, м’ячем цікавіше бави-
тися на самоті чи спільно, разом із друзями? (Разом із друзями.)

Давайте пофантазуємо про те, як дружно та весело дітки з казоч-
ки гралися м’ячиком Гафійки. А допоможуть нам це зробити наші

вправні пальчики.

Пальчикова гімнастика «Із м’ячем»

Діти виконують рухові дії пальцями та кистями відповідно
до змісту віршованого тексту.
Як погратися малятам:
(Розправлені долоні перед собою.)
М’яч один, а нас багато?

(Показують спершу один пальчик, а потім усі розставлені
пальці рук.)

Якщо м’ячиком ділитись,

(Оплески в долоні.)

Можна гарній грі навчитись:
(Потирають долонею об долоню.)
М’ячик другу передати,
Уловити, упіймати

(Рухами кистей імітують кидання та ловіння м’яча.)

І по черзі всім потроху
Бити м’ячик об підлогу.
(Почергові рухи долонями вгору-вниз.)
Не шкодуй м’яча ти, друже:
(Погрожують вказівними пальчиками.)
Гра весела буде дуже!

(Зчіплюють кисті в «замочок» і ритмічно похитують ним.)
www.e-ranok.com.ua

87

Психологічна вправа-фантазія
«Яка вона — щедрість?»

Виховател ь. Як ви вже зрозуміли, малята, жадібність —
це вада, риса дуже нехороша. У казочці вона постає перед нами

в образі неприємного, нечемного і потворного чудовиська. А от ще-
дрість — це чеснота, зовсім протилежна жадібності риса. Помір-
куйте і розкажіть, яка на вигляд щедрість.

Діти висловлюють свої міркування. (Щедрість красива, усміх-
нена, дуже лагідна, привітна, пухнаста.)

Наприкінці заняття малята можуть виконати малюнок із зобра-
женням уявної казкової істоти — Щедрості, використавши крейду

або інші матеріали (на свій розсуд).
Заняття закінчується.

Зимова добра казочка

Мета: формувати екологічну свідомість дітей, виховувати любов та
дбайливе ставлення до природи найближчого оточення; викликати
чуйність до тварин та рослин, пов’язаних із зимовою порою року.
Матеріали та обладнання: пейзажна ілюстрація «Зима», ляльки,

що зображують пташок, кота та хлопчика, маленька штучна ялин-
ка, картки з тематичними зображеннями (сокира, рогатка, ялинко-
ві прикраси, пташина годівниця тощо), аудіоапаратура, білий па-
пір, дитячі безпечні ножички.

Хід заняття

Перед дітьми на дошці — картина «Зима». Звучить лірична ме-
лодія (можна використати відповідний фрагмент музики П. Чай-
ковського з циклу «Пори року»).

Вихователь

Сьогодні завітає до діток
У рідний наш, веселий дитсадок
Хороша казка, добра і нова,
Як ви вже здогадались,— зимова!
Ну, а зима — це знають всі малята —
Приносить нам мороз та снігопади.

Отож, лише зима в наш край ступила, все снігами притрусила.
Артикуляційні вправи «Білий сніг дивує всіх»

Виховател ь. Усі першого снігу чекали, і всі йому дуже зра-
діли. А от хто ще не бачив снігу — молоденькі звірята та пташки,

які з’явилися на світ цього року,— надзвичайно здивувалися.
www.e-ranok.com.ua

88

Педагог читає віршовані рядки, а діти в ході читання беззвуч-
но вимовляють голосні звуки ([а], [е], [і], [о], [у]), тримаючи кін-
чик язика біля нижніх зубів. (Такі вправи зміцнюють жувально-
артикуляційні м’язи.)

«А-а-а! — здивувався зайчисько маленький. —
Сніг, як моя нова шубка, біленький!»
«Е-е-е! — промовляла руденька лисичка. —
Все виглядає доволі незвичним!»
«І-і-і,— проказала захоплено ласка. —
От дивина, ну справжнісінька казка!»
«О-о-о! — спантеличено мовив вовчисько. —
Біло усе: і далеко, і близько!»
«У-у-у! — не на жарт здивувалася білка. —
Вкрита на дубі сніжком кожна гілка!»
Виховател ь. Завітала сніжна зимонька не тільки до лісу,

а в кожний куточок нашого краю. Подивився зранку хлопчик Іва-
сик у віконце (вихователь дістає відповідну ляльку) — а там все

біле, засніжене.

Бесіда «Зимові клопоти»

Педагог спілкується з дошкільнятами від імені ляльки-
хлопчика.

Іваси к. Як гарно взимку, красиво! Певно, всім зимою радіс-
но. Тільки чому це пташки не співають, а понаїжачувались та по-
хнюпилися? (Зимуючим пташкам взимку скрутно.) Отже, пташки

менш рухливі, і їх можна запросто підстрелити з ось такої рогатки.

(Звертає увагу малят на відповідне зображення.) Як ви вважає-
те, це добра думка? (Заперечна відповідь дітей.) Чому? Невже вам

шкода якихось там горобців, голубів та синичок? (Так!) Але ж усе
одно вони можуть загинути від голоду! Ми ж їм нічим не можемо

допомогти. Чи можемо? (Малюки розповідають хлопчикові, що до-
помогти зимуючим пташкам можна і треба: для цього слід підго-
дувати їх.) Підгодувати? А як? (Діти пояснюють, що для годівлі

пташок необхідно зробити спеціальну годівницю — із дерева, плас-
тикової пляшки чи картону.)

Ну добре, я зрозумів... Ох, до чого ж я люблю зиму! Незаба-
ром — Новий рік! До цього свята треба ялинку дістати. Можна ж

у лісі її зрубати? (Ні!) Чому це «ні»? Там ялинок багато, на всіх ви-
стачить! (Вихователь допомагає дітям дати пояснення: «Зрубана

ялинка загине. Щоб виросла нова ялинка, треба чимало часу, бага-
то років. Краще купити штучну ялинку в магазині».)

Іваси к. А можна прикрасити ялинку живу, яка росте
у дворі? (Так!)

www.e-ranok.com.ua

89

Виховател ь. Молодці, діти! Ви правильно все Івасикові
пояснили. Значить, зараз, любі друзі, настав для вас час цікавої
казочки!

Розповідання казки «Добрі справи зимові»
Дорослий викладає зміст казки, користуючись відповідними
ляльками, малюнками-декораціями тощо.

Виховател ь. Отже, вийшов Івасик погуляти у вкритий бі-
лим сніжком двір і помітив зграйку горобців, які тулилися одне до

одного під стріхою.
— Чому ви збилися в купку, горобчики? — запитав пташок Івась.
— Нам холодно, а так хоч трохи тепліше,— відповіли горобці.
— А чому так тихо цвірінькаєте?
— Тому що їсти дуже хочеться,— несміливо мовив найменший
горобчик.
— Я допоможу вам,— пообіцяв Івасик.

І взявся до справи. Із картонної коробки Івась зробив годівнич-
ку та й прилаштував її на дерево біля віконця. А потім насипав

туди зернят пшенички та крихт хліба. Звеселіли малі горобчики,
дзьобають зерно та радісно щебечуть, дякуючи Івасику.
Коли це бачить Івасик: котик-воркотик іде.

— А,— каже кіт,— зараз зловлю якогось горобчика на сніда-
нок. Я також змерз та зголоднів.

— Не треба,— зупинив кота Івасик,— іди он до хати: там за-
тишно й тепло. А горобців не лови: я тобі краще молочка в блюд-
це наллю.

— Добре, Івасику,— погодився котик,— знаєш, мені самому
цих пташок трохи шкода... Хай собі живуть.

Згадав Івасик, що незабаром — Новий рік. Хотів було йти до лі-
су та ялиночку невеличку там зрубати. Але потім передумав.

— Постоїть моя ялинка в хаті тижнів зо два, а потім викину
її на смітник... Шкода буде ялинки! Краще прикрашу новорічними
іграшками ту ялинку, що росте у дворі!
Хлопчик дістав коробку з новорічними прикрасами. Горобчики
допомогли йому розвісити іграшки, гірлянди й мішуру. Заблищала
новорічна ялинка, засяяла радісно вогниками.
Настрій у всіх був чудовий, святковий.
Обговорення казки

Вихователь спонукає дошкільнят дати відповіді на запитання:
Які добрі справи зробив Івасик?

Як ви думаєте, чому Івасик вирішив пожаліти й нагодувати го-
робців, подбати про котика, не нищити ялинку? Як ставився Іва-
сик до живої природи?

www.e-ranok.com.ua

90

Чи сподобалася б вам казочка про те, як горобці загинули від го-
лоду або від лап кота, а зрубану ялинку зрештою кинули на смітник?

Ви також любите природу, як і герой казки Івасик? Розкажіть,
якими добрими для рослин та тварин справами взимку та в інші
пори року ви займаєтеся.

Творче доповнення казки

Педагог пропонує дітям поміркувати й розказати про те, як би
висловили свою вдячність доброму та чуйному Івасику ті, кому цей
хлопчик став у пригоді.
Наприклад:

«Дякуємо тобі, Івасику, що ти нас почастував зерном»,— ска-
зали горобчики.

«Спасибі тобі, Івасику, за те, що пустив мене в теплу хату та
молочком напоїв»,— мовив задоволено котик.
«Яка я щаслива бути прикрашеною! — звернулася до хлопчика

ялинка. — А ще я рада, що моя лісова подружка залишилася жи-
вою та неушкодженою! Молодець, Івасику!»

Діти разом виконують завдання за необхідною допомогою
вихователя.
Виховател ь. Білий зимовий килим — снігове покривало —
теж має особливе значення в природі: він уберігає озиму пшеничку
та коріння кущів і дерев від морозу, як тепла щільна ковдра.
Ну а ми можемо побавитися зі снігом, наприклад погратися
у сніжки.

Ігрові рухові вправи «Сніжки»

Діти імітують гру в сніжки в супроводі читання віршованого
тексту.

Ой сніжок у зими —

(Кружляють, плавно змахуючи руками — зображуючи рух
сніжинок.)

Холодний та білий.

(Присідають, розводячи руки у сторони.)

Сніжки зліпимо ми

(Підводяться і нахиляються вперед, немов би пригоршнями
дістаючи сніг.)

Швидко та уміло.
(«Ліплять» уявні сніжки.)

Тут-туп-туп, хлоп-хлоп-хлоп!

(Притупування і плескання в долоні в ритмі віршика.)

Друзі, не зіваймо!
(Ритмічне крокування на місці.)

www.e-ranok.com.ua

91

І хутчіш у сніжки разом пограймо!

(Зображують кидання сніжок.)

Умикається фонограма п’єси «Гра в сніжки» (муз. Ю. Михай-
ленко), а малята протягом 1,5–2 хвилин продовжують імітувати

гру в сніжки в ритмі музики.

Виховател ь. Малята, а із чого складається снігове покрива-
ло? (Із сніжинок.) Чи доводилося вам роздивлятися сніжинки? Які

вони? (Красиві, зірчасті, схожі на квіточки.) Як ви думаєте, яка
вдача у сніжинок? (Добра, весела, жвава...) Правильно, дітки. Тому

що саме білі сніжинки розповіли нам таку чудесну та гарну зимо-
ву казочку.

Арт-терапевтична робота «Білесенькі сніжиночки»

Вихователь пропонує малюкам зробити з білого паперу сніжин-
ки, про які вони щойно розповіли. Діти виконують завдання за до-
помогою безпечних ножиць у супроводі тихої, плавної мелодії.

Наприкінці заняття діти прикрашають своїми сніжинками при-
міщення ігрової кімнати.

Заняття закінчується.

Чи треба бути товариським?

Мета: виховувати в дітях комунікабельність, товариськість, чем-
ність; формувати уявлення про культуру поведінки та спілкування.

Матеріали та обладнання: ляльки, що зображують тварин (жаб-
ка, мишка, ведмедик, зайчик), аудіоапаратура, декорація із зобра-
женням лісу, фарби (акварельні або гуаш), папір.

Хід заняття
Звучить весела ритмічна мелодія.
Вихователь показує дітям жабку.
Виховател ь. Малята!

У нас в гостях зелений гість —
Веселе жабенятко,
Про нього й казка розповість
Хлоп’ятам і дівчаткам.

Це жабеня живе в казковому лісовому болоті. Звати його Квак.
У Квака надзвичайно весела вдача, і тому його широкий жаб’ячий
ротик майже завжди усміхнений.
Артикуляційна вправа «Жабеня всміхається»
Дорослий читає вихованцям віршований текст.

www.e-ranok.com.ua

92
Завше усміхнене це жабеня:
З ранку до вечора, друзі, щодня.
Радісна усмішка у жабенятка:
Вміють всміхатися так і малятка!

Діти зображують усмішку, показуючи зціплені зубки. Губи
утримують у такому положенні 5–10 секунд. Вправу повторюють
4 рази (на кожен рядок віршика).
Виховател ь. Жабенятко раділо своїй мамі, рідній болотяній
домівці та лагідним променям сонечка. Воно було ще маленьким

і жодного разу не залишало свою оселю. Але одного разу Квак ви-
рішив залишити свій дім і подивитися світ: зібрався піти погуляти

до лісу, серед якого було його невеличке болітце.
Бесіда «Урок товариськості»

Виховател ь. Отже, Квак вперше іде туди, де йому зустрі-
нуться інші істоти: лісові звірята, пернаті пташки, а може, навіть

і люди, які часом приходять до лісу по гриби та ягоди. Як ви ду-
маєте, чи знає наш маленький Квак, як треба поводитися в лісі, як

спілкуватися з іншими? (Ні.) А хто з вас хоче допомогти жабенят-
кові навчитися чемній поведінці, щоб воно на всіх справило гарне

враження, знайшло нових друзів? (Діти називають себе.)
Отже, дітки, яким краще бути: мовчазним, відлюдькуватим

чи, навпаки — товариським? (Краще бути товариським.) Правиль-
но. А бути товариським — означає вміти спілкуватися, бути ввічли-
вим та чемним і, звичайно, привітним, а не похмурим. Спробуйте

пояснити Кваку, що ж значить бути товариським. (Малюки повто-
рюють дане педагогом визначення.) А чи згодні ви з тим, що бу-
ти товариським — це значить пам’ятати про «чарівні», ввічливі

слова? (Діти погоджуються.) Які «чарівні» слова ви знаєте? (Слова
привітання, вибачення, прохання, подяки.)
У ході подальшої бесіди діти на прохання дорослого наводять
приклади слів етикетної лексики.
Виховател ь. Усе це так, молодці. Та в спілкуванні не слід
забувати й ще одне правило. Розмовляючи з іншими, не варто бути

неприязним, сердитим чи, наприклад, зляканим. А яким краще бу-
ти? (Вихователь допомагає дітям дібрати слова-назви відповідних

якостей: доброзичливим, привітним, спокійним, упевненим.)
Ви так добре все розказали, дітки! Але, на жаль, жабенятко
Квак слухало вас неуважно! Тому такою й вийшла казочка, яку ви
зараз, малята, почуєте.
Педагог встановлює декорацію «Ліс» та за допомогою ляльок
міні-театру розігрує казковий сюжет.

www.e-ranok.com.ua

93

Розігрування казки «Жабеня в лісі»

Виховател ь. Вискочив маленький Квак із болітця та й по-
стрибав лісовою стежинкою. Коли це бачить: назустріч біжить

сіра мишка.
Мишк а. Здрастуй, жабенятко! (Жабеня мовчить.) А чому ти
мовчиш? Дивно... Ти що, вітатися не вмієш?
Жабен я. Не вмію... А що, треба?

Мишк а. Аякже! Я з тобою привіталася, а ти маєш мені відпо-
вісти: «Здрастуй, мишко!»

Жабен я. Здрастуй, мишко!
Мишк а. Ну от, нарешті!

Виховател ь. І мишка побігла собі. А жабеня пострибало да-
лі. Воно так задивилося на яскраве сонечко та блакитне небо, що

й не помітило, як наштовхнулося на ведмедика, який крокував жа-
беняті назустріч.

Жабеня (злякано і тихо). Ой-ой-ой!.. Який величезний вед-
мідь! Здрастуй, ведмедику!

Ведмеди к. Здрастуй, здрастуй... А вибачення попросити
не хочеш?
Жабен я. За що?

Ведмеди к. Як за що? Що неуважним був, на дорогу не дивив-
ся і на мене наштовхнувся...

Жабен я. А навіщо просять вибачення?

Ведмеди к. Щоб я не сердився на тебе і зрозумів, що ти це зро-
бив не навмисно, а випадково, і шкодуєш про свою неуважність.

Жабен я. Вибач мене, ведмедику!
Ведмеди к. ...будь ласка!
Жабен я. Вибач мене, ведмедику, будь ласка!
Ведмеди к. От тепер молодець! Вибачаю! Бувай!
Виховател ь. Жабеня поскакало далі, а ведмедик подумав...
Ведмеди к. Треба ж... І слів прощання не знає... От нечема зелена!

Жабен я. Бачу, знову хтось прямує мені назустріч. А, це зай-
чик. Що ж треба не забути зробити? Ага, привітатися. (Голосно.)

Здрастуй, зайчику!
Зайчи к. Доброго дня, жабенятко! Приємно зустріти такого

чемного малюка! Та ти й стрибаєш гарно, майже як і я! Давай по-
знайомимося!

Жабен я. Давай! А як це — познайомимося?

www.e-ranok.com.ua

94

Зайчи к. Ну й дивак! Це значить: я тобі назву своє ім’я, а ти
мені — своє. От мене, наприклад, звати зайчиком Вуханчиком.
А тебе як?
Жабен я. А я — жабенятко Квак.
Зайчи к. Радий знайомству. Давай дружити!
Жабен я. А як це — дружити?
Зайчи к. А це, Кваку, значить товаришувати та разом гратися.

Жабен я. Я згоден, Вуханчику. Може, пострибаємо наввипе-
редки он до того дуба?

Зайчи к. Гайда, друже!

Виховател ь. Довго гралися зайчик та жабеня. А потім Ву-
ханчик провів Квака до його болітця і сказав.

Зайчи к. До побачення, Кваку!
Жабен я. На все добре, Вуханчику!
Виховател ь. Повернувшись додому, Квак розказав мамі
про свої пригоди. А мама похвалила свого синочка за те, що він став
товариським та чемним. От і казочці кінець, а хто слухав — молодець.

Обговорення казки

Малюки дають відповіді на запитання за змістом казки.
Яку вдачу, на вашу думку, мав персонаж казки — жабенятко
Квак?

Чи можна назвати Квака товариським на початку казки? А на-
прикінці казочки? Чому?

Яким чемним словам навчили жабенятка мишка, ведмедик та
зайчик?
Із ким подружився Квак?
За що мама похвалила Квака?

Як ви думаєте, чи справило б на когось гарне враження це жа-
беня, якби воно не навчилося чемно, ввічливо поводитись?

Чи сподобалася вам ця казочка?
Виховател ь. Якби маленький Квак заздалегідь знав правила
спілкування та всі необхідні для цього чарівні слова, наша казочка
вийшла б значно коротшою. Хто хоче розповісти таку казочку?

Творча переробка уривку казки

Діти розподіляють ролі та беруть обраних ляльок. Дошкільнята

за допомогою педагога розігрують казку (діалог персонажів), внося-
чи в її сюжет відповідні зміни.

