Як захиститися від сонця.

Захист дітей на дорозі: як запобігти непоправному

Понад 700 дітей у світі гине щодня через дорожньо-транспортні пригоди. З віком ризик смерті внаслідок ДТП зростає, бо діти стають самостійнішими і схильнішими до ризикованої поведінки.

Дорожньо-транспортний травматизм залишається головною причиною смертності серед молоді віком 15–19 років і другою причиною — серед дітей 5–14 років.

Особлива небезпека та статистика

Діти фізично менш стійкі до травм, їхній менший зріст та обмежена здатність аналізувати зорову та слухову інформацію створюють додаткові ризики на дорозі.

 

 

 

 

День фізичної культури та спорту: рух, який змінює життя

 

 

 

Щороку у другу суботу вересня Україна відзначає День фізичної культури та спорту. Це не просто дата в календарі, а нагадування: рух —  наш природний ресурс для здоров’я та гарного настрою.

Фізична активність не має заміни, коли йдеться про збереження сили, витривалості та гарної форми. Вона допомагає не лише тілу, а й розуму: спорт виховує дисципліну, додає впевненості, вчить ставити цілі та досягати їх.

Для дітей і підлітків  рух — це ще й командна гра, нові друзі, позитивні емоції. Доведено, що активність знижує ризик тривожних і депресивних станів, а також формує відчуття радості від життя.

Для дорослих фізичні вправи —  потужна профілактика серцево-судинних і ендокринних захворювань, спосіб відновлення після робочих буднів і баланс між тілом і психікою. Недаремно кажуть:

«У здоровому тілі — здоровий дух».

Як почати рухатися?

•  Плануйте час для тренувань у зручний момент —  зранку чи після роботи.

•  Починайте з малого: короткі пробіжки, легка зарядка, прогулянки.

•  Обирайте те, що подобається: йога, плавання, танці, велосипед чи командні ігри.

•  Залучайте друзів і родину — тренування у компанії завжди легші й веселіші.

•  Будьте регулярними: навіть кілька занять на тиждень дадуть відчутний результат.

•  Ставте реальні цілі й відстежуйте прогрес — щоденник чи мобільний додаток допоможуть.

Важливо: помірна фізична активність безпечна для більшості людей. Але якщо у вас є хронічні захворювання чи довгий час не було руху, варто порадитися з лікарем перед стартом.

День фізичної культури та спорту — це свято сили, краси й здоров’я. Якщо ви вже тренуєтеся чи тільки плануєте почати — саме час зробити крок до активного життя. Рухайтесь і будьте здорові!

 

За даними ВООЗ, основними ризиками виникнення травм на дорозі є:

• Недотримання водіями правил дорожнього руху (ПДР):
  • перевищення швидкості, що не дозволяє вчасно зреагувати на несподівану появу дитини на дорозі
  • кермування під впливом втоми, алкоголю чи наркотиків
  • використання телефонів за кермом
  • недостатній контроль за дотриманням ПДР.
• Небезпечна дорожня інфраструктура:
  • Недостатня кількість пішохідних переходів
  • відсутність спеціальних зон для дітей
  • погане освітлення доріг.
• Небезпечні транспортні засоби (ТЗ): використання ТЗ з відсутністю належних систем безпеки.

Як захистити дітей на дорозі

Поясніть дітям ПДР:

як правильно користуватися переходами зі світлофорами та без;

чому важливо дивитися в обидва боки перед переходом;

основні дорожні знаки, які мають знати пішоходи;

сигнали регулювальника для пішоходів

будьте прикладом для дітей — переходьте дорогу без порушень.

Прищеплюйте безпекові звички:

• носити яскравий одяг і світловідбивні елементи в темний час;
• не відволікатися на телефон чи навушники, переходячи дорогу;
• завжди дивитися в обидва боки, коли переходиш дорогу;
• злазити з велосипеда або самоката перед переходом і вести його через дорогу в руках;
• носити шолом та інші захисні елементи під час руху на велосипеді або самокаті;
• сідаючи в автомобіль — негайно пристібатися ременем безпеки.

Самі дбайте про безпеку:

• Обирайте безпечні маршрути для дітей:
  • Уникайте доріг з інтенсивним рухом;
  • Обирайте шляхи з тротуарами та пішохідними переходами;
• В автомобілі використовуйте дитяче автокрісло або викликайте таксі, в яких воно є;
• використовуйте ремені безпеки;
• простежуйте, щоб дитина пристебнулася.

Прості правила безпеки дітей на дорозі.

Комплексний підхід – запорука безпеки

Покращення безпеки дітей на дорогах вимагає участі не лише батьків, а й усіх учасників дорожнього руху, а також державних органів:

• дозволена швидкість руху транспортних засобів в населених пунктах — 50 км/год
• водії мусять бути особливо уважними біля шкіл, дитячих садків, парків та інших місць, де можуть бути діти.
• Школи та навчальні заклади можуть проводити заняття з безпеки дорожнього руху, щоб підвищити обізнаність дітей.
• Держава має забезпечувати:
  • суворий контроль за дотриманням ПДР
  • впроваджувати інфраструктурні рішення, що враховують потреби не лише дітей, а й усіх учасників руху:
    • якісне освітлення доріг
    • тротуари завширшки не менше 1,5 метра
    • «лежачі поліцейські»
    • додаткові попереджувальні знаки тощо.

Дорожньо-транспортні пригоди за участі дітей — це трагедії, яких можна уникнути. Спільними зусиллями батьків, водіїв, держави та громадськості можна створити безпечні умови на дорогах, де наші діти будуть захищені. Пам’ятайте: безпека дітей — це відповідальність кожного з нас!

Джерело – сайт ЦГЗ України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вбивця XXI століття: як вберегтися від серцево-судинних захворювань?

64% випадків смертей в Україні припадає на серцево-судинні захворювання — 450 000 втрачених життів щороку. І це не просто цифри, адже за кожним інфарктом чи інсультом — чиясь унікальна історія, яка обірвалась в одну мить.

Серцево-судинні захворювання (далі — ССЗ) є причиною 30% передчасних смертей саме серед чоловіків працездатного віку. До того ж нині ССЗ все частіше трапляються серед молоді. Іншими словами, інфаркту й інсульту стає байдуже, скільки тобі років — 50 чи 25.

У воєнний час цінність людського життя є особливо важливою. Дбати про здоровʼя — як ніколи на часі. Тож аби вберегтися від інфаркту, інсульту чи інших ССЗ, варто розуміти, як вони виникають, та які конкретні дії допоможуть їм запобігти. Адже хто попереджений, той озброєний!

Як розвиваються серцево-судинні захворювання? 

Серцево-судинні захворювання — це хвороби серцевого м’яза та кровоносної системи. Тобі точно доводилось чути про ішемічну хворобу серця, артеріальну гіпертензію чи серцеву недостатність — ці захворювання можуть розвинутися при недостатньому кровопостачанні серця та інших органів через звуження або блокування артерій. Як наслідок, може виникнути гострий стан — інфаркт міокарда чи інсульт, які загрожують інвалідністю та навіть смертю. 

З ішемічною хворобою серця (далі — ІХС) пов’язано близько 46% летальних випадків серед українців. ІХС виникає внаслідок порушеного кровотоку серцевого м’яза (міокарда) через ураження артерій. ІХС часто має безсимптомний перебіг, аж поки не призводить до серцевої недостатності (зниження спроможності серця перекачувати кров судинами), стенокардії (напади болю в серці) або інфаркту, що супроводжується відмиранням тканин серцевого м’яза. Як розпізнати його симптоми та надати першу допомогу, дізнайся тут.

Ще одне з найпоширеніших захворювань — хвороба судин головного мозку, гострим станом якої є інсульт — порушення мозкового кровообігу через розрив або закупорку судин. Без достатнього кровопостачання клітини мозку  пошкоджуються та втрачають  свою функцію. У випадку інсульту, як і при інфаркті, важливо надати допомогу саме в перші 4 години після появи симптомів. Тут ти знайдеш більше інформації про симптоми інсульту. 

Часто інфаркти й інсульти є ускладненням артеріальної гіпертензії —  постійного підвищення артеріального тиску понад 140/90 мм рт. ст. Що сильніше кров тисне на стінки артерій зсередини, то складніше працювати серцю. 

До 40% людей з артеріальною гіпертензією не знають про свою хворобу, оскільки на початкових етапах вона протікає непомітно. Проте саме підвищений артеріальний тиск може стати причиною більш серйозних захворювань серця та судин. 

Як запобігти розвитку серцево-судинних захворювань: поведінкові фактори ризику

Є хороші новини. Здоров’я серця — це твій щоденний вибір. Адже розвиток ССЗ напряму залежить від чотирьох поведінкових факторів ризику:

1. Вживання тютюнових виробів чи електронних пристроїв для куріння.
2. Вживання алкоголю.
3. Незбалансоване харчування.
4. Низька фізична активність.

Відмовся від вживання тютюнових виробів та електронних пристроїв для куріння. 

Безпечного куріння не існує. Під впливом тютюнового диму клітини крові налипають на стінки судин та утворюють тромби — а це може призвести до стенокардії, інфаркту або інсульту. Загрозу для здоров’я несуть як звичайні сигарети, так і електронні, а також тютюнові вироби для нагрівання та кальяни. І навіть кілька сигарет час від часу все одно шкодять серцю та судинам, тому єдина стратегія: кинути курити або не починати взагалі. 

Як назавжди попрощатися з курінням?

• Розкажи про своє рішення відмовитися від тютюну чи е-сигарет рідним та колегам, адже їхня підтримка найважливіша.
• Признач дату відмови від куріння протягом 2-х наступних тижнів.
• Склади перелік ситуацій, коли ти зазвичай куриш, та подумай, як їх уникнути.
• Позбався нагадувань про куріння — викинь з дому, авто й робочого місця усі тютюнові вироби, запальнички, попільнички. 
• Обовʼязково повідом свого сімейного лікаря та отримай безоплатну первинну консультацію щодо того, як кинути курити.

Більше рекомендацій з відмови від куріння шукай тут. А з переваг життя без тютюну — ти не лише знизиш ризик розвитку ССЗ, а й навчишся більш якісно проводити час та суттєво заощадиш кошти, які раніше витрачались на сигарети. 

Припини вживати алкоголь.

Алкоголь не допомагає зняти стрес, а навпаки — вражає і ментальне, і фізичне здоров’я, та, зокрема, серцево-судинну систему. Клітини серця дуже чутливі до токсичної дії алкоголю, тому його вживання може призвести до інфаркту, інсульту та артеріальної гіпертензії.

Зверни увагу: навіть невелика кількість спиртного підвищує ризик розвитку ССЗ. Адже, як наголошує Всесвітня організація охорони здоров’я, безпечної дози алкоголю не існує! 

Як відмовитися від алкоголю?

• Кілька тижнів не вживай спиртне та прослідкуй, як почуваєшся фізично й емоційно.
• Уникай ситуацій, місць та людей, які спонукають тебе випити.
• Звільни житло від алкоголю. 
• Борися зі стресом здорово: замість алкоголю обирай прогулянки на свіжому повітрі, спорт, медитації, проводь час з близькими.
• Вживай напої без вмісту алкоголю та цукру, а найкраще — звичайну воду.

Тверезе життя знизить ризик розвитку ССЗ, підвищить твою ефективність і концентрацію та допоможе покращити стосунки з близькими людьми. 

Харчуйся збалансовано.

Нездоровий раціон є головним фактором ризику розвитку ССЗ та причиною кожної п’ятої смерті у світі. Продукти з високим вмістом солі та цукру, трансжири, недостатнє вживання овочів і фруктів та, як наслідок, зайва вага — усе це призводить до розвитку ССЗ: артеріальної гіпертензії, ішемічної хвороби серця, інфаркту та інсульту. 

А що каже ВООЗ? Ось кілька її рекомендацій, як налагодити своє харчування: 

• Вживай 400 г (або 4-5 порцій) овочів та фруктів щодня. 1 порція — це 1 фрукт чи овоч середнього розміру.
• Не досолюй їжу — у твоєму щоденному раціоні має бути не більше 1 ч. л. солі. Уникай вживання прихованої солі — зазвичай вона міститься у складі ковбас, соусів, консервів.
• Твоя добова доза доданого цукру: до 10 ч. л. Доданий цукор міститься у цукерках, шоколаді, випічці, меді, солодких напоях тощо, тож краще замінити їх на фрукти та ягоди.
• Їж більше клітковини — це корисні цільнозернові каші, бобові та горіхи. Такі продукти знижують рівень холестерину в крові. 
• Вживай менше трансжирів — магазинної випічки, фастфуду та смажених страв. Натомість обирай морську рибу, рослинні олії, горіхи, насіння — це унікальні джерела омега-3 жирних кислот, які корисно впливають на стан серцево-судинної системи.
• Стеж за кількістю порцій, аби не переїдати.

Збалансоване харчування сприяє підтримці здорової ваги та допомагає налагодити роботу серця. А ще — це чудовий антистрес, адже правильно підібрані поживні речовини можуть позитивно вплинути на твою психічну стійкість та емоційний стан. А дізнатися детальніше, як скласти свою тарілку здорового харчування, можна тут.

Будь фізично активним.

Якщо недостатньо рухатися, то сила скорочень серця послаблюється, а тонус судин знижується. Малорухливий спосіб життя також часто призводить до ожиріння — а це додаткове навантаження на серцево-судинну систему. Натомість під час фізичних навантажень покращується кровообіг та зменшується ризик утворення згустків крові у судинах. 

ВООЗ рекомендує приділяти фізичній активності щонайменше 30 хв на день — це один із способів зберегти здоров’я свого серця. Ось кілька порад, як додати більше руху до свого життя:

• Зранку роби легку руханку, аби допомогти організму швидше прокинутися.
• Якщо працюєш сидячи, періодично розминайся й ходи на короткі прогулянки.
• Обирай сходи, а не ліфт, та більше пересувайся пішки, а не громадським транспортом.
• Обирай фізичну активність, яка приносить задоволення, — плавай, бігай, грай у футбол, танцюй.
• Збільшуй фізичну активність поступово, аби не нашкодити організму. А якщо маєш хронічні захворювання, проконсультуйся із сімейним лікарем щодо типу та тривалості навантажень.

Регулярна фізична активність допомагає знизити артеріальний тиск та контролювати вагу, а також зміцнює скелетно-м’язові тканини, розвиває координацію, знижує рівень стресу й підвищує загальний тонус організму. Рух — це життя, і цим усе сказано. Дивіться інфографіку "Як уберегти себе від інфаркту та інсульту".

Чому необхідно контролювати артеріальний тиск, холестерин та вагу тіла?

Окрім поведінкових факторів ризику, на розвиток ССЗ також впливають біологічні показники — як-от артеріальний тиск, холестерин та індекс маси тіла. 

Артеріальний тиск. Високий кров’яний тиск неможливо відчути фізично, проте він здатен непомітно руйнувати артерії та створювати сприятливі передумови для ССЗ. Регулярні “стрибки” тиску можуть призвести до атеросклерозу (блокування артерій), аневризм (розширення стінок судин), а також розвинутися до хронічного стану — артеріальної гіпертензії. 

Рівень холестерину. Холестерин — це речовина, важлива для нормального функціонування клітин організму. Однак високий рівень “поганого” холестерину (LDL-холестерин) у крові формує бляшки на стінках артерій, погіршуючи кровообіг — а це призводить до звуження артерій, підвищеного тиску та ризику розвитку ішемічної хвороби серця та інших ССЗ. 

