26 квітня - день Чорнобильської трагедії
Чорнобиль... Нині це слово знає весь світ. Чорнобиль? це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестерпний біль. Час плине невпинно. Спливають роки, сплітаючись у десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії залишається найбільшим горем для нас, українців.
26 квітня 1986 року сталася наймасштабніша в історії людства техногенна катастрофа — вибух на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС. Внаслідок експерименту о 01:23 ночі зруйновано реактор, викинуто величезну кількість радіоактивних речовин, що призвело до пожежі та забруднення великих територій. Ця дата відзначається як День Чорнобильської трагедії.
Основні факти про подію:
- Ліквідація: Активне виверження радіоактивних речовин вдалося зупинити лише наприкінці травня 1986 року ціною життя та здоров'я тисяч ліквідаторів.
- Інформаційна блокада: Радянська влада спочатку приховувала аварію, і лише після фіксації зростання радіації в Швеції інформація стала публічною
- Причина: Тепловий вибух під час проведення випробувань, який спричинив руйнування реакторного блоку та машинної зали.
- Наслідки: Радіоактивні речовини (йод-131, цезій-137, стронцій-90) поширилися на великі території. Понад 90 тисяч жителів Прип'яті та навколишніх сіл були евакуйовані, а сотні тисяч людей постраждали від променевої хвороби та онкологічних захворювань
.
Цей день вважається одним із найтрагічніших в історії України та всього світу.
26 квітня 2026 року виповниться 40 років з дня найстрашнішої за наслідками катастрофи минулого тисячоліття.
Чотири букви - ЧАЕС - стали символом трагедії, яка доторкнулася до мільйонів людей, накрила їх крилом безжалісної радіації, перетворюючи свої жертви в безпомічних людей. Для всіх, хто прямо чи побічно був причетний до Чорнобиля, час ніби розколовся на дві нерівні частини: до 26 квітня 1986 року і після. Це дуже нагадало війну.
Вірш
Є чорне золото
І чорний хліб,
Є чорний лебідь
І лебідка чорна.
Та найчорнішим
Серед них усіх
Є все-таки Чорнобиль …
Є чорна хмара
І чорний - чорний дим,
Година чорна
І тюльпани чорні.
Та найчорнішим
Серед них усіх
Є все-таки Чорнобиль …
Є чорна Африка
І чорний віл.
Є чорний крук.
Вій чорно - чорно кряче.
Та найчорнішим
Серед них усіх
Є все-таки Чорнобиль …
Опрацьована нами література свідчить, що Чорнобиль – одне з найстаріших слов’янських міст, яке знаходиться за 120 верств на північ від Києва. Перші відомості про Чорнобиль знаходимо в Іпатіївському літопису. Вони датовані 1193 роком. Чорнобиль пережив татаро-монгольське нашестя. У 1569 р. після підписання Люблінської унії між Литвою і Польщею, Чорнобиль відходить під володіння Польщі. Не обійшла стороною Чорнобильську землю і визвольна війна українського народу 1648-1654 рр. під проводом Богдана Хмельницького. В результаті військових дій край багато разів переходив з рук в руки. В кінці ХVІІ століття Чорнобиль дістався польському магнатові Ходкевичу. На рубежі ХІХ і ХХ ст. в Чорнобилі проживало 16740 чоловік і налічувалось більше 2000 дворів. У ХХ ст. місту довелось пережити багато драматичних подій: громадянська війна, голод 1933 р., нацистську окупацію у Велику Вітчизняну війну.
Та чорнобильці трималися своєї землі, боронили її.
Але те, чого не вдалося зробити великим тиранам, з легкістю вдалось маленькій часточці, такій, як атом. Це пов’язано з будівництвом Чорнобильської Атомної Електростанції, про будівництво якої вам розкаже мій колега, який працював з архівними документами.
У 60-х – 70-х роках ХХ ст. радянський уряд велику увагу приділяв розвитку атомної енергії. Не стояла осторонь цього процесу і Україна. 2 лютого 1967 р. під грифом «таємно» з’являється «Звернення Ради Міністрів УРСР до ЦК КП України про погодження проекту будівництва Центрально-Української атомної електростанції біля с. Копачі Чорнобильського району Київської області».
До цього було обстежено 16 пунктів у Вінницькій, Житомирській та Київській областях з метою вибору найпростішого майданчика, але, зрештою вибір зупинився на мальовничому куточку українського Полісся, що лежить за 110 км від столиці України.
Будівництво ЧАЕС у 1970 р. розпочав трест Південатоменергобуд. Це була чергова «будова віку». Перший блок став до ладу у 1977 році, а другий, третій і четвертий – відповідно у 1978, 1981 і 1983 роках.
З пуском і освоєнням 4-го енергоблоку ЧАЕС стала найбільшою не тільки в СРСР, але й у світі. За потужністю вона поступалася лише двом АЕС: японській «Фукусіма», де працювало 6 блоків та французькій «Боже», що мала 5 блоків. Щоб наздогнати їх, планувалося побудувати ще два енергоблоки: п’ятий, який мав стати до ладу восени 1986 р., та шостий – у 1988 році.