Приблизний варіант:
Виховател ь. Скакало жабеня доріжкою та й зустріло сіру мишку.
www.e-ranok.com.ua

95
Мишк а. Здрастуй, жабенятко!
Жабен я. Здрастуй, Мишко!

Виховател ь. Мишка побігла, а жабеня задивилося в ясне не-
бо. Зазівався Квак і наштовхнувся на ведмедика. Але не розгубило-
ся жабеня, не злякалося, а одразу ж вибачилося.

Жабен я. Перепрошую, ведмедику! Я не навмисно.
Ведмеди к. Добре, вибачаю, жабенятку.

Виховател ь. Пішов ведмідь далі, усміхаючись. А Квак по-
бачив, що до нього прямує гарненький зайчик.

Жабен я. Здрастуй, зайчику!
Зайчи к. Доброго дня, жабенятку! Будьмо знайомі!
Жабен я. Давай! Я — жабенятко Квак. А тебе, зайчику, як звати?
Зайчи к. А я — зайчик Вуханчик. Радий знайомству.
Жабен я. І мені дуже приємно. Давай дружити та гратися разом!
Зайчи к. Давай!
Виховател ь. І наші друзі почали спільну та цікаву гру. А ви,
дітки, хочете до неї приєднатися? (Стверджувальна відповідь.)

Ігрові рухові вправи «Друзі»

Педагог за допомогою ляльок зображує рухи, про які йдеться
у віршованому тексті, а діти виконують їх у парах.
Узялися за лапки звірята-малята
(Беруться за руки, ставши одне навпроти одного.)
І розпочали кружляти, кружляти...
(Кружляють у парах, руки випрямлені.)
А як притомились, спинилися, стали —

(Зупиняються, рознімають руки.)

В долонечки разом вони заплескали.

(Ритмічні плескання в долоні.)

Стрибали по черзі — ану ж бо, хто вище?
(Виконують стрибки на двох ногах на місці.)
Присіли додолу, сховались в травичку,
(Присідають, долоні кладуть на підлогу.)
А потім навшпиньки товариші встали,

(Підводяться, стають на носочки.)
До сонечка лапки свої простягали...

(Тягнуться руками вгору.)

www.e-ranok.com.ua

96

Тут стали пташки їм гарненько співати,
(Опускають руки, стають на всю ступню.)
І друзі умить почали танцювати!

Звучить будь-яка весела музика (на розсуд педагога). Діти до-
вільно танцюють (у парах або в хороводі).

Педагог збирає малят навколо себе.

Виховател ь. Отже, і зайчик, і жабенятко були товариськи-
ми, привітними, чемними. Тому спільна гра подарувала їм... Який

настрій? (Хороший, радісний, піднесений, бадьорий.)
Арт-терапевтична робота
«Намалюй настрій»

Діти сідають за столи й отримують образотворче приладдя (фар-
би та папір). Дорослий просить малят подумати і зобразити (у ви-
гляді геометричної фігури чи просто кольорових плям) настрій,

який створює товариське, приємне спілкування.
Малята виконують завдання в супроводі звучання спокійної
мелодії.
По закінченні роботи дошкільнята можуть презентувати свої

малюнки, пояснивши їх зміст. (Наприклад: «У мене настрій яскра-
вий, різнокольоровий — червоний, жовтогарячий, жовтий. Він до-
брий і веселий».)

Вихователь може розповісти дітям, що інші риси, протилежні

товариськості (нечемність, замкненість, відлюдькуватість, невмін-
ня та небажання спілкуватися) можуть створити тільки сумний,

нудний, пригнічений настрій, якому відповідають темні, тьмяні
барви (чорний колір, відтінки сірого, коричневого кольору тощо.)
Заняття закінчується.

Наполегливість чи впертість?

Мета: збагачувати уявлення дітей про загальнолюдські цінності,

учити відрізняти вади від чеснот; формувати об’єктивну самооцін-
ку; підтримувати прагнення малюка подобатись.

Матеріали та обладнання: ляльки свійських тварин (цапок, ба-
ранець, коник), лялька-клоун, аудіоапаратура, декорація із зобра-
женням циркової арени, дитячі стільці.

Хід заняття

Звучить аудіозапис звучання фанфар. Педагог встановлює пе-
ред малятами декорацію, яка зображує арену цирку.

Виховател ь. Діти!

www.e-ranok.com.ua

97
Сьогодні, в цей чудовий час
Запрошую до цирку вас,
Там, де щодня вистави
І де — завжди цікаво.

А що за цирк без артистів-циркачів: спритних акробатів, умі-
лих жонглерів і, звичайно, веселих клоунів. Сьогодні до нас заві-
тав один з них — клоун Марко. (Дорослий дістає ляльку-клоуна.)

Але це не просто клоун: він — дресирувальник. І він хоче вам де-
що розповісти.

Клоун

Добрий день! Я вам, малята,
Хочу казку розказати.

Виховател ь. Ви, хлопчики та дівчатка, наполегливі, старан-
ні? Тоді постарайтеся правильно, швидко та чітко промовити цир-
кову скоромовку вслід за нашим клоуном.

Артикуляційна вправа «Циркова скоромовка»
Діти проказують слова віршованої скоромовки, повторюючи
їх за дорослим, який спілкується з групою від імені ляльки-клоуна.

Старанні в цирку працюють артисти:
Вправні жонглери та еквілібристи,
Дресирувальники та акробати —
Спритні, веселі й дуже завзяті.

Скоромовку вимовляють кілька разів, індивідуально та хором,
виразно і швидко.

Бесіда «Наполегливість — важлива чеснота»
Клоу н. Молодці, малята! Чи просто вам було одразу швидко

і правильно проказати цю скоромовку? (Ні.) Але ви виявили ста-
ранність і наполегливість, тому вам вдалося промовити її добре.

От так і в моєму цирку. Багато людей мріють у дитинстві стати ар-
тистами. Але той, хто ледачий та недбалий, хто не любить труд,

навряд чи досягне своєї мети. Як ви думаєте, яким треба бути,
щоб стати спритним та вправним? (Працьовитим, наполегливим,
цілеспрямованим.) А іноді наполегливість полягає ще в терпінні.
Наприклад, я дресирую тварин, але в них не одразу виходять усі

трюки. Буває, що конику ніяк не вдається виконати потрібний тан-
цювальний рух, а цапок ніяк не втямить, що йому треба проскочи-
ти в обруч. І буває, що навіть мені хочеться облишити цю непросту

справу — дресуру. Але потім подумаю: «Як же я кину улюблену

справу? Адже тоді мої звірята так і не стануть артистами, а маля-
та, що прийдуть до цирку, не побачать їх цікавого виступу». Тож

я знову починаю все спочатку.

www.e-ranok.com.ua

98

Виховател ь. Як ви вважаєте, діти, клоун Марко — напо-
легливий, цілеспрямований, терплячий? (Стверджувальна відпо-
відь.) Розкажіть, чому ви так вважаєте? (Дорослий допомагає дітям

сформулювати пояснення.) Чи побачили б глядачі гарну циркову

виставу, якби артисти цирку не були старанними та наполегливи-
ми? Як ви думаєте, працьовитість, прямування до здійснення ме-
ти важлива тільки в роботі циркачів чи в будь-якій справі також?

(Відповіді дітей.)
Клоу н. Не завжди шлях до бажаної мети легкий. А ще важче,
коли тварини не слухаються мене, свого наставника. От ви, малята,

завжди слухаєтеся своїх маму й тата, виховательку? Ну, якщо чес-
но? (Заслуховують різні варіанти відповідей.) А бувають ще й такі

дітки, які не слухаються навмисно. Їх просять щось зробити чи, на-
впаки — не чинити погано, а вони все роблять навпаки. І не тому,

що хочуть засмутити батьків, а все через свою нерозумну впертість.
Як ви вважаєте — чи добре бути впертим? (Відповіді дітей.)
А щоб ви, малята в цьому не сумнівалися, розповім вам одну

казочку. А допоможуть мені у цьому мої вихованці — цапок, ко-
ник та баранець.

Розповідання казки «Впертий баранець»

Педагог розповідає дітям казку, використовуючи ляльки міні-
театру.

Виховател ь. Отже, якось ранком Марко насипав їсти своїм

тваринам та й каже: «Снідайте швиденько, друзі, та будемо готува-
ти новий номер». Коник та цапок почали снідати. А баранець упер-
ся: «Чому знову сіно? Набридло! Не хочу! Не буду сіно їсти!» Я його

вмовляв — а баранець все своє. «Ну, як знаєш»,— подумав клоун
і запросив звірят на арену, на репетицію.

«Зараз будемо вивчати новий танок»,— каже він своїм вихован-
цям. А танок досить складний — тваринам треба спочатку навчи-
тися вставати на задні копитця, а потім вже танцювати. Спробував

коник це зробити — нічого не вийшло. Спробував і цапок — та-
кож не виходить. Та вихованці Марка не покинули справи, а знову

й знову старалися. І ось вже діло пішло — навчилися вони стояти
на задніх ніжках!

Інша справа — упертий баранець. Спробував і він репетирува-
ти. Але це така важка справа! І баранець знову: «Я не вмію! У мне

не виходить!»

«Так не буває,— зауважив коник,— для цього треба потрудити-
ся». «Звісно,— додав цапок,— у мене спочатку теж нічого не вихо-
дило, аж ось тепер — дивися!» — і цапок пройшовся по колу арени

диба, помахуючи в такт музиці хвостиком.

www.e-ranok.com.ua

99

Марко похвалив працьовитих підопічних: «Молодці! Ви гарно

попрацювали! Ходімо тепер відпочинемо, погуляємо в парку!» Ко-
ник та цапок радо погодилися, тільки баранець, як завжди, відмо-
вився: «А я — не піду! Чого я там не бачив?» Він був надзвичайно

упертим та неслухняним.

Проминуло кілька тижнів. Ось вже і номер цирковий гото-
вий: коник та цапок танцюють як справжні артисти. Настав час

прем’єри.

«Конику, цапку, час на арену! Ходімо, друзі, глядачі вже чека-
ють на нас із нетерпінням!» «А я?» — обурено запитав баранець.

«А ти залишишся у стійлі. Не вийшло з тебе артиста»,— відповів
Марко баранцеві. Насупився баранчик і зітхнув тяжко.
Номер коника та цапка дуже сподобався глядачам. Їх вітали
бурхливими оплесками, як справжніх циркових зірок. А баранчик
стояв за лаштунками й ображено думав: «Хто ж винуватий у тому,
що я не зміг добре виступити разом із друзями?»
Обговорення казки
Запитання та завдання до тексту:
Яке враження справила на вас ця казочка?
Хто з персонажів казки вам сподобався?
Чи можна коника та цапка назвати наполегливими? Якими
ще були ці циркові звірята? Доведіть свою думку.
Баранець вам також дуже сподобався? Чому?
Як ви думаєте, чому баранця не взяли виступати? Хто в цьому
був винен?

Яка вада заважала баранчику бути працьовитим та цілеспря-
мованим?

Що б ви порадили ображеному баранчику?

Під час обговорення вихователь за необхідності надає дітям до-
помогу (уточнює, підказує, підводить до потрібної думки).

Переказ казки

Дошкільнятам пропонується спільно переказати зміст казки,

використовуючи ляльок міні-театру. Діти можуть виконувати ігро-
ве завдання по черзі: один малюк розпочинає казку, а інші продо-
вжують її.

Під час переказування дорослий заохочує невеликі імпровіза-
ції малюків.

Виховател ь. Проминув деякий час. Дуже заздрив баранець

своїм товаришам-артистам, конику й цапкові. Але від цього не ста-
вав менш упертим. А веселий клоун Марко та його баскі вихованці

готували вже новий цікавий номер. Ось такий.

www.e-ranok.com.ua

100

Ігрові рухові вправи «Дресировані звірята»

Вихователь читає малюкам віршований текст, зображуючи зга-
дані рухові дії за допомогою ляльок, а діти імітують аналогічні ру-
хи, пересуваючись по колу.

На арену друзі стали
(Стають одне за одним у коло.)
І галопом поскакали,
(Пересування галопом.)

Потім риссю бігли, діти,
Як стрімкий та жвавий вітер.

(Легкий біг на носочках.)
То повільно крокували,

(Перехід на ходьбу.)

Ніжки вгору піднімали,

(Крокуючи, почергово утримують ноги в повітрі кілька секунд.)

Ще й кружляли, обертались,

(Поворот навкруг себе.)

Танцювати постарались.
(Довільні танцювальні рухи.)
І нарешті зупинились —

(Стають прямо.)

Чемно глядачам вклонились.

(Низький поклон.)
Арт-терапевтична робота «Арена циркова»

Виховател ь. Така чеснота, як наполегливість, уміння до-
водити розпочату справу до кінця, важлива і в навчанні, і в пра-
ці. Наприклад, кухар, не будучи наполегливим, не доварить стра-
ву, спортсмен не виграє змагання, а будівельники не завершать

будівництво.

Педагог пропонує малюкам стати будівельниками циркової аре-
ни, про яку йшлося в казочці. Діти виконують ігрове завдання ра-
зом, використовуючи для цього дитячі стільчики, які вони розстав-
ляють упритул по колу, спинками назовні.

По закінченні виконання ігрового завдання малята беруть ля-
льок міні-театру (або інші іграшки-тварини, на власний розсуд)

і в супроводі веселої мелодії «дресирують» обраних звірят на імп-
ровізованій арені, готуючи їх до уявного виступу.

Заняття закінчується.

www.e-ranok.com.ua

101

Кмітливість спритніша за хитрощі

Мета: формувати в малюків уявлення про внутрішній світ люди-
ни; уточнити поняття про такі людські чесноти, як мудрість, кміт-
ливість, розсудливість, справедливість; викликати осудливе став-
лення до хитрощів, обману, лукавства.

Матеріали та обладнання: ляльки, що зображують півника та
лисичку, декорації (зображення тину та дерева), аудіоапаратура,
іграшковий будівельний матеріал (деталі крупного конструктора,
кубики тощо).

Хід заняття

Педагог дістає лисичку й звертається до групи.
Виховател ь. Малята, чи впізнаєте ви цю тваринку? (Так,

це — лисичка.) Правильно. Красива наша лисичка: пухнаста, дов-
гохвоста, яскраво-руденька. Здавалося б, така добра та лагідна лис-
ка. Але зовнішність лисички обманлива: насправді лисиця підступ-
на та хижа.

Артикуляційна вправа «Хижа лиска»
Діти ритмічно виконують легкі ляскання зубами.

Бігла лисонька лісами,
Вона клацала зубами,
Бо бажала лиска хижа
З’їсти зайця, пташку й мишу.

Така вправа сприяє розвитку м’язів у нижньої щелепи в акті
мовотворення.

Бесіда «Лисяча вдача»

Вихователь розмовляє з дошкільнятами від імені лисички.
Лисичка ( улесливо). Доброго дня, мої хороші, мої найкращі

малятка! (Діти вітаються з лялькою.) Мабуть, ви знаєте, що я ду-
же хороша: доброзичлива, надзвичайно чесна та лагідна. Правда?

(Заперечна відповідь.) Чому це «ні»? А яка ж я тоді, на вашу дум-
ку? (Хитра, підступна.) Оце так! І чого ж це я нехороша, пояс-
ність мені, будь ласка! (Відповіді малят.) Мене, найчеснішу у світі

лисичку-сестричку, отак обмовили! Чому це я хитра? Кого взагалі

вважають хитрими? (Дорослий допомагає вихованцям дати визна-
чення: «Хитрими вважають того, хто обманом прагне досягти ба-
жаного, хто на вигляд лагідний, а на думці має злі наміри».)

Ну то й що, що я хитра? Бути хитрим — це чудово! Усі пова-
жають тебе за кмітливість... Адже я будь-кого можу перехитрити!

Чи згодні ви із цим, діти? (Ні, бути хитрим — негарно, це вада,
погана риса.)

www.e-ranok.com.ua

102

Усе одно я з вами не згодна. Адже хто хитрий, той розумний.
А бути розумними, мудрими всі хочуть.
Виховател ь. Он як розмову повертає наша руда гостя! Але

поміркуйте, малята, і скажіть: чи одне й те саме: кмітливість і хи-
трість? (Ні, це різні риси.) Звісно, адже можна бути кмітливим і при

цьому правдивим та чесним. А лисичка — така? (Заперечна відпо-
відь.) Правильно, молодці. А розуму й кмітливості слід навчатися

недарма: адже ці чесноти дозволяють викрити хитрощі лисиці. Хто
розумненький, не дозволить себе обманути, бо вчасно здогадається
про недобрі наміри рудої хитрухи. Так, як це сталося в наступній
казочці. Пригадаймо ж її.
Розігрування народної казки «Кмітливий півник»
Вихователь встановлює необхідні картонні декорації і розігрує
казку за допомогою ляльок міні-театру.
Півни к. От і ранок настав! Злечу-но я на тинок та привітаю
сонечко. (Дорослий розміщує півника на тинку.) Кукуріку-у!
Лисиц я. Що я чую? Мій сніданок кукурікає! (Наближається
до тину.) Доброго дня, півнику! Ось почула, як ти гарно співаєш.
Чудовий у тебе голос.
Півни к. Дякую, лиско.
Лисиц я. Тільки не знаю, півнику, чи вмієш ти співати так,
як співав твій батько.
Півник (здивовано). А як же співав мій батько?
Лисиц я. Він на одній нозі стояв і, заплющивши одне око, так
гарно кукурікав, що й ну...
Півни к. І я так зможу! Кукуріку-у!
Лисиц я. Добре, добре! Але чи зможеш ти стояти на одній нозі
й, заплющивши обидва ока, співати?
Півни к. Зможу! Кукурі...
Лисиця (хапає півня). Ага! Тут ти і попався! Понесу тебе

до лісу та й з’їм! Поснідаю прямо тут, край лісу, біля оцього висо-
кого дерева, чого там вже зволікати...

Півни к. Зачекай, лиско! Твоя мати не так робила!
Лисиц я. А як же вона робила?

Півни к. Розказували, що перш, ніж розірвати півня, вона ма-
ла звичку співати.

www.e-ranok.com.ua

103

Лисиця (гордовито). Я вся вдалася в матір! (Випускає півня
з лап і тихо наспівує.) Ля-ля-ля, ля-ля...
Півник (злітає на дерево). Виходить, хитра ти, лисичко, та
не дуже мудра.
Лисиц я. Ось тобі й маєш: півень мене перехитрив. Доведеться
повертатися до лісу без здобичі!
Під жваву мелодію («Пісня лисички» з опери «Коза-дереза»

М. Лисенка або іншу музику) лисиця йде геть, а півник злітає з де-
рева, вклоняється глядачам та повертається до свого тинка.

Обговорення казки «Кмітливий півник»
Педагог спонукає вихованців обговорити зміст казки.
Яке враження справляла лисичка: привітної й доброзичливої
чи злої, нечемної?

Які насправді були лисячі наміри? Що саме вона хотіла зроби-
ти з півником?