Вага тіла. Надмірна вага та ожиріння — це серйозна загроза для серцево-судинної системи, адже навантаження на серцевий м’яз збільшується разом із кількістю надлишкових кілограмів. Слідкуй за індексом маси тіла (ІМТ), який можна виміряти за допомогою простої формули: вага (кг) / зріст у метрах в квадраті (м2). Якщо твій показник ≥ 25,0 — імовірно, у тебе є зайва вага. Але ІМТ не завжди надає цілісну картину, тому додатково варто виміряти й окружність талії, який вказує на розподіл жиру в організмі. Зайва жирова тканина навколо талії, особливо в області черевної порожнини, може бути пов'язана з підвищеним ризиком розвитку серцевих захворювань та діабету. Зазвичай для чоловіків ризик збільшується при обхваті талії понад 94 см, а для жінок — понад 80 см. 

Стань на варті свого серця!

Здоровий спосіб життя допоможе вберегти твоє серце й судини від небезпечних хвороб та жити якісно й повноцінно! Памʼятай про регулярні огляди у свого сімейного лікаря, аби вчасно помітити перші “дзвіночки” захворювання та отримати рекомендації щодо запобігання ССЗ.

А якщо відчуваєш біль та важкість в грудях, маєш підвищений артеріальний тиск, часті задишки та набряки у ногах, звернутися до сімейного лікаря необхідно негайно! Це справді може врятувати життя, адже на ранніх етапах можна зупинити розвиток хвороби! А завдяки програмі “Доступні ліки” та пакету гарантованої медичної допомоги лікування гострих станів є безоплатним, а кошти за лікування артеріальної гіпертензії — повертаються.

Запобігти серцево-судинним захворюванням набагато легше, аніж роками лікувати їх наслідки. 

Обирай здоровий спосіб життя! Стань на варті свого серця!

Матеріали розроблено ГО «Життя» у партнерстві з Центром громадського здоровʼя МОЗ України для інформаційної кампанії «Стань на варті свого серця», яка реалізовується у рамках проєкту «Діємо для здоров’я» за фінансової підтримки Швейцарії та має на меті скорочення поширеності неінфекційних захворювань в Україні та запобігти передчасній смертності від НІЗ в Україні.

 

150 хвилин фізичної активності на тиждень можуть стати добрим союзником у боротьбі з інсультом

 

Фізична активність комплексно впливає на організм людини, зокрема й на роботу серцево-судинної системи та головного мозку. Регулярна активність сприяє:

✅покращенню кровообігу
✅зниженню артеріального тиску
✅покращенню пам’яті та концентрації уваги
✅зниженню рівня кортизолу – гормону стресу
✅забезпеченню вироблення «гормонів щастя» – ендорфінів та серотоніну

А це, в свою чергу, знижує ризик розвитку інсульту.

ВООЗ рекомендує дорослим виконувати принаймні 150 хв на тиждень аеробних вправ помірної інтенсивності. Це не означає, що вправи мають бути важкими та тривалими. Ти можеш обрати для себе те, що тобі подобається:

👉піші прогулянки
👉плавання
👉їзду на велосипеді по рівнинній поверхні
👉швидку ходу та ін.

☝Йога, пілатес та гімнастика допоможуть зміцнити твої м’язи. Залучай до цього друзів та родину. Створи власний графік фізичної активності та відчуй користь для свого здоров’я.

Обов’язково проконсультуйся з лікарем стосовно активностей, які підійдуть саме тобі. Будь фізично активними – зроби крок до профілактики інсульту!

Час обирати здоров’я!

За матеріалами ЦГЗ МОЗ України

Як заняття спортом покращує ваш психоемоційний стан та зміцнює психічне здоров’я?

"Заняття спортом допомагає мені розслабитись та відволіктись від проблем" – знайомо?

Аеробне та анаеробне фізичне навантаження (ходьба, біг, їзда на велосипеді, гра в теніс, фітнес-тренування вдома тощо) є корисним не тільки для вашого фізичного, а й для психічного здоров’я. Не дарма кажуть "У здоровому тілі здоровий дух".

Які біохімічні процеси лежать в основі гарного настрою після занять спортом?

З точки зору біохімічних механізмів поліпшення настрою під час занять фізичною активністю викликане за рахунок впливу на гіпоталамус-гіпофіз-надниркову вісь, що зменшує фізіологічну реакцію на стресори (стресові чинники).  

Після тренування у людини зменшується рівень стресогенних гормонів, таких як кортизол, адреналін, котехоламін та адренокортикотропін. Водночас збільшується рівень норадреналіну та “гормонів щастя” – серотоніну та ендорфінів. Вивільнення останніх активують рецептори у центрах винагороди, тим самим підвищують задоволеність життям, формують мотивацію, покращують самооцінку, надають відчуття впевненості у собі, покращують якість сну, зменшують ризики появи тривожних та депресивних розладів у дітей, підлітків та дорослих. 

Зниження рівня адреналіну та кортизолу, одних з головних гормонів стресу в організмі, пов’язано зі зниженням негативного настрою, меншою кількістю симптомів депресії, тривоги та відсутністю розладів сну. 

Кортизол є маркером стресу. Високий рівень цього гормону вранці пов'язаний з депресією та невротичними станами. Концентрація кортизолу в крові підвищується, коли організм виходить зі стану рівноваги, зокрема, і в момент заняття спортом. Однак у даному випадку його можна назвати корисним. Вивільнення кортизолу під час фізичної активності пов’язане зі збільшенням доступності субстратів для метаболізму. Після тренування у підлітків та дорослих рівень гормону у крові спостерігається нижчим, аніж до тренування. Також доведено, що кортизол залишається пригніченим протягом 24–48 годин після виснажливих фізичних вправ. Адреналін, як і кортизол, теж виділяється наднирковими залозами у відповідь на стрес, в результаті чого ми відчуваємо збудженість та неспокій, прискорене серцебиття, дихання і стан "бийся або біжи". Після фізичного навантаження рівень адреналіну теж спостерігається нижчим від початкового. 

Отже, заняття спортом може виступати в ролі захисного фактору від надмірного впливу гормонів стресу та подальшого розвитку психічних захворювань. 

Які види спорту корисні для психічного здоров’я? 

Дослідження доводять, що заняття спортом, особливо командними видами спорту, покращують психологічне благополуччя та асоціюються з кращим психічним здоров’ям загалом, порівняно з тими, хто не займаються фізичною активністю та ведуть сидячий спосіб життя (люди, які не відповідають рекомендаціям щодо фізичної активності, мають “сидячий спосіб життя” або їх ще називають “сидячими”). Регулярне тренування та будь-які фізичні вправи сприяють полегшенню симптомів депресії та стресу, покращують якість життя загалом, зміцнюють самооцінку, соціальні навички та взаємодію з людьми, включаючи на роботі, а також позитивно впливають на успіхи у навчанні та на роботі. У людей, у яких діагностовано захворювання, пов’язане із тривогою або стресом, покращуються когнітивні навички – пам’ять, словниковий запас та творче мислення. 

Цікаво, що наразі існує зв’язок між типом фізичних вправ (спорт з м’ячем, аеробна активність, важка атлетика та танці) та психічним здоров’ям молоді. В окремих дослідженнях командні види спорту більше пов’язані з покращенням психічного здоров’я, порівняно з індивідуальною фізичною активністю (біг, їзда на велосипеді, плавання тощо). Спорт з м’ячем і танці асоціюються з меншою кількістю симптомів депресії у молодих людей, які постійно відчувають стрес. Також учасники командних ігор спостерігають позитивний вплив на соціальне благополуччя, зокрема, міжособистісне спілкування та значне покращення настрою. 

У дітей та підлітків будь-яка фізична діяльність (командні чи некомандні види спорту) пов’язана з вищим рівнем задоволеності життям та меншим шансом розвитку симптомів депресії. Заняття будь-яким видом спорту у підлітковому віці також зменшує ризики майбутніх симптомів тривоги (включаючи панічний розлад, генералізований тривожний розлад, соціальну фобію та агорафобію) у ранньому дорослому віці та асоційоване з вищим рівнем емоційного благополуччя. Окрім того, у дітей та підлітків спостерігається позитивна кореляція між залученням до спортивної діяльності у дитинстві та кращими когнітивними здібностями у пізньому підлітковому віці. Водночас припинення заняття спортом змалечку пов’язане з більш високими симптомами депресії у майбутньому порівняно з тими, хто продовжував займатися; а постійна участь у командних видах спорту (але не в індивідуальних) у підлітковому віці асоційована з вищою самооцінкою, нижчим сприйняттям стресу та симптомів депресії у ранньому дорослому віці. Це може бути пов’язано із заохоченням тренера, команди та гарними результатами на полі гри. 

У літніх людей після групової фізичної активності (наприклад, групові прогулянки) і спорту (наприклад, гольф) поліпшується самооцінка психічного здоров'я, послаблюються симптоми депресії та спостерігається висока частота сміху у чоловіків та жінок. Відсутність або нерегулярне заняття спортом може бути пов’язано з симптомами легкої та важкої депресії. 

Рекомендації

Відповідно до рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та Центрів контролю та профілактики захворювань США (CDC) дорослим людям бажано займатись не менше 150 хвилин аеробною активнактивністю середньої інтенсивності (наприклад, швидка ходьба) на тиждень. Якщо 150 хвилин на тиждень здається забагато, особливо коли наявні справи, які неможливо перенести на завтра, можна зайнятись інтенсивною анаеробною активністю (наприклад, біг) протягом 75 хвилин. 

Варто знати, що у сучасному світі тягар психічних захворювань зростає щороку. За оцінками ВООЗ в 2019 році середня поширеність психічних розладів у регіонах світу склала 13,3% у загального населення, зокрема, сягла показника 14,2% в Європі. Водночас індекс DALY (дорівнює рокам життя, втраченим в результаті передчасної смерті, і рокам, прожитих з інвалідністю) психічних захворювань схиляється до зростання, що свідчить про серйозну проблему, яку суспільство повинно ретельно розглянути і вирішити. Спорт може відігравати ключову роль у зменшенні цього тягарю, знизити поширеність психічних розладів у світі, зокрема, в Україні. 

Таким чином, фізична активність – це не просто шлях до здорового тіла, але і до здорового розуму. Не забувайте доглядати за своїм психічним здоров'ям так само, як і за фізичним. Рухайтесь, тренуйтеся, оточуйте себе позитивом і пам'ятайте: ваше щасливе тіло – це щасливий розум. Розпочніть заняття спортом сьогодні!

Також, за ініціативи першої леді Олени Зеленської була розроблена Національна програма психічного здоров’я та психосоціальної підтримки громадян "Ти як?". Завданням програми, над якою спільно працюють фахівці міністерств, ВООЗ та громадського сектору, є створення системи сервісів і послуг, які зможуть підтримати людину, коли вона не справляється самостійно.

 

 

 

 

НАСТУПНІСТЬ МІЖ ДОШКІЛЬНОЮ ТА ПОЧАТКОВОЮ ОСВІТОЮ

Наступність між дошкільною та початковою освітою – це забезпечення неперервності здобуття людиною освіти. Наступність в освіті необхідна для створення єдиного освітнього процесу, що логічно продовжується від дитячого садка до школи. Цей процес допомагає досягти цілісного розвитку особистості.

Під час навчання у дітей формуються базові компетентності – вміння, знання та навички, які необхідні для подальшого навчання та життя загалом. Володіння українською та іншими мовами, математичні навички, знання в галузі природничих наук, техніки або культури – цьому дитина навчається в молодшій школі завдяки тим компетентностям, що сформувались у неї в дитячому садку.

У дошкільному віці діти починають розвивати, зокрема допитливість, ініціативність, відповідальність, креативність, навички комунікації. Початкова освіта базується на цих навичках і поглиблює їх.

Перехід між дитячим садком і школою має бути поступовим, оскільки діти мають пройти період адаптації. Адаптація дитини буде значно легшою, якщо у перші роки навчання в школі будуть продовжувати та підіймати на інший рівень ту діяльність, яка була в дитячому садку. Наступність в освіті означає збереження основних видів діяльності дітей дошкільного віку в початковій школі, зокрема:

• спілкування;
• ігри; 
• рухова активність; 
• пізнавальна діяльність; 
• засвоєння господарсько-побутових навичок; 
• ліплення, малювання, аплікація, конструювання, слухання музики, спів, хореографія, театральна діяльність.

      Педагоги дошкільної освіти мають бути ознайомлені з програмою початкової школи та вводити у свої заняття навчальні елементи, які підготують дітей до 1-го класу. Вчителі початкових класів також мають знати дошкільну навчальну програму, щоб використовувати її складові в адаптаційний період.

В умовах дистанційного навчання форми здійснення наступності можуть змінюватися та адаптуватись до відповідних обставин.

Поєднання дошкільної і початкової освіти створює передумови для реалізації індивідуальності кожного вихованця, що значно складніше зробити у масовій школі. Як свідчать дослідження, об’єднання у комплексі двох підсистем значно посилює його виховні можливості, створює умови для психологічно комфортного переходу дитини з дитсадка у школу.

Психологічний аспект:

• вивчення особливостей розвитку дітей на перехідному етапі;
• визначення специфіки переходу від ігрової до навчальної діяльності;
• забезпечення психологізації навчально-виховного процесу як умови формування особистості на двох рівнях.

Методичний аспект:

• взаємне ознайомлення з методами і формами навчально-виховної роботи в старшій групі дошкільного закладу та в 1-му класі школи;
• забезпечення наступності щодо методів та прийомів роботи з дітьми з розвитку мовлення, математики, ознайомлення з навколишнім, фізичного, естетичного, соціального виховання.

Цей аспект реалізується через взаємовідвідування вихователями та вчителями занять (уроків) з наступним спільним обговоренням, семінари-практикуми з певних методик; проведення спільних педагогічних нарад, виставок, конференцій; взаємо-консультування педагогами; обмін передовим педагогічним досвідом роботи тощо.

Практичний аспект:

• попереднє знайомство вчителів із своїми майбутніми учнями;
• кураторство вихователями своїх колишніх вихованців;
• форми взаємодії педагогічних колективів: семінари, семінари-практикуми, тренінги (педагогічного спілкування, комунікативних умінь), спільна робота практичного психолога з вчителями та вихователями дошкільних груп);
• система відвідування вчителями старших груп, спостереження за діяльністю дітей на заняттях та поза ними; бесіди з дітьми та їх вихователем; створення школи майбутнього першокласника”; організація спільних концертів, спортивних змагань; ремонт і виготовлення іграшок дітьми тощо.

Форми здійснення наступності ЗДО і школи​ ( при офлайн навчанні)

Форми здійснення наступності можуть бути різноманітними і їх вибір обумовлений ступенем взаємозв'язку, стилем, змістом взаємин освітніх установ. Зазвичай на початку навчального року педагогами складається єдиний спільний план, метою якого і є конкретизація роботи за трьома основними напрямками: 

• робота з дітьми; 
• взаємодія педагогів; 
• співпраця з батьками. 

Форми здійснення наступності: 

1. Робота з дітьми: 

• екскурсії в школу;
• відвідування шкільного музею, бібліотеки; 
• знайомство та взаємодія дошкільнят з учителями та учнями початкової школи; 
• участь у спільній освітньої діяльності, ігрових програмах; 
• виставки малюнків і виробів; 
• зустрічі та бесіди з колишніми вихованцями дитячого саду (учні початкової та середньої школи);
• спільні свята (День знань, посвята в першокласники, випускний в дитячому саду тощо) і спортивні змагання дошкільнят та першокласників; 
• участь у театралізованій діяльності; 
• відвідування дошкільнятами адаптаційного курсу занять, організованих при школі (заняття з психологом, логопедом, музичним керівником і ін. фахівцями школи).

2. Взаємодія педагогів: 

• спільні педагогічні ради (ЗДО і школа); 
• семінари, майстер-класи; 
• круглі столи педагогів ЗДО та вчителів школи; 
• психологічні та комунікативні тренінги для вихователів та вчителів; 
• проведення діагностики по визначенню готовності дітей до школи; 
• взаємодія медичних працівників, психологів ЗДО і школи; 
• відкриті покази освітньої діяльності в ЗДО і відкритих уроків в школі; 
• педагогічні та психологічні спостереження.

