національний тиждень безбар'єрності
Безбар'єрність – це філософія суспільства без обмежень. Це про внутрішню готовність створювати середовище, у якому буде комфортно всім. Безбар'єрність – нова суспільна норма, що потребує змін у нашій свідомості, зокрема відмови від стереотипних суджень і узагальнень.
Безбар'єрність має на меті усунути бар'єри у шести основних напрямках: фізичному, суспільному, економічному, освітньому, цифровому та інформаційному.
Інклюзивність передбачає створення рівних можливостей для всіх людей, незалежно від їхніх особливостей чи потреб. Безбар'єрність означає усунення будь-яких фізичних, інформаційних, комунікаційних та інших перешкод, що обмежують доступ та участь людей у суспільному житті.
Головний принцип безбар'єрної мови є «Спочатку говоримо про людину, а не про її риси».
Безбар'єрність — це коли люди можуть, рухатися вільно, навчатися, працювати, подорожувати незважаючи на інвалідність, вік, стать, та інші характерні риси. Це про зручність і повагу до потреб кожного та кожної.
Чи задумувалися ви, з якими труднощами стикаються батьки маленьких дітей? Наскільки складно підтягнути дитячий візочок сходами одній людині без сторонньої допомоги, зайти з ним до магазину, де немає пологого входу чи пандуса, або у транспорт без спеціального пониження? Про цю проблему ми не замислюємось, поки самі не стаємо батьками чи поки в нашому близькому оточенні не з’являються діти. Усі ці сходинки, бордюри та високі пороги — це все бар’єри, які не дозволяють батькам чи опікунам вільно пересуватися з маленькими дітьми. Це також перепони, що ускладнюють пересування людям з інвалідністю, для яких більшість українських міст і сіл є архітектурно недоступними, а також людям старшого віку й іншим представникам маломобільних груп населення.
Є бар’єри ось такі — фізичні, просторові. Але є бар’єри економічні та освітні, коли у людини немає можливостей отримати гідну роботу чи доступ до якісної освіти через те, що вона якось відрізняється. Є бар’єри у ставленні до людини через певні ознаки (вік, стать, колір шкіри, мова), коли вона відчуває своє виключення із соціуму і не має можливості реалізувати свої амбіції та громадянські права.
Усі ці бар’єри шкодять не тільки певній групі людей, вони шкодять усьому суспільству. Адже ми втрачаємо величезний потенціал, відмовляючись взаємодіяти з різними людьми, у кожного з яких свій унікальний досвід. Втрачений потенціал — це втрачені можливості для всіх нас. Саме тому безбар’єрне та відкрите суспільство, де кожен відчуває, що до нього ставляться з повагою попри будь-які ознаки й статуси, і знає, що у нього є рівний доступ до можливостей, має перспективи для розвитку.