Для чого, на вашу думку, лисиця хитрувала? Чи стала б во-
на вести свою улесливу розмову з півником, якби той стояв просто

перед нею?
Розкажіть, як лисичці вдалося схопити півня.
Як ви думаєте, лисичка була впевнена, що перехитрить півня?
Чому? Яким вважала лисичка півника: розумним чи простакуватим?
Чому лисичці не вдалося поласувати півнем? Яким він виявився?
Поміркуйте і скажіть: чиї хитрощі можна вважати обманом?
Чиї хитрощі свідчать про кмітливість?
Що вдалося зробити півнику завдяки своєму розуму?

Виховател ь. А якби півник був іще розумнішим, він би вза-
галі не потрапив до лап лисички. Чи згодні ви з цим? (Так.) Тоді

давайте спробуємо змінити нашу казочку так, щоб півневі не дове-
лося нічого вигадувати для свого порятунку.

Творча переробка казки

Двоє дітей беруть ляльок (лисичку та півника) і розігрують по-
чаток казки за зразком педагога, а потім, після репліки лисички:

«Він на одній нозі стояв і, заплющивши одне око, так гарно куку-
рікав, що й ну...» — змінюють за необхідною допомогою виховате-
ля подальший сюжет.

Приблизні варіанти завершення казки:
Півни к. Шкода, лисонько, але я так не вмію. Може, на той
рік навчуся, тоді й приходь.

www.e-ranok.com.ua

104

Лисиц я. Прийду, прийду! (Іде.) От лихо: не вдалося мені пів-
ня обдурити!

* * *

Півни к. Знаю я тебе, лиско: зараз заплющу очі, а ти мене —
хап! Забирайся краще звідси геть, обманщице!
Лисиц я. Ти диви, який хитромудрий! Піду інших півників
шукати, яких обдурити можна!
Півни к. Прощавай, лисонько! Бувай здорова!
Завдання виконують по черзі дві-три пари дошкільнят.
Вихователь (бере в руки півника). Наш півничок, малята,

не тільки кмітливий та розумний, але й дуже вправний та сприт-
ний. І зараз він вас навчить веселої півнячної зарядки.

Ігрові рухові вправи «Півник»

Діти виконують рухові дії відповідно до віршованих рядків,
що їх читає вихователь.

Півник вміє крокувати,
Гордовито походжати.
Ось так-так, ось так-так —
Гордовито походжати.

(Широкі кроки з високим підніманням колін, постава пряма,
голова піднята, руки за спиною.)
Він вітає нас з тобою,
Повертає головою.
Ось так-так, ось так-так —
Повертає головою.

(Руки на поясі. Повороти тулуба праворуч-ліворуч з одночасним
повертанням голови у відповідних напрямках, ноги нерухомі.)

Півень крильцями махає,
На парканчика злітає.
Ось так-так, ось так-так —
На парканчика злітає.

(Змахи розведеними в сторони руками з одночасним підстри-
буванням на двох ногах.)

Курочок, курчаток зранку
Кличе півник до сніданку,
Ось так-так, ось так-так —
Кличе півник до сніданку.

(Нахили тулуба вперед, руки за спиною з’єднані в «замочок».)
www.e-ranok.com.ua

105

Виховател ь. Добре, що цього разу мудрому півнику вдало-
ся перехитрити обманщицю лисицю. Але від лисиці можна чека-
ти інших капостей! Краще, якщо вона взагалі не зможе добратися

до нашого півника.

Арт-терапевтична робота «Парканчик»
Педагог пропонує дошкільнятам спорудити парканчик, який
відділятиме оселю півника від володінь хитрої лисиці.
Діти виконують ігрове завдання, спільно споруджуючи між
ляльками стіну з іграшкового будівельного матеріалу: кубиків,
крупних деталей конструктора тощо.

Робота виконується в супроводі звучання будь-якої жвавої ме-
лодії (на розсуд вихователя).

Наприкінці заняття малята пояснюють, чи мудрим, на їхню
думку, було рішення зробити такий парканчик та чому цю справу
можна вважати доброю.
Заняття закінчується.

Скромність — твоя окраса

Мета: формувати в дітях розуміння загальнолюдських цінностей,

зокрема скромності; розвивати здатність до об’єктивної самооцін-
ки; підтримувати прагнення малюка бути скромним, не хизуватися

власними уміннями; виховувати цікавість до природи.
Матеріали та обладнання: ілюстрація із зображенням гніздечка

з пташенятами, картонні силуети птахів (папуга, орел, лелека, дя-
тел та соловейко), декорація із зображенням дуба, аудіоапаратура,

аудіозапис солов’їного співу, декорація лісу, лялька-фея, папір,
простий олівець.

Хід заняття

Дорослий показує дошкільнятам зображення гніздечка і розпо-
чинає розмову.

Виховател ь. Малята, хто знає, що це таке? (Гніздечко.) Пра-
вильно, це гніздечко.

А зростають в нім, малята,
Не звірята й не комахи:
Жовтороті пташенята,
Звісно, це — майбутні птахи.

Усі пташенята, яка б мама у них не була: ластівка це чи воро-
на, голубка чи журавка,— маленькі, беззахисні та безпомічні. Усі

вони між собою схожі тим, що вміють тільки роззявляти дзьобики
та ковтати їжу, яку приносять їм турботливі батьки.
www.e-ranok.com.ua

106

Артикуляційна гімнастика «Жовтороті пташенята»

1. Вправа «Пташенята відкривають ротики». (Для розвитку вміння спо-
кійно відкривати та закривати рот, розслаблюючи м’язи язика.)

У малих пташиних діток
Часто ротики відкриті,
В них кладе матуся-пташка
Черв’ячка або комашку.

Діти відкривають рот, утримують таке положення 5–10 секунд.

2. Вправа «Дзьобики». (Така вправа сприяє профілактиці поя-
ви контрактур, тобто обмежень рухливості жувально-артику-
ляційних м’язів.)

Розкривають малюки
Жовтороті дзьобики,
Ними клацають тихенько
І чекають татка й неньку.

Опускання та піднімання нижньої щелепи. Відкривання та за-
кривання рота вільне, без напруження.

Виховател ь. Проминув час, і всі пташенята виросли: вони
перетворилися на зовсім різних птахів — перелітних та зимуючих,
дрібних та великих, співочих та хижих... (Педагог дістає і показує
дітям ляльок-птахів.) І кожна пташка вирізняється від інших, має
свої особливості.

Бесіда «Усяк свої чесноти має»

Виховател ь. Отже, серед молодих птахів, які виросли за лі-
то, були такі, що гарні на вроду; такі, що приносять користь; такі,

що спритні та сильні, і такі, яких вважають майстрами дивовиж-
ного співу. Як ви вважаєте, діти, чи кожна людина має власні чес-
ноти та здібності? (Так.) Які риси ми вважаємо чеснотами? (Добро-
ту, чемність, чуйність, правдивість.) Правильно. Ну а здібності

наші залежать від таких чеснот, як працьовитість та старанність.

Наприклад, яких рис набувають спортсмени, що постійно трену-
ються? (Сили, спритності.) Чого можуть навчитися сумлінні мит-
ці? (Співу, малювання, музики, танців, вишивання.) Які чесноти,

на вашу думку, обов’язково повинні мати вчителі, вихователі? (Ро-
зум, доброту, любов до дітей.)

Кожен-кожен із нас має гарні риси, якими по праву може пиша-
тися. Але чи добре буде, якщо кожен почне хизуватися один перед

одним: наприклад, художник стане вихвалятися своїми картина-
ми, будівельники загордяться тим, який гарний дім у них вийшов,

а лікар хвалькувато розповідатиме всім про те, як він вилікував

хворого? (Заперечна відповідь.) Чи зможемо ми назвати таких лю-
дей скромними? (Ні.)

www.e-ranok.com.ua

107

Правильно, друзі. Скромність сама по собі — теж людська чес-
нота, причому дуже, дуже важлива. Народне прислів’я каже: «Не

хвали себе сам: хай люди тебе похвалять». Чи згодні ви із цією дум-
кою? (Так.) Кажуть, що скромність прикрашає, тобто вона робить

людину кращою. І справжня скромність не заважає нам бачити хо-
роше. Як ви думаєте, яким краще бути: хвалькуватим, пихатим

чи скромним? Чому? (Вихователь активно допомагає дітям ді-
йти правильних висновків.)

Виховател ь. Про це, дітки, ми знаємо. А от пташки — герої

нашої наступної казочки — й гадки не мали про те, що вихваляти-
ся — це нескромно та негарно. А що вийшло з того, слухайте самі.

Розігрування казки «Кого обрала фея?»
Педагог на фоні декорації розміщує лялькові фігурки пташок
і ляльки-феї та розігрує сюжет казки.

Виховател ь. Десь далеко, в одній чарівній країні, стояв каз-
ковий ліс. А в тому лісі жили різні птахи. Одного ранку завітала

до цього лісу чарівна фея, щоб вибрати серед численного птаства
найкращу пташину. От зібралися пташки біля найбільшого в лісі
дуба та й почали вихвалятися перед феєю та одне перед одним.
Папуг а. Я, папуга, найкрасивіший, найвродливіший: он яке
в мене пір’ячко — строкате, різнокольорове, як палітра; барвисте,
як райдуга.

Оре л. Може, ти й непоганий, папужко, а я, орел, все-таки кра-
щий за тебе. Адже я найсильніший, літаю найвище, крила в мене

найбільші. І мисливець я чудовий. А вже який в мене добрий зір —
кращого й у світі не буває.

Дяте л. Правда твоя, орле. Та користі з тебе мало. А от я, дя-
тел, — найкорисніший у світі. Адже я шкідників нищу, деревам

життя рятую. Якби не я, загинув би весь ліс; не те що цього крис-
латого дуба — жодного дерева тут не було б!

Лелек а. Здорові ви, сусіди, вихвалятися... Але ніхто з вас
не має таких довгих граційних ніг та дзьоба, як у мене. Скажіть,
чи вміє хтось ходити по болоту та ловити жаб? Тільки я це вмію —
тому я і найкращий!
Виховател ь. Так торохтіли, кричали птахи, вихваляючись

та перебиваючи один одного. Кожен мав себе за найгарнішого і вва-
жав, що фея повинна обрати саме його. Тільки маленький соловей-
ко сидів тихо і скромно мовчав. Помітила чарівниця фея цю пташ-
ку та й питає.

Ф е я. А ти, соловейку, чому сидиш мовчки?

www.e-ranok.com.ua

108

Соловейк о. А чим мені, феє, похвалитися? Адже я не маю ні
барвистого пір’я, ні міцних великих крил. Не вмію я ані кору дерев
дзьобом довбати, як дятел, ні жаб ловити, як довгоносий лелека.
Ф е я. Але ти щось умієш, соловейку? Як не хочеш хвалитися та
розказувати про це, просто покажи нам своє уміння...
Соловейк о. Добре. Я подарую вам свою пісню.
Звучить фонограма запису солов’їного співу.
Виховател ь. І полилися дивовижні звуки солов’їного співу,

прекрасною музикою заворожили чарівний ліс. Усі птахи, які що-
йно сперечалися про те, хто з них кращий, замовкли й заслухалися

чудесними трелями. І фея посміхнулася. Вона вже знала, яку саме
пташку обере найкращою.

Обговорення казки

Запитання та завдання до змісту прослуханої казки:
Що хотіла зробити фея? Для чого вона завітала до лісу?

Розкажіть, як поводилися папуга, дятел, лелека, та орел. Яки-
ми можна назвати цих птахів, яку спільну ваду вони мали?

Доведіть, що птахи у казці були не скромними, а пихатими
й хвалькуватими.

Як ви думаєте, чи сподобалася феї така поведінка птахів? На ко-
го чарівниця звернула увагу?

Чому увагу феї привернула маленька непоказна пташка? Яка
перевага соловейка зацікавила фею?
Чи завадила скромність маленькому соловейку показати свій
талант?

Як ви думаєте, яку пташку фея обрала найкращою? За які чес-
ноти соловей здобув таке звання?

Чи поділяєте ви думку феї?

Діти розбирають фігурки пташок, розподіляючи ролі, і за до-
помогою вихователя розігрують сюжет казки повторно. У процесі

виконання завдання малята можуть вносити власні творчі доповне-
ння у зміст казки.

Пальчикова гімнастика «Хвалькуваті птахи»

Педагог спонукає дошкільнят передати зміст казки імітаційни-
ми рухами пальчиків.

Птахи усі коло дуба зібрались,

(Лікті вертикально разом, пальці кистей переплетені — «дерево».)

Гучно кричали вони, вихвалялись.

(Долоні з’єднані внутрішньою стороною всередину, пальці кис-
тей ритмічно розводяться.)

www.e-ranok.com.ua

109

Хвастався кожен із птахів собою:
(Плавно розводять долоні в сторони.)
Дуже барвистий папуга — красою,

(Плескають у долоні.)

Сизий орел тим, що швидко літає,

(Горизонтально розміщені долоні поряд, піднімають та опускають.)

Крила міцні та зіркі очі має.

(Зчіплюють напружені кисті в «замочок», потім приставля-
ють кільця з вказівних та великих пальців до очей.)

Дятел також вихвалявся, малята:
Здатен дерева він сам лікувати!

(Стукають пучками з’єднаних великих та вказівних пальців
по столу чи підлозі.)

Білий лелека сказав гордовито,

(Долоні зчеплені великими пальцями, решта пальців розстав-
лені і погойдуються — «птах махає крилами».)

Що жабенят він уміє ловити.
(Хапальні рухи обома кистями.)
Тільки малий соловейко мовчав,

(Складають долоньки «кошиком», зображуючи розмір пташки.)

Скромність цей птах неабияку мав!

(Складають руки на грудях.)
Арт-терапевтична робота «Скромний соловейко»
Дорослий просить малят намалювати скромного, непоказного
соловейка, який повівся серед усіх персонажів казки найчемніше
й найкраще. Діти отримують приладдя для малювання: папір та
прості олівці й виконують роботу в супроводі спокійної мелодії.
Наприкінці заняття педагог допомагає дітям дійти висновку,

що передусім окрасою людини є не її самовихваляння, а скром-
ність. А свої уміння та гарні риси слід доводити на ділі, а не базі-
кати, не розказувати про них.

Заняття закінчується.

Сподівайся на краще!

Мета: профілактика підвищеної тривожності; формувати в дітей
позитивне світобачення, оптимістичне сприйняття навколишнього
світу; виховувати впевненість, віру у власні сили.

www.e-ranok.com.ua

110

Матеріали та обладнання: ляльки-звірята (два ведмедики), сю-
жетні малюнки за змістом казки, аудіоапаратура, книжечки-
розмальовки, кольорові олівці.

Хід заняття

Педагог ставить перед малятами ведмедиків і звертається до
дошкільнят.
Виховател ь. Діти!

Нині гості в нас чудові —
Це ведмедики казкові.
Одного Матвійком звати,
Інший — це Мусій, малята.
Отже, ведмежаток двоє.
Ці звірята між собою
Зовні схожі, та одначе
Мають зовсім різну вдачу.

А мешкають наші братики-ведмедики у своїй хижці, яка стоїть

край вузенької стежки, у гущавині чарівного лісу (дорослий пока-
зує дітям відповідну ілюстрацію).

Артикуляційна вправа «Скоромовка про хижку»

Діти на прохання вихователя проказують віршовану скоро-
мовку, вимовляючи її виразно й чітко, спочатку повільно, а потім

у більш швидкому темпі.

Ось хижка край стежки, ведмежа це хата:
У ній проживають брати-ведмежата.
Бесіда «Вдача, настрій та думки»

Виховател ь. Отже, малята, наші ведмедики майже однако-
ві на вигляд, та дуже відрізняються своєю вдачею. Один ведмедик,

Матвійко, завжди усміхнений та радісний. А який, на вашу думку,
інший ведмедик, Мусій? (Похмурий, невеселий.) Так. Ведмежатко
Матвійко завше прокидається у доброму настрої і завжди готовий

до гри та цікавих пригод. А Мусій, на вашу думку, який має на-
стрій із самого ранку? (Поганий, йому не хочеться гратися.) Думки

Матвійка завжди про щось гарне, хороше, приємне. «Який гарний

має бути день!»— думає ведмедик Матвійко.— Скільки веселих, не-
забутніх вражень він мені принесе!» А от Мусій чомусь щодня чекає

чогось іншого. Як ви думаєте, про які події він міркує? (Про непри-
ємні, печальні, навіть жахливі.)

Матвійко — ведмедик впевнений. Він вірить у власні сили

і завжди сподівається на краще. Навіть коли справді трапляють-
ся якісь негаразди, він долає їх, не втрачаючи присутності духу.

www.e-ranok.com.ua

111

Цього не можна сказати про його братика. Яким уявляється вам

ведмежатко Мусій? (Він невпевнений у собі, постійно пригніче-
ний.) Правильно. От такі ці клишоногі братики.

Малята, а ким із цих ведмедиків ви себе уявляєте? Чому? По-
ясніть свою думку. (Діти виконують завдання за допомогою педаго-
га.) Як ви вважаєте, хто з цих ведмежат почувається більш щасли-
вим? Які почуття викликає в нас Мусій? Що б ви порадили такому

ведмедику? (Відповіді.)

А зараз я розповім вам казочку. Ви, дітки, допомагайте ме-
ні її розповідати. Ну а якщо всі дітки вважають, що краще бути

схожим на життєрадісного Матвійка, то й говорити ви будете саме
за цього ведмедика.

Розігрування казкового діалогу
«Про братиків ведмедиків»

Вихователь спонукає дітей підтримувати діалог, промовляючи
відповідні репліки оптимістичного персонажа казки — ведмежатка
Матвійка. Діти виконують ігрове завдання за активною допомогою
дорослого (пояснення, підказки).

Виховател ь. Настав ранок. Прокинулися ведмедики. Пер-
шим сонно озвався Мусій.

Мусі й. Як же я погано виспався! Щось мені зле... А ти як по-
чуваєшся, Матвійку?

Матвійк о. А я виспався чудово і почуваюсь бадьорим.
Мусі й. Мабуть, сьогодні знову буде цілий день дощ... Небо,
здається сірим, похмурим. Ти як думаєш, брате?

Матвійк о. А я, братику, певен що день буде ясним, соняч-
ним, теплим. Якщо зранку й не з’явиться сонечко, воно неодмінно

вийде трохи пізніше!
Мусі й. Треба б умитися! Та не люблю я цього: вода холодна...
А мило очі щипає. А ти, Матвійку?
Матвійк о. А я вмиюся із задоволенням: прохолодна водичка
бадьорить та гартує, а мило таке духмяне!
Мусі й. Що сьогодні на сніданок? Знову каша... Як вона вже
мені набридла...

Матвійк о. Кашка — це чудово! Вона дуже корисна, додає си-
ли й наснаги. І так мені смакує!

Мусі й. Зараз ти, мабуть, знову запропонуєш мені якісь справи?
Матвійк о. Атож! Ходімо пограємось або прогуляємося лісом
та дізнаємося щось новеньке, які події відбулися в нашому лісі.
www.e-ranok.com.ua

112

Мусі й. А я не хочу нікуди йти... Що може бути цікавого? І гра-
тися мені теж не хочеться. Ти ще скажи: будемо вчитися по дере-
вах лазити...

Матвійк о. Давай! Адже справжній ведмідь має рости сприт-
ним та сильним! Дивись, як це робиться!