3. Співпраця з батьками: 

• спільні батьківські збори з педагогами ЗДО та вчителями школи; 
• круглі столи, дискусійні зустрічі, педагогічні «вітальні»; 
• батьківські конференції, вечори запитань і відповідей; 
• консультації з педагогами ЗДО і школи; 
• зустрічі батьків з майбутніми учителями; 
• дні відкритих дверей; 
• творчі майстерні; 
• анкетування, тестування батьків для вивчення самопочуття сім'ї напередодні шкільного життя дитини і в період адаптації до школи; 
• освітньо-ігрові тренінги та практикуми для батьків дітей дошкільного віку, ділові ігри, практикуми; 
• сімейні вечори, тематичні дозвілля; 
• візуальні засоби спілкування (стендова матеріал, виставки, поштовий ящик питань і відповідей тощо); 
• засідання батьківських клубів.

• 

 

 

Шановні батьки!

Головне управління ДСНС України у Харківській області наголошує на важливості дотримання дітьми правил безпечної поведінки. Біда трапляється тоді, коли дітей залишають напризволяще там, де на кожному кроці на них чатує небезпека. Легковажне поводження малечі з вогнем, газом, електричними приладами, вибухонебезпечними предметами, незнання елементарних правил безпечної поведінки є першопричинами сумних та трагічних наслідків.
Не залишайте дітей без нагляду!
Дбайте про безпеку своїх дітей, дотримуючись правил безпечної поведінки. Приділіть декілька хвилин відвертій розмові з дітьми. Нагадайте дітям, що у разі виникнення пожежі або іншої надзвичайної ситуації, слід негайно телефонувати у службу порятунку за номерами “101” та “112”.
Пам’ятайте, що життя наших дітей залежить тільки від нас самих!

Роль гри в розвитку дитини

Шановні батьки дітей старшого дошкільного віку, педагоги

закладів дошкільної освіти!

14 січня 2025 року відкрито доступ до матеріалів Каналу зв’язку для батьків дітей старшого дошкільного віку «Ефективна комунікація», які містять рекомендації «Роль гри в розвитку дитини».

До уваги пропонуються презентаційні матеріали, розроблені Капустіною Н.О., методистом Центру громадянського виховання КВНЗ «Харківська академія неперервної освіти», за темою «Гра як інструмент для розвитку дитини» та Коченгіною М.В., завідувачем кафедри методики дошкільної та початкової освіти КВНЗ «Харківська академія неперервної освіти», канд. пед. наук, за темою «Як і чому гра допомагає дитині підготуватися до школи».

Матеріали будуть корисними також і для педагогів закладів дошкільної освіти.

Реєстрація за покликанням:  https://forms.gle/zCQqRsqZw4U96Umn9

Ознайомитися з матеріалами презентацій можна тут: https://drive.google.com/drive/folders/1uAaEdlqStnSk7easS6PxVe7f-HPC1Hqx?usp=sharing    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Право дитини на здобуття дошкільної освіти

https://www.facebook.com/share/p/19xFJMxBmR/

 

 

Додаток

до листа МОН

від _______№______

 

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо дій учасників освітнього процесу під час оголошення повітряної

тривоги та одночасного надходження повідомлення про мінування

закладу освіти

 

І. Загальні положення

Порядок (алгоритм) дій учасників освітнього процесу на випадок виникнення ситуації, коли під час оголошеної повітряної тривоги та перебування учасників освітнього процесу в укриттях цивільного захисту, надходить повідомлення про мінування цього закладу освіти відображається у Плані евакуації закладу освіти (далі – План евакуації) та в Інструкції (алгоритмі) дій учасників освітнього процесу у надзвичайних ситуаціях, нападу або ризику нападу на заклад освіти (далі – Інструкція) з урахуванням особливостей закладу освіти, наявності маломобільних груп населення та наявності у безпосередній близькості від закладу освіти об’єктів, на яких зберігаються або використовуються у виробництві небезпечні речовини.

З метою забезпечення захисту учасників освітнього процесу у разі неможливості перебування в укритті закладу освіти необхідно завчасно визначити перелік об’єктів фонду захисних споруд, шо перебувають у безпосередній близькості до закладу освіти (до 500 м), зокрема:

1) захисні споруди цивільного захисту (далі – ЗСЦЗ) інших суб'єктів господарювання за умов завчасного укладання з ними відповідних договорів;

2) споруди подвійного призначення та інші об’єкти, що за своїми технічними характеристиками та захисними властивостями можуть бути використані для укриття населення:

підземні переходи між станціями (транспортні, станцій метрополітену);

тунелі (метрополітену, автодорожні, магістральні, пішохідні);

підземні склади;

споруди котловинного типу (автостоянки, паркінги, гаражі, підземні торговельні центри, підприємства громадського харчування, магазини);

колишні оборонні об’єкти та бази;

підвальні і цокольні приміщення об’єктів цивільного і промислового призначення, і т.і.

Зазначений перелік відображається у Плані евакуації та Інструкції з розподілом учасників освітнього процесу за укриттями з урахуванням їх місткості та можливостей щодо укриття населення.

Відповідальними за евакуацію здобувачів освіти рекомендується призначати науково-педагогічних або педагогічних працівників, які на час оголошення тривоги безпосередньо проводять навчальні заняття з групою (класом) відповідно до розкладу занять, відповідальних за евакуацію решти учасників освітнього процесу призначати з числа працівників закладу освіти. При цьому визначати обов’язки допоміжному персоналу (вахтерів, охоронців і т.і.), які мають забезпечити безперешкодний прохід учасників освітнього процесу за маршрутами евакуації.

Крім того, може утворюватися команда реагування закладу освіти з числа працівників закладу освіти, яка відповідатиме за загальну організацію евакуації учасників освітнього процесу та виконуватиме функції допоміжного органу з евакуації учасників освітнього процесу.

Учасники освітнього процесу не тільки мають бути завчасно ознайомлені з планом евакуації закладу освіти та порядком оповіщення, місцями розташування об’єктів фонду ЗСЦЗ, правилами їх зайняття та поведінки у них, але й набути навичок під час проведення практичних навчальних занять та тренувань, щоб кожен здобувач освіти та працівник мав практичні навички як належним чином діяти у випадку виникнення небезпеки.

До практичних навчальних занять та тренувань з безпечної евакуації учасників освітнього процесу у надзвичайних ситуаціях рекомендується за згодою залучати представників територіальних підрозділів ДСНС, Національної поліції та працівників служби освітньої безпеки (у разі утворення такої служби).

Під час евакуації (переміщення) учасників освітнього процесу з основного укриття закладу освіти до іншого, необхідно створити умови для максимальної їх безпеки, зокрема:

призначити відповідальних осіб з числа працівників закладу для забезпечення супроводу учасників освітнього процесу;

скоординувати хід евакуації учасників освітнього процесу до нового укриття;

визначити помічників педагогічним працівникам, які супроводжують дітей молодших класів та дошкільного віку;

забезпечити постійний психологічний супровід та психоемоційну підтримку учасників освітнього процесу з урахуванням ситуації, що склалася.

Під час перебування в об'єктах фонду ЗСЦЗ науково-педагогічні, педагогічні працівники закладу освіти та відповідальні особи повинні: 

проводити заходи, щоб заспокоїти здобувачів освіти та всіх, хто знаходиться в укритті;

забезпечити, уразі необхідності, надання домедичної допомоги, у тому числі із залученням екстрених служб (медичний працівник повинен знаходитись у відведеному для нього місці для швидкого надання медичної допомоги);

за можливості сповістити батьків, інших законних представників про переміщення здобувачів освіти в інші укриття;

інші заходи, що забезпечують безпеку учасників освітнього процесу.

 

ІІ. Варіанти рекомендованих дій у разі загрози виникнення або виникнення небезпеки

Варіант 1:

Заклад освіти заміновано, учасники освітнього процесу в безпечному місці за межами закладу і надходить сигнал «Повітряна тривога»

1. Якщо працівниками вибухотехнічної служби завершено обстеження та не виявлено вибухонебезпечних предметів, за їх дозволом керівник закладу освіти або уповноважена ним особа організовує укриття учасників освітнього процесу в об’єкті(ах) фонду ЗСЦЗ закладу освіти.

2. Якщо працівниками вибухотехнічної служби не завершено обстеження, керівник закладу освіти або уповноважена ним особа діють відповідно до Плану евакуації та Інструкції, організовують укриття учасників освітнього процесу у визначених найближчих укриттях.

3. Відповідальні за евакуацію та/або команда реагування закладу освіти:

1) виконують вказівки керівника закладу освіти або уповноваженої ним особи, вживають заходи щодо проведення безпечної евакуації учасників освітнього процесу до визначених найближчих укриттів;

2) виконують вимоги поліцейських та/або працівників ДСНС, які прибули в заклад освіти для реагування, та сприяють в межах компетенції їх діяльності та за можливості інформують про перебіг евакуації, місця перебування учасників освітнього процесу;

3) у разі наявності постраждалих організовують надання їм домедичної допомоги, у тому числі із залученням екстрених служб;

4) за можливості оповіщають батьків, інших законних представників про переміщення здобувачів освіти в укриття;

5) забезпечують повернення учасників освітнього процесу до навчання після оголошення про завершення небезпеки, а також контролюють кількість здобувачів освіти до оголошення про небезпеку та після її завершення.

 

Варіант 2:

Учасників освітнього процесу евакуйовано до укриття закладу освіти за сигналом «Повітряна тривога» і надходить повідомлення про мінування цього закладу освіти

1. Керівник закладу освіти або уповноважена ним особа:

1) негайно повідомляє підрозділи Національної поліції та організовує з ними взаємодію;

2) координує і контролює дії відповідальних за евакуацію та/або членів команди реагування закладу освіти;

3) приймає рішення про оповіщення та вихід із споруди, вимушену евакуацію з відповідного об’єкта фонду захисних споруд, співвідносячи ризики, які стали підставою для укриття, з небезпеками, що виникають у зв’язку з перебуванням у таких об’єктах чи евакуацією з них. Такий підхід передбачає оперативну оцінку ситуації, що включає аналіз загроз та потенційних наслідків як залишення укриття, так і продовження перебування в ній.

2. Відповідальні за евакуацію та/або команда реагування закладу освіти:

1) виконують вказівки керівника закладу освіти або уповноваженої ним особи та вживають заходів щодо оповіщення та проведення евакуації безпечним шляхом, у разі неможливості евакуації вживають заходи щодо залишення учасників освітнього процесу в місці їх перебування в закладі освіти;

2) виконують вимоги поліцейських та/або працівників ДСНС, які прибули в заклад освіти для реагування, сприяють в межах компетенції їх діяльності та за можливості інформують про перебіг евакуації, місця перебування учасників освітнього процесу;

3) у разі наявності постраждалих організовують надання їм домедичної допомоги, у тому числі із залученням екстрених служб;

4) за можливості оповіщають батьків, інших законних представників про переміщення здобувачів освіти у відповідне укриття;

5) забезпечують повернення учасників освітнього процесу до навчання після оголошення про завершення небезпеки, а також контролюють кількість здобувачів освіти до оголошення про небезпеку та після її завершення.

 

______________________________

 

                          ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НА ВОДІ
За вікном весна. Все більше хочеться покинути квартиру й відправитися на природу, здебільшого до лісу або річки. Тому на часі говорити про воду, а точніше про правила поводження людей на водоймах, аби відпочинок приносив радість. Усім відомо, що вода – чудодійний засіб оздоровлення організму. Купання дає людині фізичне та моральне задоволення, допомагає позбутися стресів. Але, на жаль, для декого відпочинок біля води закінчується трагедією.

---

Слайд #3

Як уникнути трагедії на воді.
Варто пам'ятати, що основними умовами безпеки є правильний вибір і обладнання місць для купання; навчання дорослих та дітей плаванню, суворе дотримання правил поведінки під час купання і катання на плавзасобах, постійний контроль за дітьми у воді з боку дорослих. Відпочинок на воді допускається тільки у спеціально відведених місцевими органами влади та обладнаних для цього місцях. Безпечніше відпочивати на воді у світлу частину доби. Купатися дозволяється в спокійну безвітряну погоду при температурі води не менше +18, повітря не нижче +24.

---

Слайд #4

Як уникнути трагедії на воді.
Не лізьте у воду в незнайомому для вас місці, уникайте води із швидкою течією, не заходьте у воду напідпитку, ніколи не плавайте наодинці, особливо якщо не впевнені у своїх силах;
купаючись на “дикому пляжі” чи у незнайомому місці – не пірнайте з берега, гірки, дерева;
у воду слід входити неспішно, обережно пробуючи дно ногою; купатися краще там, де є рятувальні служби;
особливо слідкуйте за дітьми: їхня поведінка у воді не передбачувана;
до плавок потрібно прикріпляти шпильку, якщо далеко від берега судома зведе руку чи ногу, укол шпилькою допоможе відновити еластичність м'язів;
утримуйтеся від далеких запливів: переохолодження – головна причина трагічних випадків. На рівнинних річках є багато ям і вирів. Вони підступно зустрічаються біля піщаних кос, під берегом, де особливо полюбляють купатися діти.

---

Слайд #5

Особливості під час купання.
На морі треба завжди зважати на хвилі, які можуть перевернути людину при вході у воду. Не намагайтеся плисти проти хвилі. Варто бути обережними біля водорізів. Не пірнайте з них, бо можна впасти – вони дуже слизькі від водоростей. Не запливайте за буйки! Великою бідою може обернутися пірнання на мілководді або в незнайомих місцях. У таких випадках можливі травми шийного відділу хребта з пошкодженням спинного мозку.

---

Слайд #6

Особливості під час купання .
Гірські ріки мають стрімку течію, що може збити з ніг. Дно і береги таких річок кам'янисті, тому можна отримати важкі травми при падінні. Можна впасти, підслизнувшись на мокрому і слизькому камені, коли тільки входиш у воду.
Якщо човен перевернувся, головне не розгубитися. Навіть коли перекинувся, він і тоді ще певний час тримається на воді, отже, треба зберігати спокій, і до прибуття рятувальників триматися за човен, штовхаючи його до берега. Той, хто добре вміє плавати, у першу чергу повинен допомогти тому, хто не вміє, підтримувати його на плаву. Рятувати треба спочатку одного потопаючого, а потім іншого, допомогти вплав одночасно кільком людям неможливо. Під час катання дітей необхідна присутність дорослого в кожному човні. Він мусить уміти керувати судном, добре плавати, знати прийоми надання невідкладної допомоги постраждалим на воді. Основною причиною загибелі людей на воді є страх. У більшості випадків тонуть люди, котрі вміють плавати, і з самовпененістю запливають далеко від берега. Там вони можуть потрапити у потік холодної води. Тоді починає зводити ноги і хапає корч. У цій ситуації головне – не злякатися. Треба зануритися у воду і сильно потягти рукою на себе ступню за великий палець.

---

Слайд #7

Як врятувати людину, що тоне:
насамперед витягніть її на берег, покладіть на спину, очистіть дихальні шляхи;
зробіть врятованому 2 повільні вдихи — «рот у рот»;
зробіть 6–10 поштовхів руками під грудиною;
знову прочистіть дихальні шляхи й повторіть 2 вдихи;
обов'язково слідкуйте за пульсом постраждалого, перевіряйте його не менше 10 сек., якщо пульсу немає — робіть непрямий масаж серця;
постраждалий отямився — не дозволяйте йому тут же підвестись;
у будь-якому випадку врятованому необхідна медична допомога, тому викличте «Швидку допомогу».

---

Слайд #8

Вода — чудодійний засіб оздоровлення організму. Купання дає людині фізичне та моральне задоволення, допомагає позбутися стресів. Але, на жаль, для декого відпочинок біля води закінчується трагедією.
Будьте дуже обережні під час відпочинку на воді, щоб він був для Вас і Ваших рідних безпечним, весь час суворо дотримуйтеся порад рятувальників!