Реактори Чорнобильської АЕС за конструкцією були подібні один до одного, для уповільнення ядерної реакції в них застосовували графіт, а не воду, через що зростає небезпека виходу реактора з-під контролю в разі втрати охолоджувача. По-друге, хоч чорнобильські блоки й були оточені міцними стінами, вони містилися в будівлях, що не мали бетонних бань.
Отож, даючи «добро» на будівництво таких електростанцій, радянське керівництво певною мірою ризикувало.
Згодом, за кілька кілометрів від станції виникло місто. Його назвали Прип’яттю – за назвою тутешньої повноводної річки. Місто швидко розбудувалося. Відкривалися школи, дитячі садки, лікарні, магазини. Це було місто-сад. Улюбленим місцем відпочинку залишалась річка. Ніщо не відчувало біди, все було добре. До тієї страшної ночі 26 квітня 1986 року.
26 квітня 1986 року. Чорний день в історії України, день, коли Чорнобиль став відомий усьому людству. Згадаймо- як все було. Ту мирну весняну ніч на берегах Прип'яті люди ніколи не забудуть. Вона була такою тихою, такою теплою і ласкавою. Саме в цю ніч, з 25 на 26 квітня 1986 року, відлік часу став далеко не мирним, а бойовим і аварійним.
О першій годині 24 хвилині, коли Прип'ять, містечко атомників, спало безтурботним сном, раптово пролунав вибух і над 4-м реактором атомної електростанції гігантське полум'я розірвало нічну темряву. За допомогою кнопки «Стоп» на 3 секунди заглушається потужність, а на 9 секунді почали руйнуватися паливні канали і піднялася 1000 тонна плита, що закривала реактор, потягнувши за собою 211 стержнів – поглиначів нейтронів. Система керування і захисту була зруйнована. Стався вибух.
«З руїн реактора виривається стовп зловіщого вогню, палаючих шматків графіту. Стовп стрімко, як фантастична ракета, піднявся в небо, освітлюючи корпуси атомної, річку з верболозами. Вогняний стовп завмирає на висоті і .5 км.
На вершині його утворилась світла куля, яка начеб засмоктує в себе цей примарний стовбур, Ніч безвітряна і стовп стоїть між небом та землею, наче вагається, куди ж йому пустити свій корінь».
Гірка, як полин, слава. О 1 год. 23 хв. 58 сек. раптово пролунав вибух на четвертому енергоблоці. Ті, хто тієї пори не спали, бачили, як над електростанцією спалахнуло вогняне сяйво, схоже на сніп полум’я. Та ніхто тоді гадки не мав, що сяйво те смертельно небезпечне.
Давайте подивимось хроніку подій того страшного дня Чорнобильської трагедії. Наші хронографи підготували нам документальний фільм.
Фільм «Відтворення вибуху»
Дванадцятеро пожежників гасили вогонь на третьому блоці ручними вогнегасниками. Тим часом 6 чоловік на чолі з Телятниковим піднялися по драбині на зруйнований дах машинного залу над четвертим реактором. Через високу температуру рештки асфальтового покриття почали топитися. Чоботи грузли в бітумі, кожен крок вимагав неймовірних зусиль. Отруйні випари не давали дихати, а довкола панувала майже цілковита темрява. Вода, якою заливали полум’я, миттю перетворювалася на пекучу радіоактивну пару. Аварія на ЧАЕС - смертоносне полум'я зловісної пожежі висвітило кожного, хто там працював і жив, виділило перших із перших, вони, ризикуючи життям, кинулися до реактора, аби своїми грудьми перестерегти трагедію.
Вони ринули у вируюче полум'я - у смертельну радіацію не за наказом командира, а за законом совісті, рятувати станцію і людей, не думаючи про себе, хоча добре усвідомлювали небезпеку, вони виконали присягу на вірність народу України.
Зойкнула Земля чаїним криком:
— Сину, вбережи і захисти! —
Вийшла мати із ікони ликом:
— Йди, синочок. Хто ж, коли не ти?
Спалахнуло небо, впало крижнем:
— Сину, вбережи і захисти! —
Вийшла жінка з немовлятом ніжним:
— Йди, коханий. Хто ж, коли не ти?
... І уже ні сина, ані мужа.
Лиш розверсті зоряні поля...
Та пліч-о-пліч стали біль і мужність.
Дух і воля, небо і Земля.
Відвага... Для пожежного це невід'ємна професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось так тієї трагічної ночі лейтенанти і сержанти пожежної охорони виконували свою звичайну роботу. О, ні! Це був смертельний бій, з якого хлопці вийшли переможцями. 28 чоловік двох караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу, Шість чоловік загинули майже відразу. Так вони жили, працювали й увійшли в безсмертя.
Віктор Задворний
ВОГНЕЦВІТ НАДІЙ
Коли зловісна блискавиця
Сторуко в серце уп’ялась,
І обпалила ваші лиця,
І в танці дикому зайшлась,
Коли вже й хмари спопеліли
У знавіснілому вогні, -
Ви смерть приборкати зуміли
На тім, останнім, рубежі.
Не віддали їй на поталу
Світанків наших ніжний щем,
Ви, як один, супроти стали,
Пекельним січені дощем.
У тій жорстокій веремії
Ви до кінця тримали бій
І пронесли свої надії
Крізь вогнецвіт усіх надій.
Шумлять жита, як і раніше,
Пливуть у небі літаки…
За вас історія допише
Суворі подвигу рядки.