Мусі й. Усе одно в мене нічого не вийде. Я не зумію... Я такий
вайлуватий і зовсім не спритний.
Виховател ь. Вийшли ведмедики на галявину, дивляться —
а там розкрилися квіти, над ними метушаться бджілки, пташки
співають дзвінко. От Мусій і каже.

Мусі й. Обережно, брате! Краще б ці квіти не розквітали. Ди-
вися, скільки над ними бджіл: ще вкусять! А шумно тут як! Пташ-
ки такі галасливі, аж голова від них болить! Згоден, Матвійку?

Матві й. Ні, я не згоден із тобою! Поглянь, які прекрасні
ці квіточки! А те, що бджіл багато, — це ж добре! Вони збирають
смачний нектар! Пташки ж співають просто дивовижно, їхній спів
мені так подобається!
Виховател ь. Надвечір повернулися ведмежата додому. Вони
мовчали. Кожен із братів думав про минулий день.

Якщо дошкільнятам важко впоратися з ігровим завданням, ви-
хователь спрощує його: спочатку сам каже потрібну репліку, а по-
тім просить ту чи іншу дитину її повторити.

Обговорення казки

Педагог пропонує малятам дати відповіді на запитання за тек-
стом казки:

Як ви вважаєте, якою вийшла наша казочка: радісною чи сумною?
Чи відрізнялися між собою брати ведмежата? Чим саме?

Хто з ведмедиків ніколи не нудьгував, умів радіти всім та всьо-
му, що оточує його?

Чи поділяв враження Матвійка його братик?
Яким був Мусій: як він поводився, яким тоном розмовляв,

яким видавалося йому все те, що Матвійко вважав гарним, весе-
лим, чудовим?

Чи подобаються вам брати-ведмежата? Хто з них вам подоба-
ється більше? Чому?

Як ви думаєте, хто винен у тому, що ведмедик Мусій постійно
був пригнічений?

Кому з ведмедиків, на вашу думку, буде легше навчатись, зна-
ходити нових друзів?

www.e-ranok.com.ua

113

Чи хотілося б вам, щоб ведмедик Мусій став схожим на свого
бадьорого та впевненого братика Матвійка? Як би змінилася тоді
казка, якою б вона стала?

Творча переробка уривку казки

Вихователь пропонує дітям обрати певний фрагмент прослу-
ханої казки (на свій розсуд) і розіграти його, змінивши зміст так,

що обидва братики стали радісними, у гарному настрої.
Наприклад:
Мусі й. Доброго ранку! Як я гарно та солодко виспався! А ти,
братику Матвійко?
Матвійк о. Я також виспався чудово: почуваюся бадьорим!
Мусі й. Здається, нас чекає погожий, сонячний день!
Матвійк о. Звісно. А як же інакше? День має бути обов’язково
ясним та теплим!
Під час виконання ігрового завдання малята можуть також

скласти подібні короткі діалоги (кожен малюк говорить по 2–3 ре-
пліки) на задані педагогом теми (ведмежата збирають та куштують

малину, бігають наввипередки, спостерігають за польотом метели-
ка, учаться танцювати тощо).

Педагог бере лялькового ведмедика і звертається до групи від
його імені.

Мусі й. Спасибі вам, дітки! Завдяки вам я став зовсім по-
іншому дивитися на все довкола, навчився бачити все з кращо-
го боку, завжди сподіватися на краще, вірити у свої сили та ра-
діти життю.

Виховател ь. Мабуть, братики-ведмедики сьогодні знайшли
серед хлопчиків та дівчаток нашої групи чимало хороших друзів,
які завжди готові їм допомогти, підтримати їх, ну і, звичайно ж,

веселенько погратися з ними. Хто з вас вважає себе другом ведме-
жаток Матвійка та Мусія? (Діти називають себе.)

Тоді, малята, навчимо ведмежат гарних та цікавих фізкультур-
них вправ!

Звучить жвава мелодія (на розсуд педагога). Малюки на про-
хання вихователя стають у коло. Лялькових ведмедиків ставлять

у центр дитячого кола.

Ігрові рухові вправи «Весела зарядка»

Вихователь читає віршовані рядки, а дошкільнята виконують
ігрові рухи відповідно до змісту та ритму.
Фізкультура — рух і гра!
Та-ра-тра, та-ра-ра!

www.e-ranok.com.ua

114
На зарядку нам пора!
Та-ра-тра, та-ра-ра!
(Крокують одне за одним по колу.)
Ручки вгору піднімаймо —
Раз-два-три! Раз-два-три!

(Зупиняються, обернувшись до центру кола і, стоячи на місці,
ритмічно підіймають і опускають руки.)
Ще й голівками киваймо —
Раз-два-три! Раз-два-три!
(Погойдування головою праворуч-ліворуч.)
Навкруг себе обкрутились —
Так-так-так! Так-так-так!
(Обертаються навколо себе.)
На сусідів подивились —
Так-так-так! Так-так-так!
(Повороти голови в сторони.)
Врозтіч всі порозбігались —
Тра-ля-ля! Тра-ля-ля!
(Розбігаються врозтіч навшпиньках.)
І у коло знов зібрались!
Тра-ля-ля! Тра-ля-ля!

Малята знову стають у коло й беруться за руки. У супроводі ве-
селої музики діти впродовж 1–1,5 хвилини водять хоровод навколо

ляльок, що зображують казкових персонажів — ведмежат.
Арт-терапевтична робота «Ведмедики-художники»
Дорослий нагадує дітям про те, що на початку їхньої казочки

один ведмедик був життєрадісним, а інший мав протилежну вда-
чу — завжди був понурим, сумним.

Педагог пропонує вихованцям уявити, що ведмедики стали ху-
дожниками і кожен з них малює картинки таких кольорів, які йо-
му близькі по духу й настрою, які він відчуває.

Малята отримують розмальовки та олівці. Вихователь просить
дітей розфарбувати в ній дві картинки: одну так, як це зробив би

веселий Матвійко, а іншу — так, як це виконав би сумовитий вед-
медик Мусій.

Діти виконують образотворче завдання в супроводі тихої, спо-
кійної музики.

Презентація робіт

По закінченні роботи малята можуть показати свої розфарбова-
ні картинки групі та презентувати їх, даючи відповідні пояснення.

www.e-ranok.com.ua

115

— Ось цю картинку розфарбував Матвійко — на ній кольори

яскраві, радісні: барвисті квіти, зелененька травичка, ясне оран-
жеве сонечко.

— А цю картинку малював печальний Мусій — вона вийшла
тьмяною та сумною, як і вдача цього ведмедика: усе розфарбоване
сірим, чорним, темно-зеленим та коричневим кольорами.
Заняття закінчується.

Дружба та мир значно кращі за сварку
Мета: виховувати в дітей дружнє, доброзичливе ставлення одне

до одного, уміння просити вибачення і вибачати; формувати вмін-
ня стримувати негативні емоції; викликати осудливе ставлення

до проявів агресії, сварок.

Матеріали та обладнання: ляльки (бабуся, собачка й кіт), деко-
рація сільського подвір’я, аудіоапаратура, приладдя для ліплення

(пластилін, дощечка, стека, ганчірочка).
Хід заняття

Виховател ь. Малята, сьогодні ми потрапимо до одного за-
тишного дворику привітної бабусі Мотрі, де живуть її улюбленці —

собачка Сірко та котик Мурко. (Педагог виставляє перед малятами
відповідних ляльок.) І песик, і кіт до душі бабусі Мотрі — про обох
вона піклується, обох годує. Сірко — відважний та пильний песик,

а Мурко — такий гарний мишолов, та й шкоди не робить. От тіль-
ки дуже засмучують звірята свою хазяйку постійними розбратами

та сварками між собою.

Артикуляційна гімнастика «Пес і кіт»

1. Вправа «Злий собака». Діти піднімають верхню губу, показу-
ючи верхні зуби, гарчать (протяжне вимовляння звука [р] з на-
ступним опусканням нижньої губи).

Двором кіт собі мандрує,
Йде поволі, не спішить.
Котик песика дратує —
Песик шкіриться й гарчить.

2. Вправа «Парканчик». Верхня та нижня губи відкривають зі-
мкнені зубки.

На паркан коток стрибає,
Пес до нього: «Гав! Гав! Гав!
Зуби ти мої пізнаєш,
Ух, тебе б я покусав!»

www.e-ranok.com.ua

116

3. Вправа «Фиркання». Малята різко вимовляють звук [ф] на ак-
тивному видиху.

Кіт підняв глузливо вуса
Та ще й фиркає: «Фир, фир!
Я собаки не боюся:
Чи й не сторож, чи й не звір!»

4. Вправа «Шипіння». Вимовляють на тривалому видиху звук [ш].

Розлютився наш собака:
Ну й нахабний сірий кіт!
Він, пухнастий забіяка,
Ще й шипить, піднявши хвіст!
Бесіда «Навіщо нам сваритися?»

Виховател ь. Чи згодні ви з тим, малята, що бабусиних со-
бачку й кота навряд чи можна назвати добрими друзями? (Ствер-
джувальна відповідь.) Чому? Що вони затіяли? (Сварку.) Кому з вас

доводилося бачити сварки або самому сваритися зі своїми друзями,
товаришами? (Відповіді дітей.) Розкажіть, які почуття виявляють

ті, хто свариться? (Педагог допомагає малюкам дібрати потріб-
ні слова: гнів, обурення, роздратованість.) Які зазвичай учасники

сварок: задоволені, добрі чи, навпаки — сердиті, злі, недоброзич-
ливі? (Відповіді.) Розкажіть, як поводяться люди під час сварки?

(Вони кричать, розмахують руками, погрожують одне одному, іно-
ді навіть б’ються.) Як ви думаєте, чи може принести кому-небудь

радість та задоволення така справа, як сварка? (Ні.) Яке враження
найчастіше справляють ті, хто свариться, на оточуючих? (Негарне,
неприємне, погане враження.)
Правильно, малята. Іноді сварки, здається, не уникнути, бо

хтось один добряче завинив перед іншим. Але той, хто провинив-
ся, цілком може (і повинен) не допустити сварки. Як ви думаєте,

що він має зробити? (Дорослий підводить малят до висновку: «Слід

попросити вибачення за свою провину».) А якщо це вибачення щи-
ре, то його товариш, тамуючи образу, скоріше за все... Що зробить?

(Простить, вибачить.) Чим тоді закінчиться така сварка? (Миром,
примиренням.)
Вам, малята, що приємніше робити: сваритися чи миритися?
(Миритися.) Справді, там де сварка — ворожнеча й розбрат, а де
мир, там які стосунки між людьми? (Гарні, дружні, привітні.)
Виховател ь. Добре, що ви такі розсудливі і все розумієте

правильно. Але цього, на жаль, не можна сказати про наших каз-
кових героїв — песика Сірка та котика Мурка. Про них наступна

буде казка, тож слухайте її, будь ласка!

www.e-ranok.com.ua

117

Розповідання казки «Як Сірко та Мурко подружилися»
Звучить весела мелодія.

Педагог встановлює декорацію із зображенням подвір’я і розпо-
відає казку, використовуючи відповідних ляльок міні-театру.

Виховател ь. Отже, у бабці Мотрі жили песик Сірко та котик
Мурко. Сірко та Мурко дуже не подобалися один одному.
«Навіщо цей кіт? — думав песик,— ось я двір та дім охороняю,
від злодіїв пильную, а від нього жодної користі!»
А котик міркував так: «І де б дівся цей Сірко! Тільки й уміє
гавкати та гарчати марно. Не те, що я — лагідний та муркотливий.
Розважаю хазяйку своїми пісеньками, та ще й мишей ловлю».

Кіт намагався не потрапляти на очі собаці, бо той одразу почи-
нав сердито гавкати й вишкірятися на нього. Так було довго, доки

не трапилася із цими звірятами одна пригода.
Одного ранку пішла бабця Мотря на ринок. Чекали пес та кіт
на свою хазяйку довго, а її все нема й нема. Хоч і не любили Сірко
та Мурко один одного, та довелося примиритися, щоб разом знайти
бабусю. І вирушили вони на пошуки.

«Як же знайти нам хазяйку?» — думав Сірко. А кмітли-
вий Мурко йому й каже: «Та у вас же, у собак, кажуть, дуже

добрий нюх. То й спробуй знайти її за запахом!» «Справді, як
це я сам не здогадався?» — мовив Сірко і повів своїм чутким
носом. Побігли звірята по стежці. І раптом побачили бабусю.
Вона повільно йшла, а в руках у неї були важкі торби. Сірко

та Мурко так зраділи, що, позабувши всі свої сварки, радіс-
но побігли назустріч бабусі. Вони дружно взяли в неї покупки

і вирушили додому. Сірко ніс найважчу торбу, а Мурчик лег-
шу. Бабуся Мотря дуже раділа з того, що її улюбленці наре-
шті помирилися.

Коли всі повернулися додому, то влаштували смачне чаю-
вання. Мурчик та Сірко допомогли накрити на стіл, а бабуся

спекла пиріг.

Обговорення казки

Запитання для обговорення:
Чи сподобалася вам ця казочка?

Розкажіть, які стосунки були між Мурком та Сірком на почат-
ку казки.

Чи змінилися вони згодом?
Розкажіть, який випадок змусив песика й котика примиритися.

Як ви думаєте, чи змогли б тварини допомогти бабусі, якби во-
ни не об’єднали для цього свої зусилля?

www.e-ranok.com.ua

118
Чим закінчилася ця історія?

Виховател ь. Мабуть, песик Сірко та котик Мурко, повернув-
шись додому, остаточно помирилися. Хто, на вашу думку, і в кого

попросив вибачення за минулі образи? (Заслуховують різні варіан-
ти дитячих відповідей.)

Творче доповнення казки

Педагог пропонує малюкам доповнити казку: взяти ляльок і ро-
зіграти з ними діалог, у якому песик та котик вибачаються один

перед одним.
Приблизний варіант діалогу.
Сірк о. Вибач мене, Мурче, що я сварився з тобою, гарчав та

гавкав на тебе. Я більше не буду тебе ображати. Ти он який кміт-
ливий та спритний.

Мурко. Вибач і ти, Сірку, що я тебе зневажав.
Сірк о. Давай, коте, помиримося та й будемо друзями!
Мурк о. Згода! Будемо добрими друзями, найкращими у світі!
Діти виконують завдання за необхідною допомогою дорослого.

Ігрові рухові вправи «Не сварімося!»

Дорослий пропонує вихованцям закріпити дружбу котика й пе-
сика, навчивши їх доброї народної пісеньки.

Педагог промовляє рядки дитячої пісеньки-мирилки, а малята,
ставши в пари одне напроти одного, виконують рухові дії за змістом.

Вишні-черешні наливаються,

(Плавно піднімають руки вгору, розставляючи пальці.)

Синє озеро розливається,
Ясне сонечко усміхається,

(Стають навшпиньки, тягнуться руками вгору, усміхаються.)

Жито силоньки набирається.

(Погойдують тулубом праворуч-ліворуч, руки опущені.)

Через тин вишня похилилася,

(Нахил тулуба вперед.)

Дві подруженьки посварилися.
(Крок назад, руки відводять за спину.)
Тобі яблучко, мені грушечка,

(Крок вперед, з’єднують кінчики пальців з кінчиками пальців
рук партнера.)

Не сварімося, моя душечко.
(Беруться за руки і міцно стискають їх.)

www.e-ranok.com.ua

119
Тобі яблучко, мені зернятко,
(Ритмічно гойдають з’єднаними руками.)
Не сварімося, моє серденько.
(Злегка обіймають одне одного.)
Виховател ь. Я думаю, що наші герої, котик Мурко та песик
Сірко, не тільки навчилися миритися та дружити, але й радують
іноді один одного різними приємними подарунками, сюрпризами,
як і належить добрим друзям.

Арт-терапевтична робота «Дружній сюрприз»

Педагог пропонує малюкам уявити себе на місці когось із пер-
сонажів казки і зробити подарунок своєму другові, виліпивши йо-
го з пластиліну.

Під час виконання такого образотворчого завдання діти можуть ви-
готовити м’ячик, клубочок, бантик, будочку, бублик, цукерку тощо.

Наприкінці заняття малята презентують свої вироби, поясню-
ють, для кого вони та чим такі сюрпризи можуть порадувати друга.

Заняття закінчується.

Солодких снів!

Мета: провести профілактичну роботу щодо нічних страхів; учити
малят свідомо, позитивно ставитися до сну, відрізняти сновидіння

від реальності; виховувати в дітях загальнолюдські цінності, фор-
мувати естетичні почуття.

Матеріали та обладнання: ляльки, що зображують двох зайчи-
ків, аудіоапаратура, картки із зображеннями відповідно до змісту

гри, два лялькових ліжечка з постіллю, крейда, папір та кольоро-
ві олівці.

Хід заняття
Педагог показує дітям зайчиків.
Виховател ь. Діти, сьогодні на вас чекає гарна казочка

про пухнастеньких малят, довговухих зайченят — Пушка та Сі-
рячка. Зайчики ці — дуже дружні, товариські, веселі та завзяті.

Їм подобається бути разом, гратися, спілкуватися, займатися різ-
ними цікавими справами. Наприклад, ось такими...

Артикуляційна гімнастика «Зайчики спілкуються»
1. Вправа «Наспів». (Для стимуляції руху нижньої щелепи.)

Маленькі куцохвості зайченята
Уміють мелодійно заспівати.

www.e-ranok.com.ua

120
Присівши на галявині в ліску,
Вони співають пісеньку дзвінку.

Дошкільнята швидко наспівують звукосполучення «па-па-па».
2. Вправа «Вигуки». (Для активізації м’язів губів.)
Бесідують, спілкуються зайчата,
Вигукують собі щось жваво, радо,
Ці вигуки захоплені всі чують,
Звіряток і пташок вони дивують!

Малята беззвучно або пошепки вимовляють голосні звуки [а],
[е], [и], [і], [о], [у].

Бесіда «Про сон та сновидіння»

Виховател ь. Отже, від ранку до пізнього вечора наші друзі-
зайчики бавляться, граються, знайомляться з довколишнім світом,

освоюють нові вміння... А як ви думаєте, що роблять зайчики, коли
вечоріє? (Лягають спати.)

Як ви думаєте, сон нам обов’язково потрібен? (Так.) Для чо-
го? (Щоб відпочити, набратися сил.) Мабуть, ви погодитеся з тим,

що гарний сон має бути міцним та спокійним. Іноді, коли ми спи-
мо, нам здається, що з нами відбуваються якісь події, ми бачимо

різних людей, істот, перед нами постають якісь картини... Хто здо-
гадався, що я маю на увазі, і може мені пояснити, що це таке? (Це

наші сни, сновидіння.) Правильно, друзі. Хто з вас часто бачить

сни? Розкажіть, які сни ви бачите зазвичай: приємні чи неприєм-
ні, схожі на правду чи казкові? Кому з вас снився хоч раз такий

гарний сон, що не хотілося прокидатися? А хто з вас часом бачить

погані сни? Ви боїтеся таких снів? Як ви почуваєтеся, прокидаю-
чись після різних снів? (На кожне запитання заслуховують від-
повіді 2–3 малят.)