 

                   

                     ЗАХОДИ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ЗАГИБЕЛІ ЛЮДЕЙ                                                                                НА ВОДНИХ  ОБ'ЄКТАХ 

 

http://dytsadok.org.ua/upload/users_files/32656432/095d4f4fd6133e117cb0e3c1bbcda643.pdf

 

 

Правила поведінки на воді та біля води

Протягом свого життя кожна людина багато разів буває біля води, купаючись у години відпочинку, переправляючись через ріки та озера тощо. Адже свіже повітря, сонячні промені, купання і плавання зміцнюють здоров’я, роблять нас бадьорими, сильними і загартованими.

Вправи у воді цілюще впливають на фізичний розвиток людини, і зокрема, дитини. При зануренні у воду, активізується робота серцево-судинної та дихальної систем, зміцнюється нервова система, формується правильна постава тощо. При цьому, той, хто не вміє плавати, завжди наражається на певну небезпеку: раптом, у наслідок якоїсь випадковості, він опиниться у воді, та ще й на глибокому місці.

Тому у житті діє сувора закономірність: найчастіше потерпають у ньому невмійки і незнайки. Прикро дивитися на дітей, які легковажать або не вміють берегти власне здоров’я. Часто трапляються трагічні випадки, які виникають через невміння людини повестися у доволі нескладних, здавалося б, ситуаціях. Саме до таких відносяться необережне поводження людей, особливо дітей, на воді. Не лише задоволення приносить вода, надто тим, хто не вміє плавати. Іноді страждають і добрі плавці, якщо нехтують правилами безпеки на воді, особливо в незнайомій водоймі.

Більше 50 % нещасних випадків у водоймах припадає на дітей. Статистика летальних випадків щороку вражає. Наприклад, протягом 2005  року на водних об’єктах України загинуло більше 400 осіб, з них – 93 дитини.

„Купальний” сезон офіційно розпочинається 15 травня. Але не чекаючи цієї дати, працівники рятувально-водолазної служби розпочинають патрулювання на водоймах. Вони роблять усе можливе, щоб надалі сумна статистика утоплеників не збільшувалась. На водних об’єктах, що знаходяться під контролем служби, як правило, не стається ні одного утоплення. Але не все залежить від рятувальників. За даними МНС України найбільше людей тоне через порушення правил купання та плавання у необладнаних та заборонених місцях.

Першою умовою безпечного відпочинку на воді є вміння плавати. Навчитись плавати потрібно кожному. Людина, яка добре плаває, почуває себе на воді спокійно, упевнено, у випадку необхідності може надати допомогу товаришу, який потрапив у біду.

Навіть той, хто добре плаває, повинен постійно бути обережним, дисциплінованим і суворо дотримуватись правил поведінки на воді.    Знання та виконання правил поведінки на воді є запорукою безпеки життя, а також отримання задоволення від відпочинку. Необхідно звернути особливу увагу на пояснення  юнацтву правил поведінки на воді дітям. 

Правила безпечної поведінки на воді та біля води:

• діти повинні купатися обов’язково під наглядом дорослих;
• вчитися плавати потрібно під керівництвом інструктора або батьків;
• не купайтеся i не пірнайте у незнайомих місцях, це можна робити у спеціально відведених місцях;
• не можна запливати за обмежувальні знаки;
• слід дуже обережно поводитися на надувних матрацах та іграшках, особливо, коли є вітер або сильна течія;
• якщо течія вас підхопила, не панікуйте, треба пливти за течією, поступово i плавно повертаючи до берега;
• не купайтеся в холодній воді, щоб не сталося переохолодження;
• не треба купатися довго, краще купатися кiлька разів по 20-30 хв.;
• не можна гратися на воді у такі ігри, які можуть завдати шкоди;
• не подавайте без потреби сигналів про допомогу;
• не пірнайте під людей, не хапайте їх за ноги;
• купатися рекомендовано вранці i ввечері;
• не слід купатися наодинці;
• не підпливайте до коловоротів, пароплавів i катерів;
• не стрибайте головою вниз у місцях, глибина яких вам невідома.
• не забувайте, що вода несе й небезпеку! Шторм на морі, повінь, сильна злива можуть завдати шкоди не тiльки навколишньому середовищу, але й людині!

Вода є найцiннiшим даром природи. Без їжi людина може прожити понад місяць, а без води – декiлька днів. Наявнiстъ води вiдiграє вирішальну роль у збереженні житгя та здоров’я людини.

                                 КОРИСТУЙТЕСЬ АНТИСЕПТИКОМ ПРАВИЛЬНО 

Суттєво знизити поширення інфекційних захворювань можливе при дотриманні гігієни рук. Антисептик зарекомендував себе як один з ефективних захисних засобів, який дає змогу нейтралізувати патогенні мікроорганізми. Він зручний у використанні в будь-який час та будь-якому місці. За необхідності антисептик можна використовувати щоразу, коли немає можливості вимити руки, особливо після контакту з потенційно забрудненими поверхнями, після кашлю, чхання або перед прийомом їжі.

Результат дії антисептика залежить від того, наскільки правильно ним користуються. Для досягнення максимального ефекту при користуванні антисептиком треба враховувати наступне:

• спиртові антисептики для рук повинні містити не менше ніж 60 % спирту;
• наносити засіб необхідно лише на суху шкіру рук – у контакті з водою дія антисептика послаблюється;
• не потрібно використовувати мило та спиртовмісний антисептик для рук одночасно, якщо руки видимо не забруднені;
• для однієї процедури обробки рук необхідно не менше 3 мл антисептика;
• розподілити антисептик рівномірно по всій поверхні рук, включаючи зовнішні поверхні долонь, проміжки між пальцями, пучки пальців та великі пальці рук;
• ретельно потерти руки між собою впродовж 30 секунд до повного висихання шкіри рук – тривала обробка рук впливає на якість знищення шкідливих мікроорганізмів;
• після обробки рук антисептиком ні в якому разі не витирати руки  рушниками.

Пам’ятайте, чисті руки є запорукою здоров’я! Використовуйте антисептик правильно!

 

 

Мотошоломи рятують життя

Центр громадського здоров’я продовжує інформувати населення щодо відповідального ставлення до свого здоров’я та профілактику травматизму на дорогах.

В Український кризовий медіа-центр відбулася пресконференція, присвячена підвищенню рівня захисту водіїв та пасажирів мотоциклів та мопедів та необхідності запровадження в Україні Регламенту Європейської економічної комісії ООН №22 щодо безпеки мотошоломів (ECE 22), організована Центр Громадянського Представництва “Життя”.

У 2024 році на 25% зросла кількість ДТП за участю мотоциклів та мопедів порівняно з попереднім роком. Випадки травматизму серед мотоциклістів теж почастішали на 25%. Про це свідчать дані Національної поліції.

Завідувачка відділу профілактики неінфекційних захворювань ДУ «Центр громадського здоров’я» Олена Запорожська під час свого виступу зауважила, що майже 30% усіх смертей унаслідок ДТП у світі, пов’язані з мотоциклами, мопедами, скутерами та іншими дво- й триколісними транспортними засобами (ТЗ), а водії мотоциклів у 26 разів частіше гинуть у ДТП, ніж водії автомобілів.

Олена Запорожська наголосила, що зменшити цей рівень смертності не лише можливо, щоб уберегти більше людських життів, а й необхідно для підтримки нашої держави, оскільки однією з найгостріших соціально-економічних проблем, що загрожують майбутньому України, є демографічна криза, основними причинами якої є війна, низька народжуваність та висока смертність населення.

Крім того, зауважила експертка ЦГЗ, зростання смертності та тяжких травм на дорогах створює додаткове фінансове навантаження на систему охорони здоровʼя та добробут громадян. За оцінкою Світового Банку, щорічні втрати в результаті ДТП в Україні становлять близько 4–5 млрд доларів США

Хоча правилами дорожнього руху визначено, що як водії, так і пасажири під час руху на мотоциклі або мопеді зобов’язані бути в застебнутому мотошоломі, відсутність чітких стандартів шоломів в Україні створює ілюзію захисту та підвищує рівень смертності серед мотоциклістів.

Ключовим рішенням щодо зниження ризику смертності та тяжких травм унаслідок ДТП серед водіїв та пасажирів дво- та триколісних ТЗ є використання мотошоломів, які відповідають Регламенту ECE 22, офіційному стандарту безпеки мотошоломів у ЄС. Використання «безпечних» шоломів може більш як ушестеро зменшити ризик смертельних травм і до 74% знизити ризик серйозних травм голови.

Відповідно до «Стратегії демографічного розвитку України на період до 2040 року» та операційного плану заходів із її реалізації на 2024-2027 роки, держава зобов’язана впроваджувати ефективні політики, спрямовані на зниження рівня смертності та травматизму, зокрема, внаслідок ДТП.

Іншими спікерами заходу були голова правління ГО «Життя» й експертка у сфері безпеки дорожнього руху Оксана Левицька, народний депутат України Володимир Крейденко, заступник начальника Відділу технічного регулювання на транспорті Міністерство розвитку громад та територій України Руслан Кириченко, членкиня дирекції MotoHelp Олександра Глотова, лікар-нейрохірург КНП “Київська Міська Клінічна Лікарня Швидкої Медичної Допомоги” ЛШМД, БСП Костянтин Миц та заступник начальника відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП управління безпеки дорожнього руху Департаменту Патрульна поліція України Дмитро Андрієнко.

 

 

 

Чому варто відмовитись від алкоголю

«Рекомендованої» дози алкоголю не існує. Тим не менш, багато хто з нас продовжує вживати алкоголь із безлічі причин — культурних, соціальних або просто тому, що це приносить задоволення. Незалежно від того, випивка у вашому житті є святковим ритуалом або служить для зняття стресу, ви можете випити таку кількість алкоголю, ризик якої для здоров’я переважає потенційну користь.

Результати дослідження щодо поширеності основних факторів ризику неінфекційних захворювань STEPS в Україні показали, що:

• Дві третини чоловіків і майже половина жінок вживали алкоголь протягом останніх 30 днів.
• Кожна п’ята (19,7%) людина вживала шість і більше доз алкоголю за епізод вживання, а це понаднормово.
• Симптоми, пов’язані з алкогольною залежністю, були помітні серед людей, які вживали алкоголь протягом останніх 12 місяців, і зустрічалися в три-чотири рази частіше серед чоловіків, ніж серед жінок.
• Кожен восьмий (12,7%) повідомив, що не міг припинити пити після початку вживання, а кожен десятий (10,8%) — що наступного дня не зміг виконати те, що зазвичай від них очікували. Аби полегшити похмілля кожен восьмий (13,2%) випивав уранці.
• Незареєстрований алкоголь, у тому числі вироблений у домашніх умовах, вживали часто — 17,3% від загального споживання алкоголю.

Міжнародний медичний журнал The Lancet опублікував дослідження, яке показує, що будь-який рівень вживання алкоголю, незалежно від кількості, веде до втрати здоров’я. Є пряма залежність розвитку небезпечних захворювань від доз алкоголю. До прикладу, що більше спиртного ви вживаєте, то вищим стає ризик раку.

Кому вживати алкогольні напої взагалі не можна:

• Людям, молодшим 18-ти років (нелегальний вік для купівлі алкоголю в Україні).
• Тим, хто планує вагітність, це стосується і чоловіків, і жінок, вагітним або мамам, які годують грудьми, докладніше тут.
• Водіям або людям, що беруть участь у заходах, що вимагають концентрації, координації та пильності.
• Людям, які приймають лікарські засоби, що взаємодіють з алкоголем. Їхнє поєднання викликає істотні побічні ефекти. Тому обов’язково читайте інструкцію до ліків та дотримуйтеся її.
• Людям, які мають певні захворювання (психічні чи фізичні: виразка шлунку, захворювання печінки, серця).
• Людям, які позбулися алкогольної залежності або не в змозі контролювати кількість випитого.

Існує концепція стандартної дози алкоголю: у різних країнах цей показник варіюється від 8 до 14 грамів чистого спирту в перерахунку. Для України це близько 10 грам спирту. Визначено, що така кількість спирту містить приблизно 40 мл міцного напою (горілка, віскі, коньяк), 150 мл вина (12%) або 350 мл пива (5%).

Доза є умовно безпечною, оскільки на чутливість до алкоголю впливають загальний стан здоров’я, вік, вага, генетика, прийом ліків і навіть стать. Річ у тім, що в жіночому організмі міститься менше рідини, ніж у чоловічому, і тому концентрація в ньому алкоголю — а значить і ступінь його токсичності — буде вищим. До того ж, організм жінки виробляє менше ферментів, які розщеплюють алкоголь, і тому для виведення алкоголю з організму потрібно більше часу.

За даними Національного інституту з питань зловживання алкоголем США для чоловіків споживання алкоголю з низьким ризиком вважається вживання чотирьох або менше стандартних доз у будь-який день і менше 14 доз протягом тижня. Іншими словами, якщо ви чоловік, який випиває лише чотири стандартних дози на день, але п’єте п’ять днів протягом тижня, ви вживаєте 20 доз на тиждень — що перевищує рекомендований рівень споживання з низьким рівнем ризику.

Споживання алкоголю з низьким ризиком для жінок — це три або менше стандартних дози на день і не більше 7 доз на тиждень. Тобто, якщо ви жінка, яка випиває лише дві стандартні дози на день, але п’ять днів протягом тижня, вийде 10 доз — що більше рекомендованої кількості для споживання з низьким ризиком.

Варто наголосити, що в цих підрахунках йдеться про «низький ризик», а не «безпечний», бо не існує безпечного рівня вживання алкоголю!

5 рекомендацій, які допоможуть знизити рівень вживання алкоголю або взагалі відмовитися від нього:

1. Зробіть перерву від вживання алкоголю. Утримайтеся від вживання алкоголю на тиждень або місяць та прослідкуйте, як ви себе почуваєте фізично й емоційно. Перерва може стати хорошим способом почати менше пити. Якщо таку перерву зробити важко, то для початку слід вибрати два/три дні на тиждень, у які не слід вживати алкоголь.

2. Уникайте «тригерів». Проаналізуйте, що викликає у вас бажання пити. Якщо певні люди або місця спонукають вас до випивки, намагайтеся їх уникати або практикуйте способи ввічливої відмови.

3. Звільніть своє житло від алкогольних напоїв. Тримайте в оселі менше алкоголю або взагалі його не купуйте. Доведено, що чим більше алкоголю ми купуємо, тим більша ймовірність, що ми вип’ємо його раніше, ніж мали намір.

4. Боріться зі стресом здорово. Зловживання алкоголем часто є помилковою спробою впоратися зі стресом. Знайдіть здоровіші способи, наприклад, прогулянки на свіжому повітрі, спорт, медитація, або інші техніки розслаблення.

5. Вживайте безалкогольні напої. Це хороша альтернатива, адже вони мають однаковий або подібний смак. До того ж асортимент такої продукції дуже різноманітний.

 

 

                                       ЖОРСТОКЕ ПОВОДЖЕННЯ З ТВАРИНАМИ

 

 

 

http://dytsadok.org.ua/upload/users_files/32656432/60994ccea28d9e87b617ffbbddd67447.pdf

 

Здоров’я матерів і немовлят — це основа здорових спільнот і надія на краще майбутнє

У 2025 році Всесвітній день здоровʼя проходить під гаслом «Здоровий початок — обнадійливе майбутнє», який закликає уряди та професійні спільноти активізувати зусилля задля зниження смертності матерів і новонароджених, та надати пріоритет довгостроковому здоров'ю та добробуту жінок.

Імунізація захищає і нас, і наших майбутніх дітей

Одним із найважливіших інструментів для збереження здоров’я населення є вакцинація проти інфекційних хвороб дорослих дітей. А вакцинація під час вагітності захищає і матір, і її майбутню дитину.

Під час виступу до Всесвітнього дня здоров’я в Національному медичному університеті імені О.О.Богомольця Генеральний директор Центру громадського здоров’я, доктор медичних наук Михайло Росада звернув увагу до проблеми недостатнього рівня охоплення щепленнями в Україні:

«Завдяки вакцинації щороку вдається врятувати близько трьох мільйонів дітей. Людство перемогло натуральну віспу; захворюваність на поліомієліт знизилася на 99%, знизився рівень захворюваності на правець, дифтерію, кашлюк, краснуху, кір. Проте виклики залишаються: недостатня обізнаність населення, недовіра до вакцинації та дезінформація створюють загрози для здоровʼя людей. У 2024 році показники охоплення плановою вакцинацією за Календарем профілактичних щеплень в Україні є недостатніми для забезпечення епідемічного благополуччя  в країні. По жодному з антигенів не досягнуто показника 95%, при достатній забезпеченості регіонів медичними імунобіологічними препаратами».

Антибіотики рятують життя, але скоро це може змінитися

Іншою запорукою збереження здоров’я людей є спільна протидія антимікробній резистентності (АМР). Завдання населення — дотримуватися правил гігієни та використовувати лікарські препарати виключно за призначенням лікаря (особливо антибіотики), а завдання медичної спільноти — дотримуватися стандартів застосування антимікробних препаратів і вимог чинного законодавства  з інфекційного контролю.

«Нині ж антимікробна резистентність залишається глобальною проблемою, яка загрожує життю мільйонів людей. Через нераціональне використання антибіотиків і недотримання санітарних норм у закладах охорони здоровʼя бактерії стають стійкими до лікування. Хвороби, які завдяки антибіотикам перетворилися на легкий дискомфорт, можуть знову стати смертельно небезпечними. За даними дослідження ВООЗ у 87 країнах, понад 50% небезпечних інфекцій стають резистентними до лікування антибіотиками. Стійкість бактерій до 2050 року може призводити до 10 мільйонів смертей щороку, якщо антибактеріальні препарати втратять свою ефективність», — наголосив Михайло Росада.

Важливу роль у боротьбі з інфекційними хворобами та АМР відіграють лабораторні дослідження. 75 українських лабораторій увійшли до національної мережі епіднагляду, яка є частиною мереж GLASS і CAESAR. Вони дозволяють своєчасно діагностувати захворювання, відстежувати резистентність збудників та запроваджувати ефективні стратегії лікування та профілактики.

Проблема материнської смертності залишається актуальною

Про критичну важливість питання материнської смертності свідчить, на жаль, і статистика. За актуальними даними близько 300 000 жінок щороку втрачають життя через вагітність або пологи, понад 2 мільйони немовлят помирають у перший місяць життя і ще близько 2 мільйонів народжуються мертвими. Тобто це приблизно одна смерть кожні 7 секунд. Смерть, якій можна було запобігти.

Дбати про психічне здоров’я — це не соромно

За даними ВООЗ, близько 10% вагітних жінок і 13% жінок після пологів і понад 10% чоловіків у перинатальний період відчувають депресію чи тривогу. Психологічна підтримка близьких потрібна як вагітним, так і молодим матерям і батькам у перші тижні після пологів.

Також через війну за прогнозами ВООЗ майже 10 мільйонів людей в Україні мають ризик розвитку депресії, тривожності, ПТСР та інших психічних розладів. Це спонукає створювати більше програм підтримки й активніше працювати над усуненням стигми, пов'язаної з психічним здоров'ям.

Здоровий спосіб життя — здоров’я наших дітей

Центр громадського здоров’я активно сприяє підтримці здоров’я матері та дитини через надання корисної інформації про здоров’я, що стосується вагітності, пологів і післяпологового періоду.

З початку 2025 року Центром громадського здоров’я було розроблено ряд інформаційно-просвітницьких матеріалів для вагітних жінок та медиків, зокрема розроблено навчальний курс для лікарів на тему мотиваційного консультування.

Дотримуватися засад здорового способу життя потрібно не лише вагітним чи жінкам, які планують вагітність, а й усім людям, незалежно від віку і статі.

Регулярні медичні обстеження та дослідження допоможуть вчасно виявити захворювання на ранніх стадіях. При цьому лікар обов’язково проконсультує вас стосовно:

- контролю артеріального тиску;

- вимірювання глюкози крові та холестерину тощо;

Відмова від вживання тютюну покращить якість вашого життя і здоров’я. Якщо вам складно відмовитись самостійно — скористайтеся безоплатним сервісом «Я кидаю курити!».

Відмова від вживання алкоголю — це завжди правильне рішення. Особливо небезпечний алкоголь під час вагітності.

Здорове харчування та регулярна рухова активність допоможуть краще почуватися, мати більше сил, зміцнити серцево-судинну систему й імунітет. Радимо прочитати:

• ключові рекомендації щодо здорового харчування

• 8 практичних порад для рухової активності.

 

 

 

Номер слайду 1

 

Номер слайду 2

 

Номер слайду 3

26 квітня 1986 о 1 годині 23 хвилини на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС при його плановій зупинці і проведенні випробування турбореактора стався вибух і пожежа.

Номер слайду 4

 

Номер слайду 5

Експеримент по допустимому навантаженню АЕС обірвав життя новозбудованого міста-красеня - Прип’яті. Вже через 5 хвилин після вибухів пожежники були на місці. На ранок полум’я вдалось локалізувати і загасити. Але найстрашніше будо попереду…

Номер слайду 6

По всій території АЕС були розкидані шматки урану та графіту, які випромінювали радіацію. Роботи велися в основному вручну. Лопатами знімали верхній шар грунту, скидали руками шматки арматури, графіту з даху машинного залу, змивали радіоактивний бруд ганчірками всередині станції.

Номер слайду 7

Ліквідатори запобігли й іншій потужній катастрофі, яка могла б відбутися через те, що зруйнований реактор закидали мішками з піском, щоб заглушити енергоблок і припинити радіаційні викиди. Це загрожувало водневим вибухом, який зруйнував би інші три реактори. Вони прокопали тунель під активну зону реактора, пробили стіну басейну, і відкачали воду. Катастрофа була відвернена.

Номер слайду 8

Викиди ядерного палива припинилися тільки після спорудження "укриття" у листопаді 1986 року, з тих пір четвертий енергоблок перебуває під саркофагом.

Номер слайду 9

У 1998 році міжнародне співтовариство об`єднало зусилля навколо плану заходів з перетворення об`єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему. 26 західних країн-донорів і Європейський союз погодилися виділити на це 768 млн доларів. Сторони зійшлися на необхідності будівництва над старим саркофагом "Укриття-2".

Номер слайду 10

15 грудня 2000 був назавжди зупинений реактор останнього, третього енергоблоку станції. Припинилася виробнича експлуатація Чорнобильської АЕС і почалися роботи з її повного закриття.

Номер слайду 11

Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС значні дози опромінення отримали приблизно 600 осіб з числа персоналу. З них 134 людини піддалися особливо значному опромінення, 28 загинули від променевої хвороби протягом кількох місяців після аварії. 600 тис ліквідаторів, які брали участь у гасінні пожеж і розчищенні, отримали високі дози радіації, і 19 померли протягом 1987-2004 рр. А Чорнобиль ось вже 30 років лишається символом ядерної небезпеки.

Номер слайду 12

 Дерево стало символом Чорнобильської трагедії. Йому відведено центральне місце в нижній частині ікони. Ікона «Чернобильский Спас» - пам’ять про трагедію, шана за подвиг, заклик до покаяння.

Номер слайду 13

 

Номер слайду 14

Це - наша мука і трагедія, наш нестерпний біль…

Номер слайду 15

А взагалі Зона примушує задуматись...

Номер слайду 16

Знайомтеся – це наші земляки. Про їхній подвиг пишуть газети районного та обласного рівнів. Микола Мокренець. Живе в Ладані. Колись працював на заводі “Пожмашина” спеціалістом з налагодження пожежної техніки. 4 травня 1986 року був мобілізований на ліквідацію аварії – на дезактивацію пожежних машин, що вже мужньо, як і люди, відпрацювали в зоні ураження. Зі всього екіпажу ліквідаторів, у якому він працював, з п'ятьох хлопців, - живим зостався... один він. Інколи Миколі хочеться поїхати туди - в чорнобильську зону, у Прип'ять, куди він, молодий і здоровий, приїхав разом з друзями у перші дні того гіркого травня…

Номер слайду 17

В перших рядах захисників людства, поряд з вогнеборцями, були і працівники, тоді ще радянської, міліції. Зведений загін УВС Чернігівського облвиконкому був у числі перших, кому довелося прийняти на себе удар розбурханого атому. Справжнє випробування в горнилі атомної трагедії пройшов і ладанчанин Сергій Маринченко, який на момент вибуху на ЧАЕС був курсантом 2 курсу Львівської середньо-спеціальної школи міліції. Юнакові був лише 21 рік.

Номер слайду 18

 

Номер слайду 19

Щорічно, 26 квітня, в день аварії на Чорнобильській атомній електростанції / ЧАЕС /, відзначається Міжнародний день пам`яті жертв радіаційних аварій і катастроф. Це найбільша екологічна катастрофа XX століття, наслідки якої торкнулися доль мільйонів людей. У роботах щодо усунення наслідків аварії брали участь ліквідатори з усіх 15 республік колишнього СРСР. Ці люди найбільше постраждали від катастрофи на ЧАЕС і сьогодні майже кожен третій з них має інвалідність.

Номер слайду 20

 

 

 

 

 

Інструктаж для батьків

«Попередження травматизму серед дітей дошкільного віку в весняно-літній період»

 

Шановні батьки!

Щоб не допустити травмування дитини в весняно-літній період, закликаємо вас відповідально поставитися до наступних рекомендацій:

- під час перебування на свіжому повітрі в весняно-літній день захищайте голову дитини панамою;

- регулюйте перебування дитини під сонцем, щоб запобігти опікам шкіри;

- користуйтесь спеціальними спреями та захисними кремами для захисту від ультрафіолетового опромінення;

- дозуйте перебування дитини у воді, щоб організм не зазнав переохолодження;

- не залишайте дитину біля водойми без нагляду;

- не дозволяйте дитині купатись та стрибати у воду в неперевірених місцях;

- для купання обирайте незасмічені місця з твердим дном, без водоростей та мулу;

- не дозволяйте дитині запливати на глибину, яка перевищує зріст дитини, на гумовому матраці чи іграшці без супроводу дорослого;

- забороняйте самостійно користуватися човном, плотом;

- не допускайте надмірних пустощів у воді (не можна зненацька лякати, утримувати одне одного під водою, жартома кликати на допомогу);

- забороняйте ходити до лісу без супроводу дорослого родича;

- під час перебування з дитиною в лісі не збирайте та не вживайте незнайомі ягоди, рослини та гриби;

- не розводьте в лісі багаття під час посухи; а за необхідності розмістіть вогнище на відкритому місці; після використання ретельно залийте водою та засипте землею всі залишки;

- обстежте місця установки намету з метою уникнення небажаної зустрічі зі зміями, бджолами, мурахами, павуками;

- для походу в ліс одяг дитини підбирайте таким чином, щоб оптимально захистити її від комах, кліщів та іншої небезпеки;

- не засмічуйте навколишнє середовище та не залишайте після себе жодних слідів свого перебування.

Щасливої  відпустки!

 

 

 

 

Інструктаж для батьків

«Профілактика інфекційних та кишкових захворювань дітей дошкільного віку»

Шановні батьки!

Щоб захистити дитину від отруєнь, кишкових та інфекційних хвороб необхідно дотримуватись наступних санітарно-гігієнічних правил:

• утримувати дитину в чистоті, до дитячого садка приводити в охайному одязі, мати запасну білизну;

• мити руки після повернення додому з вулиці, після туалету, перед їжею;

• овочі та фрукти мити під проточною водою та ошпарювати кропом;

• пити тільки переварену або бутильовану воду;

• у жодному випадку не годувати дитину грибами, сушеною чи в'яленою рибою, а також м'ясними, рибними та молочними стравами, які зберігалися неналежним чином або мають прострочений термін вживання;

• не купувати продукти в місцях, не призначених для торгівлі (на автотрасах, у дворах житлових кварталів і т.п.);

• при купівлі харчових продуктів та напоїв обов’язково звертати увагу на терміни та умови зберігання продуктів. Зберігати продукти харчування тільки в умовах, зазначених на упаковці та у встановлені терміни. Не допускати споживання продуктів та напоїв з простроченими термінами зберігання;

• продукти для дітей купувати щодня свіжі і готувати їжу тільки на один прийом;

• не залишати приготовану їжу при кімнатній температурі більш, ніж на 2 години;

• дотримуватися правил особистої гігієни (обов’язково мити руки з милом перед приготуванням і перед вживанням їжі, після відвідування громадських місць, туалетів, автотранспорту).

• не годувати дитину на вулиці (навіть фруктами чи цукерками);

• не годувати дитину продуктами, що придбані у вуличних торгівців;

• під час поширення інфекцій якомога рідше перебувати з дитиною в публічних місцях;

• уникати контакту з людьми з підозрою на інфекційні захворювання;

• вдягайте дитину відповідно до погоди і простежте, щоб у садочку було і тепле, і легке вбрання;

• при підозрі на захворювання негайно викликати лікаря та сповістити медичну сестру, вихователя в закладі дошкільної освіти;

• не займатися самолікуванням.

Як захистити себе і дитину від вірусних інфекцій

• мийте руки часто впродовж 20 сек чи обробляйте антисептичними засобами; навчить дітей правильно мити руки;

• медичну маску варто надягати кольоровою стороною назовні;

• дезінфікуйте особисті речі /телефони, комп’ютери, столи, окуляри, сумки, дверні, ручки тощо;

• термічно обробляйте сире м'ясо, м’ясні субпродукти та яйця;

• під час кашлю та чхання прикривайте рот і ніс серветкою або згином ліктя. Мийте після цього руки.

• Уникайте натовпу. Тримайте дистанцію на відстані метра від інших людей, зокрема тих, хто кашляє та чхає.

• не торкайтеся брудними руками своїх очей, носа та рота;

• зміцнюйте свій імунітет: повноцінне харчування, здоровий сон, фізичні вправи та водний баланс організму;

• проводити наскрізне провітрювання приміщень та проведення вологих прибирань із використанням дезінфекційних засобів у приміщеннях;

• тримати дітей вдома, якщо вони захворіли, зверніться до сімейного лікаря;

• суворо дотримуйтесь вимог карантину.

Шановні батьки, радимо своєчасно проводити профілактичні щеплення від дитячих інфекцій.

Швидка медична допомога — «103»

 

 

                                   готуємось до дитсадка та школи : обов'язкові щеплення                                     до початку навчального року

 

 

 

 

            Наближається початок навчального року — час, коли батькам важливо подбати не лише про одяг чи канцелярське приладдя, а й про здоров’я дитини, а саме вакцинацію. Вона має вирішальне значення для безпеки дитини та всього колективу, запобігаючи швидкому поширенню збудників інфекційних хвороб в організованому колективі дітей.

Для зарахування до дитячого садка чи школи дитина обов’язково проходить медогляд, під час якого лікар підтверджує наявність усіх профілактичних щеплень згідно з календарем профілактичних щеплень в Україні. За результатами медичного огляду дитини батьки чи опікуни отримують довідку форми № 086/о, що є обов’язковою для подання до закладів освіти.

Чому важливо вакцинувати дитину перед початком навчання

Важливо вакцинувати дітей перед початком навчального року, адже профілактичні щеплення:

• захищають дітей від тяжких інфекційних захворювань, які можуть спричинити серйозні ускладнення чи навіть смерть;
• зменшують ризик передачі інфекцій у колективах – місцях, де збудники інфекційних хвороб особливо легко поширюються;
• формують колективний імунітет: якщо щеплено 95% дітей, поширення інфекцій стає неможливим, і це захищає навіть тих, хто має встановлені лікарем медичні протипоказання до проведення вакцинації;
• дозволяють уникнути спалахів небезпечних хвороб у школах і дитсадках.