Звичайно, сон — це лише сон. Він відбувається в нашій уя-
ві, але не насправді. Але знаєте, малята, ми можемо керувати

снами. Як ви думаєте, які сни побачить той, хто звечора грав-
ся у добрі, спокійні ігри, вчасно ліг спати в зручну постіль, ко-
му побажали «на добраніч», хто подивився по телевізору ввечері

добрий мультик або послухав лагідну мамину казочку, колис-
кову пісню? (Це будуть хороші, чарівні сни.) А які сни можуть

прийти до тих діток, які увечері дуже метушилися, лягли спати

надто пізно, капризуючи, у поганому настрої, довго на ніч ди-
вилися кіно для дорослих з бійками чи про війну? (Негарні, не-
приємні сни.)

Вам, малята, я бажаю бачити тільки найкращі, найдобріші сни.
А зараз ми повернемося до казочки про наших зайчиків.
www.e-ranok.com.ua

121

Розігрування казки «Заячі сни»

Виховател ь. Отже, у казковому лісі настав вечір. Швидко
наближалася ніч. І зайчик Пушок розмовляє із Сірячком.
Пушо к. Чуєш, Сірячку? Уже пізно, час готуватися до сну.
Сірячо к. А я ще не хочу спати! Піду подивлюся телевізор,
там якраз фільм страшний буде — «Хижаки лісу».
Пушо к. Краще не дивися такого на ніч. Раджу тобі зробити,
як я: піти почистити зуби й лягти спати.
Сірячо к. А я ляжу спати пізніше. І замість того, щоб зуби
чистити, краще поїм.
Пушо к. Кажуть, що на ніч наїдатися шкідливо.
Сірячо к. Та мало що там тобі кажуть!

Пушо к. Ти собі як знаєш, а я ось гарненько розстелю своє лі-
жечко... Зіб’ю подушечку, щоб вона була зручною та м’якенькою.

А ти, Сірячку, скажи мені «На добраніч!»
Сірячо к. Ну, на добраніч, друже, якщо це для тебе так важливо!
Пушо к. Дякую! І тобі солодких снів!

Дорослий кладе Пушка в іграшкове ліжечко і продовжує роз-
повідати на фоні звучання лагідної, спокійної музики (наприклад,

будь-якої колискової).
Виховател ь. Пушок солодко позіхнув, заплющив оченята

і одразу заснув. Він спав міцно та спокійно. Іноді Пушок усміхав-
ся вві сні. (Музика змовкає.) А Сірячок вклався спати набагато піз-
ніше, стурбований подіями фільму про зубастих вовків та лисиць.

Сірячо к. Нема вже в мене сили поправляти постіль, переби-
вати подушку! І так засну! Хоча щось мені лячно...

Дорослий кладе спати до ліжка Сірячка. Лунає тривожна, гріз-
на мелодія.

Виховател ь. Спав Сірячок неспокійно, увесь час ворочався

з боку на бік. Зайченя часто здригалося вві сні, кілька разів проки-
далося і навіть одного разу щось перелякано закричало...

Музика вимикається.

Виховател ь. Та ось настав ранок. Першим прокинувся Пу-
шок. Він був у гарному настрої, радісний та усміхнений. А Сірячок

проснувся млявим та незадоволеним... Почувався Сірячок зле, мав
змарнілий вигляд.

Обговорення казки

Вихователь пропонує дітям обговорити казку, спираючись
на його запитання.

www.e-ranok.com.ua

122

Що порадив перед сном зайчик Пушок своєму другові Сірячкові?
Чи погодився Сірячок з думкою товариша про те, що лягати
спати слід вчасно?
Що робив перед сном Пушок? А чим займався Сірячок?
Як спав зайчик Пушок? Яким був сон Сірячка?
Як ви думаєте, чи бачили зайченята під час спання сновидіння?
Які сни бачив Пушок? Які події приходили в сни Сірячка?
Як ви думаєте, що виною тому, що Сірячок зранку почувався
недобре?
Чи варто було Сірячку звечора прислухатися до добрих порад
свого друга?

Творче продовження казки

Дорослий спонукає малюків пофантазувати і придумати продо-
вження казки про те, як ранком зайчики Пушок та Сірячок обміню-
валися враженнями про побачені вночі сни. Діти беруть ляльок і за

допомогою вихователя складають відповідний казковий діалог.
Наприклад:
Пушо к. Як я чудово виспався! А ти, Сірячку?

Сірячо к. А я от зовсім не виспався! І спав погано. Не розу-
мію чому.

Пушо к. Знаєш, я бачив такі приємні сни! Мені приснилися
красиві квіти, чарівні пташки і ціла корзина ласощів — солодкої
моркви та соковитої капусти!
Сірячо к. А мені снилися різні жахи та страхіття. Наче вовк
хотів мне з’їсти... А потім якісь чудовиська за мною ганялися...
Пушо к. Шкода тебе, звичайно, але ти сам винуватий, що не
послухався мене.
Сірячо к. Обіцяю: надалі буду чинити так, як ти, Пушку.
Виховател ь. І відтоді обоє зайчиків завжди лягали спати

вчасно, не забуваючи на ніч вмитися й почистити зубки та поба-
жати один одному доброї ночі. І Пушок, і Сірячок завжди міцно та

солодко спали і бачили тільки хороші, приємні сни.
Пальчикова гімнастика «Чарівні сновидіння»

Дошкільнята виконують ігрові імітаційні рухи пальчиками від-
повідно до змісту віршованого тексту.

Бачать зайчики вві сні овочів корзину,
(Складають заокруглені кисті «чашечкою».)
Бачать — рибка в озерці, танцюючи, плине,
(Плавні хвилеподібні рухи вперед стуленими долонями.)
www.e-ranok.com.ua

123

Бачать — пташечки малі крильцями махають,

(Зчіплюють долоні великим пальцем, решта пальців розстав-
лені й ритмічно рухаються вгору-вниз.)

Бачать — сонця промінці яснесенькі сяють,
(Роз’єднують кисті, пальці розставлені і спрямовані вниз.)
Ось кумедне оленя йде через місточок,
(Показують спочатку «оленя» — виставивши мізинний
та вказівний пальчики, потім горизонтально розміщені долоні
з’єднують кінчиками пальців — «місток».)
Ось хатинка, а на ній — золотий замочок.
(Зображують долонями «дах», після чого з’єднують кисті
в «замочок».)

Арт-терапевтична робота «Наші сни»

Вихователь роздає малюкам папір та кольорові олівці і пропо-
нує дошкільнятам намалювати свої сни (ті, які насправді снилися

дітям, або уявні сни, які дошкільнята хотіли б побачити).

Презентація робіт

По закінченні роботи малюки презентують свої малюнки, ко-
ментуючи їх кольорову гаму, зміст, а також емоції і враження, які

справляє зображений сон.

Із позитивних малюнків діти влаштовують виставку. Ті ма-
люнки, на яких хтось зобразив «поганий сон», малята розривають

на дрібні шматочки і викидають в урну для сміття.
Заняття закінчується.

Щоб тебе поважали

Мета: формувати уявлення дитини про необхідність морального

поводження в соціальному оточенні; виховувати об’єктивну само-
оцінку; підтримувати прагнення дитини подобатись одноліткам.

Матеріали та обладнання: ляльки, що зображують ведмедика,

зайця, лисичку та пташку, клубочок жовтих ниток, аудіоапарату-
ра, декорація із зображенням сонечка, лісу та дерева, картки з ма-
люнками відповідно до змісту казки, кольорова крейда.

Хід заняття
Дорослий розпочинає заняття.

Виховател ь. Малята, головний персонаж казочки, яку ви сьо-
годні почуєте, бурий ведмедик. (Дорослий показує вихованцям вед-
медика.) До речі, наш ведмедик сьогодні чомусь зовсім не в гуморі.

Давайте вивчимо скоромовку про це.

www.e-ranok.com.ua

124

Артикуляційна гра «Скоромовка про ведмедя»
Дошкільнята знайомляться з віршованою скоромовкою.

Похмурі та бурі насупивши брови,
Ведмедик кошлатий блукає в діброві.

Малята спочатку уважно слухають скоромовку кілька разів, по-
тім вивчають її напам’ять.

Скоромовку вимовляють чітко й виразно. Коли діти навчаться

промовляти скоромовку в досить швидкому темпі, педагог пропо-
нує їм промовляти вислів у певній мовленнєвій інтонації: весело,

задумливо, сердито, здивовано тощо.
Бесіда «Самотній ведмідь»

Виховател ь. Як ви думаєте, якщо наш ведмедик такий
на вигляд: насуплений та похмурий,— у нього все добре або щось

негаразд? (Відповіді.) У ведмедика дійсно є труднощі. Справа в то-
му, що він, малята, дуже самотній. Як ви вважаєте, кого треба зна-
йти ведмедику, щоб він не почувався самотнім? (Друзів, приятелів.)

Педагог продовжує бесіду від імені ведмедика.

Ведмеди к. Та я б радий знайти друзів! Але чомусь ніхто в лі-
сі не хоче дружити зі мною. Як ви думаєте, чому? (Дорослий під-
водить малят до думки, що, можливо, ведмедик неправильно пово-
диться з іншими мешканцями лісу.)

Виховател ь. Підкажіть, малята, ведмедикові, як треба ста-
витися до інших для того, щоб тебе поважали і були раді мати тебе

за друга? (Педагог допомагає дітям дати відповіді: «Треба бути до-
брим, чемним, привітним, чуйним; нікого не ображати, не висмію-
вати; допомагати тому, хто потрапив у біду».)

Ведмеди к. Справді? А я думав, що мене всі мають поважати

тільки за те, що я найбільший та найсильніший. Ось я який — гріз-
ний, сердитий, налякаю кого хочеш! Хіба це — не важливо для то-
го, щоб здобути визнання та пошану всіх мешканців лісу? (Діти да-
ють заперечну відповідь і формулюють її пояснення за допомогою

вихователя.) Не розумію я вас, малята.

Виховател ь. Так і залишився б наш ведмедик самотнім, як-
би одного разу не трапилася з ним одна казкова історія.

Розігрування казки «Як ведмедик пошану здобув»
Педагог розповідає казку, використовуючи відповідні декорації
та ляльок дитячого міні-театру.
Виховател ь. Одного разу маленький ведмедик, якому так
набридло бути самотнім та нешанованим, звернувся до сонечка
в небі й попросив його.

www.e-ranok.com.ua

125

Ведмеди к. Сонечку, я дуже хочу, щоб у мене були друзі. Дру-
зі, які б мене любили й поважали. Але як це зробити — не знаю.

Допоможи мені, будь ласка!
Сонечк о. Добре, ведмедику! Я дам тобі сонячний клубочок

із своїх сонячних промінчиків. Він і підкаже тобі, як чинити. Як-
що ти, ведмедику, будеш поводитися гідно, як належить, клубочок

тебе лагідно грітиме. А якщо твої вчинки та ставлення до інших бу-
дуть не варті поваги, клубочок буде тебе гаряче пекти.

Ведмеди к. Спасибі тобі, сонечку! Я покладу чарівного клу-
бочка до кишені та й подивлюся, що далі буде. Здається, хтось на-
ближається сюди. Ага, та це ж зайчисько! Я зараз його налякаю,

щоб знав, хто в лісі хазяїн! Ой! Щось надто гарячим став клубочок...
Мабуть, не буду зайчика лякати. Здоров був, зайчику!
Зайчик (тремтливо). Здрастуй, ведмедю!.. Ти мене не образиш?

Ведмеди к. Чудний ти, зайцю! Я хоч і великий, та їм мед, яго-
ди лісові... А зайців — ніколи! Особливо таких боягузливих, косо-
оких!.. Ой! Знову пече! Я хотів сказати: не їм я зайчиків таких —

пухнастих, симпатичних і спритних!
Зайчик (радісно). Дякую, ведмедику! На все добре.
Ведмеди к. За що він мені подякував? Не знаю за що, але,
здається, сонячний клубочок діє! Стоп! А хто тут у траві під моїми

ногами? Ба, та це ж пташеня мале: певно, з гнізда вивалилося. Мо-
же, покинути його?.. Ой-ой!

Пташен я. Прийшла моя погибель! Жорстокий ведмідь не до-
поможе мені, маленькому!

Ведмеди к. А от і ні! Звідки ти, кажеш, випало? Я зараз під-
німу тебе та й посаджу назад, до твого гніздечка. Як приємно мене

гріє клубочок... Виходить, я гарно вчинив.
Пташен я. Я твій боржник, ведмедику. Обов’язково колись
і я тобі в пригоді стану.

Ведмедик (знічено). Та не варто, чого вже там... Хоча як при-
ємно! А хто це там плаче? Здається, лисиця.

Лисичка (плаче). Так, це я, руда лисичка. Я загнала в лапку

скалку. Вона гостра, тож мені боляче ступати. А ведмідь, певно, за-
раз буде насміхатися над моєю бідою...

Ведмеди к. Ні, не буду. Давай сюди свою лапку, спробую ви-
тягти скалку! Раз — і немає!

Лисичка (захоплено). Та ти — справжній друг, ведмедику!
Ну, не чекала від тебе такої шляхетності! Я тобі цього не забуду...
www.e-ranok.com.ua

126

Ведмеди к. Ти ба! Наче нічого такого я не зробив, а який день
видався гарний! Але що це зі мною?
Виховател ь. Раптом ведмедик відчув, що нездужає. Він
ледве дійшов до свого барлогу і забрався в нього, не сподіваючись
на краще.

Але тут сталося диво: завітали до ведмедика і зайчик, і лисич-
ка, і пташка (мама пташеняти, яке ведмедик урятував). Звірята при-
несли ведмедеві ліки: липовий мед та малину, а пташка заспівала

йому таку дивовижну пісеньку, від якої ведмедик одразу одужав.
І ведмедик зрозумів, що він нарешті знайшов те, про що мріяв

усе життя: добрих друзів, їхні визнання та пошану. А чарівного клу-
бочка ведмедик повернув сонечку — хай він тепер стане в пригоді

комусь іншому — тому, хто ще не знає, що таке чемність та доброта.

Обговорення казки

Малюки обговорюють казку, даючи відповіді на запитання:
Яким вам уявляється ведмедик на початку казки?
Яка мрія була у ведмедика, чого він хотів?
Як ви думаєте, чому ведмедик був самотнім? Чому його тільки
боялися, але не шанували?

Розкажіть, як сонячний клубочок допоміг ведмедику змінити-
ся? Яким став ведмедик завдяки цій допомозі?

Які добрі вчинки зробив ведмедик, кому і як він допоміг?
Чи віддячили звірі та пташка ведмедику?
Чому ведмедик наприкінці казки вирішив повернути чарівний
клубочок сонечку?
Чи сподобався вам кінець казочки? Яким став ведмедик?

Переказ казки

Дітям пропонується переказати казку, використовуючи відпо-
відних ляльок. Малята розподіляють ролі й виконують ігрове за-
вдання за необхідною допомогою вихователя.

Під час переказування казки дошкільнята можуть (за бажанням)
вносити власні доповнення, які не суперечать основній лінії змісту.
Виховател ь. А потім ведмедик запропонував своїм друзям

разом повеселитися і потанцювати. Давайте і ми разом з ними ро-
зучимо цей танок!

Ігрові рухові вправи «Танець друзів»

Діти разом стають у коло і виконують імітаційні рухи за зраз-
ком дорослого.

Щоб почати танець, діти,
Треба нам потупотіти.

www.e-ranok.com.ua

127
Так, звичайно, тупотить
Наш ведмедик, наш ведмідь.

(Енергійне притупування спочатку однією ніжкою, потім ін-
шою і двома ногами поперемінно, руки на поясі.)

Вміє лисонька кружляти,
Вміє гарно вальсувати —
Подарує для всіх вас
Плавний та граційний вальс.

(Повільно обертаються навколо себе, плавно змахуючи рука-
ми — зображують рухи вальсу.)

Зайчик, наче козачок:
Він танцює гопачок.
Ніжку на носок-на п’ятку,
Ще й навприсядки, малятка!

(Виконують прості танцювальні рухи, характерні для україн-
ського народного танцю.)

Пташечка навкруг літала,
Крильцями аплодувала:
«Гей, звірята, молодці!
Танцювати вміють всі!»

(Довільно пританцьовують, виконуючи ритмічні оплески.)
Виховател ь. Дуже добре, діти! А тепер все це — під веселу
музику разом з нашими друзями!

Діти розбирають ляльок. Звучить будь-яка танцювальна мело-
дія. Дошкільнята танцюють під неї впродовж 1,5–2 хвилин.

Арт-терапевтична робота
«Дружній, чемний наш ведмедик»

Вихователь просить дітей намалювати ведмедика таким, на яко-
го він перетворився в кінці казочки: веселим, доброзичливим та

чуйним.
Діти виконують малюнок спільно, використовуючи кольорову

крейду (на дошці або асфальті). Педагог у разі необхідності допо-
магає малятам зобразити ведмедика так, щоб його мордочка була

усміхненою, а вигляд — спокійним та задоволеним.
Заняття закінчується.

Дивний світ почуттів

Мета: збагачувати знання малят про сферу людських почуттів,

сприяти емоційному розвитку дитини; формувати вміння орієнту-
ватися в значеннях жестів, поз, мімічних виразах обличчя тощо.

www.e-ranok.com.ua

128

Матеріали та обладнання: кольорові повітряні кульки із зобра-
женнями різних емоційних виразів (веселості, задоволення, гніву,

страху, смутку, спокою, подиву), лялька-слоник, декорація тро-
пічного лісу, картки із зображеннями істот та об’єктів відповідно

до змісту заняття, крейда.

Хід заняття

Педагог ставить перед дітьми лялькового слоника і звертаєть-
ся до групи.

Виховател ь. В одній далекій казковій країні, там, де рос-
туть високі пальми та солодкі банани, народилося маленьке слоне-
ня. Воно було дуже кумедним. Особливо дивний вигляд мав хобот

слоненятка.

Артикуляційна вправа «Слоненя»

Дорослий читає віршовані рядки.
Слонятко довгий хобот має,
Його, мов руку, простягає.
Якщо не віриш, подивись:
Ось він який, слонячий ніс!

Малюки витягують губи «трубочкою», як під час вимовляння зву-
ка [у]. Губи утримують у такому положенні впродовж 5–10 секунд.

Бесіда «Емоції та почуття»

Педагог розміщує перед дітьми кульки з намальованими на них

різними мімічними виразами. У ході бесіди вихователь активно до-
помагає дітям знаходити та показувати зображення тих виразів об-
лич, про які йдеться, та коментувати їх вигляд.

Виховател ь. Наше маленьке слоненя було дуже чуйне. Як ви

думаєте, що воно відчувало, коли бачило те, що йому дуже подоба-
лося? (Радість, задоволення.) Що робило слоненя, радіючи? (Посмі-
халося, сміялося.) Яке почуття огортало слоника, коли він помічав

щось незвичайне та неймовірне? (Подив, здивування.) Що відчував

слоник, коли побачене викликало в нього неприємні враження і зо-
всім не подобалося йому? (Невдоволення, сум.)

Іноді маленький слоник сердився: на надокучливих мавп,

що бешкетували, на галасливих папуг, які цілий день нікому не да-
вали спокою. Тобто тоді слоник відчував... Що? (Гнів.)

А коли надходила ніч, слонятко засинало. Яким воно було
на вигляд уві сні? (Спокійним.)
А які почуття найчастіше огортають вас? Розкажіть, які події,

картини викликають у вас радість, смуток, подив, гнів. (Заслухо-
вують всіх дітей групи.)

www.e-ranok.com.ua

129

Розповідання казки «Пригоди слоненяти»

Дорослий розповідає казку, по ходу викладання сюжету роз-
міщуючи поряд зі слоненям малюнки та кульки з відповідними

зображеннями.
Виховател ь. Одного сонячного ранку в джунглях з’явилося

на світ маленьке слоненя. Першим, що воно побачило, було яскра-
ве сонечко. Сонечко лагідно торкнулося сірої спинки слоненяти

і ласкаво промовило: «Доброго ранку, маленьке! Із днем народжен-
ням тебе!» «Дякую, сонечку!» — відповіло слоненя. Йому було ду-
же приємно.

Слонятко опустило голівку і подивилося навкруг. Довкола
був густий тропічний ліс з високими пальмами та вигнутими, мов
змії, ліанами. Він зачарував вухатого малюка своєю величчю. «Оце
так! — мовило слоненя.— Який дивовижний, величезний ліс!»

Деякий час було тихо. А потім почулися гучні голоси. Це зчи-
нили сварку між собою строкаті папуги. Від пронизливого крику

птахів слонику стало вкрай неприємно. «Припиніть! — суворо ска-
зало слоненя забіякам.— Годі вже сваритися!» Папуги поглянули

на слоника й замовкли.
І раптом слонятко побачило, що до нього наближається ціла купа

мавп. «Хто це тут такий довгоносий та вухатий? Ха-ха-ха!» — регота-
ли мавпи, глузуючи зі слоника. Слоненяті вони не подобалися. «Чому

це мавпи кепкують з мене? Невже я такий негарний?» — думав сло-
ник. Він стояв похнюпившись і мовчки думав, що робити далі. А на-
хабні мавпи ніяк не вгамовувалися, вони продовжували глузувати та

сміятися. Зрештою слонику це набридло, і він пішов геть.

Біля річки слоника насторожив якийсь плюскіт. Слоник зата-
мував подих — йому назустріч ішов зубастий крокодил. «Люблю

я на сніданок їсти маленьких слоняток!» — тихо сказав крокодил

і клацнув зубищами. Побачивши таке страховисько, слоник кинув-
ся навтьоки.

Він довго біг стежкою, аж поки блакитна річка не зникла в гу-
щавині лісу. Нарешті слоник зупинився й відчув, що хоче їсти.

Він простягнув хобота до дерева, зірвав жовтий банан і скушту-
вав. Банан виявився ароматним, солодким та надзвичайно смач-
ним. «Який смачний фрукт!» — подумав слоник, жуючи банана.

Він навіть очі заплющив: так йому було смачно.
«Які в нас симпатичні слоненята бігають! — почулося звідкись

згори.— Може, подружимося?» Це було ведмежа, яке сиділо на де-
реві. Від такої неочікуваної похвали слонику стало ніяково. Він

почервонів і опустив очі долу. «Гаразд,— відповів слоник. Потім
він трохи осмілів і спитав: — А ти хто?» — «Я — ведмежатко».
www.e-ranok.com.ua

130

Ведмедик спритно зліз із дерева і став прямо перед слоненям: «А ти
кого чекав тут побачити?» «Не знаю»,— сказало слоненя.

Раптом почувся голосний тріскіт: це тріщали гілки дерев. На-
зустріч слонику вибігла схвильована мама слониха. «Ось ти де, мій

любий синочку! — сказала вона.— Нарешті я знайшла тебе!» «Ма-
мо!» — промовило слоненя. Його обличчя осяяла щира усмішка.

А слониха пригорнула до себе малюка міцним хоботом.

Обговорення казки
Запитання та завдання для обговорення:
Які почуття огортали малого слоника впродовж казки? Коли
слоник відчував радість та задоволення?
Яке враження справив на малюка величний ліс? Що відчуло
слоненя, побачивши його?

Поведінка яких тварин викликала у слоника гнів, незадоволен-
ня? Розкажіть, чи вдалося слонику позбутися цих неприємних від-
чуттів? Що він для цього зробив?

Зустріч із якою твариною викликала в слонятка справжній
страх? Чому слоник злякався крокодила?
Коли слонятко засоромилося? Які слова ведмедика змусили
слонятко ніяковіти?
Чим закінчилася ця казочка? Що відчув слоник, зустрівши маму?

Можете ви сказати про себе, що відчуваєте те саме, перебуваю-
чи поряд зі своєю матусею? Чому?

Творче доповнення казки

Педагог пропонує малятам доповнити казку, придумуючи нові
пригоди слонятка. Для цього діти розглядають та обирають картки
з малюнками різних істот, рослин тощо та розповідають про нові
цікаві зустрічі слоника в тропічному лісі.
Діти виконують завдання за необхідною допомогою вихователя.
Дорослий стежить за тим, щоб кожен малюк не забував розказати
про враження та відчуття, які принесла слонику нова зустріч.
Виховател ь. Колись наше слоненя виросте й перетвориться

на величезного, як гора, слона. Але, напевне, він залишиться та-
ким самим добродушним та привітним.

Ігрові рухові вправи «Слоник»

Діти виконують рухові дії, передаючи зміст віршованого тек-
сту, який щойно читає педагог.

Слон великий дуже-дуже,

(Стають на носочки, тягнуться руками вгору і плавно опуска-
ють їх через сторони.)

www.e-ranok.com.ua

131
Та веселий, добродушний.

(Стають прямо, руки на поясі, кивають голівками, усміхаючись.)

Кажуть, в нього, малюки,
Хобот-ніс замість руки.

(Простягають уперед зчеплені руки, рухають з’єднаними ру-
ками вгору-вниз.)

Коли слон іде, крокує,
Тупіт всі довкола чують.

(Крокування на місці з високим підніманням колін.)

Ну, а вуха у слона —
Просто диво-дивина!

(Приставляють долоні до вух і виконують нахили тулуба
праворуч-ліворуч.)

Слон думок лихих не має,
Слон звіряток не лякає,
Їх не ображає, ні,
(Заперечні повороти головою.)
А катає на спині!

(Зображують ходу слона, пересуваючись по підлозі «на чотирьох».)

Музично-мімічна гра
«Веселий та сумний танок»

Виховател ь. Наш маленький слоник, малята, дуже полюб-
ляє танцювати. Він часто танцює, незалежно від свого настрою

та відчуттів: і тоді, коли йому радісно та весело, і тоді, коли його

огортає смуток. Правда, такі танці виходять дещо різними. Давай-
те спробуємо показати їх.

Педагог по черзі фрагментарно вмикає то сумну, то веселу ме-
лодію. (Можна використати запис пісень «Рожевий слон» із фільму

«Боба та слон» та «Скрипка грала і слон танцював».) Діти довільно

танцюють під музику, намагаючись мімікою, рухами тощо переда-
ти відповідний емоційний стан.

Арт-терапевтична робота
«Побажай хороших почуттів»

Виховател ь. Розкажіть, малята, яких почуттів ви побажа-
ли б нашому слонику. А краще — намалюйте їх.

Малюки беруть крейду і зображують на дошці смайлики з пози-
тивними мімічними виразами (радість, задоволення, веселість, по-
див, захоплення, спокій), перемальовуючи їх із кульок, виконуючи

самостійно або за допомогою вихователя.
Заняття закінчується.

www.e-ranok.com.ua

132

Кожен — коваль свого щастя

Мета: формувати в дітей уявлення про внутрішній світ людини;

дати елементарне визначення слова «щастя»; підтримувати інте-
рес малюка до пізнання власного «я», своїх бажань, сподівань,

прагнень та мрій; виховувати моральність.

Матеріали та обладнання: ляльки (дійові особи казки «Коло-
бок»), декорації із зображеннями лісу та хатинки, аудіоапаратура,

аркуші паперу зі схематичним зображенням «Дерева щастя» (кро-
на складається із порожніх кругів), за кількістю дітей групи, ко-
льорові олівці.

Хід заняття

Вихователь показує дітям ляльку Колобка і розпочинає розмову
від імені цього казкового персонажа.
Колобок

Здрастуйте, дітки! Добридень, малята!
Я — Колобок, веселенький, завзятий!
Я — Колобок із народної казки.
Хто її знає? Скажіть-но, будь ласка!

Діти називають себе.

Колобо к. Молодці. А сьогодні, малята, я вам розповім ще од-
ну казочку про себе. І буде ця казка зовсім іншою, хоча її герої за-
лишаться тими самими: куди ж мені дітися від бабусі з дідом та від

чарівного лісу, край якого стоїть наша хатка? А ви добре пам’ятаєте
всіх персонажів казочки «Колобок»?

Малята називають героїв казки, педагог дістає і розміщує пе-
ред дітьми ляльок.

Артикуляційна гімнастика «Казкові звірята»
1. Вправа «Зайчик». (Для розвитку рухливості й зміцнення
губних м’язів.)

Зайчик рано-вранці встав,
Свої зубки показав,
Вони білі та маленькі,
Симпатичні та гостренькі.

Малята опускають нижню губу так, щоб відкрилися нижні зу-
би, й утримують у такому положенні 5–10 секунд.

2. Вправа «Вовк». (Для зміцнення м’язів шиї та відпрацювання
руху губів уперед.)

Вовк-мисливець завивав
І страшенно налякав
Всіх у лісі зайченяток,
Боязких малих звіряток.

www.e-ranok.com.ua

133

Діти виконують повороти голови праворуч-ліворуч з одночас-
ним вимовлянням звукосполучення [оу].

3. Вправа «Ведмідь». (Вправа спрямованих на масажування верх-
ньої та нижньої губів.)

Ведмедик призадумавсь знову,
Покусує губу нервово:
«Куди б залізти чи піти,
Щоб до сніданку мед знайти?»

Губи розтягнуті в усмішці. Малята спочатку нижніми зубами
покусують верхню губу, а потім верхніми зубами покусують губу
нижню.
4. Вправа «Лиска». (Для зміцнення м’язів губів та щік.)

Лиска щічки надимає,
Невдоволено зітхає:
«Я гуляю тут дарма:
Поблизу курей нема!»

Рот закритий, губи розтягнуті в усмішці. Діти надимають що-
ки, утримують повітря кілька секунд, після чого видихають пові-
тря, промовляючи: «Пф-ф...»

Бесіда «Що значить — бути щасливим?»

Виховател ь. Кажуть, що той, чиї мрії та бажання збувають-
ся, почувається щасливим. А щаслива людина чи ні — це можна

помітити одразу. Навіть з її вигляду. Чи згодні ви із цією думкою?
(Так.) Як ви вважаєте, чи може той, хто відчуває справжнє щастя,
виглядати сумним, похмурим чи сердитим? (Заперечна відповідь.)
А як виглядає щаслива людина? (Усміхненою, радісною.) Що вона
відчуває? (Радість, задоволення.)

Коли близькі люди вітають одне одного з якоюсь гарною поді-
єю (днем народження чи іншим святом), прийнято бажати щастя.

Поміркуйте і скажіть, якого щастя хочуть всі? (Дорослий допома-
гає дітям дати відповідь: «Це — здоров’я, успіх, гарний настрій,

здійснення мрій».)
Якщо людина сама почувається щасливою, вона навряд чи буде
бажати іншим лиха. Їй неодмінно захочеться, щоб усі навколо були
теж... Якими? (Щасливими, радісними.)

Як ви думаєте, щастя та здійснення бажань завжди відбуваєть-
ся саме по собі чи краще їх досягати власними стараннями? (Діти

доходять правильного висновку за допомогою вихователя.)
Виховател ь. Колобкові з нашої сьогоднішньої казочки теж
було надзвичайно цікаво дізнатися: що ж це таке — щастя? Саме
тому він і вирушив у свою мандрівку до лісу.

www.e-ranok.com.ua

134

Розігрування казки «Як Колобок щастя шукав»
Педагог розігрує казку, використовуючи ляльок міні-театру та
відповідні декорації.

Виховател ь. Отже, покотився Колобок лісовою стежкою. Ко-
ли бачить — назустріч йому йде Зайчик. Привіт, Колобочку! Що це

ти знову лісом мандруєш?
Колобо к. Мандрую, Зайчику, бо хочу дізнатися, що таке щастя.

Зайчи к. Щастя — це коли знаєш, що поруч немає вовка й ли-
сиці. Коли страху не відчуваєш, а можеш вільно собі стрибати, гра-
тися та бігати.

Колобо к. І це — все?
Зайчи к. Для мене, Зайчика,— так!
Колобо к. Ну що ж, дякую тобі. Покочуся я далі. Може,

ще хтось мені про щастя розкаже. (Дорослий прибирає зайчика і діс-
тає ляльку-вовка.) Он Вовк біжить назустріч — запитаю в нього!

Вов к. Доброго дня, Колобку!
Колобо к. Вовчику-братику, розкажи мені, що таке щастя!
Чи ти теж, як і я, цього не знаєш?
Вов к. Чом не знаю? Знаю, звісно. Щастя — викликати в усіх
страх! Коли малі звірята, побачивши мої гострі зуби, тремтять від

жаху — це і є справжнє щастя! Щастя — вполювати здобич, відчу-
ваючи себе гарним мисливцем!

Колобо к. Справді? А от Зайчик казав мені зовсім інше...
Вов к. Знайшов, кого слухати! Ну бувай, мені час!

Колобо к. Не подобається мені вовчине щастя. Може, Ведме-
дик розповість щось мудріше? Он він, назустріч мені чимчикує.

Здрастуй, Ведмедику!

Ведмід ь. Здоров був, Колобку! Бачу, ти хочеш про щось ме-
не запитати.

Колобо к. Еге ж. Розкажи мені, Ведмедику, що для тебе —
щастя.
Ведмід ь. Щастя — знайти солодкий мед і вволю наїстися.

Або натрапити на ягоди малини. А потім спати всю зиму, посмок-
туючи лапу...

Колобо к. Ну й ласун ти, ведмедику. Ласун та лежень.
Ведмід ь. Що поробиш: таке воно, моє ведмеже щастя.
Колобо к. Ні, це не справжнє щастя... А хто там, попереду?
Це ж Лисичка!

www.e-ranok.com.ua

135

Лисичк а. Ой, Колобочок! Мій ти кругленький, солоденький,
рум’яненький!
Колобо к. Оце мандрую лісом, Лисичко, та питаю в усіх:
що таке щастя?

Лисичк а. А ти не в усіх, Колобочку, ти в мене запитай! Щас-
тя — це когось перехитрити, обдурити, ошукати! Сядь-но, будь лас-
ка, мені на язичок: я тобі докладніше про щастя розкажу...

Колобо к. Ох ти, хитруха! Знову хочеш мене з’їсти? Не вийде:
цього разу я втечу!
Виховател ь. Як дременув Колобок від Лисиці — тільки руда
його й бачила. Повернувся Колобок додому — а там його стрічають

радісні бабуся й дід. «Яке щастя! — кажуть,— Колобок наш додо-
му повернувся!»

Колобо к. Так ось що таке щастя! Щастя — опинитися вдома,
там, де тебе люблять і завжди чекають.
Обговорення казки

Педагог спонукає дошкільнят обговорити казку, даючи відпо-
віді на запитання:

Навіщо Колобок залишив домівку, про що він хотів дізнатися?

До кого у подорожі звернувся Колобок із проханням розпові-
сти, що таке щастя?

Чи однаковими були відповіді звірів?

Розкажіть, які пояснення дали Колобкові Зайчик, Вовк, Вед-
мідь та Лисичка.

Чим закінчилася ця казочка? Якими словами зустріли мандрів-
ного Колобка бабуся та дідусь?

Чи дізнався Колобок, що таке щастя? Що саме він зрозумів?
Чи згодні ви з думкою Колобка про те, що щастя неможливе
без близьких та рідного затишного дому? Поясність свою думку.

Творче доповнення казки

Виховател ь. Можливо, мандрівка Колобка була дещо до-
вшою й цікавішою? Хто з вас хоче зробити її такою?

Малюки за допомогою педагога виконують запропоноване твор-
че завдання: доповнюють казку новими подіями, розповідаючи

про зустрічі Колобка з іншими персонажами.
Наприклад:
Колобок зустрічає сонечко, яке пояснює, що для нього щастя —
дарувати всім тепло та світло; рибку, яка розповідає, що щастя —
жити в чистій та прозорій воді; бджілку, яка пояснює, що для неї
www.e-ranok.com.ua

136

щастя у праці, у зборі нектару; дятла, який бачить щастя в ліку-
ванні дерев тощо.

Виховател ь. Мабуть, не можуть усі одночасно відчувати се-
бе щасливими. Але ж ми — у чарівній казочці. А в казці, любі ді-
ти, можливе все!

Хай же всі велике щастя
Радісно відчують,
У веселім хороводі
З дітками танцюють!

Звучить мелодія хороводного танцю. Діти беруть ляльок
і стають з ними в коло. Малята виконують танцювальні рухи

(за зразком педагога або довільно), зображуючи щасливий, під-
несений настрій.

Арт-терапевтична робота «Дерево щастя»

Дорослий просить малят зайняти місця за столами. Діти отри-
мують аркуші паперу із зображенням «дерева щастя» та набори

олівців. Завдання малят: поміркувати, хто (або що) потрібен (по-
трібне) їм для щастя і зобразити це в кругах, які складають кро-
ну дерева.

Виконуючи роботу, діти можуть намалювати рідних та близь-
ких, кращих друзів, свою оселю, улюблені речі (можливо, пов’язані

з певними захопленнями), іграшки, ласощі, тварин (яких дошкіль-
нята мають чи хотіли б мати).

Презентація робіт

Дошкільнята (за бажанням) представляють виконані роботи:

розповідають, кого і що вони намалювали, пояснюючи, у чому во-
ни бачать своє щастя.

www.e-ranok.com.ua

137
Додаток

вірші, оповідки, казки
Сфера емоцій та відчуттів

К. Поліщук

Восени
Стало сумно... Хмара хмару
Поганя, вітрець шумить,
І пожовкле листя тихо
З вітром по полю летить.
Хмара хмару наганяє,
Дощик крапа... На полях
Ні билиночки немає,
Все замерзло по лісах...

В. Сухар

Лагідна казка
Лагідна казка з хорошим кінцем...
Зіроньки, сяючі над озерцем.
В темній діброві мале зайченя
Тишу пильнує, чекаючи дня.
Трель солов’їна чудесно дзвенить,
Мрійливо щось вітерець шепотить.
Місяць, мов човник, пливе в небесах,
Спокою ночі ясної краса.
...Снить собі й бачить дитинка мала
Казку, що матінка розповіла.

Х. Новицький

Осінь

Любі мої дівчатонька!
Невесело гулятоньки!
Ходить осінь-бабусенька,
В неї плахта жовтюсінька.
Туга плине садочками,
Дзвоне ніби дзвіночками:

То листячко тріпочеться —
Вмирать йому не хочеться!..
А осінній вітер віє,
Туманами сіє, сіє...
Хай він сіє! — Не плачемо...
Що там буде — побачимо!
www.e-ranok.com.ua

138

А. Воробчук

* * *

Яснеє сонечко світить над нами,
Яснеє сонце сміється;
І ми літаємо враз із пташками,
Крилами,— так нам здається.
Діти ми! В зелені ловим метеликів,
Голосно, з сміхом гукаєм!
З квітів запашних, степових ангеликів
Пахощі ніжні вдихаєм.
Весело, радісно пісенька ллється,
Всяка журба нас минає!
Яснеє сонечко так он сміється,
Яснеє сонце так сяє!..