Які щеплення необхідні

Перед дитсадком або школою дитина повинна отримати щеплення відповідно до віку проти таких інфекцій:

• гепатиту В;
• туберкульозу;
• кору, епідемічного паротиту, краснухи;
• дифтерії, правця;
• кашлюку;
• поліомієліту;
• гемофільної інфекції типу b.

Що робити, якщо дитина ще не має всіх щеплень відповідно до свого віку

Зверніться до свого сімейного лікаря або педіатра. Він допоможе скласти індивідуальний графік вакцинації, щоб надолужити пропущені щеплення.

Пам’ятайте, що вакцинація — це найефективніший спосіб захистити дитину від небезпечних інфекційних хвороб.

Відповідальність батьків – зробити всі необхідні щеплення, щоб надійно захистити здоров’я дитини й колективу, до якого вона належить.

 

 

                                           

           як підібрати зручні рюкзак і шкільне приладдя

 

 

Школярі щодня носять рюкзак і активно пишуть. Надто важкий або неправильно підібраний рюкзак може спричинити біль у спині, втому, викривлення постави. Те саме стосується письмового приладдя — незручні ручки чи олівці можуть викликати перенапруження руки та впливати на якість письма.

До початку навчального року Центр громадського здоров’я підготував поради, як правильно обрати рюкзак і письмове приладдя, щоб зменшити фізичне навантаження на тіло дитини та зробити навчання комфортнішим.

Вибір шкільного рюкзака

За розміром рюкзак має бути не ширший за плечі дитини. Верхній край — на рівні плечей або трохи нижче, а нижній — не опускатися нижче талії.

Спинка рюкзака має бути середньої жорсткості з м’якими вставками для підтримки хребта та захисту спини від гострих предметів усередині рюкзака.

Лямки повинні бути широкими (не менше 4–5 см), з м’якими вставками та можливістю регулювати їхню довжину.

Додатковий нагрудний ремінь між лямками допоможе краще розподіляти вагу.

Багато відділень дозволять краще розподілити речі та, відповідно, вагу.

Світловідбивні елементи на рюкзаку значно підвищують безпеку дитини на дорозі. Вони відбивають світло фар автомобілів та інших джерел світла, роблячи рюкзак помітнішим для водіїв у темряві або в умовах поганої видимості.

Як носити рюкзак без шкоди для спини

Загальна вага рюкзака з усім його вмістом не повинна перевищувати 10–15 % маси тіла дитини. Наприклад, для дитини вагою 25 кг — це не більше ніж 2,5–3,7 кг. Що менша дитина — то меншим має бути навантаження.

Радьте дитині завжди носити рюкзак на обох плечах, а не на одному.

Найважчі речі слід розміщати ближче до спини, це зменшить навантаження.

Нагадуйте дитині регулярно викладати зайве з рюкзака, щоб зменшити його вагу. Залишайте тільки речі, потрібні в конкретний навчальний день.

Що в рюкзаку: вибір письмового приладдя для молодших школярів

Для школярів молодших класів доцільно обирати тригранні олівці та ручки, оскільки така форма дозволяє легше навчитися правильно тримати знаряддя трьома пальцями.

Олівці з м’яким грифелем (2B) дозволяють писати без надмірного натиску — дитині доведеться докладати менше зусиль, порівняно з використанням твердих олівців, що дозволить уникнути швидкої втоми й болю в м’язах руки.

Варто уникати надто тонких або слизьких ручок та олівців, оскільки вони збільшують навантаження на м’язи руки під час письма. Також краще відмовитись від приладдя у тяжких металевих корпусах.

Насамкінець радимо залучати дитину під час вибору рюкзака та приладдя, щоб вона сама могла перевірити й підказати, зручно їй чи ні.

 

 

                      Інформаційні матеріали до Дня пам'яті захисників                                                  України

 

 

 

http://dytsadok.org.ua/upload/users_files/32656432/15131a196a92019ddf3f4efa9780bd67.pdf

 

 

Інформаційні матеріали до Дня Державного Прапора України                  та   Дня Незалежності України - 2025

 

 

http://dytsadok.org.ua/upload/users_files/32656432/42ef31fe4c17c56a1bb82b1c022a4ea7.pdf

 

 

                                         Про визначенння форми організації освітнього процесу

 

 

http://dytsadok.org.ua/upload/users_files/32656432/f060c13b6c2e46cc3ef90f3642e019d1.pdf

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    
ЯК ДОПОМОГТИ ВАШІЙ ДИТИНІ НАЛАШТУВАТИСЯ НА ПОЧАТОК НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО РОКУ — ПОРАДИ ЦГЗ І СВІТЛАНИ РОЙЗ
Перехід від літніх канікул до шкільних буднів може стати справжнім викликом для дитини. Особливо непростим цей період є для першокласників і школярів, які після тривалого дистанційного навчання повертаються в клас.
Як батьки й опікуни можуть допомогти дітям адаптуватися до школи, розповідаємо в матеріалі, підготовленому Центром громадського здоровʼя у співавторстві зі Світланою Ройз, сімейною та дитячою психологинею.
Що варто зробити перед початком навчального року 
Щоб полегшити адаптацію:
1. Поступово повертайте дитину до режиму дня. Принаймні за тиждень до початку навчання почніть зсувати час підйому та відходу до сну на 10–15 хвилин щодня, наближаючи його до шкільного режиму. Так організму буде простіше адаптуватися.
2. Облаштуйте навчальне місце вдома та підготуйте речі до школи, залучивши до цього дитину. Це допоможе їй відчути себе частиною процесу та налаштуватися на новий шкільний етап.
3. Пройдіть з дитиною профілактичні медичні обстеження. Під впливом хронічного стресу через війну імунна система стає більш уразливою, а з вересня на школярів чекає різке збільшення навантаження, яке організм має витримати. 
4. Допоможіть дитині згадати, що школа — це знайомий простір. Нагадайте їй про радісні моменти, наприклад, зустріч із друзями, цікаві уроки, нові враження. Якщо ж дитина йде до нової школи чи в перший клас, знайдіть час, щоб прогулятися шкільною територією та за можливості організуйте попереднє знайомство дитини з кимось із майбутніх однокласників або вчителів — це допоможе зменшити острах невідомості.
5. Створіть символ підтримки. Можна зробити для дитини щось, що стане «якірцем» спокою та нагадуванням: «Я з тобою, де б ти не був/була». Це може бути браслет, значок, брелок, маленька м’яка іграшка. Або ж можна видрукувати спільне фото, щоб воно було в рюкзаку.
6. Дізнайтеся про нововведення у школі та розкажіть про них дитині. Поспілкуйтеся з дитиною про те, що зміниться в школі, які можуть бути нові правила чи предмети. Запитайте, чого вона очікує чи побоюється. Дозвольте дитині висловити свої почуття — вислухайте.
7. Навчіть простих технік самопідтримки. Перед школою разом з дитиною вивчіть короткі вправи на заспокоєння: дихання з глибоким видихом, повільний рахунок від 1 до 10 тощо. Знайти більше технік самодопомоги можна за посиланням. Такі вправи допоможуть впоратися з хвилюванням у школі. Водночас важливо не пропонувати вправи із заплющеними очима — для багатьох дітей заплющені очі означають втрату контролю. 
8. Пройдіться разом із дитиною маршрутом до школи. Покажіть їй, де розташовані найближчі укриття, та обговоріть способи зв’язку на випадок тривоги.
Якщо ваша родина переживає втрату або хтось із близьких дитини перебуває на фронті, повідомте про це класного керівника. Ця інформація дозволить вчителю краще розуміти емоції дитини та за потреби надати підтримку. Багато педагогів пройшли спеціальну підготовку, яка допомагає їм реагувати на складні емоційні стани учнів, розуміти їхні психологічні потреби та створювати в класі атмосферу емпатії та безпеки.

 

 

Дорогі батьки та учні!

БФ «Щаслива лапа» запускає зимову ініціативу допомоги безпритульним тваринам у часи морозів. Кожна ваша добра дія має значення: погодуйте хвостиків, зробіть «пункт незламності» для котів і собак або репостіть публікацію ініціативи — і за кожну таку дію БФ «Щаслива лапа» та Purina передадуть по 3 кг корму тваринам у притулках.

Разом ми можемо врятувати життя 💛

Більше про те, як допомогти тваринам: https://happypaw.ua/ua/news/one/36554
Публікація для репосту: https://www.facebook.com/HappyPawFund/posts/pfbid0e4JYUkM9j84hb69Fk9iVpj49cYfi6bV8W5MerCKT2yj3NhR2QHGv6UQ4DPrV6VRpl (за кожен репост цієї публікації БФ «Щаслива лапа» та Purina передадуть по 3 кг корму тваринам у притулках)

http://dytsadok.org.ua/upload/users_files/32656432/4b22a8ae7516a00f76106b8db54bf9ee.png

https://s8235183.sendpul.se/sl/NzQyMDY2Mzo4MjM1MTgz/a375397bf3db2f18485bccc9edaef5a490519s9

 

Чому це важливо?

Безпритульні тварини — це жива частина нашого суспільства, яка найбільше потребує людської уваги та захисту. Поширення такої інформації є проявом турботи, гуманності та відповідальності, які ми прагнемо виховувати в дітях. Саме приклад дорослих формує в учнів цінності співчуття, емпатії та небайдужості до тих, хто слабший і не може захистити себе самостійно.

Залучаючи шкільні спільноти до таких ініціатив, ми не лише допомагаємо тваринам, а й робимо вагомий внесок у формування свідомого, людяного покоління.

Щиро дякуємо вам за підтримку та небайдужість.
Разом ми можемо зробити світ трішки добрішим.

З повагою,
команда БФ «Щаслива лапа»

 

 

Як допомогти дітям пройти крізь виклики війни. Дитячий психіатр відповідає на 14 запитань

“Діти не мають бачити війну. Але, на жаль, уже побачили її в тому чи іншому вигляді. Що можуть зробити батьки, щоби допомогти дитині пережити цей досвід, зберегти психічне здоров’я та стати психологічно стійкішими?”, – ідеться в анонсі до вебінару для батьків “Як допомогти дітям пройти крізь виклики війни?”.

 

“Нова українська школа” зробила конспект з онлайн-зустрічі з дитячим психіатром, психотерапевтом, засновником центру “Коло сім’ї”, директором Інституту психічного здоров’я УКУ та Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії Олгом Романчуком.

Далі – пряма мова.

15 ЗАПИТАНЬ ВІД БАТЬКІВ

– Як пояснити 3–5-річним дітям, що зараз відбувається?

Нещодавно мені телефонувала мама трирічної дитини – вони виїхали з-під обстрілів. Її дитина час від часу повторює слова: “танки”, “вбивати”, “стріляти”, хлопчик став капризним, неспокійним…

Головне завдання батьків – подорожувати життям разом із дітьми й допомагати їм розуміти реальність, наскільки це можливо в їхньому віці. Але робити це в такий спосіб, аби вони, розуміючи цю реальність, могли далі жити, бути психологічно стійкими, розвиватися й любити.

У кожному віці – своя мова. Мова маленьких дітей дуже проста – це історії. Тож можна малювати щось, розповідаючи історії. Наприклад, мамі хлопчика, яка звернулася до мене, варто пояснити дитині, що зараз в Україні війна і спробувати намалювати її разом із ним. Треба пояснити, що це сумно й ми не хочемо, щоби так відбувалося, тим часом малюючи танки чи інші символи війни.

Тоді навколо танків треба намалювати щось світлими красивими кольорами, розповідаючи, що в України є воїни, які захищають нас – вони сильні та відважні. Треба наче оточити ці танки чимось хорошим, пояснити, що є багато добрих людей у світі, щоби зупинити війну та злих людей. Опісля можна взяти інший аркуш і намалювати на ньому сонечко, кажучи, що добро обов’язково переможе, ми переможемо й повернемося у свої домівки.

Ще одна гарна методика – терапевтичні історії та казки. Є готові казки з малюнками. Якщо ви не маєте такої історії, казку можна створити самостійно. Наприклад, якщо ви мусили втікати від війни, можете метафорично розповідати щось на кшталт:

“Жила собі сім’я пташок у дуже красивому весняному лісі, вони любили там співати, гуляти. Але лихі звірі із сусіднього лісу напали на мирних пташок. Вони почали палити дерева. Їхній прекрасний ліс почав горіти. Тоді мама-пташка мусила взяти своїх пташеняток і полетіти з дому. Їм було тривожно. Вони прилетіли в інший сусідній ліс, де є багато добрих звірів і пташок. Тато пташеняти мужньо залишися у своєму лісі з іншими пташками, щоби боронити його…”.

– На що звертати увагу, коли треба звернутися до дитячого психіатра?

Зараз більшість дітей переживають стрес, і багато їхніх реакцій не є психічними розладами. Це дуже важливо розуміти. Якщо є тривога, пришвидшене серцебиття чи погані сни – це не означає, що є психічні розлади. Це нормальна реакція на ненормальну подію.

Також тривога не обов’язково є панічною атакою. І багатьом дітям, які стикаються зі стресом, не потрібні фахівці – їм потрібні батьки, які допоможуть врегулювати цей тривожний стан. Батьки мають природну функцію термостату для дитини – з ними дитина може віднайти рівновагу, якщо похитнеться.

Насамперед важливо, щоби батьки вміли турбуватися про себе та свою внутрішню рівновагу. Це не означає, що вони мусять постійно бути в стані рівноваги, – а що вони вміють її відновлювати. Тому це працює так: турбота про себе, взаємопідтримка, а потім – допомога дітям.

Звісно, деякі діти мають помітні труднощі. І це не просто про те, що вони вийшли з рівноваги, а потім повернулися. Тоді є сенс звернутися до фахівця. Якщо психолог бачить, що в дитини є посттравматичний стресовий розлад, вона пережила психотравмувальні події, була свідком вбивств чи розстрілів – фахівець може порадити звернутися до психіатра, щоби він діагностував дитину і планував допомогу.

– Які найпростіші речі батьки можуть робити, щоби допомогти дітям, коли в них з’являються гострі реакції на стрес (наприклад, важко дихати)?

Якщо порівняти тривогу з електричним ланцюжком, то вона залучає тіло (м’язи напружуються, швидко б’ється серце, є викид адреналіну, тіло готується втікати чи нападати) та свідомість (вона зосереджена лише на небезпеці й уважає, що все буде катастрофічно).

Висока тривога – реакція організму на небезпеку, вона була ще в первісних людей. Це не небезпечний стан, але треба допомогти дитині вийти з нього, бо втікати чи нападати немає потреби. Найлегший спосіб допомогти дитині стабілізуватися – через тіло.

Так, можна почати рухатися – ходити туди й назад, зробити якусь фізичну активність. Також варто повільно подихати. Під час тривоги дихання переходить “на автопілот”, а тому ми маємо перевести дихання в повільний глибокий спосіб. Можна повільно підняти руки на вдих, а потім повільно опускати їх на видих, показуючи дитині, наче здуваєте велику кульку. Так треба повторити кілька разів. Важливо все робити разом, бо так дитина відчуває, що вона не сама.

Також під час тривоги напружуються м’язи, тому з дітьми можна зробити просту вправу: спробувати напружити їх ще більше. А потім кажемо: “Уяви, що твоє тіло, наче спагеті в киплячій воді, стає м’яким” – і розслабляємося.

Під час тривоги з’являються думки, пов’язані з катастрофічністю всього, що відбувається. Натомість ми можемо разом із дитиною повторювати слова на кшталт: “Ми впораємося з усім, вистоїмо, переможемо”. Повторюйте короткі фрази, дихаючи водночас.

– Нині багато сімей стоять перед вибором: або залишатися в Україні всією сім’єю, або жінці з дітьми їхати за кордон. Що краще для дітей?

Відповідь на це запитання залежить від контексту – вона не єдина для всіх. Але мої поради такі: насамперед подумайте, які чинники впливають на ухвалення цього рішення, і не ухвалюйте його, якщо це відбувається під час паніки та емоційного стану.

Адже буває таке: усі виїхали, а тому я мушу виїхати, бо що я за мама. Треба проаналізувати та зрозуміти, що ви це робите для себе, щоби не відчувати себе поганою мамою, а не для добробуту дітей.

Далі зважте плюси й мінуси, якщо ви залишитеся та якщо поїдете. Наприклад, мінус, що за кордоном є невідомість, ви будете далеко, розлучені із сім’єю, а плюси – там безпечно, немає сирен і потреби в бомбосховищах.

Опісля добре подумайте. Адже може бути таке, що для дитини у Львові сирени не є проблемою. А є діти, які не можуть справитися зі звуком сирен і в них навіть з’являється енурез. Тому для них виїхати за кордон – вдале рішення.

– Ми виїхали за кордон, дитина тривалий час не бачить тата, бабусю та інших рідних, і незрозуміло, коли це станеться. Дитина сумує. Як їй пояснювати, чому так?

Коли дитина сумує, насамперед треба її обійняти. Наче обійняти її смуток. Це – добрий смуток, який є тугою любові. Треба сказати: “Я також сумую, розумію тебе”. Треба розділити біль дитини.

Далі спробувати відповісти чесно, але з надією: “Я не знаю точно, але дуже надіюся, що щодня ми на крок ближче до того дня, коли зможемо повернутися”. Розумієте, якщо ви скажете дитині: “Почекай ще 2 дні – і ми повернемося”, то за 2 дні в дитини буде велике розчарування. Це називається “псевдопотішання” чи “псевдооптимізм” – і це не корисно.

Третє, що треба сказати: “Подумаймо, як не витрачати марно час, поки ми чекаємо, а зробити щось корисне, підтримуючи тата”. Тоді треба спробувати знайти активність, на яку можна перемикнути дитину. Це природно регулюватиме її емоції. Смуток – це важлива частина життя. Втім, важливо не дозволити йому повністю затягнути небо. Війна не має скасувати життя.

– Коли лунає сирена, у шестирічної дитини з’являється протест. Мовляв, не хоче бути в безпечному місці – хлопчик вибігає надвір, кричить, протестує. Що робити?

Ми можемо сказати дитині: “Я розумію, що тобі це не подобається й тебе це дуже обурює. Мене також злять сирени, Путін і війна, яка руйнує наше життя”. У такий спосіб ми долучаємося до емоцій дитини. Коли дитина усвідомить, що її розуміють, навіть не погоджуючись із її поведінкою, їй буде легше знайти рішення.

Далі кажете: “Але є дуже важливе правило – коли лунає сирена, ми маємо бути в укритті”. Дітям легше сприймати щось, коли батьки твердо кажуть їм про це й це не обговорюється. А далі говоримо: “Краще подумаймо, як провести ефективно цей час”. Замість того, щоби казати дитині: “Не роби те й те”, ми можемо зацікавити й захопити її. А далі дослухайтеся до своєї батьківської мудрості, бо до кожної дитини є свій ключик.

– Дорослі помічають, що в них багато емоцій, агресії, які вони намагаються спрямувати, наприклад, у волонтерство. А як бути з дітьми, у яких також багато назбираних негативних емоцій? Наприклад, 13-річний син, старший брат якого служить у ЗСУ, повний ненависті й хоче втекти на фронт, аби “вбивати русню”.

Важливо розуміти, що злість буває різна. Одна річ – це праведна лють, з якою ти відчуваєш, що темрява посміла прийти на твою землю, грабувати й руйнувати. У цьому випадку злість – це наші обурення, сила, переконання, що ми в змозі вигнати цю темряву з нашої землі. І це добре почуття. Тоді можна легалізувати це відчуття і сказати: “Я тебе розумію, я пишаюся твоєю мужністю, відвагою. У тобі прокинувся справжній воїн”. Дитина має зрозуміти, що в її реакції немає нічого поганого.

Далі варто сказати: “Але ЗСУ не беруть у свої лави 13-річних хлопців. Звісно, ти ростеш, тому подумаймо, як ти можеш готуватися, щоби колись потрапити в ЗСУ”. Може, дитина захоче займатися спортом або відпрацьовувати швидкість бігу. Злість – це величезна енергія, наче повноводна гірська річка. Її неможливо зупинити, а треба опанувати і спрямувати в правильне річище.

Важливо також дати визначення злості. Я для себе визначаю це так: якщо ми відчуваємо праведну злість, ми – воїни світла. Воїни світла для мене – це коли я боротимуся за свою країну, але не втрачатиму людяності. Тут можна навести приклад нашого президента, який звертається до полонених і каже: “Якщо ви здаватиметеся, ми будемо ставитися до вас, як до людей”.

Так, хлопчику можна пояснити, що ми – воїни світла, і з нами – сили добра та правди. А якщо ми станемо такими, як вороги – жорстокими, цинічними, готовими катувати, то нічим не будемо відрізнятися від них. Коли багато людей зляться, нас усіх може заполонити ненависть, але вона забере сили робити щось.

– Я помітила, що дитині стає легше, коли ми займаємося звичними справами. Наприклад, смажимо млинці. Що ще може допомогти дитині, коли вже немає небезпеки?

Емоції – те, що приводить нас у “моціо”, що з латинської рух. Тобто емоції нас мобілізують для чогось. Відповідно, коли ми в емоціях, нам треба чути їх, розуміти, що вони означають, і діяти. Тому, аби пробудити позитивні емоції, важливо щось робити.

Ми робимо млинці, читаємо казки, йдемо на прогулянку, співаємо пісні – усе, щоби розбудити хороші емоції та підтримати бойовий дух. Ми всі потребуємо того, на чому можна зосередити увагу, певних вражень. Якщо ми цілий день дивитимемося негативні новини, емоції будуть зовсім інші. Я не кажу, що нам зовсім не треба дивитися новини, але треба обирати, куди скеровувати увагу.

Я б радив усім батькам узяти зошит чи аркуш і разом із дітьми зробити меню, як у ресторані, але різних активностей. Тоді треба поділити його – дещо треба робити щодня: спати, їсти, ходити на прогулянки. А дещо – у вільний час.

Також можна зробити так зване спеціальне меню, коли ми в бомбосховищі чи коли в дорозі. У мене троє дітей – зараз вони підлітки. А коли вони були маленькі, ми знали дуже багато ігор: у букви, вгадай тварину, розкажи історію, заспіваймо пісню. Коли ми кудись їхали, переходили з однієї гри в іншу, за порядком були ведучими, мали якісь активності – і все було добре.

Також треба бути гнучкими й мати запасні плани. Наприклад, у нас був план А, але зараз повітряна тривога, тому ми скасовуємо його, проте маємо план Б. Треба зробити вибір: “Які б не були обставини, ми будемо творити життя, згідно з нашими цінностями: любити, підтримувати, вчитися”. Варто подумати: “Якщо ми хочемо підтримувати одне одного, то як це зробити?”. Може, написати бабці смс, а може, намалювати малюнок.

Тобто ми не просто чекаємо, що закінчиться війна, а живемо змістовно. Коли ми даємо дітям приклад, як не зважаючи на труднощі, втрати й обмеження, бути творцями життя, а не жертвами, діти матимуть внутрішнє зростання, вони будуть стійкішими.

Багато хто думають, що якщо ми переживаємо психотравмувальний досвід, то будемо покаліченою нацією. Але дослідження кажуть, що це не так. Значна кількість людей, які пережили досвід психотравми, не мають розладів, а мають посттравматичне зростання. Вони кажуть, що взаємодіючи з цим досвідом, внутрішньо виросли – більше цінують прості речі, знають, що найголовніше в житті, мають відчуття внутрішньої сили, цінують взаємини. І важливо, щоби діти мали такий досвід.

– Батьки з дитиною перебувають у небезпеці, бачать, як прилітають бомби, смерть, перебувають у жахливих умовах. Як у таких обставинах давати дитині відчуття безпеки?

У такій ситуації дорослі не можуть дати дитині відчуття безпеки, бо ця ситуація справді небезпечна. Це страшні речі, які не мають траплятися з людьми. Ми не можемо сказати дитині: “Ти можеш бути спокійним”, коли щойно когось із його батьків вбило снарядом. Немає способу, що зробити, щоби дитина була спокійною.

Але, наприклад, один тато розповідав мені, як тримав дитину на руках, обіймав її та вони разом молилися. У критичних ситуаціях важливі присутність, обійми, разом повторювати слова підтримки й шукати можливість, як переміститися в безпечніше місце.

– Як допомогти 13-річній дівчинці сприймати інформацію безболісно, якщо майже всі її подруги виїхали за кордон і надсилають фото зі спокійного красивого життя?

Її біль говорить про те, що її це обурює. І це нормально. Якби їй це не боліло, то це означало б, що вона не відчуває серцем, а це не окей. Я не думаю, що тут завдання батьків у тому, щоби дитині не боліло. Бо тоді вона втратить чутливість. Я не думаю також, що завдання батьків – закрити дітям очі, щоби вони не бачили, що у світі є біль і страждання.

Діти мають навчитися жити у світі, де є біль, страждання, втрати, багато сумних речей. Радше мета – розділити цей біль із дитиною, говорити про те, що їй болить, чому її це обурює. І головне – що вона довідується про себе в цій ситуації.

Дитині боляче, що ті діти не чутливі – замість слів підтримки й молитов, вони надсилають фото з моря. Але, з іншого боку, ми можемо пояснити їй: “Можливо, ця подружка думала, що для тебе це буде підтримкою, вона сфотографувала море й надіялася, що воно тебе зігріє, бо тобі там зараз важко”.

Дитина має вчитися розуміти, що деколи люди роблять щось нечутливе не з поганих мотивів. І також має вчитися відповідати, наприклад: “Знаєш, мені зараз не хочеться дивитися на це. Я тут, я переживаю, мені боляче”. Треба вчити дитину соціальної та емоційної компетентностей у цій ситуації.

– Що робити, якщо ігри між 6–7-річними дітьми стали агресивними? Вони нападають одне на одного, б’ються, виганяють.

Діти вчаться регулювати злість і опановувати різні ролі. Під час війни вони експериментують із войовничими ролями. Це нормально, не варто забороняти. Важливо лише, аби діти розуміли, що є межа. Дитині треба пояснити, що ми маємо вміти домовлятися і знаходити компроміс, також потрібно розповісти: “Ти відповідаєш за те, як користуєшся своєю силою. І є межа, коли ти можеш когось скривдити, поранити, зробити боляче, зруйнувати взаємини”. Якщо цю межу порушують, батьки мають втручатися й повинні бути дисциплінарні наслідки.

– Як навчити дітей розуміти емоції, які вони відчувають, і контролювати їх?

Це – величезна тема про те, як розвинути емоційну компетентність. Це наче навчатися водити: треба постійно та стабільно тренуватися. Потрібно розуміти, що діти вчаться регулювати емоції, спостерігаючи за тим, як це роблять батьки.

Наприклад, коли я втомлений приходив із роботи й сердився, а з донькою треба було робити уроки, я казав їй: “Я зараз дратуюся, я не хочу на тебе кричати, бо це не твоя провина. Я піду в іншу кімнату, подихаю, заспокоюся й повернуся – тоді ми будемо робити уроки. Зараз мені треба пауза”. Зрештою, коли я часом не помічав, що роздратований, донька казала: “Тату, може, тобі треба вийти й подихати?”.

До того ж діти слухають, як ми говоримо про свої емоції, як називаємо їх, як розуміємо. Тут не можна просто прочитати книжку чи подивитися мультик – це те, чого треба навчатися щодня. І це навчання триває все життя.

– Як повідомити дитині про те, що вона втратила когось із батьків?

Тема втрати – зараз дуже універсальна. Адже йдеться не тільки про втрату, коли хтось близький помер, а і про втрату дому, домашніх тварин, звичного життя. Ми всі стикаємося зі втратами. Але, звісно, втрата близької людини – найбільш болісна.

Насамперед треба розуміти, що дітям важливо бути включеними в процес жалоби, який є в родині. Дітям важливо, щоби вони знали про втрату, щоби їм пояснювали обставини та що сталося. Жалобні ритуали також важливі, бо створені для того, щоби, з одного боку, ми усвідомили, що втрата відбулася. А з іншого – щоби могли прийняти, що людина завершила свою подорож у цьому тілі, але любов до цієї людини не завершується. Не дати дитині пережили жалобу – це не дати їй змоги любити тих, кого вона любить.

Дітям важливо бути на похованні, дивитися фотографії, згадувати, сумувати. Коли вони сумують, їх треба обіймати, підтримувати, вибудовувати історії, берегти спогади, запалювати свічку в пам’ять, садити дерева в пам’ять, розповідати про життя людини. І, пам’ятаючи її, жити далі.

– Щоби бути стійкими та підтримувати дітей, батькам насамперед треба подбати про себе. Як і що зробити для себе, щоби бути в ресурсі?

1. Забути про те, що ми маємо бути в ідеальному ресурсному стані. Це – війна. І це не час, коли ми можемо бути без стресу, відновленими й мирними.
2. Важливо бути добрими до себе. Адже багато наших сил часто витрачаються на те, щоби навантажувати й “пиляти” себе. Хтось почувається винним, що не там, де треба абощо. Однак треба вчитися бути собі добрим другом. Зробив помилку – попроси вибачення, зроби висновки, виправ і не “пиляй” себе. Бути добрим другом собі – це розуміти, що ти маєш право помилятися.
3. Мати меню активностей і добре планувати день. Напевно, найголовніше запитання зараз – це “що не робити?”. Адже є багато нових завдань, а ми не маємо стільки ресурсу. Тоді треба перепланувати життя – ми не можемо втиснути все. Тому треба подумати про другорядні речі, які можна скинути, розуміючи, що це можна продовжити після війни. Тоді з’являється ресурс на те, що ти маєш робити зараз.
4. У нас є два джерела ресурсів: коли ми турбуємося про себе та коли хтось турбується про нас. Треба розуміти, що не егоїстично просити когось потурбуватися про нас. Тоді про це треба сказати прямо, не чекаючи, що людина здогадається.
5. Треба розуміти, що ми стикаємося з жахом війни, але ніколи зорі не бувають такими ясними, як у найтемнішу ніч. Тож треба навчитися бачити зорі в цій темряві. Війна показала нам, хто ми, ким ми хочемо бути й показала багатьох людей такими, якими ми не сподівалися їх побачити. І ці речі треба “фотографувати серцем” – треба на них дивитися, зворушуватися, запам’ятовувати.

 

Коли ми дивимося на це сяйво – воно наповнює нас і ми також стаємо світлом. А це – величезний ресурс. Так ми не виснажуватимемося. Адже те, що ми робимо, також нас надихає. Так, життя важке, зараз важкий період для всіх нас. Але коли ми робимо те, що є світлом, як-от зайняти своє місце в строю, долати страх, діяти мужньо, допомагати іншим, віддавати свої кошти, які заощаджували на відпустку, збройним силам – ми стаємо світлішими й щасливішими.

 

 

 

Безпека дитини в Інтернеті

(поради для батьків)

Для дітей і молоді Інтернет є насамперед соціальним середовищем, в якому можна зустріти не лише друзів, а й незнайомців. В онлайні людину можуть образити, ошукати, завдати іншої шкоди. Найкращим захистом є застосування власного здорового глузду. Дуже важливо проінформувати дітей про небезпеки в Інтернеті, щоб вони поводилися обережно і були готові обговорювати будь-які проблеми, з якими можна стикнутися під час використання Інтернету.