П. Гай

Весна

Минула холодна зима. Весело засміялося з неба сонечко і ста-
ло кликати Весну: «Прийди, хорошая! Прийди, коханая! Тебе так

щиро ждуть маленькі дітки! Нудно їм сидіти в тісній хаті: хочеться

побігати, послухать, як щебечуть пташки, хочеться нарвати квіто-
чок... Прибудь, кохана!»

А Весна тихо-тихо шепче сонечкові: «Зараз, сонечку, ось я об-
мию теплим дощиком землю, одягну її в зелену шату, осиплю де-
рева рясним листом, а садочки — запашними квітами, напущу ту-
ди пташок, щоб вони своїм співом забавляли діток... а тоді й сама

прийду!»
Прибула красуня Весна, і така хороша, хороша — вся в зелені

та у квітках! Всі її щиро кохають: і люди, і пташки, і дерева, і ко-
машки, і ніжна травиця; і Весна всіх любила, а найкраще малень-
ких діток: так щиро їх кохала!.. Ще дітки й сплять, а вона встане

раненько-раненько, до схід сонечка, загляне у віконечко і ласка-
во їх кличе: «Вставайте, любі, ідіть до мене в садочок; я вас умию

срібною росою, поцілую подихом вітерцю і променем сонця, зати-
каю пахучими квітками, обсиплю вас цвітом, напою запахом кві-
ток і трав, а пташки вам будуть щебетать чарівні пісні... Виходьте,

кохані!»
І діти вставали з постелі, хутко вибігали в садочок і радісно
стрічали Весну!..

www.e-ranok.com.ua

139

О. Олесь

На добраніч

Спи, мій малесенький, спи, мій синок,
Я розкажу тобі безліч казок!
Нащо ж ти оченьки знову розкрив?
Спи, моя пташко, то вітер завив.
Стогне і виє уже він давно,
Б’ється і стука у наше вікно...
Геть, розбишако, в далекі степи!
Спи, мій лебедику, солодко спи!

О. Пчілка

Клопоти
Дві сусідоньки зібрались,
Катря і Ганнуся.
Чеше коси й заплітає
Старшенька Катруся,
Бо в Катрусі — свій гребінчик:
Новенький купили,
Як на ярмарок у город
З мамою ходили.
— Ти чого така смутная? — каже Катерина
До Ганнусі.— Чи не хвора Лялечка-дитина?
— Ні, не хвора! — каже Галя.—
Тільки дуже тяжко
Стало з нею управлятись! —
Та й зітхнула важко:
— Стала дуже неслухняна,
Ні про що не дбає,
Спідничину їй надінеш,—
Зараз покаляє;
Про роботу і не дума,
Все-то їй байдуже!
Научати її станеш,
То сердиться дуже...
— Що ви кажете, кумасю! —
Каже Катерина.—
Се звичайно так буває,
Бо воно ж — дитина!
Ще ж то дівчина — як-небудь,
А хлопці малії —
Не дай Боже, що заводять,
Пустуни отії!

www.e-ranok.com.ua

140

Хлопець вам — біжить, гукає,
Полетить і в воду,
Він і в хаті, і надворі
Робить всяку шкоду.
Трудно виховать дитину!
Треба, кумо, бити;
Бо що потім з дітей буде,
Коли їх не вчити?
— Ні, не можу я карати! —
Одмовля Ганнуся.—
Шкода бити... якось, може,
Словом обійдуся...
Бо й мене моя матуся
І разу не біли,
А все жалували тільки,
Ласкою учити!

В. Сухар

Де страх?

А де живе наш найстрашніший страх?..
Не в зайчика наляканих очах,
Не в непроглядній темряві в кімнаті,
Не там, де сам ти залишився в хаті.
Не там, де грім лунає й гуркотить,
Чи блискавка, немов стріла, блищить,
Не на останнім поверсі чи кручі,
Не там, де оси й комарі кусючі...
Усюди страх, де можна, ми шукали.
Це так набридло. Тож ми запитали:
«Ну де ж ти є, страшний, жахливий страх?
Нема тебе ніде, навіть у снах!»
Страх відповів: «Дарма мене шукати,
Якщо такі сміливі ви, малята!
Бо тільки там умію я селиться
Де хтось мене придумає — й боїться!»

Капризун

Проснувся Дениско не в доброму дусі.
За кіску щосили він смикнув Марусю.
Дениско кричить і ногами тупоче:
«Не так! Відчепіться! Не буду! Не хочу!»
І ось розпашівся капризний хлопчина:
www.e-ranok.com.ua

141

Обличчя червоне його, як мачина.
Репетував він, волав, надривався —
І сам, наодинці з собою зостався...
А з вас хтось не хоче, часом, милі діти,
З таким, як Дениско, погратись, дружити?

Чернявський М.

Ялинка
Музика, сміх, веселий гомін.
Блищить ялинка вся в огнях.
Далеких літ солодкий спомин
Палає в старших у очах;
А дітвора стриба, пурхає,
Мов рій метеликів прудких,
І гомонить, і коливає
У хвилях радісних, живих.
Між неї, зряджена на живо,
Стоїть ялиночка рясна,
І віти звісила звабливо
З вагою ласощів вона.

І вся горить вона огнями,
І сниться їй останній сон:
І рідний бір з його снігами,
І блиск кришталевих корон,
Міцних владик глухої пущі,
І ввесь її короткий вік
По час, коли із нетрів пущі
Її сюди взяв чоловік.
Останні мрії чарівничі...
Ще мить одна — і обнесуть
Її усю, погасять свічі
І мертву геть десь зашпурнуть.

Всюди — казка
Придивись навкруг уважно, друже,
Всюди — казка чарівна й нова.
Якщо будеш пильним дуже-дуже,
Скрізь побачить зможеш ти дива.
Ось росинка діамантом сяє
На ромашки білих пелюстках,
Он легка хмаринка пропливає,
Наче білокрилий лебідь-птах...
Той росток, що з жолудя, маленький
Стане дубом-велетнем колись,
Сонячна усмішка мами-неньки,
Мальви, що край хати підвелись,
Горобини полум’я-намисто
І світанку вранішня краса,
Райдуга-веселочка барвиста —
Це хіба не справжні чудеса?
Придивляйсь уважніше, будь ласка, —
І помітиш неодмінно вмить,
Незвичайну, неповторну казку,
Що здивує й серце полонить!

www.e-ranok.com.ua

142
Білка та вовк
(народна оповідка)

Вовк лежав під деревом і спав. Білка стрибала по гілках і впала
на вовка. Вовк прокинувсь і хотів її з’їсти. Білка почала прохати:
«Пусти мене!» Вовк сказав: «Добре, я пущу тебе, тільки ти скажи

мені, чого ви, білки, такі веселі? Мені завсіди нудьга, а ви там уго-
рі граєтесь та стрибаєте». Білка відповіла: «Уперед пусти на дере-
во, тоді й скажу, а то я тебе боюся». Вовк був неголодний, пустив.

Білка збігла на дерево й відтіля сказала: «Тобі тим нудьга,

що ти злий. Тобі злість серце палить. А ми веселі тим, що нам ні-
коли не хочеться зла робити».

Моральні цінності, людські стосунки

В. Сухар

Про дружбу
Самотнім можна на землі прожити,
Та набагато краще — з кимсь дружити,
Бо хто хороших, гарних має друзів,
Той не сумує й не нудиться в тузі.
А друг — це той, хто завше тобі радий,
Хто вислухає й добрі дасть поради,
Завжди готовий гратися з тобою,
А коли що — за тебе він горою.
Той справжній друг, привітний хто та щирий,
Правдивий хто і відданий, і вірний,
Не зрадить та ніколи не обмане
І в мить біди тобі в пригоді стане.
Отож навчайтесь змалечку дружити,
Бо дружба — це велика сила, діти.
Добрий світ
Яке все привітне та щире довкола!
Так ясно всміхається сонячне коло,
Нам ластівка пісню ласкаву щебече,
Такий добрий ранок і день, навіть вечір!
Ось хвостиком приязно песик махає,
Мене від душі він так радо вітає!
Пелюсточки лагідна квітка розкрила,
Вона дивовижна, і ніжна, і мила!

www.e-ranok.com.ua

143

У відповідь посмішку всім я дарую,
Також добродушну, бо все це — люблю я!
Ми, друже, щасливі, веселі з тобою,
Тож хай проміниться весь світ добротою.

Г. Борян

І ти, і він, і я
Хороші друзі в мене є,
І ми — одна сім’я.
Ми завжди думаєм одне —
І ти, і він, і я.
Нам любе сонце й тихий гай,
Долини і поля.
Ми дуже любим рідний край —
І ти, і він, і я.

В. Гужва

Чарівні слова
До всіх сердець, як до дверей,
Є ключики малі.
Їх легко кожен підбере,
Якщо йому не лінь.
Ти, друже, мусиш знати їх,
Запам’ятать неважко:
Маленькі ключики твої —
«Спасибі» і «Будь ласка!»

М. Людкевич

Біля кого найтепліше?

— Біля сонця,— шепоче поле,—
І стернею небо коле.
Гріє лапки журавлів,
Вигляда сімох вітрів.
— Біля ватри,— мовив тато,—
Коли хочеться співати,
Пізнавати сни землі
На пташиному крилі.

«У перині,— дума киця,—
І вуркочеться, і спиться».
І калачиком пухнастим
Засинає біля Насті.
— Біля мами,— кажуть діти,—
Завше радісно, як літом,
Навіть вмитися сльозами
Теж найкраще біля мами.
www.e-ranok.com.ua

144
Руйнівник
Без вагань зламав шпаківню,
Відірвав хвоста у півня,
В дитсадку розбив вікно,
Та ще й вазу заодно.
Зруйнував фортецю Колі,
Поламав машину Толі...
Все, за що він не візьметься,
То ламається, то б’ється.
Він справжнісінький шкідник,
Цей маленький руйнівник.

Є. Гуцало

Їжачиха і їжак

Їжачиха і їжак
Не помиряться ніяк.
— Ти колючий! Пострижися!
— Я колючий? Хто б казав!
Ти колюча! Не колися!
— Нащо ж ти колючу взяв?
Від колючого я чую!

— Я колючій не дивую!
— Не дивуєш? От дивак!
А іще ж, либонь, їжак.
— Не дивуєш? От дивачка...
А іще ж, либонь, їжачка...
Їжачиха і їжак
Не помиряться ніяк.

Р. Галіпов

Що солодше? Що гіркіше?
— Що найсолодше в світі? —
Спитав я у хлоп’ят.
— Поспати скільки хочеш! —
Соньки мені кричать.
А ласуни гукають:
— Е ні! Відро халви! —
А я скажу вам чесно,
Щоб добре знали ви:
Солодшим нічого й ніде не бува,
Ніж добрі та щирі слова!
— Що найгіркіше в світі? —
Лиш я спитати встиг,
А хтось уже гукає:
— Кизил, що не достиг!
— Е, ні! Мікстури ложка! —
Якийсь «герой» завив.
А я скажу вам чесно,
Щоб добре знали ви:
Гіркішим нічого й ніде не бува,
Ніж грубі та кривдні слова!

www.e-ranok.com.ua

145

В. Лучук

Чим хата багата
Хата мною багата.
Людям я брат і друг.
І коли вже я в хаті —
Буде й пісня навкруг.

Т. Лисенко

Забіяка
Там, де він, там завжди бійка.
Плачуть Петрик і Марійка,
Повтікали кури з двору,
Кіт чкурнув аж у комору,
Песик в будку заховався —
Розбишаки налякався.
Всіх образив Коля Раков,
Хуліган і забіяка.
Вихваляка
Жабенятко квакає,
Каченятко крякає,
Курка кудкудакає,
А хлопчина якає.
Вихваляється маля,
Тільки й чути: «Я, я, я...
Я все можу, я все знаю,
Я усіх випереджаю!»
— Слухай, вихваляко,
Відпочинь, не якай.
Припини хоч на хвилинку самовихваляння,
Пригадай, що в алфавіті
Буква «Я» — остання!

В. Орлов

Як треба допомагати бабусі
Із базару йшла бабуся,
Несла торбу до оселі.
А назустріч цій бабусі
Бігли подруги веселі.
Їм незручно, бо сусіда
Зупинилась на хвилину,
І шукать побігли діда,
Щоб поміг нести торбину.

www.e-ranok.com.ua

146

В. Осеєва

Хто найдурніший?

Жили-були в одному домі хлопчик Іванко, дівчинка Тетянка,
пес Барбос, качка Устя та курчатко Боська.
Якось вийшли всі вони у двір та всілися на лавку — хлопчик
Іванко, дівчинка Тетянка, пес Барбос, качка Устя та курча Боська.
Подивився Іванко праворуч, поглянув ліворуч, задрав голову
вгору. Знічев’я взяв та й смикнув за кіску Тетянку. Розсердилася
Тетянка, хотіла дати Іванкові здачі, та бачить — хлопчик великий,

сильний. І Тетянка вдарила ногою Барбоса. Заскімлив Барбос, об-
разився, вишкірив зуби. Але Тетянка хазяйка, чіпати її не можна.

І хапнув Барбос качку Устю за хвіст. Сполошилася качка, пригла-
дила своє пір’ячко, хотіла курчатко Боську своїм дзьобом ударити,

та передумала. Ось і питає її Барбос:
— Що ж ти, качко Устю, Боську не б’єш? Він слабший за тебе.
— Я не така нерозумна, як ти,— відповідає Барбосу качка.
— Є дурніші й за мене,— каже пес і на Тетянку показує.
Почула це Тетянка.
— І дурніші за мене тут теж є,— мовила вона і на Іванка
дивиться.
— Озирнувся Іванко — позаду нього нікого нема.
«Невже я — самий нерозумний зі всіх?» — подумав Іванко.
Є. Синицина

Чемний Кролик

Жив-був Кролик, дуже скромний та чемний. Одного разу йшов

він додому і побачив Лисицю. Вона поверталася до лісу. Лисці не вда-
лося поцупити круку з селянського двору, і вона була дуже голодна

та сердита. У Кролика здригнулося серце. Тікати, але куди?.. Кро-
лик бігцем кинувся до печери. Він не знав, що там його чекала інша

небезпека: у печері жила Змія. Кролик, проте, був добре вихованим,
він знав, що без дозволу до чужої оселі входити не можна.
«Треба привітатися,— подумав він,— але з ким? З печерою,
звичайно!» І, присівши на задні лапки, Кролик увічливо сказав:
— Здрастуй, добра печеро! Дозволь мені, будь ласка, увійти!

До чого ж зраділа Змія, почувши голос Кролика. Їй дуже сма-
кувало кроляче м’ясо.

— Заходьте, заходьте,— лагідно відповіла вона, прагнучи об-
манути Кролика.

Але Кролик чудово зрозумів, із ким має справу.
— Вибачте, що потурбував вас,— мовив він.— Я зовсім забув,
що на мене чекає Кролиця. До побачення!

www.e-ranok.com.ua

147
І кинувся бігти, не шкодуючи ніг.
Прискакав Кролик до свого дому і подумав про те, що чемність

ще ніколи й нікому не завадила. А Змія згорнулася в клубок і про-
бурмотіла:

— Краще б я йому не відповідала! Ох уже ці ввічливі кролики!
І треба було йому питати дозволу ввійти!

Виховання особистісних якостей

В. Сухар

* * *

Про акуратність, друже, пам’ятай,
Дбайливим і охайненьким зростай:
Щоранку і щовечіра вмивайся,
І зубки чистити також не забувайся,
Причісуй чубчика старанно й вміло —
Тоді на тебе глянуть буде мило.
І скажуть всі захоплено і радо:
«Яка дитина гарна й акуратна!»
Сестрички

Будинок стоїть край села невеличкий,
У нім проживають дівчатка-сестрички.
Одна з них — весела білява Надія —
Сама уже змалку все може і вміє.
От наша маленька Надійка проснеться —
І постіль застелить сама, й одягнеться,
Зачеше волоссячко гарно ще зранку
І мамі спішить помогти зі сніданком.
А зовсім інакша — сестричка Оксана:
«Вдягни мене, мамо! Годуй мене, мамо!»
Як вигуки ці у хатині почулись —
Це значить: уже і Оксанка проснулась.
«Не вмію,— кричить,— черевички взувати!»
«Халатик не можу сама застібати!»
Їй каже Надійка: «Ану ж бо, старайся,
Робити сама все потроху навчайся!»
«Сама? — здивувалася щиро Оксана,—
Для чого потрібна тоді мені мама?»

www.e-ranok.com.ua

148
Казка про Хворобу
У казці сумній жила пані Хвороба,
Служили Хворобі шкідливі мікроби,
Де дітки про власне здоров’я не дбали,
Мікроби одразу туди прямували:
На ручки липкі та немиті Софійки,
Під нігті брудні нечупари Андрійка.
Ця казочка надто сумною би стала,
Якби наші діточки добре не знали,
Як треба чинити і що слід робити,
Щоб бути здоровим і щоб не хворіти:
Потрібно всім мити і ручки, і тіло,
Дружити з водою, мочалкою, милом,
Гуляти побільше, як треба вдягатись,
А ще фізкультурою, спортом займатись.
Не люблять мікроби корисних продуктів,
Ані смачних овочів, соків та фруктів.
Ось там, де малята про це пам’ятають,
Мікроби умить і назавжди зникають.
І пані Хвороба втікає щосили,
А дітки здорові ростуть та щасливі.
Бережи природу!
Озирнись довкола: світ — живий,
Дивний, розчудесний, розмаїтий,
Не руйнуй його, а бережи:
Все навкруг, як ти, теж хоче жити...
Лиш милуйся і спостерігай,
Осягай незвідані секрети...
Таємниці, друже, розгадай
Нашої зеленої планети.
Зазирни на луг, де розцвіли
Квіточки — природи оченята,
Нам красу і радість принесли —
Як їх можна нищити, зривати?
Молоде тендітне деревце,
Кучерявим чубом нас вітає,
І сріблясте чисте джерельце
Казку лісову розповідає...

www.e-ranok.com.ua

149
Мишеня і велетень-ведмідь,
І метелик легкокрилий, гарний,—
Всі на білім світі мають жить.
На життя, як ти, всі мають право.
Озирнись довкола — світ живий,
А життя колиска — це природа,
Дбай по неї ти і бережи
Її барви і казкову вроду!

О. Пчілка

Розмова
— Слухай, лялько! — мовить Галя.—
Хочу щось сказати,
Про твої лихі звичаї
Дещо нагадати.
Стала ти така лінива
Та така ледача!
Чи лихого десь набралась,
Чи така вже вдача?
Все розкидано у тебе,
Сплямлена спідниця,
Стала зовсім неслухняна;
Чи се ж так годиться? —
Лялька Галі відмовляє:
— Я сама не знаю,

Де б я мала зла набратись?
Бо за приклад маю —
Дівчинку отут одненьку;
Власне, як ти кажеш,—
Все розкидано у неї,
На що не покажеш:
І книжки, і малювання,
І стрічки, й цукерки —
Все те жужмом! А спідничка —
Сплямлена й теперки.
Мабуть, дівчинку ту знаєш?
— Ні...— дівча мовляло
Та голівоньку від ляльки
Набік одхиляло...

А. Костецький

Не хочу!
Метелика ловити я не хочу:
Він — квітка неба, хай живе собі!
Хай крильцями барвистими тріпоче,
Щоб радісно було мені й тобі!
І квітку лісову не стану рвати,
Її додому я не понесу,
Бо вдома їй джмеля не погойдати
І не попити ранками росу!
І ні стеблинку, гілку чи травинку
Я не ображу: це страшенний гріх!
Бо в кожній з них живе тремка живинка,
Що світиться довірою до всіх...

www.e-ranok.com.ua

150

ТЕСТИ ДЛЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ
ДІАГНОСТИКИ ДОШКІЛЬНЯТ

Темперамент дитини

За допомогою тесту виявляється схильність дитини до певного
психологічного типу: сангвінік, холерик, флегматик, меланхолік.
Тестування проводиться батьками дитини.
1. Як зазвичай ваш малюк реагує на зауваження батьків (родичів,
вихователя)?

а) Обіцяє, що чинить так недобре востаннє, але незабаром зно-
ву робить аналогічний вчинок;

б) злиться, обурюється і врешті-решт робить по-своєму;

в) спокійно визнає свою провину, надалі намагається дотриму-
ватися зауваження;

г) ображається, легко засмучується, плаче.

2. Як ваша дитина поводиться в ситуаціях, що потребують швид-
ких і рішучих дій?

а) Її миттєво охоплює азарт;
б) діє швидко й енергійно;
в) поводиться спокійно, зосереджено;
г) діє нерішуче, боязко.
3. Як поводиться дитина під час суперечки з однолітками?

а) Активно відстоює власну позицію, але при цьому намагаєть-
ся враховувати й думки опонентів;

б) наполягає на своєму, дратується, нікого не хоче слухати;

в) є послідовною у викладенні своїх думок, схильна до компро-
місу;

г) поводиться дуже нерішуче, з легкістю приймає думку спів-
бесідника.

4. Як ваша дитина поводиться в незнайомій обстановці (напри-
клад, у гостях, кабінеті лікаря)?

а) Швидко пристосовується до нових обставин, веде себе жваво,
виявляє інтерес;
б) швидко збуджується, нервує;
в) спокійно придивляється до незвичної обстановки;
г) ніяковіє, соромиться, поводиться скуто.

www.e-ranok.com.ua

151
Обробка результатів:
Підрахуйте кількість відповідей за кожним варіантом.
Переважання варіантів «а» вказує на те, що темперамент вашої
дитини близький до сангвіністичного типу.
Якщо серед відповідей більше варіантів «б», найімовірніше,
ваш малюк — холерик.

Якщо ви обрали як мінімум, два варіанти «в» або «г», то ва-
ша дитина відповідно — флегматик (варіант «в») або меланхолік

(варіант «г»).

Комунікативні навички дитини

За допомогою тесту виявляється рівень розвитку комунікатив-
них навичок у дітей 4—6 років (уміння домовлятися, взаємний

контроль, ставлення до результату діяльності, взаємодопомога, ра-
ціональне використання засобів спільної діяльності).

Для проведення тестування використовують силуетні зобра-
ження рукавичок (або інших простих парних предметів) та два на-
бори по 6 кольорових олівців. У тестуванні беруть участь одночас-
но двоє дітей.

1. Дітям одного віку дають по одному зображенню рукавички та

просять прикрасити їх, але так, щоб вони склали пару, були од-
накові. Пояснюють, що спочатку слід домовитися, який візеру-
нок малювати, а потім приступати до малювання. Обидві дити-
ни отримують однакові набори олівців.

2. Дітям пропонують виконати те саме завдання, але дають один

набір олівців на двох, попереджаючи, що олівцями треба діли-
тися.

Потім обидва варіанти експерименту проводяться за участю

двох дітей різного віку. Важливо, щоб малюки виконували завдан-
ня самостійно.

Обробка результатів:
Аналіз взаємодії дітей під час виконання завдань проводиться
за такими пунктами:

— чи вміють діти домовлятися, приходити до спільного рішен-
ня, як вони це роблять, які засоби застосовують: умовляють,

переконують, змушують тощо;

— як здійснюють взаємний контроль за ходом виконання спіль-
ного завдання: чи помічають один в одного відхід від почат-
кового задуму, як на це реагують;

www.e-ranok.com.ua

152

— як діти ставляться до результату діяльності, свого партнера:
позитивно, критично, прискіпливо тощо;
— чи допомагають одне одному під час малювання. У чому
це виражається;
— чи вміють раціонально використовувати засоби діяльності
(ділитися олівцями одного набору).

За результатами спостережень визначають, як залежать ці по-
казники від вікового складу пар випробовуваних, та доходять ви-
сновків щодо сформованості комунікативних навичок кожного

учасника тестування.

Тип спілкування дитини з дорослими людьми
За допомогою тесту аналізується тип спілкування (практичне,
пізнавальне або особистісне) дитини з дорослими.
Для проведення тестування використовують цікаві іграшки та
2—3 книжки пізнавального змісту.
У тестуванні одночасно беруть участь дитина 3—6 років та
доросла людина.

Зазначені предмети розкладають на столі. Потім дитині пропо-
нують обрати один із варіантів спільної діяльності з дорослим:

а) погратися іграшками;
б) почитати книжки;
в) поговорити про що-небудь.

З метою виключення випадкових результатів експеримент про-
водять тричі (через певні проміжки часу). Тривалість гри, бесіди,

читання обмежують 20 хвилинами.
Під час проведення тестування фіксують особливості поведінки
дитини, її висловлювання, увагу, тривалість контактів.
Обробка результатів:
За результатами тестувань визначають, який тип спілкування
властивий дитині.
Спільна гра іграшками — практичне спілкування.

Читання пізнавальних за змістом літературних творів — пі-
знавальне спілкування;

Бесіда на особистісні теми — особистісне спілкування.
Якщо дитина послідовно обирає пункти «а», «б» та «в», то слід

орієнтуватися на рівень зацікавленості, тривалість контакту, осо-
бливості поведінки, характер висловлювань у кожній ситуації. Тип

спілкування визначають за максимальними досягненнями дитини
в усіх ситуаціях.

www.e-ranok.com.ua

153

Ставлення дитини до етичних норм
(за методикою «Кольоровий тест відносин»)

Для проведення тестування потрібен аркуш білого паперу фор-
мату A4 і 8 карток різного кольору (синя, зелена, червона, жовта,

фіолетова, коричнева, чорна, сіра). У тестуванні бере участь одна
дитина.

Перед малюком розкладають на білому папері вісім кольоро-
вих карток у довільному порядку і формулюють завдання: «Уяви,

що це казковий будинок із чарівними віконцями. У ньому живуть
різні за характером люди. Я називатиму тобі цих людей, а сам ти

обереш, хто де буде жити. Домовилися? Добре! У якому віконці жи-
вуть добрі люди? А ледачі?».

Далі називають список моральних понять. Бажано чергувати
позитивні й негативні (але не парні) моральні якості. Наприклад:
добрий, ледачий, щедрий, брехливий (обман), працьовитий тощо.
При цьому дитина може вибрати один і той самий колір на різні
поняття.

У протоколі дорослий фіксує колір, який був обраний для кож-
ного поняття, і коментарі дитини щодо свого вибору.

Обробка результатів:

При аналізі результатів необхідно співвіднести колір, при-
своєний кожному поняттю, й емоційне значення цього кольору.

Нижче наводиться стисла характеристика кожного кольору, його
емоційно-психологічне значення:
Синій: сумлінна, спокійна, холодна особа.
Зелений: самостійна, наполеглива, іноді вперта, напружена особа.
Червоний: доброзичлива, комунікабельна, енергійна, впевнена,
дратівлива особа.
Жовтий: дуже активна, відкрита, товариська, весела особа.

Фіолетовий: неспокійна, емоційно напружена особа, що потре-
бує душевного контакту.

Коричневий: залежна, чутлива, слабка особа.
Чорний: мовчазна, егоїстична, ворожа, вигнана особа.
Сірий: млява, пасивна, невпевнена, байдужа особа.
Досвід психологів показує, що діти дошкільного віку зазвичай
обирають:
Доброта — жовтий і червоний кольори. Іншими словами,
діти вважають, що добра людина товариська, доброзичлива,
відкрита.

Злість — чорний колір. Цей колір відображає егоїстичність, во-
рожість, відкидання.

www.e-ranok.com.ua

154

Чесність — жовтий, фіолетовий і червоний кольори. Тобто
для дітей це поняття асоціюється з такими характеристиками, як

потреба в душевному контакті, товариськість, відкритість, друже-
любність.

Брехливість — чорний колір. Діти не випадково вибирають цей

колір, оскільки він асоціюється з такими особистісними характе-
ристиками, як упертість, ворожість, егоїстичність. При цьому діти

майже не обирають червоний і жовтий кольори, тобто обманщик

не сприймається ними як відкрита, товариська, доброзичлива, чуй-
на людина.

Щедрість — червоний і фіолетовий кольори. Необхідно зазна-
чити, що для дошкільника щедрість є дуже складним поняттям,

ставлення до нього досить суперечливе. Дитина знає, що щедрим

бути добре, але віддати своє, поділитися їй важко. Особливо це по-
мітно у дітей до 5 років: вони нерідко обирають навіть чорний або

коричневий кольори. Діти старшого дошкільного віку (5—6 років)

зазвичай віддають перевагу яскравим кольорам, тим самим відно-
сячи щедрість до позитивної риси, хоча ставлення до неї залиша-
ється невизначеним.

Жадібність — червоний і чорний кольори. Тобто діти вважають
його рішучим, сильним, може, навіть агресивним, ворожим.

Працьовитість — фіолетовий і жовтий кольори. Іншими слова-
ми, працьовита людина дуже активна, енергійна, готова до актив-
них дій, може бути метушливою.

Лінощі — коричневий, сірий, синій колір. Тобто діти справед-
ливо вважають ледачу людину слабкою, млявою, пасивною, а та-
кож холодною.

«Мої тривоги й страхи»

Дитині пропонується дати відповіді на запитання тесту, обрав-
ши один з варіантів: «так», «ні» або «іноді»:

1. Чи боїшся ти незнайомих собак?
2. Чи можеш ти без остраху зайти в темну кімнату?
3. Чи переймаєшся ти через те, що морозивом можна застудити
горло?
4. Тобі страшно лишатися в кімнаті на самоті?
5. Чи вважаєш ти грім та блискавку страшними?
6. Тобі сняться сни, від яких робиться дуже лячно?
7. Чи вважаєш ти казкових лиходіїв (наприклад, Бабу Ягу, Змія
Горинича) кумедними?

www.e-ranok.com.ua

155

8. Чи варто, на твою думку, боятися комах, що можуть вкусити
(бджілку, осу, комара)?
9. Тобі байдуже: спати самому в кімнаті чи ні?
10. Тобі було б цікаво покататися на атракціонах для дорослих?

Під час проведення тесту можна запропонувати дитині показу-
вати султанчики різних кольорів (позитивна відповідь — зелений,

заперечна — червоний, нейтральна — жовтий).
Обробка отриманих результатів.
За відповіді «так» на запитання 1, 3, 4, 5, 6, 8 та за відповіді

«ні» на запитання 2, 7, 10 нараховують по два бали. За кожну від-
повідь «іноді» нараховують один бал.

Після проведення бесіди всі бали підраховують. Результат, ко-
ли загальна кількість балів більше ніж 10, свідчить про те, що ди-
тина має підвищену тривожність та загострене почуття страху.

Визначення самооцінки дитини «Сходинки»

Матеріали та обладнання: аркуш із зображенням драбинки з де-
сяти сходинок, картонна фігурка дитини.

Дорослий показує дитині зображення драбинки і пояснює:
— На першій, найнижчій, сходинці перебувають дуже погані,
найгірші у світі діти: грубі, ледачі, неакуратні, неправдиві тощо.

На десятій сходинці — надзвичайно хороші діти: чуйні, працьо-
виті, чесні, чемні.

Потім дитині пропонується поміркувати і дати відповідь на за-
питання: «На якій сходинці твоє місце?» Дошкільник виконує тес-
тове завдання, розміщуючи фігурку на одній зі сходинок драбинки.

Обробка отриманих результатів.

Якщо дитина ставить себе на другу-третю сходинку — у неї за-
нижена самооцінка.

На четверту-шосту сходинку — адекватна самооцінка.
На восьму-десяту сходинку — завищена самооцінка.
Визначення емоційної сприйнятливості дитини

Матеріали та обладнання: дві картки із зображеннями «смайли-
ків» (усміхненого та сумною).

Дитині пропонується обрати і показати ту чи іншу картку, від-
повідаючи на запитання педагога:

Яким буде обличчя дитини, яка грається з молодшими за неї
малятами?
Який вигляд матиме малюк, що гуляє з мамою?
www.e-ranok.com.ua

156
...хлопчик, що зчиняє бійку?
...дівчинка, яка одягається на прогулянку сама, без сторонньої
допомоги?
...малюк, що грається в групі старших дітей?
...хлопчик, який лягає спати сам?
...дитина, яка вмивається?
...дівчинка, яку сварять?
...хлопчик, який грається на самоті?
...дитина, яка бачить недалеко від себе злого собаку?
...дівчинка, яка прибирає свої іграшки?
...дитина, яку за погану поведінку поставили в куток?
...хлопчик, який з батьками йде вулицею?
...малюк, який їсть за столом сам?
Обробка отримання результатів.
Якщо дитина показує зображення сумного обличчя 0–4 рази,

для неї є характерним оптимістичний настрій, позитивне сприй-
мання довкілля та низький рівень тривожності.

Якщо кількість показів такої картинки перевищує 8, можна го-
ворити про надвисокий рівень тривожності, страху та перевагу не-
гативних емоцій малюка.

Тест для батьків «Ми і наші діти»

Батьки мають дати відповіді на запитання, кожне з яких почи-
нається словами «Чи здатні ви...?». Варіанти відповідей: «так», «не

завжди», «ніколи».
Запитання тесту:
Чи здатні ви припинити всі свої справи, щоб зайнятися дитиною?
...порадитися з дитиною, незважаючи на її вік?
...зізнатися дитині в помилці, припущеній стосовно неї?
...вибачитися перед дитиною в разі власної неправоти?
...володіти собою й зберігати самовладання, навіть якщо вчинок
дитини вивів вас із себе?
...поставити себе на місце дитини?
...повірити хоча б на хвилину, що ви добрий чарівник?
...розповісти дитині повчальний випадок зі свого дитинства,
що показує вас у невигідному світлі?

...завжди втримуватися від уживання слів та висловів, які мо-
жуть ранити дитину?

...пообіцяти дитині виконати її бажання в обмін на її гарну по-
ведінку?

...виділити дитині один день, коли вона може робити, що ба-
жає, поводитися як хоче, і ні в що не втручатися?

www.e-ranok.com.ua

157

...не відреагувати, якщо ваша дитина вдарила, грубо штовхнула
або просто скривдила іншу дитину?
...устояти проти дитячих прохань і сліз, якщо ви впевнені,
що це скороминуща примха?
Обробка отриманих результатів
Підрахувати бали за наступною шкалою:
Відповідь «так» — 3 бали;
відповідь «не завжди» — 2 бали;
відповідь «ніколи» — 1 бал.
30–39 балів. Дитина — найбільша цінність у вашому житті. Ви

прагнете не тільки зрозуміти, але й пізнати її. Ставитеся до неї з по-
вагою, дотримуєтеся найбільш прогресивних принципів виховання

й постійної лінії поведінки. Ви дієте правильно й можете сподіва-
тися на гарні результати.

16–29 балів. Турбота про дитину — для вас питання першо-
рядної важливості. Ви маєте здатності вихователя, але на практи-
ці не завжди застосовуєте їх послідовно й цілеспрямовано. Часом ви

надто суворі, в інших випадках — надто м’які. Крім того, ви схиль-
ні до компромісів, які послабляють виховний ефект. Вам належить

серйозно замислитися над своїм підходом до виховання дитини.

Менше за 16 балів. У вас серйозні проблеми з вихованням ди-
тини. Вам бракує або знань, або бажання й прагнення зробити ди-
тину особистістю, а можливо, і того й іншого. Вам слід звернутися

по допомогу до фахівців — педагогів і психологів та познайомитися
з публікаціями з питань сімейного виховання.

www.e-ranok.com.ua

158
Зміст

Передмова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
Театр ляльок власноруч
Ляльки з паперу та картону . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
Ляльки із тканини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8

РОЗРОБКИ ЗАНЯТЬ ІЗ КАЗКОТЕРАПІЇ

Заняття для дітей 3–4 років
Доброта — велика сила . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
Працьовитим бути краще, ніж неробою ледачим . . . . . . . . 16
Як перемогти страх? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20
Люблять усі свою родину: і пташина, і людина . . . . . . . . . . 24
Подаруймо радість! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27
Злість — недобра риса . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31
Побач у собі красу! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35
На крилах мрій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39
Геть, капризи! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43
Будь охайним та дбайливим . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47
Дружбою вмій дорожити . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 51
Щоб ніколи не хворіти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55
Новини в родині . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 59
Казочки про дитячі іграшки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 63
Малюки-чарівники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66
Заняття для дітей 4–5 років
Хай дзвінкий веселий сміх радує довкола всіх . . . . . . . . . . 70
Не дражнись і глузуй . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 74
Якщо ти — старший . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79
Щедрість — важлива чеснота . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83
Зимова добра казочка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 87
Чи треба бути товариським? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91
Наполегливість чи впертість? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96
Кмітливість спритніша за хитрощі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 101
Скромність — твоя окраса . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 105
Сподівайся на краще! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 109
www.e-ranok.com.ua

159

Дружба та мир значно кращі за сварку . . . . . . . . . . . . . . . . 115
Солодких снів! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 119
Щоб тебе поважали . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 123
Дивний світ почуттів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 127
Кожен — коваль свого щастя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 132

Додаток

Вірші, оповідки, казки
Сфера емоцій та відчуттів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 137
Моральні цінності, людські стосунки . . . . . . . . . . . . . . . . . . 142
Виховання особистісних якостей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 147
Тести для психолого-педагогічної діагностики дошкільнят
Темперамент дитини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 150
Комунікативні навички дитини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 151
Тип спілкування дитини з дорослими людьми . . . . . . . . . . 152
Ставлення дитини до етичних норм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 153
«Мої тривоги й страхи» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 154
Визначення самооцінки дитини «Сходинки» . . . . . . . . . . . 155
Визначення емоційної сприйнятливості дитини . . . . . . . . . 155
Тест для батьків «Ми і наші діти» . .

 

                                                 5 незручних запитань про аутизм

https://www.facebook.com/share/p/1E

 

 

                                                   ПРАВИЛА " ПЕРШИХ ТРЬОХ ХВИЛИН"

 

http://dytsadok.org.ua/upload/users_files/32656432/264266e6bdf3b1082898640d5e8bd7e1.jpg