Правила для батьків, які допоможуть захистити дитину від небезпек в Інтернеті.

1. Розмістіть комп’ютер у кімнаті, яку використовують усі члени родини. Іноді діти тримають у секреті те, що вони користуються Інтернетом. Вони можуть не бажати того, аби їх батьки були у курсі їх дій в мережі. Важливо не реагувати досить емоційно, а зробити все можливе, аби зняти цю психологічну напругу. Обговорювати можливі труднощі легше, коли комп’ютер знаходиться у спільній кімнаті. Крім того, ви можете використовувати Інтернет разом із дитиною. Таким чином, розмови про Інтернет та контроль за його використанням стануть повсякденною частиною вашого родинного життя.

2. Використовуйте будильник для обмеження часу, якій дитина проводить в Інтернеті.

Заздалегідь погодьте тривалість перебування в Інтернеті.

Бажано визначити час перебування дітей в он-лайні. Час, проведений за комп’ютером, необхідно обмежити для того, аби не нанести шкоду стану здоров’я дитини. Ігрова комп’ютерна залежність стала великою проблемою у всьому світі. Обговоріть час перебування дитини в Інтернеті та домовтесь про використання будильника. Таким чином ви уникнете можливих конфліктних ситуацій.

3. Використовуйте технічні засоби захисту: функції батьківського контролю в операційній системі, антивірус та спам-фільтр.

Для роботи за комп’ютером зовсім необов’язково знати всі його функціональні можливості. Запросіть спеціаліста, який налаштує операційну систему вашого комп’ютера та покаже, як працювати із батьківським контролем. Краще один раз побачити, аніж багато разів почути. Не використовуйте у себе вдома комп’ютер, який технічно є незахищененим.

Також ви можете пройти он-лайн навчання та навчитись найбільш ефективно використовувати функції безпеки браузера та самостійно налаштовувати батьківський контроль.

Встановіть Microsoft Security Essentials зараз, і ваш комп’ютер буде захищеним у реальному часі від вірусів, програм-шпигунів та інших зловмисних програм.

4. Створіть «Сімейні інтернет-правила», що містять правила онлайн- безпеки для дітей.

Діти навчаються шляхом експериментування. Якщо ви зацікавлені у тому, аби ваша дитина навчалась не на своїх власних помилках – якомога частіше обговорюйте теми, пов’язані із Інтернетом. Ви можете розказати, наприклад, про достовірність інформації, розташованої в мережі. Так ви невимушено створите свої «родинні правила» Інтернет-безпеки. Традиції, норми та правила, які закріпились у родині – довговічні.

5. Проводьте більше часу із дитиною. Всіляко заохочуйте обговорення тем, пов’язаних з Інтернетом.

У житті кожного трапляються помилки. Немає потреби сприймати помилки дітей як життєву проблему. Будуйте довірливі стосунки задля того, аби бути впевненими, що у будь-якій ситуації дитина звернеться за допомогою саме до вас. Щоб не сталось, ваша дитина повинна бути впевненою, що у будь якій ситуації вона може розраховувати на вашу підтримку та прийняття. Гарний рецепт побудови довірливих відносин – щоденне спілкування та спільне проведення вільного часу. В невимушеній ситуації набагато легше обговорювати «складні» питання.

6. Навчайте дітей критично ставитися до інформації в Інтернеті і не повідомляти конфіденційні дані онлайн.

Повідомте дитині, що практично кожен може створити свій сайт, і при цьому ніхто не може проконтролювати достовірність інформації, розташованої на такому сайті. Навчіть дитину використовувати інформацію із різних перевірених джерел.

Як навчити дітей відрізняти правдиву інформацію

Слід пояснити дітям, що потрібно критично ставитися до даних, які вони отримують з Інтернету, адже опублікувати там інформацію може будь-яка особа. Навчіть дитину аналізувати та перевіряти все те, що вона бачить у Мережі.

Як це пояснити дитині

• Починайте пояснювати дитині, коли вона ще порівняно мала. Адже сьогодні навіть дошкільнята успішно користуються Інтернетом, отже, потрібно якомога раніше навчити їх розрізняти правдиву і неправдиву інформацію.

• Не забувайте розпитувати дитину про те, що вона бачила або читала в Інтернеті. Почніть з обговорення того, для чого слугує той чи інший сайт.

• Переконайтеся, що дитина може самостійно перевірити прочитану в мережі інформацію, звернувшись до інших джерел, наприклад, знайшовши інформацію на інших сайтах, у газетах або журналах. Привчіть дитину радитися з вами, не відмахуйтеся від дитячих проблем.

• Привчайте дитину звертатися до різних джерел інформації, зокрема до бібліотек, подаруйте їй енциклопедію на диску, наприклад, «Енциклопедію Кирила і Мефодія» або Microsoft Encarta.

• Навчіть дитину користуватися пошуком в Інтернеті. Привчіть її застосовувати декілька пошукових машин.

• Поясніть дітям, що таке расизм, фашизм, міжнаціональна та релігійна ворожнеча. Незважаючи на те, що таку інформацію можна заблокувати за допомогою спеціальних програмних фільтрів, не варто сподіватися, що фільтр здатен заблокувати абсолютно всі сайти, які її містять.

Виявлення у соціальних мережах небезпечних груп, в яких дітей доводять до самогубства

Фанати таких спільнот називають себе «китами», тому що ці тварини асоціюються у них зі свободою. Використання поняття «кити» («летючі кити»), можливо, пояснюється тим, що цей вид ссавців – один із небагатьох, представники якого добровільно можуть звести рахунки з життям.

Подібні суїцидальні спільноти називаються «Синий кит», «Тихий дом», «Разбуди меня в 4:20». Відтак у всіх членів спільнот на особистих сторінках зображені відео або малюнки з літаючими китами.

Працюють дані спільноти наступним чином.

Для того, аби вступити в такі групи, потрібно подати заявку для вступу до неї та написати певний текст у себе на сторінці.

Якщо адміністрація групи затвердить кандидатуру, то буде проведено невеличке психологічне вивчення особи та її готовності до самогубства через спілкування в приватному чаті.

Наступне повідомлення буде із завданням (опис завдання та час, який надається на його виконання). Виконання кожного завдання потрібно фіксувати на фото або відео. На кожне завдання надається обмежений час. Якщо учасник не встигає його виконати, то його виключають з групи.

Всього дається 50 завдань («квестів») (у фейкових спільнотах – від 13 до 50 «квестів», це залежить від адміністратора).

Адміністратор групи схиляє дитину до виконання завдань (квестів), причому практично всі завдання передбачають нанесення дитині власноруч каліцтв або заподіяння болю. Всі ці «квести» в обов’язковому порядку знімаються на відео.

Коли адміністратор групи впевнений в тому, що дитина готова до самогубства, створюється аудіо з музикою, в якому дитина виступає в головній ролі. У ролику оговорюються усі її проблеми, які вона озвучила «провіднику». Єдиний вихід із усіх проблем, який озвучується в цьому «творі», – вчинити самогубство. Перед цим дитина слухає аудіозапис і робить останній крок.

Фінальне завдання – покінчити життя самогубством та зафіксувати момент смерті на камеру в режимі online. Відеозаписи в подальшому продаються в мережі Інтернет або в Darknet.

Нижче наведено список ознак, за якими батьки можуть зрозуміти, чи знаходиться їх дитина в подібній групі смерті. Насправді їх, звичайно, набагато більше. Пропонуємо основні.

1. Підліток весь час хоче спати, хоча лягає вчасно.

2. Ви помічаєте, що він був активний у соціальних мережах у 4-6 годин ранку.

3. Підліток перестає нормально харчуватися. Запевняє, що він «товстий».

4. Весь час малює метеликів і китів.

5. З кухні раптом пропадає ніж.

6. На руках вашої дитини з’являються порізи.

7. На руках і ногах підлітка з’являються малюнки у вигляді шрамів.

8. У списку його контактів в Skype виникають невідомі вам люди з

«фашистськими» прізвищами на кшталт «Рейх».

9. Ваша дитина захоплюється розгадуванням сатанинської символіки.

10. На особистій сторінці «ВКонтакте» підліток викладає «суїцидальний» контент.

Щоб попередити потрапляння дітей у такі групи, рекомендується:

1. • приділяти більшу увагу психологічному стану дитини;

   • перевіряти шкіряні покрови дитини на наявність пошкоджень. У разі їх виявлення – з’ясовувати обставини, за яких вони з’явилися. Особливу увагу звертати на пошкодження різного роду у формі кита;

   • перевіряти облікові записи (акаунти) дитини в соціальних мережах та групи, до яких входить акаунт. Перевіряти вміст спілкування у приватних чатах;

   • звертати увагу на коло спілкування дитини;

   • намагатися зайняти вільний час дитини спортивними або культурними секціями;

   • обов’язково контролювати те, які фото- та відеофайли знаходяться в гаджетах дитини;

   • встановлювати функцію «батьківський контроль» на всіх гаджетах дитини.

При виявленні зазначених груп самостійно необхідно негайно повідомити кіберполіцію (https://www.cybercrime.gov.ua – цілодобово), телефон гарячої лінії (044) 374-37-21 (з 8:45 до 19:30 в робочі дні) або звернутися до адміністрації соцмережі, у якій було виявлено групу, або електронною адресою, за якою можна звернутися, щоб заблокувати «суїцидальну групу» (fag@cybercrim.gov.ua)

 

 

 

 

Почався сезон кліщів: поради, як уберегтися, як витягати, куди звертатися після укусу

Кліщі не літають і з дерев не падають. Зате сидять на кущах і траві з відкритими обіймами, чекаючи, доки хтось пройде поряд і зачепить. Зараз, навесні, вони найактивніші. Будьте обережні в лісах, парках, на подвір’ях та інших місцях їхнього проживання. 

Найбільшу загрозу становлять іксодові кліщі, які можуть переносити небезпечні інфекції, зокрема бореліоз (хворобу Лайма) та кліщовий енцефаліт. 

Чим небезпечні хвороби, які переносять кліщі

  Хвороба Лайма

Хвороба Лайма може починатися з почервоніння на місці укусу кліща, схоже на мішень (червоні кола), головного болю, млявості, болю в тілі. Якщо її не лікувати на ранній стадії — це може призвести до ураження шкіри, суглобів, серця, нервової системи й навіть до інвалідності. 

У 2025 році в Україні зареєстровано 6748 випадків хвороби Лайма (на 1317 більше, ніж у 2024-му). Найбільше випадків — у Київській (770), Львівській (623 випадки) і Полтавській (598 випадків) областях та в Києві (649 випадків).

  Кліщовий енцефаліт

Кліщовий енцефаліт вражає центральну нервову систему, викликає гарячку, сильний головний біль, нудоту, проблеми зі сном, а в тяжких випадках — може призвести до інвалідності чи смерті.

У 2025 році зафіксовано 6 випадків кліщового енцефаліту (на 2 більше, ніж у 2024-му).

5 правил, як не стати жертвою кліща

1. Перед прогулянкою нанесіть на шкіру або одяг репелент — засіб, що відлякує комарів і кліщів.

2. Правильно вдягайтеся: заправте штани в шкарпетки, носіть закрите взуття. Краще брати світлий одяг — на ньому кліщі помітніші.

3. Тримайтеся середини стежки, не заходьте в траву чи кущі — саме там кліщів найбільше.

4. Періодично ретельно оглядайте себе та своїх супутників, особливо дітей і собак.

5. Вдома повторіть огляд, зверніть особливу увагу складки шкіри та вкриті волоссям ділянки голови.

  Читайте також: як правильно проводити огляд.

Якщо кліщ уже присмоктався

Не крапайте на нього олію, спирт чи крем! Це може ускладнити видалення. Найкраще — зверніться до лікаря.

Якщо такої змоги немає: видаліть кліща пінцетом або спеціальним інструментом:

• найкраще підходить пінцет із тонкими загостреними кінчиками або спеціальний інструмент для видалення кліщів (продається в аптеках чи зоомагазинах);
• не підходить пінцет для брів (з тупими кінцями), бо може стиснути кліща й збільшити ризик зараження.

Як видаляти кліща інструментом:

• обережно підсуньте інструмент під кліща якнайближче до хобота;
• припідніміть і повільно прокручуйте інструмент в один бік (за або проти годинникової стрілки) доки кліщ не відчепиться;
• не змінюйте напрямок обертання!

 

Як видаляти кліща пінцетом:

• обережно захопіть кліща якомога ближче до шкіри, намагаючись не торкатися його тіла, лише хоботка;
• потягніть повільно й рівномірно вертикально вгору. Не крутіть і не смикайте!
• якщо частини голови кліща залишились у шкірі, видаліть їх стерильною голкою або пінцетом.

Після видалення кліща:

• обробіть місце укусу антисептиком (спирт, хлоргексидин тощо);
• ретельно вимийте руки з милом;
• кліща збережіть герметичній баночці або пакетику (живим або мертвим) на випадок, якщо лікар порекомендує здати його на аналіз.

Як утилізувати кліща:

• найбезпечніше — помістіть кліща в герметичний контейнер, щільно обернувши скотчем, змивши в унітаз або помістивши в спирт;
• не роздавлюйте кліща пальцями.

Коли звертатися до лікаря

Протягом трьох тижнів після укусу кліща спостерігайте за своїм станом. Якщо з'явилися почервоніння, гарячка, біль у суглобах, слабкість — зверніться до сімейного лікаря.

Якщо у місці укусу з’явилася «мішень»  — почервоніння у вигляді кіл — це може бути ознакою хвороби Лайма.

Куди здати кліща на аналіз

В Україні кліща можна здати на аналіз до лабораторій Центрів контролю та профілактики хвороб (ЦКПХ) МОЗ. У всіх ЦКПХ є відділення, де проводять дослідження кліщів на наявність збудників, зокрема борелій (хвороба Лайма). Адресу і графік можна дізнатись на сайті або в соцмережах ЦКПХ вашої області. Аналіз платний.

За фінансової підтримки Європейського Союзу. Висловлені погляди та думки належать виключно автору(ам) і не обов'язково відображають позицію Європейського Союзу або Виконавчого агентства з питань охорони здоров'я та цифрових технологій (HaDEA). Європейський Союз та орган, що надає грант, не несуть відповідальності за зміст матеріалу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

• Про садок
• Колектив закладу
• Сторінка директора
• Сторінка вихователів
  • Корольова Лариса Сергіївна
  • Кожевникова Людмила Володимирівна
• Сторінка асистента вихователя інклюзивної групи
• Батьківська сторінка
• Звіти
  • Звіт директора 2024
• Прозорість та інформаційна відкритість
  • Статут закладу
  • Колективний договір
  • Освітня програма
  • Сертифікати
  • стратегія розвитку Уплатнівського ЗДО ( ясла - садок) на 2025 - 2029 рік ( для обговорення)
  • безбар'єрність об'єктів фізичного оточення
• Накази директора
• Інклюзивне навчання в ЗДО
• Дистанційна освітня робота
• Розклад заннять
• Пам’ятка
• Свята і розваги, заходи
• Надання психосоціальної підтримки дітям дошкільного віку
• Всеукраїнська акція " Чисте довкілля"
• 26 квітня - день Чорнобильської трагедії
• Виконання ст.30 закону України про освіту
  • структура та органи управління ЗДО
  • територія обслуговування закріплена за закладом
  • мова освітнього процесу
  • ліцензований обсяг та фактична кількість дітей
  • результати моніторингу якості освіти
• енергоефективність та енергозбереження України
• Консультації для батьків
• безбар'єність в освітньому середовищі
• Національний день молитви
• Атестація педагогічних працівників в 2024/2025 н.р.
• Прийом до ЗДО
• Медичний кабінет
• Міжнародний день просвіти з питань мінної безпеки
• матеріали з протидії булінгу
• Всесвітній тиждень імунізації 2026 рік
• матеріали про організацію заходів щодо унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми